Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.01.2019 року у справі №2-89/11

Постанова

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 2-89/11

провадження № 61-49056св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровська міська рада,

треті особи: ОСОБА_3, Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради (далі - ВК Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, ) Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради (далі - ВК Дніпропетровської міської ради), Дніпропетровської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради (далі - КП "Дніпропетровське МБТІ"), про поділ будинковолодіння, визнання права власності на новозбудовані житлові прибудови та гараж, зміну ідеальних часток, визначення порядку користування земельною ділянкою.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 05 грудня 1986 року № 2-3416 він придбав у ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1. Інша половина будинку та господарських будівель належала ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 23 жовтня 1986 року, укладеного між нею та ОСОБА_8. На час придбання ним частини цього домоволодіння воно складалося із житлового будинку літ. "А-1 ", сараїв літ. "Б ", літ. "В ", "Г", убиральні літ. "Д ", душу літ. "Е", огорож № I-V, водоколонки № 2, а житловий будинок мав дві квартири. Домоволодіння між співвласниками у натурі не поділено, проте відповідно до мирової угоди між попередніми співвласниками ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, затвердженої ухвалою народного суду Індустріального району м. Дніпропетровська від 28 грудня 1984 року у цивільній справі № 2-433/1984 року, визначений порядок користування житловим будинком, відповідно до якого визнано право власності на 1/2 частини вказаного будинку, а квартира № 1 виділена у користування ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, квартира № 2 - ОСОБА_8 за яким також визнано право власності на 1/2 частини будинку. Порядок користування господарськими будівлями цією мировою угодою не визначався, тому вони залишилися у загальному користуванні співвласників. Таким чином, після придбання ним у 1986 році частини домоволодіння до нього перейшло право користування квартирою № 1, а до іншого співвласника - ОСОБА_7 право користування квартирою № 2.

Господарські будівлі залишилися в їхньому спільному користуванні.

За час проживання у будинку позивач разом із дружиною за згодою довіреної особи ОСОБА_7, розібрали сарай літ. "Б", побудований у 1952 році, а на його місці у 1988 році побудували гараж літ. "Б " із навісом літ. "Л", який з моменту побудови та дотепер перебуває у їхньому одноособовому користуванні. Також до квартири № 1 за згодою довіреної особи ОСОБА_7 прибудували житлову кімнату "1-6" площею 11,5 кв. м, кухню "1-4" площею 12,4 кв. м, санвузол "1-5" площею 2,7 кв. м, сіни "1-7" площею 3,3 кв. м (житлова прибудова літ. "А''-1 ", сіни літ. "а2-1"), а також зробили внутрішнє перепланування квартири № 1, об'єднавши коридор "1-2" та дві житлові кімнати "1-3" та "1-4" в одну житлову кімнату "1-2" площею 20,2 кв. м, збільшивши тим самим за рахунок перепланування житлову площу на 3 кв. м.

Сараї літ. "Г ", "Ж ", "З " та літня кухня літ. "В" перебували у загальному користуванні. Порядок користування земельною ділянкою також не був визначений. 02 червня 2001 року ОСОБА_7 уклала договір дарування належної їй 1/2 частини домоволодіння на АДРЕСА_1, з ОСОБА_2. Після цього між ним та ОСОБА_2 як співвласницею домоволодіння, почали виникати суперечки щодо користування сараями "Г ", "Ж ", "З ", літньою кухнею літ. "В ", про право власності на гараж літ. "Б" із навісом "Л" та щодо користування земельною ділянкою. Рішенням ВК Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради від 16 травня 2003 року № 308, житлова прибудова літ. "А''-1 ", сіни літ. "а2-1" та гараж літ. "Б " із навісом літ. "Л" узаконені за домоволодінням із тим, щоб право власності на них встановлено в судовому порядку. Зроблене ним перепланування (утворення приміщення "1-2") у квартирі № 1 житлового будинку узаконене за домоволодінням рішеннями ВК Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради від 25 грудня 2003 року № 734 та від 21 травня 2004 року № 327 із визначенням житлової та загальної площі квартири № 1 у залежності від того, за ким із співвласників буде визначено право власності на прибудову літ. "А''-1" та сіни літ. "а2-1". Вважає, що з моменту прийняття відповідних рішень про узаконення самовільно побудованих прибудов та перепланувань, ці споруди не є самочинним будівництвом та технічний стан прибудови та гаража є добрим, що підтверджує відповідність цих будівель будівельно-технічним нормам. Проте ОСОБА_2 його право користування та власності не визнає та взагалі вимагає знести перебудови до будинку, а тому він і звернувся до суду для вирішення цього спору.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, із урахуванням уточнених вимог, просив провести поділ домоволодіння на АДРЕСА_1, без врахування житлової прибудови літ. "А''-1 ", сіней літ. "а2-1" та гаража літ. "Б " із навісом літ. "Л" між ним та ОСОБА_2 відповідно до належної кожному з них 1/2 частини домоволодіння та з врахуванням встановленого порядку користування домоволодінням, виділивши йому та визнати за ним право власності на: квартиру № 1 у житловому будинку літ. "А -1" із приміщенням "1-2" площею 20,2 кв. м, прибудову літ. "А'-1" із приміщеннями "1-1" площею 8,9 кв. м, "1-3" площею 5,5 кв. м, погріб під. літ. "А-1", ганок літ. "а' "; душ літ. "М "; убиральню літ. "Н"; огорожі № 4,5,6,7,8,9,10, мощення "ІУ ", "У", а всього вартістю 230 448,00 грн, що на 69 974,00 грн, менше належної йому частки. Другому співвласнику - ОСОБА_2 виділити та визнати за нею право власності на: квартиру № 2 у житловому будинку літ. "А -1" із приміщеннями "2-3" площею 17,6 кв. м, "2-4" площею 11,1 кв. м, приміщення "2-5" площею 10,9 кв. м; сіни літ. "а'-1" (приміщення "2-2" площею 8,1 кв. м); сіни літ. "а-1" (приміщення "2-1" площею 10,5 кв. м), погріб під. літ. "а'-1", ганок літ. "а "; літню кухню літ. "В "; сараї літ. "Г "; літ. "З "; літ. "Ж"; душ літ. "Е "; убиральню літ. "Д"; водоколонки № 15 та № 2; огорожі № 1,2,3,14; мощення І, ІІ, а всього вартістю 370 396,00 грн, що на 69 974,00 грн більше належної їй частки; визнати за ним право власності на житлову прибудову літ. "А''-1 ", сіни літ. "а2-1" та гараж літ. "Б " із навісом літ. "Л", вартістю 280
900,00 грн, встановивши житлову площу у квартирі № 1 у розмірі 37,2 кв. м, загальну площу - 64,5 кв. м; змінити ідеальні частки у домоволодінні, встановивши, що належні йому, ОСОБА_1, квартира № 1 у житловому будинку літ. "А -1" із вказаними вище приміщеннями, вартістю 511 348,00 грн, складають 58/100 частини від всього домоволодіння; а належні ОСОБА_2 квартира № 2 у житловому будинку літ. "А-1" із належними їй приміщеннями, вартістю 370 396,00 грн складають 42/100 частини від всього домоволодіння; стягнути з ОСОБА_2 на його користь різницю у вартості належної 1/2 частини домоволодіння та виділеної в натурі в розмірі 69 974,00 грн, а з нього на користь ОСОБА_2 1/2 частини вартості демонтованого сараю літ. "Б" у розмірі 1 630,00 грн; провести зарахування зустрічних однорідних вимог та остаточно стягнути з ОСОБА_2 на його користь різницю у стягнених сумах у розмірі 68 344,00 грн; визначити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 920 кв. м на АДРЕСА_1, відповідно до належної кожному зі співвласників на момент створення спільної часткової власності 1/2 частини домоволодіння за варіантом № 3 (додаток № 4) висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 березня 2006 року № 1535, виділивши йому у користування земельну ділянку загальною площею 456,26 кв. м (на плані додаток № 4 - зеленого кольору) та 1/2 частини земельної ділянки спільного користування площею 3,24 кв. м (на плані червоного кольору). Другому співвласнику - ОСОБА_2 виділити решту земельної ділянки площею 456,26 кв. м (на плані жовтого кольору) та 1/2 частини земельної ділянки спільного користування площею 3,74 кв. м (на плані червоного кольору); в спільному користуванні сторін залишити частину земельної ділянки площею 7,48 кв. м, із яких біля прибудови літ. "А''-1" та зовнішньою стіною приміщення "2-5" житлового будинку літ. "А-1" - 2,0 кв. м, під приміщенням "2-5" житлового будинку літ. "А-1" - 5,48 кв. м (на плані додаток № 4 - червоного кольору).

У січні 2004 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, Дніпропетровська міська рада, ВК Дніпропетровської міської ради, ВК Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, про усунення перешкод у користуванні частиною домоволодіння шляхом знесення самочинного будівництва, відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 у порушення чинного законодавства без відводу земельної ділянки, без дозволу виконавчого комітету місцевої ради, без затвердженого проекту та її згоди самовільно прибудував до частини житлового будинку літ. "А-1" прибудову літ. "А''-1", самовільно захопивши частину земельної ділянки, що належить їй та необхідна для обслуговування спальні "2-5". При цьому ОСОБА_1 самовільно зніс частину несучої стіни житлового будинку на АДРЕСА_1, чим здійснив перепланування будинку, порушивши цілісність конструкції житлового будинку. Вважає, що прибудова літ. "А''-1" зведена ОСОБА_1 із порушенням чинних державних будівельних норм України та перешкоджає їй у користуванні своєю квартирою № 2, та спричиняє їй моральну шкоду.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2, з урахуванням уточнених вимог, просила зобов'язати ОСОБА_1 усунути їй перешкоди у користуванні частиною житлового будинку на АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно побудованої прибудови "А''-1" до житлового будинку та гаража з навісом літ. "Б, Л"; відновити знесену частину несучої стіни у домоволодінні, а також стягнути з ОСОБА_1 на її користь 100
000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ВК Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, ОСОБА_1, треті особи: Дніпропетровська міська рада, ВК Дніпропетровської міської ради, про скасування рішення ВК Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішення ВК Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради від 16 травня 2003 року № 308 є протиправним таким, що прийняте без створення комісії по складанню акта приймання самовільних споруд в експлуатацію, за відсутності у забудовника ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку та права користування нею, встановлених меж земельної ділянки в натурі, за відсутності її згоди на будівництво, проведення будівництва з порушенням державних будівельних норм.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила визнати протиправним та скасувати рішення ВК Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради від 16 травня 2003 року № 308, яким узаконено самовільно побудовані ОСОБА_1 житлова прибудова літ. "А''-1 ", сіни літ. "а2-1 ", гараж літ. "Б", а також вирішено визнати у суді право власності на ці споруди та КП "Дніпропетровського МБТІ" оформити право власності.

