Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.12.2019 року у справі №442/2318/18

Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 442/2318/18

провадження № 61-22679св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2018 року у складі судді Гарасимків Л. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Струс Л. Б., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входить житловий будинок АДРЕСА_1, у якому мати проживала до дня смерті.

Позивачі та їх рідна сестра ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги після смерті матері.

У визначений законодавством строк для прийняття спадщини, вони звернулися до приватного нотаріуса Дрогобицького районною нотаріального округу Момот М. О. для того, щоб оформити спадщину, однак нотаріус їм повідомила, що їх матір, ОСОБА_5, склала заповіт, який 02 березня 2017 року посвідчила Доброгостівська сільська рада, проте відомості про особу чи осіб, на користь яких складеного даний заповіт, у реєстрі відсутні.

Звернувшись до Доброгостівської сільської ради, а також до сестри, їм стало відомо про те, що заповіт матір склала на користь їх рідної сестри, яка вже звернулася із заявою про прийняття спадщини до Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори, на підставі якої заведена спадкова справа.

Зазначають, що вони є особами з інвалідністю 3-ї групи загального захворювання та в період з 18 до 30 грудня 2017 року, перебували на амбулаторному лікуванні, тому лише 12 січня 2018 змогли відправити на адресу Першої Дрогобицької державної нотаріальної заяви про прийняття спадщини після смерті матері, посвідчені приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Петрів В. Я.

Наприкінці січня 2018 року отримали відповіді Дрогобицької державної нотаріальної контори, в яких повідомлялося про те, що оскільки заяви подано після спливу строку, передбаченого для прийняття спадщини, а тому вони вважаються такими, що спадщину не прийняли.

Вважають, що строк на прийняття спадщини пропущений ними з поважних причин, а саме, через захворювання у кінці грудня, яке вони передбачити не могли, при цьому з 11 грудня 2017 року, тобто, до спливу строку на прийняття спадщини, ними вчинялися дії для того, щоб її прийняти.

На підставі викладеного просили суд визначити кожному з них додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю один місяць для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття обов'язкової частки у спадщині.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у справі відсутні належні докази на підтвердження наявності поважних причин, пов'язаних із об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачам протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 року, подати нотаріусу заяви про прийняття спадщини, зокрема неможливості направити поштовим зв'язком нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди незважаючи на наявність належних та допустимих доказів про вчинення позивачами дій для прийняття спадщини, поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини через захворювання у кінці грудня 2017 року, не врахувавши, що пропуск строку є незначним, дійшли помилкового висновку щодо відмови у позові.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

У січні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у яких вони просять під час розгляду справи у касаційному порядку врахувати висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах якого дійшов Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є синами ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 06 грудня 2017 року, виданого виконавчим комітетом Доброгостівської селищної ради Дрогобицького району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 86 років, про що в Книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис за № 27.

Згідно з витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 50223854 від 11 грудня 2017 року, ОСОБА_5,02 березня 2017 року, склала заповіт, посвідчений Доброгостівською сільською радою Дрогобицького району Львівської області, який складено на користь ОСОБА_3, рідної сестри позивачів.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 січня 2018 року звернулись із заявами про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з відповіддю Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори від 17 січня 2018 року за № 59/02-14 та № 60/02-14, стосовно померлої ОСОБА_5 в Першій Дрогобицькій державній нотаріальній конторі 22 грудня 2017 року заведена спадкова справа № 303/2017, зважаючи на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після спливу строку, передбаченого для прийняття спадщини, встановленого статтею 1270 ЦК України, і на день смерті не проживали разом зі спадкодавцем, вони вважаються такими, що спадщину не прийняли.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у позові місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у справі відсутні належні докази на підтвердження наявності поважних причин, пов'язаних із об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачам протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 року, подати нотаріусу заяви про прийняття спадщини, зокрема неможливості направити поштовим зв'язком нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Колегія суддів погоджується із таким висновком судів враховуючи наступне.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

Таким чином, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалим відрядженням, в тому числі закордонним; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховний Суд від таких висновків не відступав, про що свідчить практика застосування норм права у подібних правовідносинах, викладена у постановахвід 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16 (провадження № 61-1750св18); від 1 лютого 2018 року у справі № 712/656/15 (провадження № 61-23947св18), від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц (провадження № 61-200св18), від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц (провадження № 61-13789св18), від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17 (провадження № 61-48230св18), від 18 травня 2021 року № 615/1337/19 (провадження № 61-11403св20).

Відповідно до положень частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Із справи відомо, що обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали про те, що 17 грудня 2017 року вони заготовляли дрова для опалення їхніх будинків у селах, але через фізичне навантаження та несприятливі погодні умови, обидва захворіли - ОСОБА_1 простудився, а в ОСОБА_2 критично підвищився артеріальний тиск, у зв'язку з чим з 18 до 30 грудня 2017 року вони перебували на амбулаторному лікуванні, що підтверджується виписками з їх медичних карток амбулаторного хворого.

У виписках із медичних карток відсутня інформація про перебування ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні, у них зазначена інформація щодо дати звернення до лікаря, зазначені діагнози, а також інформація про перебування їх на амбулаторному лікуванні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачі, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вони за станом здоров'я не мали можливості у визначений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а посилання позивачів, як на поважність причини пропуску ними шестимісячного строку, на перебування на амбулаторному лікуванні, не є достатніми та безспірними доказами підтвердження поважності пропуску цього строку, оскільки такі не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення таких дій.

У період з 18 до 30 грудня 2017 року (протягом амбулаторного лікування) позивачі мали можливість надіслати заяву поштою, що передбачено пунктом 3.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, однак такою можливістю не скористалися.

Доводи касаційної скарги проте, що суди незважаючи на наявність належних та допустимих доказів про вчинення позивачами дій для прийняття спадщини, поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини через захворювання у кінці грудня 2017 року, не врахували, що пропуск строку є незначним є необгрунтованими та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Висновок Верховного Суду викладений у постанові від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц (провадження № 61-49121св18) не може бути врахований у цій справі, оскільки обставини зазначеної справи та цієї справи не є подібними, оскільки у зазначеній справі право на спадкування у особи виникло на підставі заповіту.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська