Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.07.2024 року у справі №331/3385/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року

м. Київ

справа № 331/3385/20

провадження № 61-488св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Патяком Андрієм Станіславовичем, на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Бєлки В. Ю., Дашковської А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих без достатніх підстав.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_3 , після смерті якого залишилася квартира АДРЕСА_1 та грошові кошти у розмірі 80 000 грн, що знаходилися на банківських рахунках ОСОБА_3 , відкритих в Акціонерному товаристві Комерційному банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»).

Зазначала, що у передбачений законом шестимісячний строк вона як єдина спадкоємиця першої черги звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинської К. Т. із заявою про прийняття спадщини після смерті сина та нотаріусом було відкрито спадкову справу.

При встановленні складу спадкового майна нотаріусом було з`ясовано, що на рахунках ОСОБА_3 залишилися грошові кошти у розмірі 7,30 грн, оскільки 10 вересня 2018 року всі кошти були переведені на банківські рахунки відповідачки. При цьому законних підстав здійснювати зазначені перерахунки та привласнювати грошові кошти у ОСОБА_2 не було.

Вказувала, що на телефонні дзвінки ОСОБА_2 не відповідала, а згодом взагалі змінила номер телефону, уникаючи спілкування, що стало підставою для звернення позивачки до органів Національної поліції України із заявою про скоєний злочин, яка була зареєстрована 22 листопада 2018 року за вхідним № 8891.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідачки на свою користь грошові кошти у розмірі 107 632,61 грн, з яких: 80 000 грн - кошти, отримані без достатніх правових підстав, 22 852,61 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами та 4 780 грн - 3% річних.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2023 року у складі судді Антоненка М. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту набуття права на спадщину після смерті сина, оскільки на запит суду приватний нотаріус повідомив про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, тому позивачка не є потерпілою особою у розумінні положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 91 662,61 грн, з яких : 78 000 грн - кошти, отримані без достатніх правових підстав, 8 999,22 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами, 4 662,80 грн - 3% річних.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на звернення до суду із вказаним позовом, оскільки вона є спадкоємцем першої черги після смерті сина ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції вважав, що грошові кошти, які зберігалися на банківському рахунку ОСОБА_3 на день його смерті у розмірі 78 000 грн є спадковим майном, а позивачка, як єдина спадкоємиця першої черги після смерті сина, набула на них право власності та не уповноважувала ОСОБА_2 розпоряджатися вказаними коштами, тому остання отримала їх без достатньої правової підстави.

При цьому апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що спірні грошові кошти є об`єктом спільної сумісної власності спадкодавця і відповідачки, які були набуті ними під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки вказане не підтверджене належними і допустимими доказами.

Суд застосував відповідну практику Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 , подана її представником - адвокатом Патяком А. С., мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки тій обставині, що грошові кошти, які зберігалися на банківському рахунку ОСОБА_3 були набуті під час проживання спадкодавця та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому є об`єктом їх спільної сумісної власності подружжя. При цьому зазначає, що позивач не заперечувала того, що її померлий син та відповідачка у період з 2016 року по день смерті спадкодавця проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а карткові рахунки в АТ КБ «ПриватБанк» були відкриті ОСОБА_3 у 2017 році.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 552/5693/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У березні 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.

Посилається на правильність висновків суду апеляційної інстанції про те, що вона, як єдина спадкоємиця першої черги після смерті сина, набула право власності на грошові кошти, які зберігалися на банківському рахунку ОСОБА_3 на день його смерті, а відповідачка, не маючи будь-яких правових підстав здійснила перерахунок грошових коштів з рахунку ОСОБА_3 на свій рахунок вже після смерті останнього.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є матір`ю померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 від 20 вересня 1989 року серії НОМЕР_1 (том 1, а. с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 12 вересня 2018 року Заводським районним у м. Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (том 1, а. с. 8).

Відповідно до листа приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинської К. Т. від 07 вересня 2021 року спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилася (том 1, а. с. 66).

Витягом про рух коштів по рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 , підтверджується, що 10 вересня 2018 року з його банківських рахунків через додаток «Приват 24» було здійснено перерахунок коштів на рахунок ОСОБА_2 у розмірі 60 500 грн та 17 500 грн (том 1, а. с. 71-72).

Відповідно до листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08 вересня 2023 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинською К. Т. 22 жовтня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини було заведено спадкову справу № 126/2018 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 31 серпня 2021 року на адресу приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинської К. Т. надійшла ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2021 року у справі № 331/3385/20 про витребування завіреної копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та нотаріусом на адресу суду було направлено інформацію щодо відсутності заведеної спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 . Під час розгляду звернення було встановлено, що в тексті ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2021 року було допущено помилку в частині написання прізвища померлого, що унеможливило виконання нотаріусом ухвали (том 1, а. с. 164-165).

Відповідно до копії спадкової справи № 63177650 (номер у нотаріуса 126/2018), заведеної 22 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинської К. Т. до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 спадкова справа була заведена на підставі заяви ОСОБА_1 від 22 жовтня 2018 року про прийняття спадщини. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає (том 1, а. с. 216-248).

Згідно інформації АТ КБ «Приватбанк» про залишок коштів на банківських рахунках, які належали померлому ОСОБА_3 , станом на 27 серпня 2019 року залишок коштів на рахунку № НОМЕР_3 становив 7,24 грн (том 1, а. с. 230-Б).

03 вересня 2019 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 246).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Патяком А. С., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статей 1216 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із частиною п`ятою статті 1268 ЦК України не залежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_3 , після смерті якого залишилося спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 та грошові кошти, що знаходилися на банківських рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк».

22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , як єдина спадкоємиця першої черги після смерті сина, звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинської К. Т. із заявою про прийняття спадщини та нотаріусом було заведено спадкову справи № 63177650 (номер у нотаріуса 126/2018).

Витягом про рух коштів по рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_3 , підтверджується, що 10 вересня 2018 року (вже після смерті спадкодавця) з його банківських рахунків через додаток «Приват 24» було здійснено перерахунок коштів на рахунок ОСОБА_2 у розмірі 60 500 грн та 17 500 грн.

У статті 11 ЦК України зазначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Як визначено у статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тлумачення статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212 - 1214 ЦК України).

Згідно абзацу 1 частини першої статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ І розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту набуття права на спадщину після смерті сина, оскільки на запит суду приватний нотаріус повідомив про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, тому позивачка не є потерпілою особою у розумінні положень статті 1212 ЦК України.

З метою усунення суперечливості у зібраних у справі доказах і неповноти судового розгляду, перевірки доводів апеляційної скарги, Запорізький апеляційний суд ухвалою від 31 жовтня 2023 року витребував у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинської К. Т. матеріали спадкової справи № 126/2018, відкритої після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З`ясувавши, що грошові кошти, які зберігалися на банківському рахунку ОСОБА_3 на день його смерті є спадковим майном, а ОСОБА_1 , як спадкоємиця першої черги набула на них право власності у встановленому законом порядку, та не уповноважувала ОСОБА_2 розпоряджатися вказаними коштами, апеляційний суд правильно встановив наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки відповідачка безпідставно набула вказане майно, відтак, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки суми банківського вкладу, а також сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи ОСОБА_2 , які є аналогічними з доводами її касаційної скарги, про те, що спірні грошові кошти, які зберігалися на банківському рахунку ОСОБА_3 є об`єктом їх спільної сумісної власності подружжя, так як були набуті під час проживання спадкодавця та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки такі доводи не підтверджені належними і допустимими доказами. При цьому наведені обставини не входять до предмета доказування у вказаній справі, оскільки ОСОБА_2 не зверталася до суду з позовними вимогами про визнання майна спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.

Посилання касаційної скарги на застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 552/5693/18 колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі встановлені інші фактичні обставини, відмінні від обставин справи, встановлених у справі, що є предметом касаційного перегляду.

Колегія суддів Верховного суду вважає, що апеляційний суд надав правильну оцінку спірним правовідносинам та правильно застосував до них норми матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Патяком Андрієм Станіславовичем, залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 05 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник