Історія справи

Постанова

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 204/3040/17

провадження № 61-25717св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Чечелівський відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, державний виконавець Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Дерило Вадим Геннадійович, ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року в складі судді Книш А. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Красвітної Т. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області) Дерила В. Г. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 49697609 від 03 березня 2017 року про виконання нею рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2015 року в справі № 204/6824/14-ц, та зобов`язати державного виконавця винести постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження.

В обґрунтування вимог скарги зазначала, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2015 року (з урахуванням внесених у нього виправлень) усунуто перешкоди права власності ОСОБА_2 на земельних ділянках кадастровий номер 1210100000:07:354:0028 площею 0, 0325 га, та кадастровий номер 1210100000:07:354:0029 площею 0, 0031 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язано її знести встановлений нею паркан та ворота, розташовані на земельній ділянці ОСОБА_2 самостійно (за власний рахунок) і привести ділянку до стану, придатного для використання, а також передати земельну ділянку в розпорядження ОСОБА_2

Постановою державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 03 березня 2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 49697609. Згідно цієї постанови вона повинна знести встановлений нею паркан та ворота на земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 і передати йому земельну ділянку в придатному для використання стані.

У встановлений постановою строк для виконання рішення суду, 21 березня 2017 року вона знесла встановлений нею паркан та ворота і звільнила земельну ділянку, яка на розсуд стягувача начебто належить йому, про що в присутності трьох понятих був складений акт виконання рішення, який отриманий державним виконавцем Дерило В. Г . 22 березня 2017 року.

23 березня 2017 року вона звернулася до Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра із заявою про закриття виконавчого провадження у зв`язку із виконанням рішення суду, однак відповіді не отримала.

19 травня 2017 року на її адресу надійшла постанова державного виконавця Дерила В. Г. про накладення на неї штрафу в розмірі 1 700 гривень за невиконання рішення суду згідно виконавчого документа в наданий державним виконавцем для самостійного виконання рішення строк.

Посилаючись на те, що рішення суду виконано нею в повному обсязі, однак виконавче провадження досі не закінчено, просила скаргу задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що станом на час розгляду справи рішення суду від 18 вересня 2015 року не виконано, а тому підстави для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження відсутні.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що у рішенні суду від 18 вересня 2015 року не вказані чіткі критерії його виконання, а тому в такому вигляді як воно ухвалено його виконати неможливо. Разом з тим 21 березня 2017 року вона на свій розсуд здійснила дії щодо знесення паркану та воріт, які вважає законними та такими, що дають підстави для закриття виконавчого провадження.

Однак, суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули, ухвалили судові рішення лише на усних твердженнях стягувача, представника державної виконавчої служби, внаслідок чого безпідставно відмовили в задоволенні її скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

12 грудня 2018 року справа № 204/3040/17 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2015 року (з урахуванням ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2016 року про виправлення в ньому описки) задоволено позов ОСОБА_2 . Усунуто перешкоди права власності ОСОБА_2 на земельних ділянках кадастровий номер 1210100000:07:354:0028 площею 0, 0325 га та кадастровий номер 1210100000:07:354:0029 площею 0, 0031 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши ОСОБА_1 знести встановлений нею паркан та ворота, розташовані на земельній ділянці ОСОБА_2 самостійно (за власний рахунок) і привести ділянку до стану, придатного для використання, та передати земельну ділянку в розпорядження ОСОБА_2 . Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Дніпропетровської міської ради, треті особи: Мністерство юстиції України, ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення міської ради, державного акту на право власності на землю, скасування державної реєстрації права власності та спонукання до вчинення зобов`язання.

03 березня 2017 року постановою державного виконавця Чечелівського відділу ДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Дерила В. Г. відкрито виконавче провадження ВП № 49697609 з виконання виконавчого листа № 204/6824/14-ц, виданого 12 грудня 2015 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, про усунення перешкод права власності ОСОБА_2 на земельних ділянках кадастровий номер 1210100000:07:354:0028 площею 0, 0325 га та кадастровий номер 1210100000:07:354:0029 площею 0, 0031 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши ОСОБА_1 знести встановлений нею паркан та ворота розташовані на земельній ділянці ОСОБА_2 , самостійно (за власний рахунок) і привести ділянку до стану, придатного для використання та передати земельну ділянку в розпорядження ОСОБА_2 . Надано боржнику строк для виконання рішення протягом 10 робочих днів.

Відповідно до акту державного виконавця від 22 березня 2017 року, у зв`язку з наданням боржником акту виконання рішення суду, державний виконавець Дерило В. Г. здійснив вихід за адресою виконання рішення, однак перевірити його виконання не зміг через неможливість визначити межі земельних ділянок. Зазначено, що перевірка виконання рішення переноситься для залучення техніка-землевпорядника та те, що боржник повідомив, що техніку доступу до подвір`я не надасть.

З акту державного виконавця від 25 квітня 2017 року виявлено, що до відділу з`явився представник боржника, якого було повідомлено про призначення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1, за участю працівників поліції та техніка-землевпорядника 03 травня 2017 року об 11 годині.

03 травня 2017 року державний виконавець Дерило В. Г. здійснив вихід за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено акт державного виконавця і встановлено, що боржник на вказану дату не з`явився, хоча був повідомлений належним чином. Рішення згідно виконавчого документа не виконано, так як доступу до земельної ділянки стягувачу не надано, ворота не прибрані, про що свідчать фотографії, долучені до акту. Державний виконавець зафіксував, що представнику держгеокадастру доступ до ділянки для встановлення межі земельних ділянок не надано, у зв`язку з чим на боржника необхідно накласти штраф за невиконання рішення суду.

Постановою державного виконавця від 04 травня 2017 року за невиконання рішення згідно виконавчого документа № 204/6824/14-ц, виданого 12 грудня 2015 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, на боржника ОСОБА_1 накладено штраф на користь держави у розмірі 1 700, 00 грн.

З акту державного виконавця від 15 червня 2017 року виявлено, що виходом державного виконавця для повторної перевірки виконання рішення встановлено, що рішення згідно виконавчого документу не виконано, паркан та ворота не знято, земельну ділянку не передано стягувачу.

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до частини першої статті 18 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Суди встановили, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець з метою проведення перевірки виконання боржником рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2015 року неодноразово виходив за адресою: АДРЕСА_1 , однак ОСОБА_1 відмовила йому та техніку-землевпоряднику в допуску до її земельної ділянки, внаслідок чого державний виконавець позбавлений можливості пересвідчитися в тому, що судове рішення виконано в повному обсязі.

Встановивши, що рішення суду від 18 вересня 2015 року згідно з виконавчим документом боржником не виконано, суди попередніх інстанції обґрунтовано вважали, що у державного виконавця не було підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, а тому дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні скарги.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук