Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2020 року у справі №761/42473/17

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 761/42473/17

провадження № 61-4423св20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Приватне підприємство "Науково-технічне підприємство "Український центр нерухомого майна",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року у складі судді Савицього О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Нежури В. А., Сержанюка А. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Приватне підприємство "Науково-технічне підприємство "Український центр нерухомого майна", про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлена про розгляд справи, двічі не з'явилася до суду без поважних причин, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до положень частини 5 статі 223 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У березні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що позовну заяву ОСОБА_1 безпідставно залишено без розгляду, чим грубо порушено права позивача, оскільки 13 червня 2019 року розгляд справи не відбувся з технічних причин через оголошення замінування Шевченківського районного суду міста Києва, й відповідно вхід до суду було заблоковано, інформація про, що є відкритою; будучи повідомленою про призначення справи на 29 жовтня 2019 року, позивач 25 жовтня 2019 року надіслала заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Ухвалою Шевченківського районного суду містка Києва від 25 лютого 2019 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду на 13 годин 00 хвилин 13 червня 2019 року.

Про дату, час і місце розгляду справи представники сторін повідомлені належним чином, про що свідчить розписка.

12 червня 2019 року представник позивача ОСОБА_3 подала до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю адвоката в іншому судовому процесі.

У судове засідання 13 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 не з'явилися. У зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 29 жовтня 2019 року на 13 годин 00 хвилин, про що сторони були належним чином повідомлені, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

29 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явилися, про причини неявки вчасно не повідомили.

У матеріалах даної справи міститься заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому процесі, яка згідно поштового штемпеля на конверті була направлена на адресу Шевченківського районного суду міста Києва 28 жовтня 2019 року, а згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції та відмітки про час реєстрації, вказана заява надійшла до суду 29 жовтня 2019 року о 15 годині 41 хвилині. Натомість відповідно до протоколу судового засідання від 29 жовтня 2019 року, судове засідання розпочалося о 13 годині 00 хвилин, ухвала про залишення позовної заяви проголошена о 13 годині 10 хвилин, тобто до отримання судом заяви позивача про відкладення розгляду справи.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 та її представник не з'явилися в судове засідання 13 червня 2019 року та 29 жовтня 2019 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині 1 статті 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого пунктів 1, 2 частини 2 статті 223 ЦПК України строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Частиною 5 статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналізуючи зміст зазначених норм процесуального закону, слід дійти висновку, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов'язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.

Установивши, що позивач та її представник, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з'явились в судове засідання (13 червня 2019 року та 29 жовтня 2019 року), до заяви представника позивача про відкладення розгляду справи призначеного на 13 червня 2019 року не додано жодного доказу на підтвердження наведених обставин, які перешкоджають явці в судове засідання, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених частиною 5 статті 223, пунктом 3 частини 1 статі 257 ЦПК України для залишення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири - без розгляду.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права, є неспроможними, спростовуються вищенаведеними обставинами справи та висновків суду не спростовують.

Доводи касаційної скарги на те, що 13 червня 2019 року судове засідання не відбулося з технічних причин через замінування приміщення суду не заслуговують на увагу, оскільки за повідомленням прес-служби Шевченківського районного суду міста Києва на офіційному сайті Судової влади України, станом на 10 годину 30 хвилин 13 червня 2019 року Шевченківський районний суд міста Києва відновив свою роботу після перевірки приміщення суду на наявність вибухових речовин та предметів. За наслідками проведеної перевірки небезпечних предметів чи речовин в приміщенні суду виявлено не було. Відповідно до частини 3 статті 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Зазначені ОСОБА_1 у касаційній скарзі інші аргументи Верховний Суд також вважає необґрунтованими та виключно її суб'єктивними судженнями, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко