Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.11.2019 року у справі №752/17629/16

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 752/17629/16

провадження № 61-27191св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Київенерго",

треті особи: Інспекція з захисту прав споживачів у м. Києві, Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України, Департамент із регулювання відносин у сфері центрального водопостачання і водовідведення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва у складі судді Музичко С. Г. від 31 липня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго"), треті особи: Інспекція з захисту прав споживачів у м. Києві, Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України, Департамент із регулювання відносин у сфері центрального водопостачання і водовідведення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про захист прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що він мешкає у гуртожитку Національної академії наук України, належним чином сплачує комунальні послуги. 30 вересня 2016 року у цьому гуртожитку відключили постачання гарячої води. На його звернення до ПАТ "Київенерго" як надавача послуг з водопостачання з цього приводу він не отримав відповіді. Вказані дії вважав порушенням його прав як споживача, зокрема права на належний обсяг споживання та інформацію та просив суд їх поновити шляхом зобов'язання ПАТ "Київенерго" надати відповідь на його звернення, здійснити перерахунок вартості послуг та відшкодувати моральну шкоду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва у складі суді Плахотнюк К. Г. від 31 січня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не виконав у встановлений строк вимоги ухвали суду про залишення його позовної заяви без руху, а саме не сплатив судовий збір за подання вказаної заяви до суду.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2017 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2017 року про повернення позовної заяви.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не виконав у встановлений строк вимоги ухвали суду про залишення його апеляційної скарги без руху, а саме не сплатив судовий збір за подання вказаної скарги до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно залишив його апеляційну скаргу без руху та повернув її, оскільки позивач є споживачем фінансових послуг, а тому відповідно до положень Закону України "Про захист прав споживачів" звільнений від сплати судового збору.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року справа призначена до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, про захист прав споживачів, посилаючись на порушення відповідачем вимог пункту 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" (а. с 1-4).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме сплати судового збору за подання її до суду.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва у складі суді Плахотнюк К. Г. від 31 січня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Не погодившись з цим судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з тих підстав, що заявник не сплатив судовий збір за подання вказаної скарги до суду.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2017 року вказану апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення апеляційної інстанції не відповідає з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з водопостачання, надання яких є предметом оскарження у цій справі.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною апеляційної скарги та повернення її ОСОБА_1, апеляційний суд керувався нормами статей 121, 297 ЦПК України 2004 року і виходив з того, що заявник не виконав вимоги ухвали Апеляційного суду міста Києва від 09 березня 2017 року щодо сплати судового збору.

При цьому, апеляційний суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів про будь-які підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

У статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз статті 5 Закону України "Про судовий збір" і статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому (стаття 5 Закону України "Про судовий збір"), не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову.

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів").

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судовий збір" у частині 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" слова "державного мита" замінені словами "судового збору".

Отже, при прийнятті Закону України "Про судовий збір" законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів" при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Відступаючи від практики Верховного Суду України, колегія суддів Великої Палати Верховного Суду у справі справа № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) дійшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Таким чином не підлягає сплаті судовий збір за подання споживачами апеляційної скарги, тому вимоги суду апеляційної інстанції про сплату споживачем судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі не ґрунтуються на законі, отже, їх невиконання не може бути підставою для визнання неподаною і повернення апеляційної скарги.

За таких обставин, висновки апеляційного суду про невідповідність апеляційної скарги ОСОБА_1 вимогам статей 121, 297 ЦПК України 2004 року у зв'язку з несплатою судового збору є неправильними та такими, що не відповідають вимогам закону, а доводи касаційної скарги в цій частині - обґрунтовані.

Частиною 4 статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до положень частини 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, апеляційний суд порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Керуючись статтями 406, 411, 416, 417, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2017 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В.

В. Шипович