Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.09.2019 року у справі №759/8676/19

Постанова

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 759/8676/19

провадження № 61-17297св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року в складі судді П'ятничук І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Суханової Є. М., Ігнатченко Н. В., Сержанюка А.

С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" (далі - ТОВ "Маквіс Груп"), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" (далі - ТОВ "Боедем"), про поділ майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року відкрито провадження в зазначеній цивільній справі.

Не погоджуючись з ухвалою про відкриття провадження, ТОВ "Маквіс Груп" оскаржило її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції при відкритті провадження правил підсудності та предметної юрисдикції.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження в зазначеній цивільній справі, апеляційний суд виходив із того, що подана заява підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства, та підсудна Святошинському районному суду м. Києва.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У вересні 2019 року ТОВ "Маквіс Груп" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та закрити провадження в справі, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційним судом поверхнево здійснено розгляд апеляційної скарги заявника, без дослідження аргументів та доводів, викладених у скарзі.

Висновок суду апеляційної інстанції щодо похідності вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від вимоги про поділ спільного сумісного майна є помилковим, оскільки наявність у майна статусу спільної сумісної власності під час вчинення правочину не є підставою для визнання правочину недійсним, а отже вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу не може бути похідною від вимоги про поділ спільної сумісної власності.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом не про поділ майна подружжя, а спір виник між учасниками ТОВ "Боедем" щодо часток у статутному капіталі зазначеного товариства, а тому вказаний спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 в особі ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила скаргу відхилити, рішення судів залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення- без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Виклад фактичних обставин справи

Судом установлено, що в поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 просила визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ "Боедем" від 10 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д. І., зареєстрованого в реєстрі за № 1698, та скасувати запис в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; здійснити поділ спільної сумісної власності подружжя на частку в статутному капіталі ТОВ "Боедем" у розмірі 27 056,25 грн, що складає 96,2 % в статутному капіталі ТОВ "Боедем"; визнати за нею та ОСОБА_2 право приватної власності по Ѕ частині в праві спільної сумісної власності, що відповідає частці в статутному капіталі ТОВ "Боедем" у розмірі 13 528,13 грн та складає 48,1 % статутного капіталу ТОВ "Боедем".

Позов мотивований тим, що їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя належало 96,2 % статутного фонду ТОВ "Бондем", проте відповідач протягом тривалого періоду часу ухилявся від поділу зазначеного майна, та як наслідок 10 листопада 2011 року на підставі договору купівлі-продажу продав належну їй частку корпоративних прав у товаристві, чим порушив її права, як співвласника вказаного майна.

Крім того, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень договір купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ "Боедем" від 10 листопада 2011 року неодноразово був предметом розгляду судами господарської юрисдикції.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 30 липня 2014 року залишено в силі рішення Господарського суду м. Києва від 19 лютого 2014 року у справі № 5011-62/1724-2012, яким ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні її позову про визнання вказаного договору недійсним.

Постановою Вищого господарського суду України від 04 травня 2016 року залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 11 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2016 року у справі № 910/24668/14, якими ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні його позовних вимог, зокрема, про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ "Боедем" від 10 листопада 2011 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з пунктами 3 і 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками юридичної особи, пов'язані зі створенням, діяльністю такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо часток, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частини 1 та 3 статті 167 Господарського кодексу України).

Спори між учасниками товариства щодо відчуження частки у статутному капіталі цього товариства є такими, що виникають з корпоративних відносин, а тому такі спори охоплюються юрисдикцією господарського суду і мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Зазначений правовий висновок, зокрема, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 752/21520/19 (провадження № 14-151цс19).

Разом із тим, оскарження договору купівлі-продажу корпоративних прав з підстав порушення під час його укладення прав та обов'язків другого з подружжя, визначених Сімейним кодексом України, за своєю природою є спором між подружжям щодо поділу майна та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відкриття провадження в зазначеній цивільній справі з огляду на те, що предметом позову є поділ майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених статтями 60, 63, 65, 67, 70 Сімейного кодексу України, та скасування державної реєстрації, оскільки зазначена категорія спорів не підпадає під поняття корпоративного спору, а є виключно спором у межах цивільно-правових відносин, які виникають із шлюбних правовідносин.

Посилання в касаційній скарзі на те, що вказаний спір підлягає вирішенню судом господарської юрисдикції, не заслуговує на увагу. Якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує позовні вимоги про визнання недійсним договору про відчуження майна цього товариства порушенням останнім у ході статутної діяльності корпоративних прав такого учасника (акціонера), то цей спір підвідомчий господарським судам незалежно від того, чи є іншим відповідачем у справі (разом з таким товариством) фізична особа - сторона оспорюваного договору.

Разом із тим, як вбачається з поданого ОСОБА_1 позову вона оскаржує договір купівлі-продажу корпоративних прав з підстав порушення відповідачем під час його укладення її прав, визначених Сімейним кодексом України. Тому цей спір за своєю природою є спором між подружжям щодо поділу майна та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Водночас Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 607/6092/18 (провадження № 14-483цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 607/6865/18 (провадження № 14-212цс19).

Отже, встановлення наявності чи відсутності порушення відповідачем корпоративних прав позивача, характеру та суб'єктів порушення здійснюється судом під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська