Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.11.2018 року у справі №486/937/17

Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 486/937/17

провадження № 61-46190св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - дошкільний навчальний заклад № 2 «Ромашка»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу дошкільного навчального закладу № 2 «Ромашка» Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Данилової О. О., Коломієць В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до управління освіти Южноукраїнської міської ради про скасування наказу про оголошення їй догани.

Позовна заява обґрунтована тим, що вона працювала вихователем ІІ молодшої групи № 1 «Веселка» дошкільного навчального закладу № 2 «Ромашка». 26 червня 2017 року завідувачем даного дошкільного навчального закладу, було видано наказ № 77, яким притягнуто її до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків, правил внутрішнього етичного і професіонального спілкування у взаємовідносинах між вихователем та батьками.

Посилаючись на те, що будь-яких порушень посадової інструкції та трудової дисципліни нею допущено не було, фактів травмування дітей не встановлено, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ про оголошення їй догани від 26 червня 2017 року.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 вересня 2017 року замінено неналежного відповідача на належного - дошкільний навчальний заклад № 2 «Ромашка» Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (далі - ДНЗ № 2 «Ромашка»).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 липня 2018 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ про накладання дисциплінарного стягнення є обґрунтованим та в наказі конкретно наведено склад дисциплінарного проступку, за який ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2018 року рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 липня 2018 року скасовано, позов задоволено.

Визнано незаконним наказ № 77 завідувача ДНЗ № 2 «Ромашка» від 26 червня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення першої інстанції, дійшов висновку, що притягненні працівника до дисциплінарної відповідальності, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного працівником невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових обов`язків. Оскільки ані в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності, ані в своїх поясненнях представники відповідача не навели конкретних порушень, які були допущені позивачем, тому наявні підстави для скасування спірного наказу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 486/937/17, витребувано її з Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року справу передано ОСОБА_2 .

Узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2018 року ДНЗ № 2 «Ромашка» подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що наказ про дисциплінарне правопорушення містить всі необхідні дані та посилання, а також те, що порушення позивачем посадових обов`язків мали неодноразовий характер були підтверджені показами свідків.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала, що судове рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Указувала, що факт правопорушення не був зафіксований, а свідки розповідали про всіх вихователів групи без наведення конкретних фактів, дій та часу подій.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 працювала вихователем ІІ молодшій групі № 1 «Веселка» дошкільного навчального закладу № 2 «Ромашка» (далі - ДНЗ № 2) з 2002 року.

26 червня 2017 року завідувачем ДНЗ № 2 ОСОБА_3 видано наказ № 77 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у зв`язку із виникненням конфліктної ситуації у ІІ молодшій групі № 1 «Веселка» між батьками та персоналом ДНЗ, за неналежне виконання посадових обов`язків, правил внутрішнього етичного і професійного спілкування у взаємовідносинах між вихователями та батьками, яким оголошено догани вихователям ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та помічнику вихователя ОСОБА_5 на підставі пояснювальних записок.

Відповідно до пояснень у судовому засіданні представника відповідача підставою винесення наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача стала тривала конфліктна ситуація, яка склалася у групі між батьками та вихователями. Зокрема, завідувач дошкільного закладу - ОСОБА_3 зазначила про те, що вихователі та батьки не можуть знайти спільної мови, вихователі часто порушують правила трудового розпорядку, інструкцію з охорони праці, не надають інформацію батькам про дійсний перебіг справ, стан здоров`я дитини тощо.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з тим саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено, що роботодавець не виконав обов`язок з надання доказів наявності фактів винного вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Виходячи зі специфіки повноважень суду касаційної інстанції, Верховний Суд не має права самостійно встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, Верховний Суд констатує, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на те, що відповідач не навів необхідних складових притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Доводи касаційної скарги у цій частині фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин спору, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду як суду оцінки правильності застосування норм права судами першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дошкільного навчального закладу № 2 «Ромашка» Южноукраїнської міської ради Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська