Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.11.2019 року у справі №305/949/18

Постанова

Іменем України

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 305/949/18

провадження № 61-19927св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Ясінянська селищна рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Собослой Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Ясінянська селищна рада, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що 30 квітня 2015 року він придбав на прилюдних торгах комплекс будівель меблевої фабрики загальною площею 4818,8 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Попереднім землекористувачем земельної ділянки, на якій знаходяться придбані позивачем об'єкти нерухомого майна було ТзОВ "Апогей", що підтверджується копією Акту на право постійного користування землею серії І- ЗК №000071, відповідно до якого загальна площа земельної ділянки, що перебувала у користуванні, складала 2,5 га.

ТОВ "Апогей" 09 грудня 2005 року відчужив комплекс будівель меблевої фабрики за адресою: АДРЕСА_1 на користь МПП "Іберус" на підставі договору купівлі-продажу № 2843 від 09 грудня 2005 року. У зв'язку з продажем нерухомого майна, рішенням Ясінянської селищної ради № 500 від 09 жовтня 2007 року, частину земельної ділянки площею 1,0 га, на якій безпосередньо знаходяться відповідні об'єкти, вилучено у ТОВ "Апогей" та віднесено у землі запасу селищної ради. Одночасно, наступним рішенням № 501 від 09 жовтня 2007 року Ясінянською селищною радою надано дозвіл на розроблення проекту відведення відповідної земельної ділянки в оренду для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики новому власнику - МПП "Іберус". Додатково рішенням сесії Ясінянської селищної ради № 1154 від 24 лютого 2009 року, за згодою ТОВ "Апогей", вилучено у землі запасу селищної ради земельну ділянку площею 0,50 га за адресою: АДРЕСА_1 з подальшою передачею їх МПП "Іберус".

Таким чином, загальна площа земельної ділянки для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики, право на оформлення якої Ясінянська селищна рада надала власнику даних будівель МПП "Іберус", склала - 1,5 га.

Враховуючи вищенаведене та з метою забезпечення можливості користування придбаним нерухомим майном для здійснення підприємницької діяльності, позивач неодноразово звертався до Ясінянської селищної ради із заявами про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою для виділення у власність (оренду) земельної ділянки площею 1,0721 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23 вересня 2016 року у справі № 907/378/16 встановлено, що земельна ділянка площею 1,0721 га за адресою: АДРЕСА_1 призначена для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики. ОСОБА_1 має право на користування відповідною земельною ділянкою на підставі статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України для обслуговування меблевої фабрики. Підстави відмови у наданні позивачу земельної ділянки відсутні. За результатами розгляду справи рішення Ясінянської селищної ради про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою позивачу визнано незаконним та скасовано.

Проте, як стало відомо позивачу, в період з 08 липня 2015 року по 18 березня 2016 року селищна рада безпідставно передавала частини відповідної земельної ділянки у власність іншим фізичним особам. Зокрема, 10 травня 2016 року частина земельної ділянки, яка призначена для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики, передана у власність ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право власності № 46327999 виданого 26 жовтня 2015 року.

У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2017 року по справі № 305/1588/16-ц, яке набуло законної сили 07 червня 2017 року, визнано незаконним та скасовано рішення Ясінянської селищної ради № 1393 від 13 жовтня 2015 року про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:09:002:0270 у власність ОСОБА_3, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Визнано недійсним свідоцтво про право власності № 46327999, видане Державним реєстратором Державної реєстраційної служби Петращуком І. В. від 26 жовтня 2015 року на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0270, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, після отримання рішення суду, позивач дізнався, що в період розгляду справи, відповідна земельна ділянка була два рази відчужена за договорами купівлі-продажу. Так, станом на день подання позову, власником земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:09:002:0270, загальною площею 0,01 га, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 2-442 від 24 квітня 2017 року є ОСОБА_2. Крім того, продаж відповідних земельних ділянок здійснений під час дії заборони на відчуження, накладеного ухвалою Рахівського районного суду про забезпечення позову в межах судової справи № 305/1588/16-ц.

На підставі наведеного, змінивши предмет позову, позивач остаточно просив витребувати з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0270, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на користь первинного власника - Ясінянської селищної ради. Скасувати запис про державну реєстрацію права власності та кадастрового номера на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0270 для гаражного будівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2019 року позов задоволено. Витребувано з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0270, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на користь первинного власника Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області. Скасовано запис про державну реєстрацію права власності та кадастрового номера на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0270 загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка вибула з власності Ясінянської селищної ради всупереч вимогам закону та порушує права й законні інтереси землекористувача ОСОБА_1, тому суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності фізичної особи критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішенняРахівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не вправі пред'являти вимоги в інтересах третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. ОСОБА_1 не відноситься до осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Також в матеріалах справи відсутні жодні докази того, що Ясінянська селищна рада уповноважила ОСОБА_1 діяти в її інтересах. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги зміненого позову ОСОБА_1 про витребування майна на користь Ясінянської селищної ради не можуть бути задоволені.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді спорів про витребування свого майна з чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоч і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом. Позивач зміг би реалізувати право на оформлення своїх прав на земельну ділянку лише після повернення такої в порядку витребування від останнього набувача у розпорядження Ясінянської селищної ради, яка в свою чергу, вже мала б прийняти рішення про оформлення таких прав ОСОБА_1 згідно закону.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 як законний володілець та особа, яка має першочергове, забезпечене законом право на оформлення прав на земельну ділянку під своїми будівлями, вірно обрав ефективний спосіб захисту та звернувся до суду із позовом про витребування майна від останнього набувача за скасованим первинним документом на власність.

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження по справі, витребувано справу № 305/949/18 з Рахівського районного суду Закарпатської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 61872601 від 21 червня 2016 року, позивач ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - комплексу будівель меблевої фабрики загальною площею 2316,41 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Дане нерухоме майно ОСОБА_1 придбав на прилюдних торгах (аукціоні) 30 квітня 2015 року.

Встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований комплекс будівель меблевої фабрики, на торгах (аукціоні) предметом продажу не була, тобто ОСОБА_1 придбав лише зазначені вище будівлі.

Попередньому власнику будівель меблевої фабрики, що розташована у АДРЕСА_1 СП "Апогей" ЛТД, на підставі Державного акту на право постійного користування землею І- ЗК № 000071, виданого Ясінянською селищною радою 20 грудня 2001 року, належало право постійного користування землею, яка розташована під будівлями цієї фабрики та яка необхідна була для обслуговування цих будівель.

Після відчуження меблевої фабрики ТОВ "Апогей" надало дозвіл на вилучення у нього, як землекористувача, в запас селищної ради, як власника, земельної ділянки площею 1,0 га (рішення Ясінянської селищної ради від 09 жовтня 2007 року № 500) та площею 0,50 га (рішення Ясінянської селищної ради від 24 лютого 2009 року № 1154).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23 вересня 2016 року у справі № 907/378/16 рішення Ясінянської селищної ради від 24 березня 2016 року № 169 "Про розгляд заяви ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_2 скасовано.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2017 року визнано незаконним та скасовано рішення Ясінянської селищної ради № 1393 від 13 жовтня 2015 року про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:09:002:0270, у власність ОСОБА_3, загальною площею 0,01 га, за адресою АДРЕСА_1, а також визнано недійсним свідоцтво про право власності № 46327999, видане Державним реєстратором Державної реєстраційної служби Петращуком І. В. від 26 жовтня 2015 року на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0270, загальною площею 0,01 га, за адресою АДРЕСА_1.

24 квітня 2017 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер якої undefined, загальна площа 100 кв. м., що розташована за адресою АДРЕСА_1, цільове призначення переданої у власність земельної ділянки - для будівництва гаражів.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що перебування вказаної земельної ділянки у власності ОСОБА_2 порушує його права й законні інтереси, як землекористувача.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених статті 13 ЦПК України випадках.

Згідно з вимогами частин 1 , 2 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частин 1 , 2 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно частини 1 статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Судом апеляційної інстанції установлено, що ОСОБА_1 остаточно просив суд витребувати спірну земельну ділянку на користь попереднього власника - Ясінянської селищної ради. Ясінянська селищна рада у даній справі має процесуальний статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Разом з тим, третя особа без самостійних вимог має стосовно предмета спору лише непрямий юридичний інтерес, оскільки не є суб'єктом спірного матеріального правовідношення, перебуває з однією із сторін процесу в таких матеріальних правовідносинах, які лише можуть змінитися в результаті ухваленого рішення суду в спорі між сторонами. Водночас, судовим рішенням не можуть безпосередньо вирішуватися питання про права та обов'язки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Отже за загальним правилом позивач не вправі пред'являти вимоги в інтересах третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

В даному випадку ОСОБА_1 не відноситься до осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, а в матеріалах справи відсутні докази того, що Ясінянська селищна рада уповноважила його діяти в її інтересах, у зв'язку із чим апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги зміненого позову ОСОБА_1 про витребування майна на користь Ясінянської селищної ради не можуть бути задоволені.

При цьому, судом вмотивовано зазначено, що в апеляційного суду відсутні повноваження щодо залучення до розгляду справи співвідповідачів у порядку статті 51 ЦПК України чи заміни процесуального статусу сторін.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення апеляційного суду, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не порушено норми процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська