Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.04.2024 року у справі №701/453/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 701/453/21

провадження № 61-10931св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2023 року у складі судді Калієвського І. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2023 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 у червні 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму матеріального збитку, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) у розмірі 157 040 грн, витрати на лікування у розмірі 8 182,48 грн, моральну шкоду у розмірі 200 000 грн та втрачену вигоду у розмірі 210 000 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 посилався на те, що 10 квітня 2019 року близько 21-14 год ОСОБА_1 на вулиці Леонтовича у смт Маньківка Черкаської області, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 та перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, при зустрічному роз`їзді не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та виїхав на зустрічну смугу руху, у зв`язку з чим скоїв зіткнення з мінітрактором марки «Kubota Х-20» під його керуванням, внаслідок чого трактор отримав значні механічні пошкодження, а він - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Маньківський районний суд Черкаської області постановами від 15 липня 2019 року та від 16 березня 2021 року визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 130 та статтею 124 КУпАП України.

У результаті ДТП належний йому на праві власності трактор отримав механічні пошкодження.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 20 червня 2019 року № 75 вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, складає 157 040 грн, а вартість відновлювального ремонту становить 230 777 грн.

Крім того, під час ДТП він отримав тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, в тому числі, і забій та травмування єдиної нирки, що в свою чергу, становило загрозу її втрати і тим самим становило загрозу його життю.

Лікування після ДТП вимагало від нього та його родини значних матеріальних витрат, а саме придбання ліків - 8 182,48 грн, які повинен йому відшкодувати ОСОБА_1 .

Крім того, ним було витрачено 3 000 грн на оплату послуг з визначення матеріального збитку.

Також внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 він зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки він є фізичною особою-підприємцем, має земельну ділянку (пай) площею 4,2 га та займається вирощуванням зернових культур. У зв`язку із пошкодженням трактора та ушкодженням здоров`я вказану роботу він виконувати не міг, у зв`язку з чим зірвалася посівна, вирощування та реалізація зерна урожаю кукурудзи в 2019 році, тому йому були завдані збитки у розмірі 210 000 грн, які також повинні бути відшкодовані відповідачем.

Протягом тривалого часу у зв`язку з пошкодженням трактора йому довелося самостійно шукати засоби для існування та відновлення пошкоджено трактора, що також спричинило виникнення пригніченого стану, призвело до душевних страждань та переживань. Зазначена ситуація також призвела до погіршення стосунків у сім`ї. Він став інвалідом ІІ групи, оскільки у результаті ДТП була пошкоджена єдина його нирка, що в свою чергу загрожувало його життю, призвело до тривалого лікування та реабілітації.

ОСОБА_1 у червні 2021 року звернувся до суду з вищевказаним зустрічним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» у розмірі 157 000 грн.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 10 квітня 2019 року у смт Маньківка Маньківського району Черкаської області біля будинку № 39 на вулиці Леонтовича за участю автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», яким керував він, та участю мінітрактора марки «Kubota Х-20», яким керував ОСОБА_2 , сталася ДТП, в результаті якої обидва транспортних засоби отримали механічні пошкодження.

За даним фактом складено протокол за статтею 124 КпАП України, який у подальшому повернуто, у зв`язку з відкриттям 02 травня 2019 року кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

Вважає, що матеріали протоколу про адміністративне правопорушення містять докази про порушення ПДР обома учасниками дорожнього руху, тобто і позивачем в тому числі. Означена обставина про наявність постанови в адміністративній справі за статтею 124 КпАП України щодо нього не виключає можливість встановлення вини й іншого учасника дорожнього руху, що в свою чергу впливатиме на фактор встановлення вини, як обов`язкового елементу відповідальності за шкоду в діях самого ОСОБА_2

Маньківський районний суд Черкаської області в ході розгляду адміністративних матеріалів за статтею 124 КпАП України відносно нього так і не провів необхідну експертизу в справі - технічну відповідність трактора з культиватором, що рухався в темну пору доби дорогою загального значення, по суті, відійшовши від ним же призначеної експертизи, та від ним же встановленої необхідності такого визначення. Суд не врахував, що потерпіла сторона не надала експертам всі свої документи на трактор, а тому не сприяла у встановленні всіх обставин справи. Суд не зважив на таку неналежну процесуальну поведінку «потерпілої сторони», яка по суті вказує на створення перешкод до проведення експертизи з відповідними процесуальними про це наслідками, що також не були застосовані судом.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Маньківський районний суд Черкаської області рішенням від 27 лютого 2023 року первинний позов ОСОБА_2 задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 165 223,48 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої у результаті ДТП, та витрат, понесених на лікування ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з доведеності заявлених позовних вимог в цій частині.

Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду місцевий суд, врахувавши конкретні обставини справи, матеріальний стан як позивача так і відповідача, обставини події, тривалість моральних страждань ОСОБА_2 у зв`язку з необхідністю медичних обстежень та проходження курсу лікування, характер тілесних ушкоджень, необхідністю докладення додаткових зусиль для відновлення звичного життєвого циклу, засади розумності та справедливості, дійшов висновку, що визначений ним розмір моральної шкоди є достатнім та співмірним із завданою йому шкодою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення упущеної вигоди суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів того, що заявлений розмір упущеної вигоди є правильним та належним; не надано підтверджень чи доказів того чи є у його власності чи оренді будь-яка земельна ділянка, чи укладені будь-які договори на проведення будь-яких сільськогосподарських робіт саме мінітрактором, не зазначено та не надано доказів про обробіток будь-яких земельних ділянок та посів відповідних сільськогосподарських культур у період, що передував ДТП, із зазначенням вартості робіт та вартості отриманого урожаю.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що часткове задоволення первісного позову взаємовиключає можливість задоволення зустрічного позову.

Крім того, місцевий суд зазначив, що до зустрічного позову не надано належних та допустимих доказів в розумінні вимог ЦПК України, які свідчили б про обґрунтованість та належність позовних вимог за зустрічним позовом.

Черкаський апеляційний суд постановою від 01 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2023 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, а також про стягнення з відповідача витрат на послуги щодо визначення матеріального збитку.

Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на лікування, оскільки ОСОБА_2 дійсно під час ДТП отримав тілесні ушкодження, які на підставі висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

З врахуванням обставин справи, які встановлено судом першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, врахувавши страждання та переживання позивача, розмір стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди є достатнім та співмірним із завданою моральною шкодою.

Також суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, оскільки ОСОБА_2 не довів завдання йому збитків.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що фактично підставою для подання зустрічного позову є незгода з висновком суду, викладеним у постанові у справі про адміністративне правопорушення, про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, та до зустрічного позову не надано жодного належного та допустимого доказу в розумінні вимог ЦПК України, які свідчили б про обґрунтованість та належність позовних вимог за зустрічним позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Прудивуса М. А. у липні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення первісних позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у їх задоволенні.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято оскаржувані судові рішення без урахування висновків про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 757/59802/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 445/370/19.

Також судами не досліджено зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилено клопотання про витребування доказів та призначення експертизи.

Взятий до уваги судами висновок експерта є неналежним доказом, оскільки експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок; відповідно до звіту про проведення незалежної оцінки по визначенню матеріального збитку, завданого власнику мінітрактора, ринкова вартість якого складає до часу ДТП 145 865 грн, а отже менша ніж заявлена сума позивача як вартість відновлення, вартість матеріального збитку - 8 865 грн; при проведенні експертизи було в її основу покладено протокол власного огляду від 03 червня 2019 року, однак його дані суперечать протоколу огляду транспорту від 10 квітня 2019 року, що виконаний працівниками Маньківського ВНП безпосередньо після ДТП.

Суд незаконно не взяв до уваги як доказ звіт про проведення незалежної оцінки по визначенню матеріального збитку, завданого власнику мінітрактора від 20 червня 2019 року № 75.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 16 серпня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Маньківського районного суду Черкаської області.

Справа № 701/453/21 надійшла до Верховного Суду 12 вересня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 квітня 2019 року близько 21-14 год ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , при зустрічному роз`їзді не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та виїхав на зустрічну смугу руху, у результаті чого скоїв зіткнення з мінітрактором марки «Kubota Х-20» під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого трактор отримав значні механічні пошкодження, а водій ОСОБА_2 - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

У результаті ДТП належний ОСОБА_2 на праві власності мінітрактор марки «Kubota X-20», 1991 року випуску, отримав механічні пошкодження.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 20 червня 2019 року № 75, складеним судовим експертом-автотоварознавцем Почтаренком О. Г. замовлення ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, складає 157 040 грн, а вартість відновлювального ремонту - 230 777 грн.

Відповідно до звіту про проведення незалежної оцінки по визначенню матеріального збитку, завданого власнику мінітрактора марки «Kubota X-20», складеного 11 травня 2019 року ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику мінітрактора в результаті його пошкодження при ДТП в цінах станом на момент виконання дослідження складає 8 865,01 грн.

Маньківський районний суд Черкаської області постановою від 16 березня 2021 року у справі № 701/971/19 визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та закрив провадження у цій справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Вказана постанова мотивована тим, що згідно з висновком експерта за результатами проведення автотехнічної експертизи № 28547/19-52 від 15 січня 2020 року з технічної точки зору дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам пунктів 2.3 б), 11.3, 13.3 ПДР України. В діях водія мінітрактора ОСОБА_2 не відповідностей вимогам ПДР України не вбачається з технічної точки зору. З технічної точки зору дії водія автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 знаходяться в причинному зв`язку з виникненням дорожньої пригоди. Належних та допустимих доказів, що спростовують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, висновках експерта та інших матеріалах справи учасниками справи не надано, а тому суд встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Черкаський апеляційний суд постановою від 23 квітня 2021 року постанову судді Маньківського районного суду Черкаської області від 16 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, залишив без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Маньківський районний суд Черкаської області постановою від 15 липня 2019 року у справі № 701/682/19 визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП України, та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

При цьому, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частиною четвертою статі 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі, і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надавши оцінку висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 20 червня 2019 року № 75, наданого позивачем, та звіту про проведення незалежної оцінки по визначенню матеріального збитку, завданого власнику мінітрактора марки «Kubota X-20», наданого відповідачем, доказам, які містяться у матеріалах справи, а також встановивши, що винні дії водія ОСОБА_1 знаходяться у прямому причинному зв`язку із завданою майновою шкодою, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 , як володілець джерела підвищеної небезпеки, зобов`язаний відшкодувати завдану ОСОБА_2 шкоду, а також відшкодувати ОСОБА_2 витрати на лікування внаслідок ДТП, оскільки останній під час ДТП отримав тілесні ушкодження, які згідно з висновком експерта № 05-7-01/321 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Також правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди.

Врахувавши страждання та переживання ОСОБА_2 , характер тілесних ушкоджень, необхідність докладення додаткових зусиль для відновлення звичного життєвого циклу, врахувавши засади розумності та справедливості, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що достатнім та співмірним із завданою моральною шкодою буде визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди.

Також є обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, оскільки ОСОБА_2 не довів належним та допустимими доказами завдання цих збитків.

Встановивши, що між ОСОБА_2 та адвокатом Поліщуком В. І. було укладено 08 серпня 2019 року договір про надання правової допомоги, та ОСОБА_2 сплачено адвокату Поліщуку 3 000 грн за надані ним послуги під час розгляду справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи касаційної скарги про прийняття оскаржуваних судових рішень без урахування висновків про застосування норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, та у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 757/59802/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 445/370/19, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать практиці Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладеній у постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що питання щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті ДТП, вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи. Судами як першої, так і апеляційної інстанцій встановлено всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку поданим сторонами доказам та правильно застосовано вищезазначені норми ЦК України.

Посилання у касаційній скарзі на необґрунтованість судами першої та апеляційної інстанцій відхилення клопотань про витребування доказів та призначення експертизи також не заслуговують на увагу, оскільки як Маньківський районний суд Черкаської області в ухвалі від 11 січня 2022 року, так і Черкаський апеляційний суд в ухвалі від 01 червня 2023 року обґрунтували підстави для відмови у задоволенні зазначених клопотань.

Аргументи касаційної скарги на те, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 20 червня 2019 року № 75, складений судовим експертом-автотоварознавцем Почтаренком О. Г. на замовлення ОСОБА_2 , є неналежним та недопустимим доказом, є помилковими з таких підстав.

У частині шостій статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Зазначений висновок було виконано до пред`явлення позову у цій справі, а не під час її розгляду, указаний висновок не є висновком експерта, виконаним за зверненням учасника справи, а особа, яка його виконувала, має кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю «Визначення вартості автотранспортних засобів, розміру матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу, стаж експертної роботи з 1997 року, тому вимоги статті 106 ЦПК України на вказані правовідносини не поширюються.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18 (провадження № 61-19661св20).

Крім того, у випадку незгоди з визначеною сумою матеріальних збитків, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості подати до суду клопотання про проведення у справі відповідної експертизи.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що відповідальним за шкоду, завдану транспортному засобу позивача, є не ОСОБА_1 , а страхова компанія, в якій застрахована його цивільно-правова відповідальність, оскільки ні ОСОБА_1 , ні його представником не надано, а матеріали справи не містять доказів укладення ОСОБА_1 із страховою компанією договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Інші доводи заявника стосуються переоцінки письмових доказів і обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення первісних позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 в касаційному порядку не оскаржується, тому не переглядається Верховним Судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення первісних позовних вимог - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів в означеній частині не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров