Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.07.2019 року у справі №554/7971/18

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 554/7971/18-ц

провадження № 61-12704св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Полтавський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року у складі судді Тімошенко Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Бондаревської С. М., Кривчун Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - Полтавській відділ поліції ГУ НП в Полтавській області), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 серпня 2017 року ним була подана заява до Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області, яка містила відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 129, 296 КК України, громадянкою ОСОБА_2. Однак відомості про вказані кримінальні правопорушення не були внесені посадовими особами Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань і він вимушений був звернутися до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2017 року зобов'язано службових осіб Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 21 серпня 2017 року.

08 грудня 2017 року та 23 травня 2018 року слідчим Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області винесено постанови про закриття кримінального провадження.

Постанови слідчого про закриття кримінального провадження скасовані ухвалами слідчих суддів Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2018 року та від 24 липня 2018 року.

ОСОБА_1 вказував на те, що внаслідок бездіяльності працівників Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області він вимушений був звертатись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, витрачаючи свій час на складання заяв, переживаючи душевні хвилювання та психоемоційні навантаження.

Враховуючи вищевикладене просив суд стягнути на його користь 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що порушені права ОСОБА_1, які полягали в несвоєчасному внесенні до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення та подальше закриття кримінального провадження у справі, були відновлені ухвалами слідчих судів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Отже позивачем було використано механізм відновлення порушеного права, який полягав у оскарженні дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування спричиненої моральної шкоди є безпідставними, оскільки останнім не було доведено спричинення йому моральної шкоди, як і не було доведено причинного зв'язку між шкодою, протиправним діянням заподіювача та виною останнього в її заподіянні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що внаслідок бездіяльності працівників Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області він був змушений звертатися до суду за захистом порушених прав та інтересів, втрачаючи свій час, отримуючи стреси, душевні хвилювання та психо-емоційні навантаження, відстоюючи свої права. Посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано того, що за фактом неналежного проведення досудового розслідування та неправомірного закриття кримінального провадження слідчим управлінням було проведено службове розслідування. Внаслідок проведення вказаного розслідування було встановлено порушення вимог кримінально-процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчого СВ Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 та заступника начальника СВ Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 за здійснення неналежного контролю за діями підлеглих працівників під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях.

Вказує, що наведені факти свідчать про відкрите та системне порушення його прав, створення штучних перепон безпосередньо працівниками Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області з метою морального знущання.

Таким чином, вважає, що системна протиправна незаконна бездіяльність посадових осіб Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення та подальшого незаконного закриття кримінальних проваджень завдала йому моральних страждань, стресів, переживань та психо-емоційних навантажень, внаслідок чого йому було завдано моральних збитків на суму 1 000 000 грн.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 серпня 2017 року ОСОБА_1 було подано до Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області заяву, яка містила відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 129, 296 КК України, громадянкою ОСОБА_2

Відомості про вказані кримінальні правопорушення не були внесені посадовими особами Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави скарга ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 21 серпня 2017 року задоволена. Указані відомості внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.

Постановою слідчого Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області лейтенанта міліції Бойка Г. В. від 02 жовтня 2017 року кримінальне провадження № 12017170040004353 було закрито за відсутністю складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 129 КК України.

Постановою слідчого Полтавського відділу поліції ГУ ПН в Полтавській області від 23 травня 2018 року кримінальне провадження № 12017170040003850 було закрито за відсутністю складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 296 КК України.

Ухвалами слідчих суддів Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2018 року та від 24 липня 2018 року вказані постанови скасовані.

Позивач вважає, що бездіяльністю працівників Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області, яка виражається у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань та у подальшому закритті кримінального провадження, йому завдана моральна шкода.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (частини 1 статті 1176 ЦК України).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з статтею 1167 ЦК України моральнашкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України.

Відмовляючи позивачу у відшкодуванні моральної шкоди, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є процесуальним обов'язком позивача.

Позивач в касаційній скарзі посилається на нерелевантну практику Європейського суду з прав людини, оскільки предметом доказування по цій справі є факт спричинення моральної шкоди бездіяльністю слідчих Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області та її розмір. Недоведеність даного факту за допомогою належних, допустимих доказів або відсутність підстав для її відшкодування не свідчить про порушення Україною взятих на себе зобов'язань відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що порушені права ОСОБА_1, які полягали в несвоєчасному внесенні до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення та подальше закриття кримінальних проваджень, були відновлені шляхом оскарження дій чи бездіяльності слідчого в порядку, визначеному КПК України.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому статтею 24 КПК України.

Відповідно до змісту частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

За правилом частини 2 статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

При цьому сам факт реалізації позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263, 264, 265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович