Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.12.2018 року у справі №288/723/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 288/723/18

провадження № 61-47708св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Попільнянська районна державна адміністрація Житомирської області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 липня 2018 року, ухвалене у складі судді

Рудника М. І., та постанову апеляційного суду Житомирської області

від 24 жовтня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі Шевчук А. М.,

Талько О. Б., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління (далі - ГУ) Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Попільнянська районна державна адміністрація Житомирської області, про визнання недійсною відмови в поновленні договору оренди землі.

В обґрунтування позову вказував, що 28 вересня 2011 року він уклав з Попільнянською районною державною адміністрацією Житомирської області договір оренди землі № 222. Відповідно до вказаного договору позивачу передано в оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 12 га, розташовану за межами населеного пункту на території Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Попільнянському районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 грудня 2011 року за № 182470004001450.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Вказував, що 19 липня 2016 року він, маючи намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, направив на адресу відповідача лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі на новий строк, до якого додав проект додаткової угоди.

Листом від 10 серпня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Житомирській області запропонувало позивачу змінити умови, а саме прийняти пропозицію щодо орендної плати у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Вказана пропозиція була прийнята позивачем.

У подальшому листом від 6 вересня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Житомирській області повідомило, що для вирішення питання про поновлення договору оренди землі необхідно надати дані агрохімічної паспортизації орендованої земельної ділянки та відомості про відсутність заборгованості з орендної плати. Позивач листом від 21 вересня 2016 року направив відповідачу лист Попільнянського відділення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області № 1609

від 15 вересня 2016 року на підтвердження відсутності заборгованості зі сплати орендної плати та висловив свою позицію щодо необхідності паспортизації орендованої земельної ділянки.

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області 11 жовтня 2016 року повідомило позивача про те, що у зв'язку з відмовою орендаря надавати дані агрохімічної паспортизації орендованої земельної ділянки, йому відмовлено у поновленні договору оренди землі.

Вказував, що про наявність заперечень та про рішення щодо поновлення договору ГУ Держгеокадастру у Житомирській області протягом місяця з дня направлення листа-повідомлення з проектом додаткової угоди йому не повідомив.

За таких обставин позивач просив визнати недійсною відмову

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом-повідомленням від 11 жовтня 2016 року № 19-6-0.6-10427/2-16 щодо укладення з ним додаткової угоди до договору оренди землі № 222 від 28 вересня 2011 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не досягнуто згоди щодо всіх умов договору, а саме позивач відмовився виготовити агрохімічний паспорт земельної ділянки, тому орендодавець, скориставшись правом, обґрунтовано заперечував щодо пролонгації договору оренди землі, що є підставою для припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі.

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 24 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 липня 2018 року - без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками про безпідставність позовних вимог, вважав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону. Суд апеляційної інстанції зазначив, що цивільно-правові угоди передбачають добровільну згоду сторін на їх укладення. Позивач відмовився надати дані агрохімічної паспортизації орендованої ним земельної ділянки, тому відповідач обґрунтовано відмовив йому у поновленні договору оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просив скасувати рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 24 жовтня 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій фактичних обставин, а саме, що він належним чином виконував та продовжує виконувати обов'язки за договором оренди землі, звернувся до позивача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, до якого додав проект додаткової угоди, а орендодавець у місячний строк з дня надсилання вказаних документів не заперечив щодо укладення договору оренди землі на новий строк. На думку заявника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 33 Закону України "Про оренду землі".

Заявник вважає, що обов'язок суцільної агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення не покладається на землекористувача, тому вимога відповідача про надання даних агрохімічної паспортизації орендованої земельної ділянки для поновлення строку договору її оренди є безпідставною.

Позиція інших учасників справи

У березні 2019 року представник ГУ Держгеокадастру у Житомирській області Горкуша М. А. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначив, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухваленні із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення процесуального права.

Просив врахувати, що оскільки позивач листом від 21 вересня 2016 року відмовився надати агрохімічний паспорт поля, сторонами не досягнуто згоди щодо всіх умов договору; орендодавець, скориставшись правом, наділеним законом, обґрунтовано заперечив щодо поновлення договору оренди землі, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У березні 2019 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, у якому заперечував проти доводів відзиву. Просив врахувати висновок Верховного Суду, викладений у справі № 920/739/17, про те, що у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною п'ятою

статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 19 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до договору оренди землі № 222 від 28 вересня 2011 року орендодавець - Попільнянська районна державна адміністрація Житомирської області надала, а орендар - ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області, загальною площею 12 га із земель запасу Паволоцької сільської ради; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 71 009 грн. У договорі сторонами визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки, що складає 2 130,27 грн. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Попільнянському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 грудня 2011 року № 182470004001450.

З пункту 8 вказаного договору суди встановили, що договір укладено на 5 (п'ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Суди встановили, що 19 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про поновлення

на 7 років терміну дії договору оренди землі № 222, у якій зазначив відомості про земельну ділянку та додав проект додаткової угоди до договору оренди землі.

Повідомленням № 19-6-0.6-8536/2-16 від 10 серпня 2016 року

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області запропонувало ОСОБА_1 встановити орендну плату у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таку пропозицію позивач прийняв та вказав, що готовий переглянути інші істотні умови договору оренди.

Із повідомлення ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 19-6-6.6-9298/2-16 від 6 вересня 2016 року суди встановили, що для належного розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення договору оренди землі йому необхідно надати дані агрохімічної паспортизації орендованої земельної ділянки та відомості про відсутність заборгованості з орендної плати.

Листом від 21 вересня 2016 року ОСОБА_1 повідомив ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, що обов'язок проведення суцільної агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення не покладається на землекористувачів, тому вимога про надання даних агрохімічної паспортизації орендованої земельної ділянки для поновлення строку договору є безпідставною.

З повідомлення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області № 1609 від 15 вересня

2016 року, наданого орендарем ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, суди встановили, що суму орендної плати згідно з договором оренди № 222

від 28 вересня 2011 року сплачено у повному обсязі і на 15 вересня 2016 року заборгованість з орендної плати відсутня.

З листа ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 19-6-0.6-10427/2-16

від 11 жовтня 2016 року суди встановили, що ОСОБА_1 відмовлено у поновленні договору оренди землі від 28 вересня 2011 року № 222 з підстав ненадання даних агрохімічної паспортизації орендованої земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 24 жовтня

2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла

до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статті 400 ЦПК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 2 статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що відповідач не мав наміру поновлювати договір оренди земельної ділянки з позивачем, про що до закінчення строку дії договору оренди землі повідомив його листом

від 11 жовтня 2016 року.

Касаційний суд враховує, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту права передбачений частиною 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі", тому є ефективним.

Доводи касаційної скарги про відсутність у орендаря обов'язку надавати орендодавцю агрохімічний паспорт поля відхиляються касаційним судом, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частин 1 , 4 , 5 , 6 статті 37 Закону України "Про охорону земель" в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на власників та землекористувачів, в тому числі орендарів земельних ділянок, покладений обов'язок здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені частин 1 , 4 , 5 , 6 статті 37 Закону України "Про охорону земель" та іншими нормативно-правовими актами України.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів та рівні їх забруднення.

Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11 жовтня 2011 року, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки - документ, що містить дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Пунктом 3.5 даного Порядку також передбачено, що наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення. Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при наданні земельної ділянки в оренду (стаття 37 Закону України "Про охорону земель").

Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років (пункти
1.5,3.5 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536).

Касаційним судом враховано, що пунктом 28 договору визначено право орендодавця вимагати від орендаря, зокрема, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

Підтвердженням дотримання вказаних умов договору оренди землі є, у тому числі, відомості з агрохімічного паспорту поля.

Встановивши, що ОСОБА_1 відмовився виконати вимоги орендодавця щодо виготовлення агрохімічного паспорта поля, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що сторонами не досягнуто згоди щодо всіх умов договору оренди землі, про що орендодавець повідомив завчасно орендаря у відповідності до статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке є підставою для припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі. За таких обставин підстав для твердження про порушення переважного права орендаря суди не встановили.

До подібного висновку про обов'язок орендаря на вимогу орендодавця виготовити агрохімічний паспорт поля дійшов Верховний Суд у постанові

від 21 березня 2018 року у справі № 389/984/17 (провадження № 61-10003св18).

Посилання заявника про неврахування судами попередніх інстанцій його звернення до відповідача із листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, до якого додав проект додаткової угоди, а орендодавець у місячний строк з дня надсилання вказаних документів не заперечив щодо укладення договору оренди землі на новий строк, не впливають на правильність висновку судів попередніх інстанцій та зводиться до помилкового тлумачення заявником статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка визначає обов'язок орендодавця повідомити про заперечення у поновленні договору оренди протягом одного місяця з дня закінчення договору оренди землі, а не з дня направлення орендарем листа-повідомлення із додатковою угодою.

Також підлягають відхиленню посилання заявника про невідповідність висновків судів попередніх інстанції правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення справи.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК

України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, судові

рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказує.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про

захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України").

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої

статті 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Житомирської області

від 24 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В.

А. Стрільчук