Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.10.2018 року у справі №462/4922/17

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 462/4922/17

провадження № 61-44799св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Приколоти Т. І. та касаційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О. у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути із відповідачів, які є спадкоємцями ОСОБА_4, визнаного померлим, кошти в сумі 149 748 грн, що були позичені йому 05 січня 2007 року.

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду із заявою в якій просив з метою забезпечення позову накласти арешт на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2; накласти арешт на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3; накласти арешт на транспортні засоби, що належать ОСОБА_2, а саме: Ford Transit Connect, номерний знак НОМЕР_1; Ford Escort 1.8D, номерний знак НОМЕР_2, також накласти арешт на транспортний засіб, що належить ОСОБА_3 - Merсedes Benz 170v, номерний знак НОМЕР_3.

У поданій ним заяві про забезпечення позову зазначає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову полягає у тому, що можливість вільного розпорядження відповідачами квартирою за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві спільної часткової власності та набута в порядку спадкування, а також транспортними засобами утруднить та зумовить неможливість виконання у майбутньому рішення суду у разі задоволення позову, оскільки фактично вільне розпорядження майном може призвести до його реалізації, перепродажу (на користь інших осіб), а тому він не зможе захистити свої права під час виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на його користь.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року у складі судді Румілова Н. М. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції зазначив, що не існує реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі невжиття заходів забезпечення позову. Позивач не подав обґрунтування свого припущення про забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Залізничного районного суду м.

Львова від 25 квітня 2018 року скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою частково задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Накладено арешт на 1/2 частину квартири загальною площею 61,2 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 503609046101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про прийняття спадщини № 2-1457, виданого 16 вересня 2009 року Другою Львівською державною нотаріальною конторою. Накладено арешт на 1/2 частки квартири загальною площею 61,2 кв. м реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 503609046101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину № НОМЕР_4, виданого 16 вересня 2009 року Другою Львівською державною нотаріальною конторою. Накладено заборону відчуження на транспортні засоби, що належать ОСОБА_2, а саме: Ford Transit Conneсt, фургон маловантажний-В, 2011 року випуску, № кузова НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_1; Ford Escord 1.8D фургон маловантажний-В, номер кузова НОМЕР_6, державний номерний знак НОМЕР_2.

Накладено заборону на відчуження на транспортний засіб, що належить ОСОБА_3, що проживає у АДРЕСА_1, а саме: Mercedes-Benz 170v, універсал-В, 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_7, державний номерний знак НОМЕР_3.

Приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що із матеріалів справи вбачається, що відповідачі у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'являються на виклики суду, спір не вирішений та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому з метою ефективного захисту прав позивача, апеляційний суд вважав за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 та забезпечити позов.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з питання про розподіл судових витрат між сторонами задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 176,20 грн з кожного сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Додаткова постанова мотивована тим, що Апеляційним судом Львівської області при ухваленні постанови від 03 липня 2018 року питання розподілу судових витрат вирішене не було. За подачу апеляційної скарги на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року позивачем (апелянтом) ОСОБА_1 було сплачено 352,40 грн. Відтак, до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає по 176,20 грн з кожного сплаченого апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У вересні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржувану постанову скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

У грудні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржувану додаткову постанову скасувати, а заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат залишити без розгляду.

Узагальнені доводи осіб, яка подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 03 липня 2018 року порушив норми процесуального права. Вказували, що апеляційний суд здійснив розгляд справи за їх відсутності, проте доказів належного повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи не здобув.

Вартість майна та сума боргу явно неспівмірні, однак на цю обставину апеляційний суд не звернув увагу також.

Касаційна скарга на додаткову постанову від 03 грудня 2018 року мотивована тим, що розгляд питання про ухвалення додаткового рішення відбувся без участі відповідачів, повідомлення про час та місце розгляду справи було отримане ними лише 04 грудня 2018 року.

Заявники вказують, що справа по суті ще не вирішена, а тому у суду апеляційної інстанції взагалі були відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Відзив на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 21 листопада 2018 року та 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Залізничного районного суду м. Львова.

29 листопада 2018 року матеріали справи № 462/4977/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути із відповідачів, які є спадкоємцями ОСОБА_4, визнаного померлим, кошти в сумі 149 748 грн, що були позичені йому 05 січня 2007 року.

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Залізничного районного суду м.

Львова від 25 квітня 2018 року скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою частково задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Накладено арешт на 1/2 частину квартири загальною площею 61,2 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 503609046101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про прийняття спадщини № 2-1457, виданого 16 вересня 2009 року Другою Львівською державною нотаріальною конторою. Накладено арешт на 1/2 частку квартири загальною площею 61,2 кв. м реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 503609046101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину № НОМЕР_4, виданого 16 вересня 2009 року Другою львівською державною нотаріальною конторою. Накладено заборону відчуження на транспортні засоби, що належать ОСОБА_2, а саме: Ford Transit Conneсt, фургон маловантажний-В, 2011 року випуску, № кузова НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_1; Ford Escord 1.8D фургон маловантажний-В, номер кузова НОМЕР_6, державний номерний знак НОМЕР_2.

Накладено заборону на відчуження на транспортний засіб, що належить ОСОБА_3, що проживає у АДРЕСА_1, а саме: Mercedes- Benz 170v, універсал- В, 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_7, державний номерний знак НОМЕР_3.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з питання про розподіл судових витрат між сторонами задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 176,20 грн з кожного сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2018 року розгляд справи було призначено на 03 липня 2018 року та цього ж дня було ухвалено оскаржувану постанову.

При цьому належних доказів повідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розгляд справи апеляційним судом матеріали справи не містять.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року розгляд питання про ухвалення додаткового рішення було призначено на 03 грудня 2018 року та цього ж дня було ухвалено оскаржувану додаткову постанову.

Належних доказів повідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розгляд справи апеляційним судом матеріали справи не містять також.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128, 129, 130, 223 ЦПК України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених частин 1 , 2 та 5 статті 12 ЦПК України; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі "Nadtochiy v. Ukraine" (Надточій проти України, заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Частиною 2 статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в Частиною 2 статті 369 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпечення позову, що передбачено пунктом 4 частини 1 статті 353 ЦПК України.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції розглядаються апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову з повідомленням учасників справи.

Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судові повістки про розгляд справи апеляційним судом 06 червня 2018 року направлені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, проте повернулась до суду із позначками: "за закінченням терміну зберігання", тобто фіксація отримання заявником кореспонденції відсутня (а. с. 96-97).

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), зазначене не є належним повідомленням про дату судового засідання.

Судові повістки про розгляд питання про ухвалення додаткового рішення апеляційним судом 05 листопада 2018 року направлені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, проте доказів їх вручення чи повернення на адресу апеляційного суду матеріали справи не містять.

Як вказують ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційній скарзі на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року, повідомлення про час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення ними отримано 04 грудня 2018 року.

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі "Lazarenko and Others v. Ukraine" (Лазаренко та інші проти України) і від 03 жовтня 2017 року у справі "Viktor
Nazarenko v. Ukraine" (Віктор Назаренко проти України) Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання таким чином принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Таким чином, неналежне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи в апеляційному суді є порушенням вимоги статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та практики його застосування уваги не звернув, розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 та ОСОБА_5, щодо яких відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи на 03 липня 2018 року та 03 грудня 2018 року, розгляд справи не відклав, чим порушив їх конституційне право на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 обґрунтовують свої касаційні скарги, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції не повідомив їх належним чином про розгляд справи та ці обставини підтверджуються матеріалами справи, то оскаржувані судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18) зроблено висновок, що: "у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська