Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.09.2025 року у справі №177/437/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 177/437/24

провадження № 61-1801св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року у складі судді Суботіної С. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2025 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Агєєва О. В., Корчистої О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (далі - АТ «МР Банк»), в якому просив: визнати незаконними і скасувати наказ АТ «МР Банк» «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» від 25 березня 2022 року № 80/л та наказ «Про скасування дії всіх нормативних документів банку або окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» від 01 квітня 2022 року № 2/лк, у частині, що стосується його, позивача; стягнути з АТ «МР Банк» на його користь недоотриману заробітну плату за період з 01 березня 2022 року по 14 червня 2022 року у розмірі 29 018, 18 грн; визнати незаконним та скасувати наказ АТ «МР БАНК» від 10 червня 2022 року № 427/ЛК про звільнення ОСОБА_1 з посади головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту АТ «МР Банк»; поновити його на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту АТ «МР Банк»; стягнути з АТ «МР Банк» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 15 червня 2022 року до дня ухвалення судового рішення.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «МР Банк» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати, у частині вимог про: визнання незаконним та скасування наказу АТ «МР БАНК» від 10 червня 2022 року № 427/лк про звільнення ОСОБА_1 з посади головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту АТ «МР Банк»; поновлення ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту АТ «МР Банк»; стягнення з АТ «МР Банк» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 15 червня 2022 року до дня ухвалення судового рішення.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «МР Банк» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати в частині: скасування наказу АТ «МР Банк» «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» від 25 березня 2022 року № 80/л та наказу «Про скасування дії всіх нормативних документів банку або окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» від 01 квітня 2022 року № 2/лк, у частині, що стосується позивача; стягнення з АТ «МР Банк» на користь ОСОБА_1 недоотриманої заробітної плати за період з 01 березня 2022 року по 14 червня 2022 року у розмірі 29 018,18 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року про відмову у відкритті провадження залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2024 року у відкритті касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1

до АТ «МР банк» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати відмовлено (провадження № 61-9071ск24).

Позовна заява у частині скасування наказу АТ «МР Банк» «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» від 25 березня 2022 року № 80/л та наказу «Про скасування дії всіх нормативних документів банку або окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» від 01 квітня 2022 року № 2/лк, у частині, що стосується позивача; стягнення з АТ «МР Банк» на користь ОСОБА_1 недоотриманої заробітної плати за період з 01 березня 2022 року по 14 червня 2022 року у розмірі 29 018,18 грн, мотивована тим, що у період з 23 червня 2016 року до 14 червня 2022 року він працював у АТ «МР БАНК» на посаді головного юрисконсульта Управління проблемних активів та судового захисту.

Рішенням Правління Національного банку України від 25 лютого 2022 року № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «МР БАНК»», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25 лютого 2022 року № 131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким з 25 лютого 2022 року розпочато процедуру ліквідації банку. Процедуру ліквідації встановлено на строк три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Незважаючи на те, що процедуру ліквідації відповідача встановлено на три роки - до 24 лютого 2025 року, 14 червня 2022 року на підставі наказу від 10 червня 2022 року № 427/лк його звільнено з АТ «МР БАНК» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з ліквідацією підприємства.

Крім того, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР БАНК» прийнято наказ від 25 березня 2022 № 80/л, яким скасовано виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі доплат, надбавок, винагород та інше. Зобов`язано Управління по роботі з персоналом ознайомити працівників АТ «МР БАНК» з даним наказом, однак його з наказом ознайомлено не було, що встановлено у межах розгляду цивільної справи № 761/13219/22.

На підставі вказаного наказу, відповідачем в односторонньому порядку було змінено істотні умови праці, а також зменшено розмір встановленої для нього заробітної плати на 20 %. Положення про оплату праці працівників, затвердженим правлінням банку 27 січня 2021 року, протокол № 6, яке визначало його право на отримання додаткової заробітної плати у розмірі 20 %, було скасовано наказом відповідача від 01 квітня 2022 року № 2/лк.

Вважав, що банк лише після ознайомлення його з наказами від 25 березня 2022 року № 80/л та від 01 квітня 2022 року № 2/лк, та відсутності його заперечень, мав право зменшувати розмір заробітної плати, тому таке є незаконним.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду

від 08 січня 2025 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

до АТ «МР банк» про скасування наказу та стягнення недоотриманої заробітної плати відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідачем при прийнятті оспорюваних наказів від 25 березня 2022 року № 80/л та від 01 квітня 2022 року № 2/лк, не було порушено положення чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Крім того, позивачем було пропущено визначений у статті 233 КЗпП України строк звернення до суду із цим позовом. Позивач зазначав, що зі вказаними він ознайомлений не був. Однак, звертаючись 14 липня 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати (справа № 761/13219/23), ОСОБА_1 посилався на вказані накази, а, отже, був з ним обізнаний. Таким чином, тримісячний строк звернення до суду із цим позовом закінчився 14 жовтня 2022 року. До Криворізького районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою він звернувся 29 лютого 2024 року, тобто за межами визначеного законом строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної правової оцінки тому, що роботодавець не ознайомлював його з оспорюваними наказами, а він не надав відповідної згоди на зменшення заробітної плати. При цьому, навіть у самих наказах міститься посилання на те, що працівники АТ «МР БАНК» мають бути ознайомлені з наказами.

Суди не вказали, яка норма права дає право роботодавцю змінювати істотні умови праці без повідомлення працівника.

Вважає, що не пропустив строк звернення до суду з позовом, оскільки норма статті 233 КЗпП України на час прийняття оспорюваних наказів, а також період недоплати йому заробітної плати не обмежувала працівника про вирішення питання про оплату праці будь-яким строком.

Також посилається на те, що з 24 лютого 2022 року відповідно до пункту 2 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» передбачено зупинення перебігу строків позовної давності. Пізніше, зупинення строків позовної давності було зазначено в Законі України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку від 08 листопада 2023 року № 3450-IX. Вважає, що строк позовної давності за його вимогами також було зупинено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2025 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) на ліквідацію АТ «МР БАНК», подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними та не впливають на правильність вирішення спору судами попередніх інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2025 року заяву судді Гулейкова Ігоря Юрійовичапро самовідвід задоволено. Відведено цього суддю від участі у розгляді справи, касаційну скаргу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2025 року справу призначено колегії суддів: Лідовцю Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспенику Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року, поновлено заявнику строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

18 березня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 24 липня 2025 року справу призначено колегії суддів: Лідовцю Р. А. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Коломієць Г. В., Луспенику Д. Д., Синельникову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року справу призначено до розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2025 року у зв`язку з перебуванням у відрядженні судді Синельникова Є. В. його замінено на суддю Шиповича В. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з наказу ПАТ «СБЕРБАНК» від 22 червня 2016 року № 269-П ОСОБА_1 прийнято з 23 червня 2016 року на роботу на посаду головного юрисконсульта відділу по роботі з проблемними активами юридичних осіб Управління по роботі з проблемними активами ПАТ «СБЕРБАНК», яке у грудні 2021 року змінило своє найменування на АТ «МР БАНК».

Положенням про оплату праці працівників АТ «СБЕРБАНК», затвердженого рішенням правління банку від 27 січня 2021 року встановлено порядок та зміни розміру додаткової заробітної плати працівникам банку.

На підставі рішення правління Національного банку України від 25 лютого 2022 року № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» та рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 25 лютого 2022 № 131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку відповідного зміною організації виробництва і праці, припиненням певних функцій роботі Банку», наказом АТ «МР БАНК» від 15 березня 2022 року № 47/л скорочено штат (чисельність) працівників АТ «МР БАНК».

Наказом виконувача обов`язків уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «МР БАНК» від 10 червня 2022 року № 427/лк, ОСОБА_1 , головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів АТ «МР БАНК», звільнено 14 червня 2022 року, у зв`язку з ліквідацією підприємства, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

У зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР БАНК» в умовах ліквідації як банківської установи, а також, враховуючи Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136, наказом Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «МР БАНК» від 25 березня 2022 року № 80/л скасовано в АТ «МР БАНК» виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі доплат, надбавок, винагород та інше. Всі попередні накази про встановлення додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат вважати такими, що втратили чинність. Управлінню по роботі з персоналом доручено ознайомити працівників АТ «МР БАНК» з даним наказом.

Наказом Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «МР БАНК» від 01 квітня 2022 року № 2/лк скасовано в АТ «МР БАНК» дію всіх нормативних документів банку (накази, розпорядження, регламенти, політики та положення, рішення Правління та інших виборних органів, договори, угоди та інше) або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати. Доручено управлінню по роботі з персоналом ознайомити працівників АТ «МР БАНК» з даним наказом.

ОСОБА_1 14 липня 2022 року звернувся до Шевченківського районного суму м. Києва з позовною заявою про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати (справа № 761/13219/23).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ АТ «МР БАНК» від 10 червня 2022 року № 427/лк «Про звільнення», ОСОБА_1 поновлено з 14 червня 2022 року на посаді. У задоволенні вимог про стягнення недоотриманої заробітної плати відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року, стягнуто з АТ «МР БАНК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 253 898,83 грн, стягнуто судовий збір на користь держави.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року та додаткове рішення від 30 січня 2023 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, ухвалено нове рішення, яким у цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року у нескасованій після апеляційного перегляду частині, та постанову Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року, залишено без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають не повністю.

Пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24 25 27 28 29 40 47 51 52 55 56 57 58 59 60 61 62 63 Конституції України.

Конституція України надає можливість в умовах воєнного стану встановлювати окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, зокрема, щодо прав, передбачених статтею 43 Конституцією України, яка гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що він визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 32 КЗпП України передбачена можливість зміни істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Статтею 103 КЗпП України визначено що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Разом з тим, частиною другою статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції станом на 25 березня 2022 року було встановлено, що у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Врахувавши вказані норми права, які були чинними на час вчинення роботодавцем оспорюваних позивачем дій, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а АТ «МР Банк» змінюючи істотні умови праці останнього діяв у межах наданих чинним законодавством прав.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 по суті спору зводяться до того, що роботодавець лише після ознайомлення його з наказом від 25 березня 2022 року № 80/л про зміну істотних умов праці та відсутності його заперечень мав право зменшувати розмір заробітної плати, тому такі дії є незаконними, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать наведеним вище, чинним на той час, нормам законодавства.

Посилання заявника на те, що суди не вказали, яка норма права дає право роботодавцю змінювати істотні умови праці без повідомлення працівника, є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій послалися на належну норму права - частину другу статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції, чинній станом час виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, Верховний Суд не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про надання ними оцінки дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом та зазначення причиною для відмови у задоволенні його позову також закінчення такого строку, оскільки закінчення строку звернення до суду може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог виключно щодо обґрунтованого позову, проте позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими по суті заявлених вимог.

Одночасне визнання позову необґрунтованим та застосування норм щодо строку звернення до суду з позовом неможливе.

Згідно із частиною четвертою статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 , проте помилково, додатковою підставою для такої відмови вказали ще й пропуск ним строку звернення до суду із цим позовом (стаття 233 КЗпП України), то їх судові рішення необхідно змінити, виключивши з мотивувальних частин відповідні висновки.

Щодо судових витрат

Незважаючи на часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , зміни оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд не змінює розподіл судових витрат та залишає за заявником витрати за подання касаційної скарги, оскільки на вирішення його спору з банком по суті вказані зміни не вплинули.

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2025 рокузмінити, виключивши з їх мотивувальних частин посилання на пропуск строку звернення до суду.

В іншій частині рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець В. В. Шипович