Суди неодноразово розглядали цю справу.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та постановлено: провести поділ домоволодіння на АДРЕСА_1, без врахування житлової прибудови літ. "А''-1", сіней літ. "а2-1" та гаража літ. "Б " із навісом літ. "Л" між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до належної кожному з них 1/2 частини домоволодіння та з врахуванням встановленого порядку користування домоволодінням; виділити ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на: квартиру № 1 у житловому будинку літ. "А -1" із приміщенням "1-2" площею 20,2 кв. м, прибудову літ. "А'-1 "; погріб літ. "А-1", ганок літ. "а' "; душ літ. "М "; вбиральню літ. "Н"; огорожі № 5,6,7,8,9,10, мощення ІV, V, а всього вартістю 230 448,00 грн, що на 69 974,00 грн менше належної йому частки; виділити ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на: квартиру № 2 у житловому будинку літ. "А -1" із приміщеннями "2-3" площею 17,6 кв. м, "2-4" площею 11,1 кв. м, приміщення "2-5" площею 10,9 кв. м; сіни літ. "а'-1" (приміщення "2-2" площею 8,1 кв. м); сіни літ. "а-1" (приміщення "2-1" площею 10,5 кв. м), погріб літ. "а'-1 ", ганок літ. "а "; літню кухню літ. "В"; сараї літ. "Г "; літ. "З "; літ. "Ж "; душ літ. "Е "; вбиральню літ. "Д"; водоколонки № 15 та № 2; огорожі № 1,2,3,14; мощення І, ІІ, вартістю 370
396,00 грн, що на 69 974,00 грн більше належної їй частки; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 68 344,00 грн; визначити порядок користування земельною ділянкою площею 920 кв. м на АДРЕСА_1, за варіантом № 3 (додаток № 4) висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 березня 2006 року № 1535: виділити ОСОБА_1 у користування земельну ділянку загальною площею 456,26 кв. м - із АДРЕСА_3 уздовж всієї межі - 43,74 м, із домоволодіння на АДРЕСА_2-11,62 м, по межі зі співвласником ОСОБА_2 уздовж 26,44 м, у тому числі під житловим будинком літ. "А-1" - 25,24 кв. м, під прибудовую літ. "А'-1" - 19,05 кв. м, під прибудовою літ. "А''-1" - 32,85 кв. м, під сіньми літ. "а2-1" - 4,00 кв. м, під будовами літ. "Б ", "Л ", "М ", "Н" і під двором - 375,12 кв. м (на плані додаток № 4 - зеленого кольору); виділити ОСОБА_2 решту земельної ділянки площею 456,26 кв. м (на плані додаток № 4 - жовтого кольору); залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 7,48 кв. м, із яких біля прибудови літ. "А''-1" та зовнішньою стіною приміщення "2-5" житлового будинку літ. "А-1" - 2,0 кв. м, під приміщенням "2-5" житлового будинку літ. "А-1" - 5,48 кв. м (на плані додаток № 4 - червоного кольору). У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних заяв ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 має право на виділ своєї частки з майна, що є у спільній частковій власності, а оскільки судом не встановлено порушення позивачем будівельних норм і правил, зустрічні позовні вимоги про зобов'язання ОСОБА_1 знести вказані об'єкти будівництва та відновити знесену частину несучої стіни у домоволодінні на АДРЕСА_1, є необґрунтованими. У зв'язку з тим, що вартість майна, яке виділено в натурі ОСОБА_2, більше належної їй частки на 69 974,00 грн, із відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути компенсацію в межах заявлених ним вимог у сумі 68

344,00 грн (за вирахуванням 1/2 частини вартості сараю літ. "Б" у розмірі 1
630,00 грн). Враховуючи, що після набуття сторонами права власності на 1/2 частини домоволодіння кожним, до них перейшло право користування земельною ділянкою, а тому необхідно визначити порядок користування спірною земельною ділянкою, виходячи з розміру часток співвласників у спільній частковій власності, тобто з 1/2 частини. Порядок користування земельною ділянкою повинен проводитися згідно з варіантом № 3 (додаток № 4) висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 березня 2006 року № 1535, що при гостро неприязних відносинах, які склалися між сторонами, зменшує можливість виникнення конфліктної ситуації і разом із тим надає можливість доступу ОСОБА_1 для догляду за частиною стіни житлової прибудови літ. "А''-1", а ОСОБА_2 для догляду за частиною зовнішньої стіни приміщення "2-5" у житловому будинку літ. "А-1".

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції змінено, шляхом викладення абзацу 5 резолютивної частини рішення у такій редакції: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості часток у сумі 68 344,00 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Змінюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки судом першої інстанції правильно визначено розмір частки, то необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості часток у сумі 68 344,00 грн.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що порушення норм матеріального права судом першої та апеляційної інстанцій полягає в неправильному визначенні варіанту поділу спірного домоволодіння; визначенні варіанту порядку користування земельною ділянкою в домоволодіння на АДРЕСА_1; в скасуванні рішення ВК Індустріальної районної у м. Дніпрі ради; у безпідставному стягненні з неї на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 68 344,00 грн. ОСОБА_1 не надано суду дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів на внутрішнє перепланування квартири № 1, а також не надано письмового дозволу іншого співвласника на таке перепланування. Суди не звернули уваги, що при виділі житлового будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування необхідний дозвіл виконкому місцевої ради, який має бути отриманий до винесення судом рішення, що є обов'язковою умовою згідно з вимогами статті 152 ЖК України. ОСОБА_1 фактично придбав 39,1 % частини у домоволодінні, його частка підлягає зміні, а компенсація не підлягає стягненню, оскільки вона є наслідком. ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності для звернення до суду із вимогами про стягнення грошової компенсації.

У березні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2. Відповідач взагалі не бажає виплачувати грошову компенсацію, не дивлячись на те, що їй виділили у натурі 1/2 частини сараїв літ. "Г ", "Ж ", "З ", літньої кухні "В", які належали їм, та збільшили житлову площу на одну житлову кімнату. ОСОБА_2 просто умисно пропустила вказівку експертів, що вони на підставі оцінювальних актів визначили інвентаризаційну вартість домоволодіння та часток співвласників і вимагає провести розрахунок, виходячи із інвентаризаційної, а не ринкової вартості, як цього вимагає закон, тим самим хоче отримати за безцінь збільшення виділеної їй частки домоволодіння.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння на АДРЕСА_1.

Згідно з договором купівлі-продажу від 05 грудня 1986 року, посвідченого Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого у реєстрі за № 2-3416, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель на АДРЕСА_1.

Право власності на вказану частину домоволодіння зареєстровано в БТІ 13 лютого 1987 року за № 468-53.

Інша половина будинку та господарських будівель належала ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 23 жовтня 1986 року, посвідченого Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого у реєстрі під № 3-2502, який вона уклала з ОСОБА_8. Право власності на частину домоволодіння зареєстровано в БТІ 01 грудня 1986 року за № 468-53.

Відповідно до технічного паспорта від 15 квітня 1985 року на час укладення ОСОБА_1 договору купівлі-продажу спірне домоволодіння складалося з житлового будинку літ. "А-1 ", сараїв літ. "Б ", літ. "В ", літ. "Г ", убиральні літ. "Д", душу літ. "Е", огорож № "I-V", водоколонки № 2.

У житловому будинку літ. "А-1" були дві квартири:

- квартира № 1, що складалася із: веранди "1-1" площею 10,2 кв. м, коридору "1-2" площею 2,1 кв. м та трьох житлових кімнат: "1-3" площею 3,6 кв. м, "1-4" площею 13,6 кв. м, "1-5" площею 6,7 кв. м. Житлова площа квартири 23,9 кв. м, площа підсобних приміщень 12,3 кв. м, загальна площа квартири 36,2 кв. м;

- квартира № 2, що складалася із: веранди "2-1" площею 10,4 кв. м, кухні "2-2" площею 8 кв. м, трьох житлових кімнат: "2-3" площею 15,3 кв. м, "2-4" площею 11,0 кв. м, "2-5" площею 11,7 кв. м. Житлова площа квартири становила 38,0 кв. м, площа підсобних приміщень - 18,4 кв. м, загальна площа квартири - 56,4 кв. м.

Всього у житловому будинку житлова площа становила 61,9 кв. м, площа підсобних приміщень 30,7 кв. м, загальна - 92,6 кв. м.

Ухвалою народного суду Індустріального району м. Дніпропетровська від 28 грудня 1984 року між попередніми співвласниками домоволодіння ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визначений порядок користування житловим будинком, відповідно до якого визнано право власності на 1/2 частини вказаного будинку, а квартира № 1 виділена у користування ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, квартира № 2 - ОСОБА_8 за яким також визнано право власності на 1/2 частини будинку. Порядок користування господарськими будівлями цією мировою угодою не визначався, тому вони залишилися в загальному користуванні співвласників.

Після придбання 23 жовтня 1986 року частини домоволодіння ОСОБА_7 до неї перейшло право користування квартирою № 2, а після придбання ОСОБА_1 другої частини домоволодіння до нього перейшло право користування квартирою № 1.

Господарські будівлі залишалися у загальному користуванні.

За час проживання в будинку позивач розібрав сарай літ. "Б", побудований у 1952 році, а на його місці у 1988 році побудував гараж літ. "Б " із навісом літ. "Л", який з моменту побудови та дотепер перебуває в його одноособовому користуванні.

Крім того, ОСОБА_1 до квартири № 1 прибудував житлову кімнату "1-6" площею 11,5 кв. м, кухню "1-4" площею 12,4 кв. м, санвузол "1-5" площею 2,7 кв. м, сіни "1-7" площею 3,3 кв. м (житлова прибудова літ. "А''-1 ", сіни літ. "а2-1"), а також зробив внутрішнє перепланування квартири № 1, об'єднавши коридор "1-2" та дві житлові кімнати "1-3" та "1-4" в одну житлову кімнату "1-2" площею 20,2 кв. м, збільшивши тим самим за рахунок перепланування житлову площу на 3 кв. м.

Сараї літ. "Г ", літ. "Ж ", літ. "З " та літня кухня літ. "В" постійно перебували у загальному користуванні співвласників домоволодіння.

Порядок користування земельною ділянкою між співвласниками фактично не визначений.

02 червня 2001 року ОСОБА_7 уклала договір дарування належної їй 1/2 частини домоволодіння на АДРЕСА_1, з ОСОБА_2. Згідно з договором дарування, при його укладенні зроблені прибудови, гараж літ. "Б " із навісом літ. "Л" та перепланування квартири № 1 до вартості відчужуваної частини не включені, так як ОСОБА_7 не належали.

Спірне домоволодіння розташовано на земельній ділянці площею 927 кв. м, із яких 7 кв. м є самозахопленими ОСОБА_1 по червоній лінії, та складається із житлового будинку літ. "А-1 ", гаража літ. "Б " із навісом літ. "Л ", літньої кухні літ. "В", сараїв літ. "Г ", літ. "Ж ", літ. "З ", душу літ. "Е ", "М ", убиральні літ. "Д", "Н", споруд № 1-14, І-V.

Відповідно до технічного паспорта, житловий будинок літ. "А-1" складається із двох квартир:

- квартири № 1, до якої входять коридор "1-1" площею 8,9 кв. м, три житлових кімнати: "1-2" площею 20,2 кв. м, "1-3" площею 5,5 кв. м та "1-6" площею 11,5 кв. м, кухня "1-4" площею 12,4 кв. м, санвузол "1-5" площею 2,7 кв. м та сіни "1-7" площею 3,3 кв. м. Житлова площа квартири 37,2 кв. м, площа підсобних приміщень - 37,2 кв. м, загальна площа - 64,5 кв. м;

- квартири № 2, до якої входять коридор "2-1" площею 10,5 кв. м, кухня "2-2" площею 8,1 кв. м та три житлових кімнати: "2-3" площею 17,6 кв. м, "2-4" площею 11,7 кв. м та "2-5" площею 10,9 кв. м. Житлова площа квартири 39,6 кв. м, площа підсобних приміщень - 18,6 кв. м, загальна - 58,2 кв. м. Усього у житловому будинку житлова площа складає 76,8 кв. м, площа підсобних приміщень - 45,9 кв. м, загальна площа - 122,7 кв. м.

