Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.03.2021 року у справі №213/3685/20

Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 213/3685/20

провадження № 61-3895св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у м.

Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Інгулецький відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця, заінтересовані особи: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у м.

Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Інгулецький відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

за касаційною скаргою адвоката Пізняка Віктора Івановича як представника ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позову

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати пропущений строк для подання скарги таким, що пропущений з поважних причин, та поновити його; скасувати постанову головного державного виконавця Інгулецького відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Терещенко Ю. В. (далі - Інгулецького ВДВС м. Кривого Рогу) про відкриття виконавчого провадження від 21 лютого 2019 року № 58460918; визнати неправомірними дії державного виконавця Інгулецького ВДВС м. Кривого Рогу Бурдіяна Є. Ю. щодо проведення розрахунку суми заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини з усіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2017 року і до повноліття дитини за виконавчим листом Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2017 року № 213/2934/17 у виконавчому провадженні № 58460918 та скасувати розрахунок суми боргу; скасувати постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21 лютого 2019 року; про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 02 грудня 2019 року; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 02 грудня 2019 року; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю від 02 грудня 2019 року; про внесення відомостей про боржника до Єдиного державного реєстру боржників від 03 грудня 2019 року; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 04 грудня 2019 року; про арешт майна боржника від 05 грудня 2019 року; про накладення штрафу від 05 грудня 2019 року, які прийняті у виконавчому провадженні від 21 лютого 2019 року № 58460918.

На обґрунтування скарги зазначав про те, що в провадженні Інгулецького ВДВС м.

Кривого Рогу в період з 21 лютого 2019 року до 13 лютого 2020 року перебувало виконавче провадження № 58460918, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 з усіх доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця починаючи з 24 жовтня 2017 року і до повноліття дитини. Під час проведення виконавчих дій державні виконавці допустили ряд грубих та умисних порушень законодавства України.

По-перше, жодна з указаних у виконавчому листі адрес ОСОБА_1 не відносилася до юрисдикції Інгулецького ВДВС м. Кривий Ріг, тому заява ОСОБА_2 підлягала поверненню відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з пред'явленням не за місцем виконання, однак державний виконавець Терещенко Ю. В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження та почала проводити виконавчі дії.

По-друге, державний виконавець Бурдіян Є. Ю. здійснив розрахунок заборгованості за аліментами в період з 17 листопада 2017 року до 31 жовтня 2019 року за показниками середньої заробітної плати за регіоном м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, хоча ОСОБА_1 на території м. Кривого Рогу не проживав.

Крім цього, до розрахунку заборгованості за вказаними показниками включено період, коли ОСОБА_1 офіційно працював у м. Кривому Розі (21 жовтня 2019 року) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, та мав офіційну заробітну плату в розмірі 4
200,00 грн, з якої сплачував 25 % аліментів, як було встановлено рішенням суду.

По-третє, державний виконавець не надсилав на адресу місця проживання ОСОБА_1: АДРЕСА_1 жодних документів, пов'язаних з відкриттям виконавчого провадження, що є порушенням частини 1 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім цього, зазначав, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено усну домовленість про щомісячне перерахування на її картку аліментів у розмірі, встановленому рішенням суду, а саме 1 000,00 грн, які ОСОБА_1 перераховував протягом усього строку, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Також неправомірність дій державного виконавця Бурдіяна Є. Ю. підтверджується і відповіддю Головного управління статистики від 22 вересня 2020 року № 10-07/3016-20.

У зв'язку з незаконністю постанови про відкриття виконавчого провадження та розрахунку заборгованості скасуванню підлягають і інші постанови щодо примусового виконання рішення, які значно звужують права скаржника.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив скаргу задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалою

від 03 листопада 2020 року в задоволенні скарги відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявник не довів порушення його прав діями державних виконавців. Місце відкриття виконавчого провадження було визначено стягувачем відповідно до статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" за місцем роботи боржника. У цій справі між боржником і державним виконавцем виник спір щодо розміру заборгованості за аліментами, який відповідно до статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 195 СК України підлягає вирішенню судом в позовному провадженні з обов'язковим залученням до розгляду справи стягувача за виконавчим листом та державного виконавця, до компетенції якого законодавець відніс обчислення розміру заборгованості за аліментами. ОСОБА_1 не надав жодного доказу на підтвердження того, що державний виконавець діяв не в межах Закону України "Про виконавче провадження" і не надсилав на його адресу місця проживання жодної документації.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 10 лютого 2021 року ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2020 року в частині розгляду скарги про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника від 05 грудня 2019 року скасував та в цій частині провадження у справі закрив. Роз'яснив ОСОБА_1, що розгляд справи за його скаргою в частині скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника віднесено до юрисдикції адміністративного суду. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державний виконавець, отримавши від стягувача виконавчий документ про стягнення аліментів і заяву стягувача, в якій було зазначено місце роботи боржника, яке відноситься до юрисдикції Інгулецького відділу ДВС, не мав жодних підстав повертати стягувачу виконавчий лист через те, що боржник не мешкає в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу. ОСОБА_1 не надав доказів, які підтверджують, що державний виконавець під час виконавчих дій порушив Закон України "Про виконавче провадження". Окрім постанови про відкриття провадження заявник оскаржує ще ряд постанов, винесених державним виконавцем в рамках виконавчого провадження, зокрема і постанову про накладення штрафу від 05 грудня 2019 року, розгляд якої віднесено до юрисдикції адміністративних судів, тобто скарга на цю постанову не може бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 09 березня 2021 року, адвокат Пізняк В. І. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 20 червня 2020 року у справі № 753/92/18; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

На обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що згідно з повідомленням розгляд справи апеляційний суд призначив на 10:10 год 10 лютого 2021 року у приміщенні Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг).

Однак, коли адвокат Пізняк В. І. як представник ОСОБА_1 прибув у визначений судом час до зали судових засідань - 10:10 год 10 лютого 2021 року, що підтверджується записом в журналі відвідувачів, зробленим судовою охороною (додаток 4), судовий розпорядник повідомив, що справу вже розглянуто за його відсутності та постановлено рішення.

Тобто суд почав розгляд справи раніше визначеного часу, отже, без повідомлення сторін переніс слухання справи на інший час, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

13 квітня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга

підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Основними засадами судочинства, відповідно до частини 1 статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право має бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до статей 128, 129, 130 ЦПК України.

Згідно з частиною 5 статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка -повідомлення - завчасно.

Частиною 6 статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених Частиною 6 статті 128 ЦПК України, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а в разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Таким чином, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи у цьому випадку може свідчити лише розписка.

У касаційній скарзі адвокат Пізняк В. І. як представник ОСОБА_1, серед іншого, посилається на те, що згідно з отриманим повідомленням розгляд цієї справи апеляційний суд призначив на 10 лютого 2021 року на 10:10 год. Він як представник заявника прибув 10 лютого 2021 року до визначеної судом зали о 10:09 год, що підтверджується записом судової охорони в журналі відвідувачів, де судовий розпорядник повідомив його про те, що справу вже розглянуто, отже, суд без належного повідомлення сторін переніс розгляд справи на інший час.

Із матеріалів справи встановлено, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій за апеляційною скаргою адвоката Пізняка В. І. як представника ОСОБА_1 на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2020 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця, справу призначено до апеляційного розгляду на 10:10 год 10 лютого 2021 року в приміщенні Дніпровського апеляційного суду.

Згідно з копією журналу обліку відвідувачів, громадян та учасників судового процесу Дніпровського апеляційного суду у м. Кривий Ріг 10 лютого 2021 року о 10:09 год Підзняк В. І. прибув на судове засідання.

Зі змісту постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року відомо, що справу розглянуто за відсутності заявника та його представника.

Матеріали справи свідчать, що у справі немає доказів того, що розгляд справи мав відбутися в інший час ніж указаний в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року, як немає доказів належного повідомлення учасників справи про перенесення розгляду справи на інший час.

Таким чином, процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно заявника порушені через його непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм ЦПК України заслуговують на увагу.

Верховний Суд не перевіряє інших аргументів касаційної скарги, оскільки встановлені обставини, за наявності яких рішення суду підлягає обов'язковому скасуванню.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Пізняка Віктора Івановича як представника ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун