Історія справи
Ухвала КЦС ВП від 12.01.2021 року у справі №761/35099/19

ПостановаІменем України17 травня 2021 рокум. Київсправа № 761/35099/19провадження № 61-19402св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,Червинської М. Є.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осібна здійснення ліквідації Акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на рішення Шевченківського районного судум. Києва від 28 травня 2020 року у складі судді Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року у складі колегії суддів:Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:1. Описова частинаКороткий зміст позовних вимогУ вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. (далі - ПАТ "Дельта Банк", уповноважена особа Фонду) про зобов'язання вчинити дії.Позовна заява мотивована тим, що він є вкладником ПАТ "Дельта Банк"
на підставі договору від 24 грудня 2013 року, укладеного ним з банком № 006-20507-241213 банківського вкладу (депозиту) "Зростючий+" у доларах США в сумі 29 669,00 дол. США.ПАТ "Дельта Банк" відповідно до постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) № 150 від 02 березня 2015 року було віднесено до категорії неплатоспроможних та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження у банку тимчасової адміністрації. Йому було відшкодовано грошові кошти за його вкладом у розмірі 200 000,00 грн.02 жовтня 2015 року НБУ було відкликано банківську ліцензію ПАТ "Дельта Банк", а Фондом призначено Уповноважену особу на ліквідацію фінансової установи - Кадирова В. В.З метою реалізації права заявлення кредиторських вимог, позивач звернувсядо Уповноваженої особи з відповідною заявою, на що отримав відповідь,
що його вимоги вважаються погашеними, оскільки право на заявлення вимог він мав у період з 08 жовтня до 09 листопада 2015 року. Указує, що не мав об'єктивної можливості вчасно заявити кредиторські вимоги, оскільки виконував трудові обов'язки вахтовим методом. Зокрема, з 01 вереснядо 26 листопада 2015 року він був прийнятий на роботу на посаду інженераз нагляду за будівництвом з вахтовим методом організації роботи в порядку перевезення і працював в межах ділянки у Первомайському районі Харківської області, що складає собою відмежування від цивілізації в межах 20 км,за відсутності будь-якої інфраструктури, не маючи можливості покинути окреслену ділянку. Звертає увагу, що Верховним Судом було визначено, що строк для звернення з заявою про включення вимог кредиторів може бути поновлений (постанова у справі № 757/3566/17-ц від 08 травня 2019 року)Просив визнати поважними причини пропуску строку пред'явлення кредиторських вимог до ПАТ "Дельта Банк" на суму невиплачених грошових коштів за вкладом за договором банківського вкладу "Зростаючий+" у доларах США від 24 грудня 2013 року; зобов'язати уповноважену особу Фонду внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів та включити його до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк" на суму не виплачених коштів за вкладом в розмірі 651 869,81 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанційРішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року, позов задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку пред'явлення ОСОБА_1 кредиторських вимог до ПАТ "Дельта Банк"на суму невиплачених грошових коштів за вкладом по договору № 006-20507-241213 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий+" у доларах США від 24 грудня 2013 року. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів та включити вимоги ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк" на суму не виплачених коштів за вкладом в розмірі 651 869,81 грн. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк" з включеними до нього вимогами ОСОБА_1 на суму не виплачених коштів за вкладом в розмірі 651 869,81 грн.Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що поновлення строку встановленого частини
1 статті
49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" можливеі воно пов'язується з поважністю причин його пропуску, визнавши при цьому зазначені позивачем причини пропуску строку пред'явлення кредиторських вимог до ПАТ "Дельта Банк" поважними.
Узагальнені доводи касаційної скаргиУ грудні 2020 року Уповноважену особу Фонду звернулась до Верховного Судуз касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилаєтьсяна те, що суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
в постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року в справі № 757/3566/17-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 553/1642/15-ц, від 22 травня 2019 рокув справі № 910/10344/18, від 07 березня 2018 року в справі № 910/15373/17,від 04 березня 2019 року в справі № 910/17073/17.Доводи інших учасників справиУ лютому 2021 році ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.Рух справи у суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/35099/19, витребувано її з Шевченківського районного суду м. Києва.Фактичні обставини справи, встановлені судом24 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір № 006-20507-241213 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий+" у доларах США за умовами якого ОСОБА_1 внесено грошові кошти на вкладний рахунок № НОМЕР_1 в сумі 29 669,00 дол. США на строк по 07 січня
2013 року.На підставі постанови Правління НБУ від 02 березня 2015 року № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з якимз 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк".Інформація про початок процедури ліквідації банку розміщена в газеті "Голос України" № 187 (6191) 08 жовтня 2015 року.Позивач 01 липня 2015 року отримав виплату гарантованої суми вкладу у розмірі 200 000,00 грн.
Залишок суми вкладу, яка перевищує гарантовану суму відшкодування становить
651869,81 грн, що не оспорюється відповідачами.08 лютого 2016 року позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зверненням про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторівна суму невиплачених грошових коштів за вкладом по договору банківського вкладу №26304110666096 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий+"у доларах США від 24 грудня 2013 року.2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного СудуВідповідно до частин
1 ,
2 статті
2 Цивільного процесуального кодексу України (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинстває справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.Згідно з частиною
3 статті
3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною
2 статі
389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами
1 ,
3 статті
411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах
2,
3 частини
1 статті
389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального правачи порушення норм процесуального права.Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пунктів
1,
2,
3 частини
1 статті
48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; приймаєв управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функціїз управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.Предметом спору у даній справі є визнання протиправними дій щодо відмовиу задоволенні заяви позивача від 08 лютого 2016 року про включення позивача до реєстру кредиторів з метою повернення грошових коштів у розмірі,
що перевищують 200 000 грн, а також зобов'язання відповідача включити вимоги ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів.Отже, правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які перевищують встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладомі задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею
52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за рахунок коштів, одержаних внаслідок продажу майна банку.Вимоги вкладників-фізичних осіб у частині, що перевищує гарантовану суму відшкодування за вкладом, сплачену вкладнику Фондом, задовольняютьсяу четвертій черзі (пункт
4 частина
1 статті
52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Заявлені у цій справі позовні вимоги не пов'язані з виплатою гарантованої державою суми відшкодування, адже, як встановили суди першої й апеляційної інстанцій, позивач таке відшкодування вже отримав, а зумовлені невиконанням банком зобов'язань за договорами депозиту щодо повернення суми вкладу, яка перевищує встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом.Згідно із частиною
5 статті
45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб - вкладниківу межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішеннюу судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебігу ліквідаційної процедури (частина
4 статті
49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Згідно з частиною
1 статті
49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частиною
1 статті
49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.Отже, про свої вимоги до банку кредитор зобов'язаний заявити у межах 30 днівз дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку.Разом з частиною
1 статті
49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" України "
Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"не передбачає заборони щодо поновлення такого строку у разі його пропуску
з поважних причин.Вказане узгоджується з пунктом
3 частини
1 статті
48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з яким Фонд та його уповноважена особа наділені повноваженнями вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.Обмеження кредиторів надзвичайно коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними, було б непропорційним, а таке втручання у права кредиторів на мирне володінняїх майном - неправомірним.Такі висновки узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц (провадження № 14-296цс18), від 20 березня 2019 року
у справі № 456/450/16-ц (провадження № 14-653цс18).При пунктом
3 частини
1 статті
48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" України "
Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"не містить обмежень щодо подання заяв про внесення до реєстру акцептованих вимог кредиторів раніше строку розміщення інформації про початок процедури ліквідації банку, а лише встановлює наслідки пропуску строку зверненняз вказаною заявою.Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 липня
2019 року у справі № 344/3513/17 (провадження № 61-30768св18),від 11 листопада 2020 року у справі № 761/17709/19 (провадження № 61-19854св19).Банк і відповідач були обізнані з кредиторськими вимогами позивача, адже, позивач зверталася із заявами про повернення залишку вкладу та включенняїї до реєстру (списку) вкладників для здійснення виплат.Встановивши, що ОСОБА_1 є кредитором банку, його вимоги стосуються грошових коштів, які не є гарантованою державою виплатою, передбаченою
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб",
у визначений законом строк він не звернувся до Фонду із заявою про свої вимоги до банку з поважних причин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те,що ПАТ "Дельта Банк" незаконно відмовив йому у визнанні кредитором банку.Фонд та його уповноважена особа наділені правом вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів. А суди першої й апеляційної інстанційне встановили обставин, що могли би свідчити про нехтування позивачем його правом на звернення стосовно включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк".Аргументи касаційної скарги про те, що спеціальний закон встановив присічний строк, протягом якого кредитори можуть подати свої вимоги до банку, а не будь-який інший строк на увагу не заслуговують, оскільки
Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає і заборони щодо поновлення такого строку у разі його пропуску з поважних причин, а Фонд та його уповноважена особа наділені повноваженнями вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про правомірність невключення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторівПАТ "Дельта Банк" Верховний Суд не приймає.Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до частини
3 статті
401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями
400,
401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення.Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2020 рокута постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточноюта оскарженню не підлягає.Судді: С. Ю. БурлаковВ. М. КоротунМ. Є. Червинська