Із технічного паспорта на домоволодіння, виготовленого КП "Дніпропетровське МБТІ" вбачається, що домоволодіння на АДРЕСА_1, має самочинне будівництво: побудовані в 1988 році житлова прибудова літ. "А''-1 ", прибудова літ. "а2-1" та гараж літ. "Б".

Рішенням ВК Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради від 16 травня 2003 року № 308 житлова прибудова літ. "А''-1 ", сіни літ. "а2-1" та гараж літ. "Б " із навісом літ. "Л" узаконені за домоволодінням із тим, щоб право власності на них встановлено у судовому порядку. Зроблене перепланування (утворення приміщення "1-2") у квартирі № 1 житлового будинку узаконене за домоволодінням рішеннями ВК Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради від 25 листопада 2003 року № 734 та від 21 травня 2004 року № 327 із визначенням житлової та загальної площі квартири № 1 у залежності від того, за ким із співвласників буде визначено право власності на прибудову літ. "А''-1" та сіни літ. "а2-1".

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 03 березня 2006 року № 1535 вартість усього домоволодіння станом на 03 березня 2006 року складає 281 603,00 грн, вартість домоволодіння без урахування прибудови літ. "А''-1", сіней літ. "а2-1 ", гаража літ. "Б " із навісом літ. "Л", складає 191 894,00 грн, 1/2 частини вартості домоволодіння без урахування прибудов та гаража з навісом складає 95 947,00 грн.

Варіант поділу домоволодіння без урахування житлової прибудови літ. "А''-1", сіней літ. "а2-1 ", гаража літ. "Б " із навісом літ. "Л" відповідно до належної кожному із співвласників 1/2 частини домоволодіння з врахуванням порядку користування домоволодінням, що конкретно склався, та вартості домоволодіння станом на 03 березня 2006 року такий: ОСОБА_1 на 1/2 частини виділяється: квартира № 1 у житловому будинку літ. "А- 1" із приміщенням "1-2" площею 20,2 кв. м, вартістю 22 143,00 грн; прибудова літ. "А'-1" (тобто приміщення "1-1" площею 8,9 кв. м та приміщення "1-3" площею 5,5 кв. м) вартістю 22 797,00 грн; погріб під літ. "А-1" вартістю 5 253,00 грн, ганок літ. "а'" вартістю 2 087,00
грн, а всього 52 280,00 грн; душ літ. "М" вартістю 1 196,00 грн; убиральня літ. "Н" - 3 729,00 грн; огорожа № 4 - 3 495,00 грн; огорожа № 5 - 2 650,00 грн; огорожа № 6 - 70,00 грн; огорожа № 7 - 1 384,00 грн; огорожа № 8 - 117,00 грн; огорожа № 9 - 563,00 грн; огорожа № 10 - 1 313,00 грн; мощення - ІV - 1 079,00
грн; мощення V - 1 173,00 грн, а всього на 21 319,00 грн.

Разом із вартістю квартири № 1 та дворовими будовами ОСОБА_1 виділяється частина домоволодіння вартістю 73 599,00 грн, що на 22 348,00 грн менше належної йому 1/2 частини вартістю 95 947,00 грн.

ОСОБА_2 на 1/2 частини виділяється: квартира № 2 у житловому будинку літ. "А- 1" із приміщеннями "2-3" площею 17,6 кв. м, "2-4" площею 11,1 кв. м, приміщення "2-5" площею 10,9 кв. м загальною вартістю 43 409,00 грн; сіні літ. "а'-1" (тобто приміщення "2-2" площею 8,1 кв. м) вартістю 11 117,00 грн; сіні літ. "а-1" (тобто приміщення "2-1" площею 10,5 кв. м) вартістю 10 695,00 грн, погріб під. літ. "а'-1" вартістю 5 183,00 грн, ганок літ. "а" вартістю 962,00 грн, а всього 71 366,00 грн; літня кухня літ. "В " вартістю 9 217,00 грн; сарай літ. "Г" - 12 567,00 грн; сарай літ. "З " - 2 767,00 грн; сарай літ. "Ж" - 2 580,00 грн; душ літ. "Е " - 1 735,00 грн; убиральня літ. "Д" - 3 448,00 грн; водоколонка № 15 - 2 721,00 грн; водоколонка № 2 - 1 337,00 грн; огорожа № 1 - 1 032,00 грн; огорожа № 2 - 1 313,00 грн; огорожа № 3 - 2 697,00 грн; огорожа № 14 - 610,00
грн; мощення І - 2 275,00 грн; мощіння ІІ - 2 650,00 грн, а всього на 49 929,00
грн.

Разом із вартістю квартири № 2 та надвірними спорудами ОСОБА_2 виділяється частина домоволодіння, вартістю 118 295,00 грн, що на 22 348,00 грн більше належної їй 1/2 частини, вартістю 95 947,00 грн.

Відповідно до висновку від 03 вересня 2008 року № 1847 додаткової судової будівельно-технічної експертизи, здійсненого Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, дійсна вартість усього домоволодіння із застосуванням вартості коефіцієнта різниці між вартістю домоволодіння станом на 03 вересня 2008 року і станом на 03 березня 2006 року, який дорівнює 3,1311243133, складає 881 734,00 грн, вартість домоволодіння без урахування прибудови літ. "А''-1 ", сіней літ. "а2-1 ", гаража літ. "Б " із навісом літ. "Л", складає 600 844,00 грн, вартість 1/2 частини - 300 422,00 грн, вартість виділеної ОСОБА_1 частки - квартири № 1 із надвірними спорудами - 230 448,00
грн, вартість частки, виділеної ОСОБА_2 - 370 396,00 грн.

Із урахуванням вартості домоволодіння станом на 03 вересня 2008 року та застосуванням вартості коефіцієнта різниці між вартістю домоволодіння станом на 03 вересня 2008 року і станом на 03 березня 2006 року розмір компенсації на користь ОСОБА_1, визначений висновком експертизи № 1535 у розмірі 22 348,00
грн, складає на 03 вересня 2008 року 69 974,00 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами 1 -3 статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (статті 364 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що висновком судової будівельно-технічної експертизи визначена технічна можливість виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом є найбільш наближеним до ідеальних часток кожного із співвласників та не передбачає переобладнань житлового будинку, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про можливість виділення співвласникам найбільш ізольованих житлових та підсобних приміщень із найменшим відхиленням від ідеальних часток співвласників, незначну виплату різниці вартості часток, а також без втручання в несучі конструкції та інженерні системи загального користування. При цьому враховуючи те, що після набуття сторонами права власності по 1/2 частини домоволодіння, до них перейшло право користування земельною ділянкою, суди правильно визначили порядок користування спірною земельною ділянкою, виходячи з розміру часток співвласників у спільній частковій власності.

Правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи на підставі оцінки кожного здобутого доказу окремо і всіх доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, взявши до уваги технічну можливість виділу співвласникам їх часток у спільній частковій власності без врахування житлової прибудови літ. "А''-1 ", сіней літ. "а2-1" та гаража літ. "Б" із навісом літ. "Л", суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для частково задоволення первісного позову ОСОБА_1.

Доводи заявника про те, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності для стягнення різниці вартості часток, є безпідставними, оскільки необхідність стягнення такої різниці виникла у результаті ухвалення у цій справі судового рішення про виділ часток співвласників у домоволодінні на АДРЕСА_1, а отже строк позовної давності не пропущений.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик