Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.02.2019 року у справі №766/12152/16-ц

Постанова

Іменем України

21 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 766/12152/16-ц

провадження № 61-26457св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

треті особи: Корабельний районний відділ державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 липня 2017 року у складі судді: Сіянка В. М., та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Фурман Т. Г.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Корабельний районний відділ державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про переведення прав та обов'язків на частку у спільному майні за договором, визнання права власності на частку нерухомого майна.

Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням апеляційного суду Херсонської області від 01 березня 2011 року з ОСОБА_5 на користь позивача було стягнуто 1 420 056,10 грн боргу за договором позики, яке ОСОБА_5 не виконує. Матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що у ОСОБА_5 відсутнє майно та кошти на яке можна звернути стягнення для погашення заборгованості за рішенням суду.

Позивач вказувала, що ОСОБА_5 уклала із ОСОБА_6 договір про спільну діяльність з метою придбання житлового будинку, з господарчими будівлями та спорудами разом із земельною ділянкою, на якій вони розташовані площею 0,2421 га в АДРЕСА_1. ОСОБА_6 на виконання умов цього договору купила вказаний житловий будинок із земельною ділянкою.

Позивач вважала, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказане майно належить на праві спільної часткової власності. Позивач, як кредитор ОСОБА_5, має право на звернення стягнення на частку боржника, в тому числі, шляхом переведення на неї прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку

ОСОБА_4 просила:

перевести на неї права та обов'язки співвласника-боржника ОСОБА_5 на частку її майна в спільній частковій власності зі ОСОБА_6, тобто на Ѕ частки будинку № 3, 1/2 частки господарських будівель та 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,2421 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;

визнати за нею право власності на 1/2 частку будинку №3, 1/2 частку господарських будівель та 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,2421 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;

зменшити суму боргу ОСОБА_5 перед позивачем до суми, що дорівнює різниці між залишком суми боргу і вартістю зазначеної частки;

стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 липня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів придбання ОСОБА_6 спірного майна за спільні з ОСОБА_5 кошти позивачем суду не надано. При ухваленні рішення, суд виходив із того, що сторони не узгодили між собою розмір (вартість) вкладів у спільну діяльність, їх різновид, спосіб їх внесення та строки їх внесення, що є істотними умовами договору про спільну діяльність та що передбачено пунктом 5 указаного договору. Тому договір про спільну діяльність 20 квітня 2008 між сторонами не є укладеним, тобто не несе для сторін такого договору жодних юридичних наслідків. Суд зробив висновок, що звернення стягнення на частку ОСОБА_5 у спірному майні неможливе, оскільки вона не є співвласницею спірного нерухомого майна. ОСОБА_6 набула права особистої приватної власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами разом із земельною ділянкою на якій вони розташовані, площею 0,2421 га у АДРЕСА_1 в установленому законом порядку із державною реєстрацією права власності. За ОСОБА_5 державної реєстрації права власності (спільної власності) на спірні об'єкти нерухомого майна не відбулося і нотаріально посвідченого правочину щодо переходу таких прав від ОСОБА_6 до ОСОБА_5 не укладалося.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 05 вересня 2017 року рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 липня 2017 року залишено без змін, однак виключено з мотивувальної частини рішення висновки суду про те, що договір є неукладеним.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 366 ЦК України. Договір простого товариства не містить умов щодо вкладів його учасників, безпосередньо вкладу ОСОБА_5 та внесення нею з урахуванням статті 1134 ЦК України майна, яким вона володіла на праві власності. Позивачем не доведено внесення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 майна, яким вони володіли на праві власності для майнових вкладів, а також не доведено створення (придбання) внаслідок їхньої спільної діяльності майна, для якого мав би бути встановлений правовий режим спільної часткової власності.

При виключенні з мотивувальної частини рішення висновків суду про те , що договір про спільну діяльність є неукладеним, апеляційний суд виходив із того, що указаний висновок суду першої інстанції є передчасним, договір не є предметом спору, а є доказом у справі, оцінка якому повинна надаватися в установленому процесуальним законом порядку.

Аргументи учасників справи

У вересні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і направили справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилалася на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дали будь-якої оцінки ухвалі Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 липня 2016 року у справі № 654/2439/16-ц, де суд встановив, що по договору про спільну діяльність № 1 від 20 квітня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 об'єднали свої вклади для придбання будинку та господарських будівель і що частка кожного із учасників договору складає 50%, грошові та майнові вклади та майно, створене або придбане ними в результаті спільної діяльності становить їх спільну часткову власність. Також суд не надав оцінки договорам купівлі-продажу будинку та земельної ділянки. Не відповідають обставинам справи висновки суду про забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором поруки, де поручителем є ОСОБА_5 Суди не спростували доводи про те, що ОСОБА_6 не попередила іпотекодержателя про те, що ОСОБА_5, як співвласник, має права та вимоги на предмет іпотеки. Суди не урахували роз'яснення пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Рух справи

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що рішенням апеляційного суду Херсонської області від 01 березня 2011 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 стягнуто суму боргу у розмірі 1 420 056,10 грн. Рішення суду не виконано, що сторонами визнається.

20 квітня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено договір № 1 про спільну діяльність (простого товариства). Предметом даного договору визначено, що: учасники за цим договором приймають на себе зобов'язання об'єднати свої вклади і спільно діяти для досягнення спільної мети; на підставі цього договору учасники зобов'язуються спільно діяти з метою придбання житлового будинку та господарських будівель, разом з земельною ділянкою, площею 0,2421 га, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, а також спільно діяти в проведенні ремонтних робіт, оплаті комунальних послуг, інших обов'язкових платежів для утримання і обслуговування придбаного спільно майна та здійснення спільного використання придбаного майна, отримання і погашення кредиту, згідно кредитного договору.

Суди встановили, що ОСОБА_6 зобов'язалася придбати житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, площею 0,2421 га, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 на своє ім'я, здійснити отримання кредиту для його придбання на своє ім'я, після погашення кредиту здійснити переоформлення 50% права власності в об'єкті нерухомості ОСОБА_5; здійснити вклад в порядку і розмірах, встановлених договором (пункт 3.1.). ОСОБА_5 зобов'язалася при отриманні кредиту ОСОБА_6 бути поручителем за зобов'язаннями кредитного договору та спільно з позичальницею здійснювати його погашення; здійснити вклад в порядку і розмірах, встановлених договором (пункт 3.2.).

Договір №1 про спільну діяльність (простого товариства) від 20 квітня 2008 року не містить умов щодо вкладів його учасників і безпосередньо вкладу ОСОБА_5 та внесення нею майна, яким вона володіла на праві власності.

21 квітня 2008 року ОСОБА_6 уклала з АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір на суму 200 000 доларів США строком до 21 квітня 2028 року, за умовами якого кредит надавався на придбання будинку житлового, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а у забезпечення виконання зобов'язання банком приймається застава майна, що придбано, а також порука ОСОБА_5.

Апеляційний суд встановив, що кредит непогашений, наявне судове рішення про стягнення заборгованості, що визнано сторонами.

ОСОБА_6 придбала 21 квітня 2008 року за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2421 га за цією ж адресою, зареєструвавши в установленому законом порядку своє право приватної власності. Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором був укладений договір іпотеки, предметом якого є вказане нерухоме майно.

Суди встановили, що ОСОБА_5 державної реєстрації права власності (спільної власності) на спірні об'єкти нерухомого майна не відбулося, нотаріально посвідченого договору щодо переходу права власності від ОСОБА_6 до ОСОБА_5 не укладалося між відповідачами, ОСОБА_5 не є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2421 га.

Тлумачення статті 366 ЦК України свідчить. що тільки кредитор співвласника може заявляти вимоги про переведення прав та обов'язків співвласника боржника. У разі, якщо відсутній правовий режим спільної власності стаття 366 ЦК України не застосовується.

У абзаці 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановивши, що позивачем не доведено наявність у ОСОБА_5 майна, на яке поширюється правовий режим спільної часткової власності, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Аргумент касаційної скарги про те, що суди не дали будь-якої оцінки ухвалі Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 липня 2016 року є безпідставним, спростовуються встановленими судами обставинами та змістом договору № 1 про спільну діяльність від 20 квітня 2008 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 липня 2017 року у незміненій частині та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 05 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель