Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.04.2020 року у справі №383/1230/19

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 383/1230/19

провадження № 61-6750св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: державний кадастровий реєстратор відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Стенковий Іван Іванович та Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 січня 2020 року у складі судді Замші О. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А.

М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом до державного кадастрового реєстратора відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,0327 га, кадастровий номер 3520810100:50:087:0016, право на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 674373.

У червні 2019 року йому стало відомо, що державним кадастровим реєстратором Стенковим І. І. незаконно, без відповідної правової підстави внесено зміни до Державного земельного кадастру щодо поворотних точок земельної ділянки, яка має кадастровий номер 3520810100:50:087:0016. Він вважає, що такі дії державного кадастрового реєстратора суперечать положенням низку статей Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про Державний земельний кадастр", Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:

-визнати незаконними дії державного кадастрового реєстратора відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Стенкового І. І. щодо внесення до Державного земельного кадастру та Поземельної книги в паперовому та електронному вигляді виправлених відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3520810100:50:087:0016, на підставі заяви від 07 червня 2016 року реєстраційний номер ЗВ -3503027722016;

-зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області внести зміни до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3520810100:50:087:0016, та Поземельної книги в паперовому та електронному вигляді на цю земельну ділянку, відновивши відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки, які існували до внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру на підставі заяви від 07 червня 2016 року реєстраційний номер ЗВ-3503027722016.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 січня 2020 року провадження у справі закрито, позивачу роз'яснено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала мотивована тим, що державний реєстратор є суб'єктом владних повноважень, правовідносини, які виникли між ним та позивачем, є публічно-правовими, тому на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК Українипровадження у справі підлягає закриттю з роз'ясненням, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 січня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між сторонами у справі спір про право цивільне відсутній, а дослідженню в суді підлягають виключно дії державного кадастрового реєстратора щодо внесення змін до Державного земельного кадастру та Поземельної книги. Обраний позивачем спосіб захисту відповідає пункту 3 частини 1 статті 5 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у складі колегіїз п'яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що дії державного кадастрового реєстратора вплинули на належне позивачу право власності на земельну ділянку. Висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 826/3985/17. Крім того, пославшись на частину 2 статті 39 Закону України "Про Державний земельний кадастр", суди в порушення статті 58 Конституції України помилково застосували редакцію Закону, яка набрала чинності лише 17 жовтня 2019 року, тобто після пред'явлення позову.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від державного кадастрового реєстратора відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Стенкова І. І., в якому він просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивач як власник земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер undefined, звернувся до суду з позовом до державного кадастрового реєстратора і Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з вимогами про визнання незаконними дій державного кадастрового реєстратора з внесення до Державного земельного кадастру та Поземельної книги змін в координатах поворотних точок його земельної ділянки, а також про зобов'язання відновити у Державному земельному кадастрі відомості про земельну ділянку, які існували до внесення оскаржуваних змін. При цьому позивач посилався на заборону органам державної влади та органам місцевого самоврядування діяти з підстав, які не передбачені законом, а також за межами повноважень та не у спосіб, визначений законом.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що між сторонами у справі спір про право цивільне відсутній, дослідженню в суді підлягають дії державного кадастрового реєстратора щодо внесення змін до Державного земельного кадастру та Поземельної книги. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту відповідає пункту 3 частини 1 статті 5 КАС України.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц та від 15 травня 2019 року у справі № 826/3985/17, є необґрунтованими, оскільки в цих справах, які розглянула Велика Палата Верховного Суду, позивачі обґрунтовували свої вимоги порушенням їх цивільних прав, спричинених неправомірними рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень, що мало наслідком виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер (відносин власності або володіння чужим майном, накладенням обтяжень на майно) або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, визнання протиправними таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Тому висновки судів узгоджуються з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19).

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій, пославшись на частину 2 статті 39 Закону України "Про Державний земельний кадастр", в порушення статті 58 Конституції України помилково застосували редакцію Закону, яка набрала чинності лише 17 жовтня 2019 року, тобто після пред'явлення позову є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державнимикадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно зі змістом ~law34~ державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Підстави та порядок внесення зміни до відомостей про земельну ділянку у Поземельній книзі та виправлення помилок у Державному земельному кадастрі визначені ~law35~ України.

Згідно з частиною 2 статті 39 Закону України "Про Державний земельний кадастр" у редакції, чинній до 17 жовтня 2019 року, тобто на час пред'явлення ОСОБА_1 указаного позову, зазначено, що дії або бездіяльність державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Тобто частиною 2 статті 39 Закону України "Про Державний земельний кадастр" було встановлено лише судовий порядок рішень, дій або бездіяльності державного кадастрового реєстратора, .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк