Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.08.2019 року у справі №128/1706/18

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 128/1706/18

провадження № 61-15383св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (у ході розгляду справи змінило назву на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»),

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника Олександра Сергійовича, на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2019 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 26 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 300 000 грн та зобов`язався повернути його у порядку та на умовах, передбачених договором, у строк до 25 лютого 2023 року включно.

Банк належно виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику грошові кошти в кредит, а ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого, станом на 21 травня 2018 року, у нього утворилася заборгованість у розмірі 808 471,84 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 277 074,79 грн та заборгованості за відсотками - 531 397,05 грн.

Ураховуючи наведене, ПАТ «Укрсоцбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості за кредитним договором від 26 лютого 2008 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 20 березня 2019 року у складі судді Саєнко О. Б. у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належно не виконував умови кредитного договору, в наслідок чого виникла заявлена банком заборгованість, проте ПАТ «Укрсоцбанк» пропустило строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк» задоволено частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов АТ «Укрсоцбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 289 576,78 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 167 393,29 грн, заборгованості за відсотками - 122 183,49 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що банком дійсно пропущено строк позовної давності, проте не до всіх вимог, оскільки строк виконання зобов`язань сторонами було встановлено до 2023 року та банк не змінював його через неналежне виконання боржником своїх зобов`язань.

За таких обставин, апеляційний суд вважав, що стягненню підлягає заборгованість за платежами у межах трирічного строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник О. С., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити у силі рішення місцевого суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що згідно з пунктом 4.4 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктом 3.3.7, цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Оскільки останній платіж було сплачено ОСОБА_1 29 квітня 2009 року, то строк виконання зобов`язання змінився на підставі вказаного пункту договору на 30 червня 2009 року, тому останнім днем звернення до суду було 30 червня 2012 року, а банк подав цей позов тільки у червні 2018 року, тобто зі спливом строку позовної давності на 6 років.

Крім того, після настання строку повернення кредиту, банк був позбавлений права продовжувати нараховувати відсотки за користування кредитом, що вказано у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником є ПАТ «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 05/25-1359/1.

За умовами кредитного договору банк надав позичальнику кредит у сумі 300 000 грн (пункт 1.1.1. кредитного договору), а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором повернути кредит, з врахуванням відсотків за користування кредитом, в строк до 25 лютого 2023 року включно (пункт 1.1.2.1. кредитного договору).

Згідно з пунктом 4.4 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктом 3.3.7, цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

14 серпня 2008 року між сторонами було укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідач передав банку в іпотеку в якості забезпечення вищезазначеного договору нерухоме майно, а саме цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,2058 га, кадастровий номер: 0520681003:02:001:0172 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

11 червня 2009 року між сторонами укладено договір про внесення змін № 050/25-2107 до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 26 лютого 2008 року № 050/25-1359/1.

Через неналежне виконання відповідачем своїх кредитних зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором, станом на 21 травня 2018 року, за розрахунком банку у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у загальній сумі 1 059 268,06 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 277 074,79 грн, заборгованість за відсотками - 531 397,05 грн; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 31 031,05 грн, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 144 375,07 грн; розмір інфляційних втрат за кредитом - 13 290,52 грн, розмір інфляційних втрат за відсотками - 62 099,58 грн.

З огляду на розрахунок заборгованості, наданий банком, останній платіж по договору кредиту відповідачем проведено 29 квітня 2009 року у сумі 938,50 грн (а. с. 15).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника О. С., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, проте такі вимоги банком не заявлялися.

Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Як було встановлено судом першої інстанції, укладаючи кредитний договір від 26 лютого 2008 року, сторони, зокрема, у пункті 4.4. погодили, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктом 3.3.7, цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

З огляду на зміст вказаної умови договору сторони домовилися про обов`язкову зміну строку виконання зобов`язань за цим кредитним договором у разі невиконання (неналежного виконання) ОСОБА_1 умов договору щодо повернення кредиту та інших обов`язкових платежів більше ніж 60 календарних днів.

Встановивши, що ОСОБА_1 з метою виконання кредитного договору від 26 лютого 2008 року здійснив останній платіж 29 квітня 2009 року, що не заперечується й банком, тому відповідно до пункту 4.4 цього договору строк користування кредитом вважається таким, що сплинув через 60 днів після сплати боржником останнього платежу, тобто 28 червня 2009 року, проте з позовом до суду ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось лише у червні 2018 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, та стороною відповідача подано заяву про застосування наслідків спливу цього строку, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову банку.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи частково позов банку, виходячи з того, що кінцевий термін повернення кредиту сторонами було визначено до 25 лютого 2023 року, апеляційний суд не звернув увагу на вказану умову кредитного договору (пункт 4.4.) та не врахував, що зміна строку кредитування, у такому випадку, не залежить від волевиявлення однієї зі сторін, тобто є безумовною, а не надає банку право звернутися до боржника з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.

Такі висновки також узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15.

Отже, висновок апеляційного суду про необхідність часткового задоволення позову ПАТ «Укрсоцбанк», у межах строку позовної давності, є помилковим.

Колегія суддів звертає увагу, що у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, які були нараховані банком після закінчення зміненого строку кредитування, слід було відмовити за їх необґрунтованістю, а не у зв`язку зі спливом позовної давності, оскільки право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилися та банк мав право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), проте сторони з цих підстав рішення суду першої інстанції не оскаржили, а суд касаційної інстанції розглядає касаційну скаргу у межах її доводів відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що неврахування районним судом вказаної обставини не призвело до ухвалення незаконного остаточного судового рішення у справі, оскільки по суті суд правильно відмовив у задоволенні позову банку, а не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та закон, який їх регулює, дійшовши обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк», а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке відповідає закону.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 24 254,16 грн судового збору, що підтверджується доданою до скарги квитанцією, тому вказана сума коштів підлягає стягненню з ПАТ «Укрсоцбанк» на його користь, оскільки колегія суддів задовольняє його касаційну скаргу, скасовує судове рішення апеляційного суду та залишає у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника Олександра Сергійовича - задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2019 року скасувати.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20 березня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 24 254 (двадцять чотири тисячі двісті п`ятдесят чотири) гривні 16 (шістнадцять) копійок.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк