Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.09.2025 року у справі №686/21841/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 686/21841/24

провадження № 61-4759св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: виконавчий комітет Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Худняком Віктором Анатолійовичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року у складі судді Палінчака О. М., присяжних: Латчука А. М., Лукіянчук Н. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 березня 2025 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: виконавчий комітет Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Заява мотивована тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2018 року у справі № 686/19280/17 його дядька - ОСОБА_3 визнано недієздатним, встановлено над ним опіку та призначено опікуном його сестру - ОСОБА_2 .

Заявник вказував, що 07 березня 2023 року його матері - ОСОБА_2 було встановлено ІІ групу інвалідності, тому остання за станом здоров`я не здатна виконувати обов`язки опікуна ОСОБА_3 .

Посилався на те, що на даний час він здійснює догляд за своїм дядьком, возить його до медичних установ та різних організацій, супроводжує під час відвідування лікарні, здійснює закупівлю ліків і продуктів харчування, доглядає за ним, вирішує інші побутові питання. При цьому ОСОБА_3 , який страждає на психічні розлади та потребує постійного догляду, переважно не здатний себе обслуговувати.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати виконавчий комітет Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області внести на розгляд питання щодо погодження його кандидатури опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видати йому подання про можливість призначення ним опіки над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- призначити його опікуном над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 березня 2025 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Терешівці Хмельницького району Хмельницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено над ним опіку.

Передано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під опіку виконавчому комітету Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області як органу опіки та піклування.

Встановлено строк дії рішення - два роки з дня набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами, висновком судово-психіатричної експертизи від 14 жовтня 2024 року № 852 підтверджується, що ОСОБА_3 страждає на стійкий психічний розлад - помірну розумову відсталість з дитинства, внаслідок якого не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що, з урахуванням положень статей 39 58 60 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є підставою для визнання його недієздатним та встановлення над ним опіки.

Відмовляючи у задоволенні вимог заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявником не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що він зможе виконувати обов`язки опікуна щодо ОСОБА_3 відповідно до частини першої статті 67 ЦК України.

Суди дійшли висновку, що у поданні органу опіки та піклування виконавчого комітету Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області не обґрунтовано необхідність призначення саме ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції вказав, що фактично подання органу опіки та піклування ґрунтується на виявленій ініціативі заявника про призначення його опікуном та не містить обґрунтування відповідності призначення його опікуном інтересам недієздатного. Крім того, у поданні не проаналізована фізична можливість ОСОБА_1 виконувати обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_3 , відсутня інформація про матеріальну спроможність заявника утримувати недієздатну особу та необґрунтовано неможливість виконання іншими особами функцій опікуна над недієздатним, зокрема, матір`ю ОСОБА_3 та його рідною сестрою.

Ураховуючи зазначене, до встановлення опіки і призначення опікуна ОСОБА_3 , районний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, поклав на орган опіки та піклування виконавчого комітету Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області здійснення обов`язків з опіки над ОСОБА_3 відповідно до вимог статті 65 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , зазначив, що на підставі досліджених доказів за умови повної зайнятості ОСОБА_1 на постійній роботі та окремого проживання заявника та недієздатного ОСОБА_3 за різними адресами, в різних населених пунктах, заявником не доведено спроможності здійснювати опіку над недієздатною особою, можливість дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, тобто здійснювати нормальне життєзабезпечення підопічного.

Також суди послалися на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Худняк В. А., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_3 , постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 06 березня 2025 року в частині задоволених вимог заяви ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною не переглядаються в касаційному порядку на підставі статті 400 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2025 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.

У травні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2025 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Худняком В. А., мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні заяви в частині призначення його опікуном наднедієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилається на те, що подання Лісогринівецької сільської радиХмельницького району Хмельницької області щодо доцільності призначення опікуна від 03 грудня 2024 року № 1 про доцільність призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_3 відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, проте суди необґрунтовано вважали його невмотивованим. При цьому в поданні та висновку опікунської ради від 03 грудня 2024 року вказано про те, що він надав всі необхідні довідки про його задовільний стан здоров`я, які підтверджують його фізичну можливість здійснювати функції опікуна.

Крім того, він надав всі докази, які підтверджують, що ОСОБА_2 , яка є його матір`ю та сестрою ОСОБА_3 , не може виконувати функції опікуна останнього через стан здоров`я, що підтверджується наявністю у неї ІІ групи інвалідності.

Звертає увагу на те, що він є єдиним працездатним членом сім`ї, вже здійснює фактичне опікунство на ОСОБА_3 , який дійсно хворіє на стійке хронічне психологічне захворювання, а тому суди дійшли помилкових висновків про недоведеність заявлених вимог.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_1 - адвокат Худняк В. А. вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19, від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 24 липня 2024 року у справі № 757/597/24, від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ; копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 ; копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 ; копією свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 (а. с. 6; 10; 18; 19).

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2018 року у справі № 686/19280/17 заявуОСОБА_2 , заінтересована особа - виконавчий комітет Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна задоволено.

Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатним.

Встановлено над недієздатним ОСОБА_3 опіку.

Призначено ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 126884 від 07 березня 2023 року ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності по загальному захворюванню з 07 березня 2023 року (а. с. 16).

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області 30 червня 2004 року (а. с. 3-4).

Місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7-8).

Висновком судово-психіатричної експертизи від 14 жовтня 2024 року № 852, проведеної на виконання ухвали суду, підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає на стійкий психічний розлад - помірну розумову відсталість з дитинства, внаслідок якого не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а. с. 67-69).

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Стеко» ОСОБА_1 працює керівником регіонального структурного підрозділу у відділі регіонального розвитку товариства з 22 січня 2018 року (а. с. 98).

Рішенням виконавчого комітету Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області № 1 від 03 грудня 2024 року «Про надання суду подання органу опіки та піклування доцільності призначення опікуна над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » затверджено висновок опікунської ради при виконавчому комітеті Лісовогринівецької сільської ради про доцільність призначення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішено надати суду подання щодо доцільності призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном недієздатного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 84).

Відповідно до висновку опікунської ради при виконавчому комітеті Лісовогринівецької сільської ради «Про надання суду подання органу опіки та піклування доцільності призначення опікуна над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » з метою соціального захисту недієздатних (обмежено дієздатних) громадян опікунська рада при виконавчому комітеті Лісовогринівецької сільської ради дійшла висновку, що громадянин ОСОБА_1 може виконувати обов`язки опікуна щодо дядька - громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 85).

У поданні виконавчого комітету Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області орган опіки та піклування Лісовогринівецької сільської ради дійшов висновку про доцільність призначення опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як таке, що буде відповідати інтересам хворого (а. с. 86).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Худняком В. А., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 41 ЦК України визначено, що над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі №372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24),від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24)та від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 (провадження № 61-16711св24).

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування).

Відповідно до пункту 3.1 Правил опіки та піклування для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

Згідно з поданням виконавчого комітету Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, затвердженим рішенням виконавчого комітету Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області № 1 від 03 грудня 2024 року, орган опіки та піклування вважав за доцільне призначити громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як таке, що буде відповідати інтересам хворого.

У поданні вказано, що раніше призначеному опікуну ОСОБА_3 - ОСОБА_2 07 березня 2023 року було встановлено ІІ групу інвалідності та остання стверджує про неможливість здійснення нею належної опіки над братом у зв`язку із погіршенням стану здоров`я.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном ОСОБА_3 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив із того, що подання виконавчого комітету Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області не містить обґрунтування відповідності призначення його опікуном інтересам недієздатного. Крім того, у поданні не проаналізована фізична можливість ОСОБА_1 виконувати обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_3 , зважаючи на його повну зайнятість на постійній роботі та окреме проживання заявника та його дядька за різними адресами, в різних населених пунктах.

Вказані обставини не досліджувалися органом опіки та піклування при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 .

Водночас, при внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Крім того, у поданні відсутня інформація про матеріальну спроможність заявника утримувати недієздатну особу та необґрунтовано неможливість виконання іншими особами функцій опікуна над недієздатним, зокрема, матір`ю ОСОБА_3 та його рідною сестрою.

Отже, суд першої інстанції, встановивши, що подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном недієздатного ОСОБА_3 .

У свою чергу до встановлення опіки і призначення опікуна над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, відповідно до статті 67 ЦК України, зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням; зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не врахували подання виконавчого комітету Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про доцільність призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Посилання заявника на застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19, від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 24 липня 2024 року у справі № 757/597/24, від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23, є безпідставними, оскільки висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи судами та неврахування наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вважає, що суди встановили обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законних судових рішень по суті спору.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Худняком Віктором Анатолійовичем,залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 березня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець