Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.08.2019 року у справі №758/420/17

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 758/420/17

провадження № 61-15426св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року у складі судді Ларіонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Ігнатченко Н. В., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що він працював у Головному управлінні ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з 14 січня 2009 року. Згідно з наказом від 01 липня 2013 року № 29 його переведено на посаду начальника Головного управління ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з питань автотранспортного страхування та врегулювання збитків.

28 вересня 2016 року його ознайомлено з наказом № 8 про скорочення штату Головного управління по м. Києву та Київській області, а саме однієї посади заступника начальника управління. В той же день, його було ознайомлено з розпорядженням № 8 про вивільнення його із займаної посади з 02 грудня 2016 року, у зв`язку зі скороченням посади. Наказом від 28 вересня 2016 року № 8 він був звільнений з 02 грудня 2016 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Вважав, що його було звільнено незаконно, оскільки наказ від 28 вересня 2016 року був виданий з метою звільнення саме його, так як будь-яких змін в організації виробництва і праці не відбулося.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив визнати незаконним розірвання трудового договору, укладеного з ним на невизначений строк, у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу; визнати переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці; поновити на роботі з 03 грудня 2016 року; стягнути на його користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; визнати запис у трудовій книжці «від 02 грудня 2016 року № 34. Звільнений із займаної посади у зв`язку із скороченням штату згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. Наказ від 28 вересня 2016 року № 8» таким, що зроблений безпідставно. На відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 70 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що поновлення позивача на роботі за наказом від 28 вересня 2016 року відбулося в позасудовому порядку, а саме: за ініціативою самого роботодавця, який своїм наказом від 27 грудня 2016 року № 43 самостійно поновив ОСОБА_1 на посаді, тому підстави для поновлення позивача, який був звільнений за наказом від 28 вересня 2016 року № 8, відсутні. Оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання переважного права позивача на залишення на роботі, суд дійшов висновку, що наявність переважного права у працівника є обставиною, яка підлягає встановленню під час судового розгляду позовів про поновлення на роботі, і така вимога не може бути вимогою позовного характеру. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконним розірвання трудового договору та визнання безпідставним запису № 34 в трудовій книжці, суд зазначив, що такі вимоги не є належним способом захисту прав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 квітня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі немає, оскільки наказом від 26 грудня 2016 року № 43 позивача за рішенням роботодавця було поновлено на попередній роботі на посаді заступника начальника Головного управління по м. Києву та Київській області з 27 грудня 2016 року, відповідачем було виплачено позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у складі колегіїз п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що районним судом порушено норми процесуального права, а саме: в матеріалах справи наявний запис судового засідання, здійснений судом, який містить протокол судового засідання від 13 березня 2019 року та проголошення рішення від 03 квітня 2019 року. Відповідно до запису судового засідання проголошення рішення відбулося 03 квітня 2019 року. Рішення суду першої інстанції не проголошувалося публічно в судовому засіданні 13 березня 2019 року. Повноваження адвоката Овчаренка Р. В. на представлення інтересів ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відсутні. Крім того, суди не надали належної оцінки тому, що звільнення позивача із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України проведено з порушенням вимог КЗпП України. Також відповідно до статті 51 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Наказ Головного управління ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» від 26 грудня 2016 року № 12, на якій посилався суд першої інстанції, є оспорюваним наказом у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про витребування документів, скасування наказів, визнання дій незаконними, відшкодування моральної шкоди.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», в якому воно просило залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом начальника Головного управління по м. Києву та Київській області ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» від 28 вересня 2016 року № 8, у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці в Головному управлінні по м. Києву та Київській області ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» прийнято рішення про скорочення з 02 грудня 2016 року в штаті Головного управління по м. Києву та Київської області ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» одну посаду заступника начальника управління.

Розпорядженням начальника Головного управління по м. Києву та Київській області ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» від 28 вересня 2016 року № 8 попереджено заступника начальника Головного управління по м. Києву та Київській області ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» ОСОБА_1 про наступне його вивільнення у зв`язку зі скороченням посади заступника начальника управління з 02 грудня 2016 року.

28 вересня 2016 року, повідомлено ОСОБА_1 про звільнення його із займаної посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Згідно з актом, складеним ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 28 вересня 2016 року та підписаним начальником Головного управління по м. Києву та Київської області, головним бухгалтером, спеціалістом відділу індивідуального страхування вбачається, що станом на 28 вересня 2016 року відсутні вакантні посади в Головному управлінні по м. Києву та Київській області ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у зв`язку з чим управління не може надати іншу роботу заступнику начальника управління Головного управління по м. Києву та Київській області ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» ОСОБА_1 , який підлягає звільненню за скороченням штату, на підставі наказу від 28 вересня 2016 року № 8.

На виконання наказу від 28 вересня 2016 року № 8 відповідачем було скорочено посаду заступника начальника управління Головного управління по м. Києву та Київської області ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», яку займав ОСОБА_1

02 грудня 2016 року ОСОБА_1 видано трудову книжку із записом про звільнення на підставі наказу Головного управління по м. Києву та Київській області ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» від 28 вересня 2016 року № 8, що підтверджено оригіналом трудової книжки та визнається сторонами.

02 грудня 2016 року ОСОБА_1 виплачено основну заробітну плату, а 06 грудня 2016 року компенсацію середнього заробітку за період з 03 по 06 грудня 2016 року та вихідну допомогу при скороченні.

15 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про поновлення на роботі, за результатами розгляду якої ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» прийняло рішення про поновлення позивача на роботі та видано відповідний наказ про поновлення на роботі за рішенням роботодавця від 26 грудня 2016 року № 12.

26 грудня 2016 року ОСОБА_1 було надано для ознайомлення наказ від 26 грудня 2016 року № 12, у якому він власноручно зазначив, що відмовляється від поновлення без судового розгляду.

27 грудня 2016 року ОСОБА_1 виплачено компенсацію середнього заробітку за період з 07 по 12 грудня 2016 року у розмірі 1 364,15 грн.

27 грудня 2016 року ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися із наказом від 27 грудня 2016 року № 43 про те, що він має приступити до виконання своїх службових обов`язків з 27 грудня 2016 року, що підтверджується відповідним актом.

Починаючи з 27 грудня 2016 року ОСОБА_1 не приступив до виконання своїх службових обов`язків згідно з посадою.

Наказом від 27 лютого 2017 року № 5 позивача звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», роз`яснюємо, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі.

Оскільки наявність чи відсутність у працівника переважного права на залишенні на роботі, є лише обставиною, яку суд зобов`язаний з`ясувати, розглядаючи трудовий спір, пов`язаний зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, та враховуючи, що позивача було поновлено на посаді за рішенням роботодавця, то фактично перестали існувати обставини, у зв`язку з якими, суд має з`ясовувати та визнавати наявність у ОСОБА_1 переважного права на залишенні на роботі на момент його звільнення.

Поновивши позивача на роботі, відповідач тим самим визнав, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи незаконно.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати незаконним розірвання трудового договору, укладеного з ним на невизначений строк, у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу; визнати переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці; поновити його на роботі з 03 грудня 2016 року; стягнути на його користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; визнати запис у трудовій книжці «від 02 грудня 2016 року № 34. Звільнений із займаної посади у зв`язку із скороченням штату згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. Наказ від 28 вересня 2016 року № 8» таким, що зроблений безпідставно. На відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 70 000 грн.

Відповідно до статті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що поновлення позивача відбулося за ініціативою самого роботодавця, який наказом від 27 грудня 2016 року № 43 поновив позивача на посаді, тому підстави для поновлення позивача, який був звільнений за наказом від 28 вересня 2016 року № 8 відсутні.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що наказом від 27 грудня 2016 року № 43, який оскаржувався в судовому порядку в іншій справі, ОСОБА_1 поновлено з 27 грудня 2016 року, позивач звертаючись до суду з указаним позовом просив поновити його на роботі з 03 грудня 2016 року.

Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Разом з тим, вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що позивач, звертаючись до суду з позовом, просив стягнути на його користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, тобто з 03 грудня 2016 року.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року у задоволенні заяви представника ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про зупинення провадження у справі ОСОБА_1 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про витребування документів, скасування наказів, визнання дій незаконними, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі виходив із того, що справи мають різні предмети та підстави, а також не є взаємопов`язаними.

Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі немає, оскільки наказом від 26 грудня 2016 року № 43 позивача за рішенням роботодавця було поновлено на попередній роботі на посаді заступника начальника Головного управління по м. Києву та Київській області з 27 грудня 2016 року, не надав належної оцінки тому, що позивач, звертаючись до суду з указаним позовом просив поновити його на роботі з 03 грудня 2016 року.

Відповідно до пункту першого частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК Українита ухвалене з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк