Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.03.2018 року у справі №646/7999/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 646/7999/17

провадження № 61-13457св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - Фрунзенський районний суд міста Харкова, апеляційний суд Харківської області,

треті особи - Державна судова адміністрація України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2018 року в складі судді Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст обставин справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фрунзенського районного суду міста Харкова, апеляційного суду Харківської області, яким з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд: поновити його порушені права шляхом стягнення з відповідачів солідарно (в рівних частинах) на його користь шкоди, а саме: 7 389,61 доларів США, що за курсом НБУ на день розрахунку становить 202 549,25 грн майнової шкоди; 7 389,61 доларів США, що за курсом НБУ на день розрахунку становить 202 549,25 грн моральної шкоди, спричиненої пошкодженням майна та 5 029 299,57 грн моральної шкоди, спричиненої його дискримінацією у розгляді справи про адміністративне правопорушення, що разом становить 5 434 398,08 грн.

Ухвалою Червонозаводського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні.

03 січня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Червонозаводського районного суду Харківської області від 18 січня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

11 січня 2018 року ОСОБА_1 подав безпосередньо до апеляційного суду Харківської області апеляційну скаргу, в якій просив переглянути ухвалу суду першої інстанції без зазначення дати за результатом розгляду його заяви про забезпечення позову та посилався на те, що така ухвала відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Короткий зміст оскарженої ухвали апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 січня 2018 року повернуто без розгляду особі, яка її подала.

Апеляційний суд виходив із того, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу 13 ЦПК України, оскільки станом на 03 січня 2018 року функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не розпочате, а тому наявні правові підстави для повернення апеляційної скарги без розгляду особі, яка її подала.

Аргументи учасників справи

У березні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2018 року і передати справу на розгляд до апеляційного суду; посилався на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

18 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшла цивільна справа № 646/7999/17 без матеріалів апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року.

04 листопада 2020 року супровідним листом від 27 жовтня 2020 року № 01-07/17/2020 до Верховного Суду надійшли матеріали апеляційного провадження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 1 розділу 13 ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. В разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18) зроблено висновок "особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу 13 ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подачі апеляційної скарги через місцевий суд. Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду в передбаченому статтею 355 ЦПК України порядку, оскільки держава не може обмежувати права особи без певної мети".

Ураховуючи викладене, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги як такої, що подана з порушенням вимог підпункту 15.5 пункту 1 розділу 13 ЦПК України, не відповідає вимогам процесуального права, ухвала апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2018 року підлягає скасуванню.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що постановою апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року провадження в даній справі закрито, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року без змін.

За таких обставин підстав для направлення справи для вирішення апеляційним судом питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2018 року немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2018 року скасувати.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2018 року втрачає законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук