Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.01.2019 року у справі №180/849/16

Постанова

Іменем України

27 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 180/849/16

провадження № 61-12258св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

СтрільчукаВ.А. (суддя-доповідач), КарпенкоС.О., КузнєцоваВ.О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця»,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа - Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Макарова М. О., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця», Залізниця) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - Кіровський відділ ДВС) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, посилаючись на те, що рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року було стягнуто солідарно з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (далі - ДП «Придніпровська залізниця»), правонаступником якого є ПАТ «Українська залізниця», та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи. На виконання вказаного рішення Залізниця перерахувала 83 243 грн 60 коп. на платіжну картку ОСОБА_4 та 16 756 грн 40 коп. в дохід місцевого бюджету як податок з доходів фізичних осіб від суми присудженої моральної шкоди. Вважаючи, що боржником не в повному обсязі сплачено на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, державний виконавець не закрив виконавче провадження і виніс постанову про стягнення виконавчого збору та накладення арешту на майно Залізниці. ДП «Придніпровська залізниця» було вимушене повторно сплатити 16 756 грн 40 коп., однак цього разу - на користь ОСОБА_4 При цьому боржником були оскаржені дії державного виконавця щодо незакриття виконавчого провадження після сплати моральної шкоди та податку з доходів фізичних осіб. Рішеннями судів дії державного виконавця визнано незаконними та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору. Таким чином, відповідач отримав вказані кошти без будь-яких правових підстав і відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) він зобов'язаний їх повернути. Враховуючи викладене, ПАТ «Українська залізниця» просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь надмірно виплачені грошові кошти у вказаному розмірі.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року у складі судді Нанічкіної Н. М. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Українська залізниця» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 16 756 грн 40 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності правових підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України, для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів, які під час виконавчого провадження були неправомірно стягнуті із Залізниці.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки місцевим судом не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 16 756 грн 40 коп., виплачених йому в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи, як не встановлено і рахункової помилки, то відповідно до вимог статті 1215 ЦК України зазначена сума не підлягає поверненню.

У січні 2017 року ПАТ «Українська залізниця» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2016 року, а рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що у зв'язку з накладенням державним виконавцем арешту на майно ПАТ «Українська залізниця» вимушена була сплатити на користь ОСОБА_4 16 756 грн 40 коп. Знаючи про те, що Залізниця виступила податковим агентом та перерахувала податок із присудженої судом грошової суми, відповідач прийняв та утримує ці кошти без будь-яких правових підстав. Оскільки вказані дії ОСОБА_4 є недобросовісними, то відсутні підстави для застосування статті 1215 ЦК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту недобросовісного набуття ним грошових коштів у розмірі 16 756 грн 40 коп., сплачених в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи. Судами були визнанні неправомірними дії державного виконавця щодо стягнення із Залізниці виконавчого збору, а не спірної суми.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 березня 2018 року справу № 180/849/16 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року стягнуто солідарно з ДП «Придніпровська залізниця», правонаступником якого є ПАТ «Українська залізниця», та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю дружини відповідача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на залізничному переїзді.

Постановою державного виконавця Кіровського відділу ДВС від 04 червня 2014 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення суду та надано строк для добровільного виконання до 10 червня 2014 року.

10 червня 2014 року ДП «Придніпровська залізниця» сплатило борг у розмірі 100 тис. грн., перерахувавши 83 243 грн 60 коп. на користь ОСОБА_4 та 16 756 грн 40 коп. - як податок з доходів фізичних осіб, згідно з розділом 4 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що рішення суду було виконане боржником не в повному обсязі (на користь стягувача надійшли кошти у розмірі 83 243 грн 60 коп., а не - 100 тис. грн), державний виконавець Кіровського відділу ДВС не закінчив виконавче провадження, а 06 листопада 2014 року виніс постанови про стягнення виконавчого збору та про накладення арешту на майно ДП «Придніпровська залізниця».

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2014 року було роз'яснено рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року і вказано, що стягнута на користь ОСОБА_4 сума на відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 тис. грн зазначена без врахування податку й інших обов'язкових платежів. Справлення та сплата податків є обов'язком боржника і стягувача, тому питання про їх утримання потрібно вирішувати на підставі вимог чинного законодавства.

З метою запобігання арешту розрахункових рахунків та активів Залізниця в рамках зведеного виконавчого провадження 06 листопада 2014 року перерахувала на депозитний рахунок Кіровського відділу ДВС 1 162 841 грн 89 коп.

12 та 25 листопада 2014 року Кіровським відділом ДВС були перераховані на банківську картку ОСОБА_4 грошові кошти в загальній сумі 16 756 грн 40 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року позов ДП «Придніпровська залізниця» до Кіровського відділу ДВС про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Кіровського відділу ДВС БіловолаВ.О. ВП № 43543419 від 06 листопада 2014 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 1 675 грн 64 коп.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що під час виконання рішення суду ДП «Придніпровська залізниця» виплатило грошові кошти в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди на користь стягувача з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб згідно з нормами Податкового кодексу України, а тому вважається таким, що виконало це рішення у повному обсязі. Враховуючи те, що боржником були сплачені грошові кошти у наданий для добровільного виконання строк, державний виконавець протиправно здійснив нарахування виконавчого збору.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Кіровського відділу ДВС щодо невчинення дій із закінчення виконавчого провадження з моменту фактичного виконання рішення суду - 10 червня 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Згідно з частиною першою вказаної статті не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два винятки з цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, тому зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені вище норми права, правильно виходив з того, що в результаті розгляду справи не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 16 756 грн 40 коп., які є виплатою в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи, як не встановлено і наявності рахункової помилкиз боку позивача, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку, що вказані кошти не підлягають поверненню згідно зі статтею 1215 ЦК України.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення,правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що у зв'язку з накладенням державним виконавцем арешту на майно Залізниця вимушена була сплатити на користь ОСОБА_4 16 756 грн 40 коп., не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність рахункової помилки з боку позивача чи зловживання або недобросовісності відповідача.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов