Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.10.2025 року у справі №753/3998/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 753/3998/23

провадження № 61-15924св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Мухамеджанов Олег Салаватович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2023 року у складі судді Котвицького В. Л., додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року у складі судді Котвицького В. Л. і постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О., та касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО») про стягнення суми страхового відшкодування.

Позовну заяву мотивував тим, що він звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» з метою отримання страхових послуг, у зв`язку з чим між сторонами було укладено договір добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордоном від 29 березня 2022 року № 17050713 зі строком дії з 30 березня 2022 року до 27 липня 2022 року, предметом якого є його майнові інтереси, як страхувальника та/або застрахованої особи, що не суперечать чинному законодавству України та пов`язані, зокрема, з життям, здоров`ям та працездатністю.

Під час перебування у м. Рюссельсхайм (Німеччина) з ним 07 квітня 2022 року стався перший страховий випадок - різке погіршення стану здоров`я, у зв`язку із чим його було терміново госпіталізовано до лікарні, де в результаті проведеного обстеження поставлено діагноз «Інфаркт міокарда без підйому ST-сегмента, односудинне ураження коронарного русла». Враховуючи безпосередню загрозу життю, йому було невідкладно проведено операцію та стентування з встановленням двох стентів. Вартість отриманих невідкладних медичних послуг склала 4 774,77 євро.

08 квітня 2022 року о 7 годині ранку він у телефонному режимі повідомив ПрАТ «СК «ВУСО» про вказаний страховий випадок, що з ним стався.

09 квітня 2022 року його виписано з лікарні, оскільки під час післяопераційного перебування на стаціонарному лікуванні було відмічено задовільний стан здоров`я серцево-легеневої системи.

Враховуючи відсутність жодних протипоказань та застережень від лікарів щодо запланованої подорожі до Королівства Таїланд, в тому числі будь-яких перельотів, 15 квітня 2022 року позивач вилетів до Таїланду.

Під час перебування у Королівстві Таїланд 22 квітня 2022 року у нього стався другий страховий випадок - різке погіршення стану здоров`я, у зв`язку із чим він невідкладно звернувся в Державну лікарню на о. Самуї, де йому було проведено обстеження та виявлено, що є загострення в серцево-судинній системі. Діагноз - інфаркт міокарда без елевації сегмента ST (аналіз на тропонін, основний маркер інфаркту, виявив значне перевищення норми - 161 нг/мл при нормі у діапазоні 1,9-34,2 нг/мл). Однак, у зв`язку із відсутністю кардіолога, позивача було відправлено в лікарню Бангкок на о. Самуї. За лабораторні дослідження та діагностику було сплачено 2 430,00 тайських бат.

У лікарні Бангкок на о. Самуї при проведенні обстеження було виявлено, що ситуація значно погіршилась, адже тропонін в крові критично перевищував норму - при нормі у діапазоні 1,9-34,2 нг/мл показник становив 1 480,1 нг/мл, що фактично несло пряму загрозу життю, у зв`язку із чим його було терміново госпіталізовано та доправлено на гелікоптері в реанімаційне відділення лікарні Бангкок в м. Бангкок, де було проведено коронарографічне обстеження та невідкладну терапію. Таїландські лікарі поставили діагноз «Атеросклеротична хвороба серця - Інфаркт міокарда без елевації ST-сегменту». За відповідні медичні обстеження та послуги позивачем було сплачено 385 566,40 тайських бат.

У цей же день, 22 квітня 2022 року об 11:30, шляхом листування у застосунку «WhatsApp» позивач поінформував ПрАТ «СК «ВУСО» про другий страховий випадок.

Надалі 10 травня 2022 року він звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із письмовою заявою про здійснення страхової виплати з наданням підтверджуючих документів та обґрунтуванням змісту страхових випадків та документів, підтверджуючих понесені витрати за отримані медичні послуги. Однак ПрАТ «СК «ВУСО» листом від 28 червня 2022 року вих. № 8928 ВЗК відмовило йому у здійсненні страхової виплати, аргументувавши це тим, що, на думку ПрАТ «СК «ВУСО», проведене оперативне втручання під час першого страхового випадку не є страховим випадком у розумінні пункту 7.1.2 договору добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордоном від 29 березня 2022 року № 17050713, оскільки страховими випадками також не визначаються: медичні послуги, пов`язані з операціями на серці й судинах, у тому числі на ангіографію, ангіопластику, шунтування та стентування, а другий страховий випадок стався у результаті порушення приписів лікаря, а тому не є страховим випадком у розумінні пункту 7.1.2 вказаного договору, а саме страховими випадками не визначаються: витрати, що виникли в результаті порушення виконання застрахованою особою приписів лікаря, отриманих нею у зв`язку із зверненням з приводу страхового випадку.

Позивач стверджував, що такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його права на отримання страхового відшкодування, є суперечливими до змісту положення підпункту 7.1.1 частини другої договору добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордоном від 29 березня 2022 року № 17050713 та до чинного законодавства України про захист прав споживачів фінансових послуг.

У зв`язку з викладеним, з урахуванням заяви від 14 серпня 2023 року про збільшення розміру позовних вимог, ОСОБА_1 остаточно просив суд:

- визнати подію, що сталась з ним у м. Рюссельсхайм (Німеччина) у вигляді раптового та різкого погіршення стану здоров`я, у зв`язку із чим було діагностовано «Інфаркт міокарда без підйому ST-сегмента, односудинне ураження коронарного русла» та проведено операцію і стенування з встановленням двох стенів, першим страховим випадком відповідно до підпункту 7 пункту 7.1.1 частини другої договору добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордоном від 29 березня 2022 року № 17050713;

- визнати подію, що сталася з ним на о. Самуї (Таїланд) у вигляді різкого погіршення стану здоров`я, у зв`язку з чим було діагностовано «Атеросклеротична хвороба серця - Інфаркт міокарда без елевації ST-сегменту», другим страховим випадком відповідно до підпункту 7 пункту 7.1.1 частини другої договору добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордоном від 29 березня 2022 року № 17050713;

- стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» на його користь страхове відшкодування у розмірі 4 774,77 євро, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) є еквівалентом 192 014,99 грн за перший страховий випадок;

- стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» на його користь страхове відшкодування у розмірі 387 996,40 тайських бат, що за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 414 612,95 грн за другий страховий випадок;

- стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» на його користь пеню за порушення страховиком пункту 8.5.5 частини другої договору добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордоном від 29 березня 2022 року № 17050713 у розмірі 91 044,05 грн;

- стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» на його користь інфляційні втрати за порушення страховиком виконання грошового зобов`язання у розмірі 94 432,46 грн;

- стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» на його користь три проценти річних за порушення страховиком виконання грошового зобов`язання у розмірі 22 137,76 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Судовий збір в розмірі 8 142,42 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що дії ПрАТ «СК «ВУСО» щодо відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування є правомірними та законодавчо обґрунтованими.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що задоволенню не підлягають і вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, оскільки вказані вимоги є похідними від вимог про стягнення страхового відшкодування.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 29 500,00 грн.

Ухвалюючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що з огляду на відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та враховуючи характер виконаної представником ПрАТ «СК «ВУСО» роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, є підстави для стягнення із позивача на користь відповідача витрат на отриману останнім професійну правничу допомогу в сумі 29 500,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2023 року та додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року залишено без змін.

Залишаючи без змін судові рішення судів першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив такі рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг правильність висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухвалених судових рішень.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ «СК «ВУСО» про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відмовляючи у задоволенні заяви ПрАТ «СК «ВУСО» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зміст відзиву та заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтування поважних причин неподання відповідачем доказів, які підтверджують розмір понесених ним судових витрат під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, до закінчення судових дебатів у справі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи

29 листопада 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Мухамеджанов О. С., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2023 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточнень, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 23 січня 2019 року у справі № 310/8209/16-ц, від 12 травня 2021 року у справі № 310/9140/19, від 01 лютого 2018 року у справі № 522/1903/15-ц, від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Крім того, заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не звернули увагу на те, що коли виникає страховий випадок, страхових зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а решта умов договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховикові переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися окремо у кожному випадку;

- не врахували, що в контексті застосування принципу «contra proferentem» та вимог до прозорості умов, викладених у договорі добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордоном від 29 березня 2022 року № 17050713, випадки, які виникли з позивачем у м. Рюссельсхайм (Німеччина) та на о. Самуї (Таїланд), слід вважати страховими;

- не надали належної оцінки всім аргументам та доводам заявника.

Також у касаційній скарзі заявник вказав на те, що апеляційний суд:

- хибно встановив факт несвоєчасного повідомлення страховика про страхові випадки;

- не звернув увагу на те, що через об`єктивні причини (невідкладене проведення позивачу оперативного втручання та стентування з встановленням двох стентів 07 квітня 2022 року, а також коронарографічного обстеження і невідкладної терапії 22 квітня 2022 року з через безпосередню загрозу його життю) страховика було повідомлено про страхові випадки у позивача в межах строків та процедури, визначених положеннями договору добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордоном від 29 березня 2022 року № 17050713, шляхом телефонного дзвінка 08 квітня 2022 року о 07 годині ранку, а також 22 квітня 2022 року о 11 год 30 хв, шляхом листування у застосунку WhatsApp ;

- допустив надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства, внаслідок чого йому було обмежено право на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), тощо.

05 грудня 2024 року ПрАТ «СК «ВУСО» із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 600/752/22-а, від 25 вересня 2024 року у справі № 910/1007/24, від 25 вересня 2024 року у справі № 752/3905/22, та інших (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- не врахував, що заявою про розподіл судових втрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а протилежне тлумачення у розумінні частини восьмої статті 141 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права;

- не звернув увагу на те, що договір про надання правової допомоги від 20 січня 2020 року № 1-20КЮО, додаткова угода від 24 жовтня 2023 року, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та електронний ордер вже були долучені до матеріалів справи ще в суді першої інстанції, а єдиним документом, який не містився в матеріалах справи та вперше був поданий на стадії апеляційного перегляду, є детальний розрахунок робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги, датований 11 жовтня 2024 року, тобто після винесення постанови по суті спору 08 жовтня 2024 року;

- помилково застосував до спірних правовідносин висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21.

12 лютого 2025 року ПрАТ «СК «ВУСО» із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Мухамеджанов О. С., у якому зазначило про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, у цьому відзиві ПрАТ «СК «ВУСО» виклало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, яке воно понесло і які очікує понести в зв`язку з розглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, та визначило їх на рівні 50 000,00 грн. Також повідомило, що розмір судових витрат буде доведений заявником суду відповідно до вимог статті 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, про що подається ця заява.

01 та 02 вересня 2025 року ПрАТ «СК «ВУСО» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, у яких по суті навело додаткові аргументи щодо наявності підстав для задоволення її касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, а також додаткові аргументи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Верховний Суд вважає, що такі пояснення ПрАТ «СК «ВУСО» розглядати неповноважний.

Відповідно до частини другої статті 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з частиною п`ятою статті 174 ЦПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки ПрАТ «СК «ВУСО» у зазначених поясненнях поза межами строку на касаційне оскарження, зокрема, навело додаткові аргументи щодо наявності підстав для задоволення його касаційної скарги, а також додаткові аргументи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , не просило у суду дозволу подати такі пояснення, Верховий Суд залишає вказані пояснення без розгляду.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, провадження № 14-680цс19 (пункти 51-52); від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18, провадження № 12-86гс20 (пункти 25-33).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Мухамеджанов О. С., на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2023 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року передано на розгляд судді- доповідачу Гулейкову І. Ю.; судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10 грудня 2024 року касаційну скаргу ПрАТ «СК «ВУСО» на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року передано на розгляд судді- доповідачу Гулейкову І. Ю.; судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПрАТ «СК «ВУСО» з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Дарницького районного суду міста Києва матеріали справи № 753/3998/23; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Мухамеджанов О. С., залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків, а саме: подання заяви (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження, з наведенням підстав для його поновлення, а також уточнення вимог прохальної частини касаційної скарги і викладення її вимог відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2025 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2023 року, додаткового рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Мухамеджанов О. С., з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2025 року матеріали справи № 753/3998/23надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2025 року справу № 753/3998/23 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 березня 2022 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «ВУСО» з метою отримання страхових послуг, укладено договір добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордоном № 17050713 (далі - Договір) зі строком дії з 30 березня до 27 липня 2022 року, предметом якого є майнові інтереси ОСОБА_1 як страхувальника та/або застрахованої особи, що не суперечать чинному законодавству України та пов`язані, зокрема, з життям, здоров`ям та працездатністю.

Цей договір складається з двох частин, які є недійсними одна без одної.

У пункті 2.1 частини 2 Договору зазначено, що за страхуванням медичних витрат страховим випадком є факт отримання застрахованою особою медичної або іншої допомоги (послуги), передбаченої договором страхування, під час її перебування за кордоном, внаслідок раптового захворювання застрахованої особи (в тому числі захворювання на COVID19).

Відповідно до пункту 3.1 частини 2 Договору у разі настання події, що має ознаки страхової, негайно повідомити про це Сервісну Компанію або Страховика за телефонами, вказаними у Договорі, та повідомити про характер та обставини події, надати інформацію, що дає можливість ідентифікувати застраховану особу, дотримуватись отриманих вказівок та рекомендацій страховика.

У разі неможливості зв`язатись з страховиком з поважних причин (визначених підпунктом 5.1.4 Договору) до моменту отримання медичних чи інших витрат, повідомити сервісну компанію або страховика про обставини страхового випадку, проте не пізніше 2-х діб з моменту як тільки ці причини перестануть діяти, (пункт 3.2 частини 2 Договору).

Згідно підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 частини другої Договору сервісна компанія організовує, або здійснює надання медичних та інших послуг застрахованій особі, а страховик відшкодовує витрати, що визначені обраною страхувальником програмою страхування, зазначеною в цьому договорі страхування, в межах лімітів відповідальності зазначених в Таблиці № 1

Відповідно до підпункту 5.1.4 пункту 5.1 частини другої Договору, якщо в екстрених випадках застрахованій особі були надані послуги без посередництва Сервісної Компанії (в разі потреби отримання невідкладної медичної допомоги) та застрахована особа з поважних (об`єктивних, незалежних від її волі) причин не мала можливості повідомити про це Сервісну Компанію, застрахована особа (її представник) зобов`язана повідомити про настання страхового випадку як тільки це стане можливим, проте не пізніше 2-х діб з моменту закінчення дії таких причин. В цьому випадку Сервісна Компанія, за узгодженням зі Страховиком, вирішує питання про подальший порядок надання застрахованій особі допомоги, До переліку поважних (об`єктивних, незалежних від волі застрахованої особи) причин, що призвели до неможливості вчасного повідомлення Сервісної Компанії, належить відсутність діючих засобів телефонного (стаціонарного або мобільного) зв`язку в місці перебування застрахованої особи, непритомний стан застрахованої особи (за відсутності осіб, які могли б представляти її інтереси, а саме: родичів, які подорожують разом із нею, або осіб, що є застрахованими за цим полісом).

Згідно підпунктом 6.1.2, підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 частини другої цього Договору підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є випадки передбачені статтею 26 Закону України «Про страхування», а також, несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; неузгодження із сервісною компанією або страховиком розміру та порядку надання медичних та інших послуг без поважних причин.

Згідно з підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 частини другої Договору страховими випадками за страхуванням медичних витрат та від нещасного випадку, страховими випадками також, не визначаються загострення або ускладнення захворювань, що мали місце до менту укладення договору страхування, незалежно від того, чи здійснювались по них лікування чи ні, при цьому Страховик відшкодовує медичні витрати за надання невідкладної медичної допомоги, необхідної для запобігання безпосередньої загрози життю або витрати, пов`язані з купуванням гострого болю.

Відповідно до підпункту 7.1.2 пункту 7.1 частини другої цього Договору за страхуванням медичних витрат та від нещасного випадку, страховими випадками також, не визначаються, зокрема: медичні послуги, пов`язані з операціями на серці й судинах, у тому числі на ангіографію, ангіопластику, шунтування та стентування; надання медичних послуг, що стались під час подорожі за кордон, яку було здійснено всупереч рекомендаціям лікаря.

У пункті 13.3 частини другої цього Договору страхувальник підтвердив, що він та застрахована особа з умовами Договору і Правилами № 21-01 «Добровільного страхування медичних витрат», № 02-01 «Добровільного страхування від нещасних випадків», № 07-02 «Добровільного страхування відповідальності перед Третіми особами», № 04-02 «Добровільного страхування вантажів» ознайомлені та згодні.

07 квітня 2022 року під час знаходження у м. Рюссельсхайм (Німеччина) з позивачем стався випадок, який позивач вважав страховим, - різке погіршення стану здоров`я, у зв`язку із чим його було терміново госпіталізовано до лікарні, де в результаті проведеного обстеження поставлено діагноз «Інфаркт міокарда без підйому ST-сегмента, односудинне ураження коронарного русла».

Надалі позивачу було невідкладно проведено операцію та стентування з встановленням двох стентів, що підтверджується Попереднім медичним висновком № 22026070, виданим Некомерційним товариством з обмеженою відповідальністю Рюссельсгаймський Центр з надання медичних послуг та догляду.

Про настання події, що носить ознаки страхового випадку, ОСОБА_1 повідомив у телефонному режимі асистуючу сервісну компанію 08 квітня 2022 року, якою було надано інформацію позивачу, що медичні послуги, пов`язані з операціями на серці, не підлягають покриттю згідно з умовами обраної та оплаченої програми.

09 квітня 2022 року позивача виписано з клініки для продовження подальшого лікування амбулаторно з призначенням відповідної медикаментозної терапії.

Згідно із заключним рахунком-фактурою від 26 квітня 2022 року № 10869641 вартість наданих медичних послуг в німецькій клініці складає 4 774,77 євро. Вказані витрати сплачені позивачем самостійно.

15 квітня 2022 року позивач вилетів до Королівства Таїланд, де 22 квітня 2022 року у нього стався другий випадок, який позивач також вважав страховим, - різке погіршення стану здоров`я, у зв`язку із чим він невідкладно звернувся в Державну Лікарню на острові Самуї, де йому було проведено обстеження та виявлено, що є загострення в серцево-судинній системі. Діагноз - інфаркт міокарда без елевації сегмента ST (аналіз на тропонін, основний маркер інфаркту, виявив значне перевищення норми - 161 нг/мл при нормі у діапазоні 1,9-34,2 нг/мл).

Згідно з рахунком № НОМЕР_1 та електронної квитанції з інтернет-банкінгу за надані послуги було сплачено 2 430,00 тайських батів. У зв`язку з відсутністю кардіолога на о. Самуї, ОСОБА_1 транспортовано каретою швидкої допомоги та гелікоптером в Кардіологічну лікарню Бангкока.

Відповідно до даних виписного епікризу, виданого Кардіологічною лікарнею Бангкока, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 23 квітня до 25 квітня 2022 року. Діагноз при виписці: (1) Основний діагноз - Атеросклеротична хвороба серця - Інфаркт міокарда без підйому сегменту ST (NSTEMI) на фоні інфаркту міокарду без обструктивного ураження коронарних артерій (MINOCA). Процедури/операції - Коронарна артеріографія 23 квітня 2022 року шляхом відкритого стентування вздовж лівої передньої низхідної артерії від проксимальної до середньої її частини.

Згідно зі звітом про результати ангіографії коронарних судин (АГКС) від 23 квітня 2022 року позивачу проведено ангіографію коронарних судин (АГКС) через ліву стегнову артерію за допомогою інтрод`юсера 6Fг під місцевою анестезією.

Відповідно до квитанції від 22 квітня 2022 року № 19-R122000541, виданої Кардіологічною лікарнею Бангкока, вартість наданих медичних послуг складає 258 440,00 тайських батів. Цю суму оплачено ОСОБА_1 двома платежами, а саме, 220 000,00 тайських бат (завдаток) та 38 440,00 тайських бат (основна сума).

Згідно з квитанцією від 25 квітня 2022 року вартість медичних витрат складає 127 126,40 тайських батів. Отже, загальна сума документально підтверджених та понесених витрат у цій справі складає 385 566,40 тайських бат.

Про настання вказаної події сином позивача повідомив Сервісну Компанію 22 квітня 2022 року в телефонному режимі месенджером WhatsApp та узгоджено самостійну оплату наданих медичних послуг непартнерською клінікою.

На адресу ПрАТ «СК «ВУСО» ОСОБА_1 подав заяву на виплату страхового відшкодування, датовану 10 травня 2022 року, та пакет документів.

За результатами поданих документів, ПрАТ «СК «ВУСО» листом від 28 червня 2022 року № 8928 відмовило у виплаті позивачу страхового відшкодування.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

Щодо суті спору

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожнаособа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).

Відповідно до статті 979 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування) (пункт 1 частини першої статті 980 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закону України «Про страхування») добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Статтею 8 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (статті 25 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до другого абзацу статті 26 Закону України «Про страхування» встановлено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як правильно встановленою судами попередніх інстанції та підтверджується наявною у справі медичною документацією, в німецькій та таїландській клініках позивачу ОСОБА_1 , як застрахованій особі, було надано медичні послуги, пов`язані з операціями на серці, зокрема ангіопластику (07 квітня 2022 року) та ангіонграфію (23 квітня 2022 року), шляхом встановлення стентів з медикаментозним покриттям тощо.

Аналіз змісту підпункту 7.1.2 пункту 7.1 частини другої Договору добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордоном № 17050713, який був укладений між сторонами цієї справи 29 березня 2022 року, свідчить про те, що такі медичні послуги, які пов`язані з операціями на серці й судинах, підпадають під виключення та не є страховим випадком за цим договором, а тому не могли бути підставою для виплати позивачу відповідачем страхового відшкодування (т. 1 а.с. 39)

Також судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що поставлені позивачу ОСОБА_1 діагнози «Інфаркт міокарду без підняття сегменту ST на фоні односудинного ураження коронарного русла (діагностовано вперше)» (Німеччина, 07 квітня 2022 року) та «Інфаркт міокарда без елевації ST-сегменту» (Таїланд 22 квітня 2022 року та 23 квітня 2022 року) не відповідають критерію загострення або ускладнення захворювання, що мали місце до моменту укладення договору страхування (підпункт7.1.1 пункту 7.1 частини 2 Договору), оскільки були встановлені вже під час здійснення подорожі. Водночас при укладені договору страхування, позивачем щодо наявності хронічних/триваючих захворювань, що впливають на оцінку ступеня страхового ризику надано не було.

Крім того, суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу на те, що усі медичні послуги, надані позивачу на о. Самуї (лабораторні дослідження, спеціальна діагностика), пов`язані з проведеною застрахованій особі операцією на серці 07 квітня 2022 року в Німеччині. Зокрема, позивач після оперативного вручання та виписки 09 квітня 2022 року з клініки для продовження подальшого лікування амбулаторно з призначенням відповідної медикаментозної терапії, вже 15 квітня 2022 року вилетів до Королівства Таїланд, де у нього 22 квітня 2022 року стався рецедив - другий випадок із загостренням в серцево-судинній системі. Позивач не виконав вимогу страхової компанії про необхідність підтвердження відповідним медичним закладом закінчення рекомендованого лікарем терміну перебування на амбулаторному лікуванні або рекомендацій, наданих медичною установою щодо необхідності проведення реабілітаційних заходів у Таїланді.

Разом з тим, відповідно до підпункту 7.1.2 пункту 7.1 частини другої Договору № 17050713 за страхуванням медичних витрат та від нещасного випадку, страховими випадками також не визначаються, зокрема надання медичних послуг, що стались під час подорожі за кордон, яку було здійснено всупереч рекомендаціям лікаря.

Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив з того, що дії ПрАТ «СК «ВУСО» щодо відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування є правомірними та законодавчо обґрунтованими.

Також суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, оскільки вказані вимоги є похідними від вимог про стягнення страхового відшкодування.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що коли виникає страховий випадок, страхових зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а решта умов договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховикові переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися окремо у кожному випадку, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій у цій справі про те, що медичні послуги, пов`язані з операціями на серці позивача, у тому числі ангіографію, ангіопластику та стентування, за умовами договору добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордоном № 17050713, який був укладений між сторонами цієї справи 29 березня 2022 року, не є страховим випадком, а тому позивач не має право на виплату страхового відшкодування.

Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, що в контексті застосування принципу «contra proferentem» та вимог до прозорості умов викладених у договорі добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордоном від 29 березня 2022 року № 17050713, випадки, які виникли з позивачем у м. Рюссельсхайм (Німеччина) та на о. Самуї (Таїланд), слід вважати страховими, були предметом розгляду апеляційного суду та їм надана належна правова оцінка.

Зокрема, відхиляючи такі доводи, апеляційний суд правильно виходив із того, що згідно з другим абзацом статті 26 Закону України «Про страхування» встановлено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до підпункту 7.1.2 пункту 7.1 частини другої Договору за страхуванням медичних витрат та від нещасного випадку, страховими випадками також не визначаються, зокрема: медичні послуги, пов`язані з операціями на серці й судинах, у тому числі ангіографія, ангіопластика, шунтування та стентування.

Вказана умова договору є доступною, повною та достатньою для правильного розуміння позивачем її суті, а тому посилання на принцип «contra proferentem» та на те, що ця умова є нечіткою та неясною для розуміння її істинного змісту, колегія суддів вважає безпідставним.

Верховний Суд як суд касаційної інстанції, в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України, позбавлений компетенцій встановлювати нові обставини справи та здійснювати переоцінку доказів.

Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки всім його аргументам та доводам, Верховний Суд також відхиляє, оскільки, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд хибно встановив факт несвоєчасного повідомлення страховика про страхові випадки та не звернув увагу на те, що через об`єктивні причини (невідкладене проведення позивачу оперативного втручання та стенування з встановленням двох стенів 07 квітня 2022 року, а також коронарографічного обстеження і невідкладної терапії 22 квітня 2022 року через безпосередню загрозу його життю) страховика було повідомлено про страхові випадки у позивача в межах строків та процедури, визначених положеннями договору добровільного комплексного страхування подорожуючих за кордоном від 29 березня 2022 року № 17050713, шляхом телефонного дзвінка 08 квітня 2022 року о 07 годині ранку, а також 22 квітня 2022 року об 11 год 30 хв, шляхом листування у застосунку WhatsApp , Верховний Суд вважає слушними, однак вони не є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки не спростовують правильність мотивів відмови ПрАТ «СК «ВУСО» ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 23 січня 2019 року у справі № 310/8209/16-ц, від 12 травня 2021 року у справі № 310/9140/19, від 01 лютого 2018 року у справі № 522/1903/15-ц, від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц, є необґрунтованими, оскільки оскаржувані судові рішення таким висновкам не суперечать, і встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У цій справі суди виходили з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд допустив надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства, внаслідок чого йому було обмежено право на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції, є безпідставними, оскільки аналіз наявних у справі доказів свідчить про те, що апеляційним судом у цій справі заявнику було поновлено строки на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2023 року та додаткового рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року, відкрито апеляційні провадження та здійснено розгляд доводів і аргументів його апеляційних скарг по суті відповідно до вимог ЦПК України (т. 2 а. с. 107-110, 214-226).

Інші наведені в касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті про відмову у задоволенні позову, зводяться до переоцінки доказів та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Щодо вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат на правову допомогу

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною другою статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 552/5808/17 (провадження № 61-19076св19) тощо.

Матеріали справи свідчать та встановлено судом першої інстанції, що інтереси відповідача ПрАТ «СК «ВУСО»в суді першої інстанції представляла адвокат Сокол Діана Вікторівна.

Підставою такого представництва були: договір про надання правової допомоги від 20 січня 2020 року № 1-20КЮЮ, укладений між ПрАТ «СК «ВУСО» та адвокатом Сокол Д. В. (т. 2 а.с. 64).; ордер від 13 квітня 2023 року серії АІ № 1291335 на надання правої (правничої) допомоги ПрАТ «СК «ВУСО» адвокатом Сокол Д. В. у Дарницькому районному суді міста Києва, Київському апеляційному суді, Верховному Суді (т. 1 а. с. 205а); свідоцтво Сокол Д. В. про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27 грудня 2019 року серії КС № 8569/10 (т. 1 а. с. 205).

У відзиві ПрАТ «СК «ВУСО»на позовну заяву від 13 квітня 2023 року вказано, що попередній розрахунок суми судових витрат на момент подання цього відзиву, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи в суді першої інстанції, складає 40 000,00 грн та пов`язаний з наданням професійної (правничої) допомоги, витратами на проведення судової експертизи, інше.

Також повідомлено, що розмір судових витрат буде доведений ПрАТ «СК «ВУСО»відповідно до вимог статті 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, про що подано цю заяву (т. 1 а. с. 198а).

26 жовтня 2023 року до суду першої інстанції надійшла заява представника ПрАТ «СК «ВУСО»- адвоката Сокол Д. В. про стягнення із ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 29 500,00 грн (т. 2 а.с. 61-66).

На підтвердження понесених ПрАТ «СК «ВУСО»витрат на правничу допомогу представником Сокол Д. В. надано суду: копію договору про надання правової допомоги від 20 січня 2020 року № 1-20КЮО, копію додаткової угоди до вказаного договору від 24 жовтня 2023 року, детальний розрахунок робіт (наданих послуг) від 24 жовтня 2023 року.

Відповідно до детального розрахунку робіт (наданих послуг) від 24 жовтня 2023 року адвокатом Сокол Д. В. надано ПрАТ «СК «ВУСО» наступні послуги: ознайомлення та правовий аналіз змісту позовної заяви з додатками (1 год) вартістю 3 500,00 грн; підготовка, написання, копіювання та надсилання іншим учасникам справи до суду відзиву на позовну заяву від 13 квітня 2023 року № 150 (4 год.) - 14 000,00 грн; участь в судових засіданнях (06 жовтня та 20 жовтня 2023 року) - 12 000,00 грн, а загалом 29 500,00 грн (т. 2 а.с. 66).

Ухвалюючи додаткове судове рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їх належну оцінку, враховуючи характер виконаної представницею відповідача Сокол Д. В. роботи, відсутність заперечень сторони позивача, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов правильного висновку про стягнення із позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» понесених ним судових витрат за надання професійної допомоги адвоката у заявленому розмірі 29 500,00 грн.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 у своїй сукупності правильність висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному додатковому рішенні Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року, з яким погодився й апеляційний суд у постанові Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року, не спростовують, а зводяться лише до формальної незгоди заявника із ними.

Щодо ухвали Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 рокупро відмову в ухваленні додаткового рішення

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Аналіз наведеного, з урахуванням принципу розумності, свідчить про те, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі ж відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) і підстав для відступу від них у цій справі суд касаційної інстанції не знайшов.

Матеріали справи свідчать та встановлено апеляційним судом, що інтереси відповідача ПрАТ «СК «ВУСО»в апеляційному суді представляла адвокат Сокол Д. В.

У відзиві від 14 липня 2024 року на апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2023 рокуПрАТ «СК «ВУСО», в інтересах якого діяла адвокат Сокол Д. В., в порядку частини першої статті 134 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України зазначило попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які воно очікує понести у зв`язку із розглядом справи в апеляційному суді, та вказало, що він складає 60 000,00 грн (т. 2 а. с. 152).

18 жовтня 2024 року ПрАТ «СК «ВУСО», в інтересах якого діяла адвокат Сокол Д. В., із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Київського апеляційного суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просило ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на правничу допомогу, понесені в апеляційному суді в розмірі 27 750,00 грн.

На підтвердження понесених ПрАТ «СК «ВУСО», витрат на правничу допомогу адвокатом Сокол Д. В. надано суду і матеріали справи містять: копію договору про надання правової допомоги від 20 січня 2020 року № 1-20КЮО, копію додаткової угоди до вказаного договору від 24 жовтня 2023 року, детальний розрахунок робіт (наданих послуг) від 11 жовтня 2024 року на суму 27 750, 00 грн (т. 3 а. с. 1-6).

Відповідно до детального розрахунку робіт (наданих послуг) від 11 жовтня 2024 року адвокатом Сокол Д. В. надано ПрАТ «СК «ВУСО» такі послуги: ознайомлення зі змістом апеляційної скарги (1 год) вартістю 3 500,00 грн; підготовка, написання, копіювання та надсилання іншим учасникам справи до суду відзиву від 14 липня 2024 року № 314 (3 год.) - 10 500,00 грн; підготовка, написання, копіювання та надсилання іншим учасникам справи до суду відзиву від 15 липня 2024 року № 315 (30 хв.) - 1 750,00 грн; участь в судовому засіданні (08.10.2024) - 12 000,00 грн, а загалом 27 500,00 грн (т. 3 а. с. 6).

Водночас зміст відзиву та заяви ПрАТ «СК «ВУСО», в інтересах якого діяла адвокат Сокол Д. В., про ухвалення додаткового рішення не містять обґрунтування поважних причин неподання відповідачем доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.

Таким чином, апеляційний суд, дослідивши наявні у цій справі докази та давши їм належну оцінку, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23), дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ПрАТ «СК «ВУСО» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Доводи касаційної скарги ПрАТ «СК «ВУСО» про те, що заявою про розподіл судових втрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а протилежне тлумачення у розумінні частини восьмої статті 141 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права, Верховний Суд відхиляє оскільки вони по своїй суті зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником цивільного процесуального законодавства України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що договір про надання правової допомоги від 20 січня 2020 року № 1-20КЮО, додаткова угода від 24 жовтня 2023 року, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та електронний ордер вже були долучені до матеріалів справи ще в суді першої інстанції, а єдиним документом, який не містився в матеріалах справи та вперше був поданий на стадії апеляційного перегляду, є детальний розрахунок робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги датований 11 жовтня 2024 року, тобто після винесення постанови по суті спору від 08 жовтня 2024 року, є безпідставними, оскільки саме в детальному розрахунку робіт (наданих послуг), від 11 жовтня 2024 року відповідач визначив остаточний розмір понесених ним судових витрат в суді апеляційної, а тому мав обґрунтувати поважність причин неподання такого доказу суду до закінчення судових дебатів у справі.

Аргументи касаційної скарги ПрАТ «СК «ВУСО» стосовно того, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 600/752/22-а, від 25 вересня 2024 року у справі № 910/1007/24, від 25 вересня 2024 року у справі № 752/3905/22, та інших, є необґрунтованими, оскільки оскаржуване судове рішення таким висновкам не суперечить, і встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У цій справі суд апеляційної інстанцій виходив з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів.

Інші наведені в касаційній скарзі ПрАТ «СК «ВУСО» доводи не спростовують правильність висновків апеляційного, викладених в ухвалі від 05 листопада 2024 року про відмову в ухваленні додаткового рішення, зводяться до незгоди заявника з таким судовим рішенням.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Мухамеджанов О. С., та ПрАТ «СК «ВУСО» підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених частиною першою статті 410 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 жовтня 2023 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець