Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.03.2021 року у справі №759/16009/20

Постанова

Іменем України

14 травня 2021 року

м. Київ

справа № 759/16009/20

провадження № 61-3925св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції м. Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 грудня 2020 року в складі судді: Ул'яновської О. В., та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року вскладі колегії суддів: Ратнікової В.

М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про встановлення факту народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, з яким вона проживає однією сім'єю з 2011 року.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві ОСОБА_4 народила сина ОСОБА_3, проте після народження дитини не звернулася до органів реєстрації актів цивільного стану для реєстрації факту народження та не отримала свідоцтво про його народження дитини. Біологічний батько ОСОБА_5, з яким ОСОБА_4 офіційно не перебувала у шлюбі, помер у 1990-х роках, свідоцтво про смерть відсутнє. Ні у дитячому садочку, ні в загальноосвітній школі ОСОБА_3 не перебував. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, мати ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане 17 вересня 2010 року відділом реєстрації смерті у м. Києві.

Поряд з цим, у постанові про уточнення анкетних даних обвинуваченого від 07 листопада 2007 року зазначено, що".в ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_3 немає жодного документу, який посвідчує його особу.

Допитана як свідок по справі мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона у Дарницькому пологовому будинку народила хлопчика, про що отримала відповідну довідку із пологового будинку. Вказану довідку вона втратила, не отримавши по ній свідоцтва про народження сина. При цьому вона назвала його ОСОБА_3..". У зв'язку з чим, слідчим СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м.

Києві Довгань О. Л. було встановлено прізвище та дату народження обвинуваченого по даній кримінальній справі як ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_1 проживає з ОСОБА_3 однією сім'єю починаючи з 2011 року. У зв'язку з бажанням зареєструвати шлюб та зареєструвати місце проживання, ОСОБА_3 звернувся до Святошинського районного у м. Києві ВДРАЦС Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Київ) з відповідною заявою, за результатами розгляду якої було отримано відповідь про те, що видати ОСОБА_3 свідоцтво про народження у ВДРАЦС не вбачається за можливе, так як відсутні документи, що посвідчують його особу, та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту народження.

ОСОБА_1 просила:

встановити факт народження особи чоловічої статі, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження: м. Київ, мати - ОСОБА_4, батько - зі слів матері - ОСОБА_5.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження особи відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що уході судового засідання на пропозицію суду щодо призначення по справі судово-генетичної експертизи для визначення спорідненості ОСОБА_3 з його рідним дядьком та в подальшому встановлення факту народження, представник заявника відмовилася, оскільки вважає, що надані докази, а також пояснення є достатніми для задоволення заяви.

Оскільки надані докази не дають підстав для повного та всебічного розгляду справи, у зв'язку з тим, що державна реєстрація особи взагалі не проводилася, відповідний актовий запис про народження відсутній, інші документи, які б підтверджували його спорідненість та походження від ОСОБА_4, яка ніби є його матір'ю у матеріалах справи не містяться.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження залишено без розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правом на звернення до відповідних органів РАЦСу із заявою про реєстрацію факту народження дитини мають батьки дитини, опікуни чи піклувальники дитини, сама дитина після досягнення повноліття, близькі родичі або їх уповноважені представники. У разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження батьки дитини, опікуни чи піклувальники дитини, сама дитина після досягнення повноліття, близькі родичі або їх уповноважені представники наділені правом на звернення до суду з відповідною заявою про встановлення факту народження особи в певний час. До суду із заявою про встановлення факту народження особи чоловічої статі, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження: м. Київ, мати - ОСОБА_4, батько - зі слів матері - ОСОБА_5, звернулася ОСОБА_1, яка не надала доказів того, що вона є опікуном чи піклувальником, чи близьким родичем ОСОБА_3, чи його уповноваженим представником.

Апеляційний суд указав, що матеріали справи не містять відповідних доказів, згідно яких ОСОБА_3 особисто уповноважував ОСОБА_1 на подання відповідної заяви та на представництво його інтересів в суді для встановлення факту його народження ІНФОРМАЦІЯ_1, місця народження: м. Київ, мати - ОСОБА_4, батько - зі слів матері - ОСОБА_5. Оскільки заява про встановлення факту народження ОСОБА_3 подана ОСОБА_1, яка не має повноважень на ведення його справи, то наявні правові підстави для залишення вказаної заяви без розгляду з підстав, визначених пунктом 2 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції проігнорував докази, де наявні дані стосовно ОСОБА_3, у тому числі фотографії з його зображенням з матеріалів кримінальної справи та підтвердження рідних щодо відповідності даних.

Судом першої інстанції не було рекомендовано проведення експертизи саме відносно дядька, а представник заявника відмовився, оскільки розумів, що її провести неможливо, тому що близькі родичі мати та брат померли та були кремовані, окрім того у заявника відсутня матеріальна можливість здійснити експертизу.

Зазначає, що жодного повідомлення від апеляційного суду заявник та її представник про проведення засідання 18 лютого 2021 року не отримували.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 квітня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Згідно частини 3 статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частини 3 статті 368 ЦПК України.

Відповідно до частини 5 статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

У частині 8 статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання".

Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25,27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

судова повістка-повідомлення про розгляд справи 15 січня 2021 року була направлена представнику заявника на електронну адресу (а. с. 73-75);

згідно довідки від 20 січня 2020 року № 13-04/104/21 кошторисні призначення для оплати послуг з письмової кореспонденції суду через відділення поштового зв'язку є обмеженими та не забезпечують у повному обсязі потребу Київського апеляційного суду на 2021 рік (а. с. 76).

За таких обставин ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про розгляд справи судом апеляційної інстанції 18 лютого 2021 року.

Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення (частина 4 статті 401 ЦПК України).

Судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини 1 статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року скасувати.

Передати справу № 759/16009/20 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук