Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.08.2019 року у справі №338/387/17

Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 338/387/17

провадження № 61-29900св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про встановлення факту, що має юридичне значення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2017 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Проскурніцького П. І., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

ОСОБА_1, в порядку окремого провадження, у квітні 2017 року звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. У поданій заяві просив суд встановити той факт, що він у період з 23 липня по 06 серпня 1986 року приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини 2263 (3254) м. Київ (у 30 кілометровій зоні).

ОСОБА_1 обґрунтовував вимоги заяви тим, що у період з 13 листопада 1984 року по 05 листопада 1986 року він проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії.

У період з 23 липня по 06 серпня 1986 року заявник був відряджений для участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Управління пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області відмовило заявнику у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку у зв'язку з тим, що період його роботи в зоні відчуження належним чином не підтверджений.

Встановлення факту виконання обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження в період з 23 липня 1986 року по 06 серпня 1986 року необхідне заявнику для призначення пенсії на пільгових умовах.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2017 року заяву ОСОБА_1 було задоволено. Встановлено факт виконання ОСОБА_1 обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження в період з 23 липня 1986 року по 06 серпня 1986 року.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 та встановлюючи юридичний факт, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення даного факту має значення для заявника, оскільки дає йому можливість вирішувати питання про поновлення своїх порушених прав на певного роду пільги та компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2017 року апеляційну скаргу Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області було задоволено частково. Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2017 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.

Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, виявлений під час розгляду справи, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просив ухвалу апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права було прийнято невірне рішення про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Заявник зазначає, що з огляду на ту обставину, що первинні документи, які б підтвердили факт виконання ним обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження в період з 23 липня 1986 року по 06 серпня 1986 року не збереглися суд апеляційної інстанції помилково залишив його заяву без розгляду з підстав наявності спору про право.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2017 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 21474/111 "Про внесення змін доГПК України ЦПК України КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 травня 2018 року справу № 338/387/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу до лав Радянської Армії, яку проходив відповідно до записів військового квитка НК № 5027965 з 15 листопада 1984 року по 05 листопада 1986 року.

У період з 04 червня 1985 року заявник проходив службу на посаді радіотелефоніста у складі військової частини 6598.

Відповідно до даних військового квитка у період з 23 червня 1986 року по 06 серпня 1986 року заявник виконував службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС.

Вказаний запис до військового квитка був внесений на підставі відношення командира військової частини 3254 №190 від 11 червня 1991 року. Згідно копії вказаного вище відношення, командир військової частини 3254 підполковник ОСОБА_2 на запит від 14 квітня 1991 року проінформував Богородчанський військовий комісаріат про те, що ОСОБА_1 виконував службові обов'язки в зоні ЧАЕС з 23 червня 1986 року по 06 серпня 1986 року на підставі наказів №145-183, які були первинними документами, що підтверджували факт його відрядження до зони відчуження.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 29 березня 1993 року ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Звертаючись до суду з цією заявою, ОСОБА_1 просив встановити факт його участі у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини 2263 (3254) в окремому провадженні.

Скасовуючи рішення місцевого суду, яким було встановлено вказаний факт, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в цій справі існує спір про право, у зв'язку з чим вказане питання підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, а подана ОСОБА_1 заява - залишенню без розгляду.

Однак при розгляді справи суди попередніх інстанцій не звернули уваги на таке.

Порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений главами 1 та 6 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час звернення заявника до суду (далі - ЦПК України 2004 року). Аналогічні приписи передбачені у главах 1 і 6 розділуIVЦПК України у нині чинній редакції.

Відповідно до частини 1 статті 234 ЦПК України 2004 року окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 234 ЦПК України 2004 року суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначений у частині 1 статті 256 ЦПК України 2004 року перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.

Відповідно до частини 4 статті 256 ЦПК України 2004 року суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Аналогічні приписи передбачені у частині 6 статті 294 та частині 4 статті 315 ЦПК України.

Спір між ОСОБА_1 та Тисменицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області виник з приводу призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, передбачених статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення, зокрема, чоловіками 60 років.

За правилами абзацу другого пункту 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року не менше 5 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 10 років.

Згідно з абзацом сьомим підпункту "ґ" пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Оскільки законодавство передбачає спеціальний порядок встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, то в окремому провадженні не може бути встановлений юридичний факт виконання ОСОБА_1 обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження в період з 23 липня 1986 року по 06 серпня 1986 року, який фактично підтвердить його належність до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У випадку, якщо заінтересована особа отримала від заявника документи, які підтверджують факт її участі у виконанні робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте надала відмову, яку заявник, маючи документальні підтвердження зазначеного факту, вважає безпідставною, він може оскаржити такі дії заінтересованої особи до адміністративного суду, до повноважень якого належить, зокрема перевірка законності й обґрунтованості відмови заінтересованої особи та оцінка наданих їй заявником документів як доказів її залучення до робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 310/8703/17, провадження № 14-98цс19.

Ухвалюючи судові рішення в цій справі, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги взагалі не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим місцевий суд безпідставно вирішив заяву по суті, а суд апеляційної інстанції - залишив її без розгляду, роз'яснивши заявнику про її право подати позов на загальних підставах.

Разом з тим заявник не позбавлений можливості оскаржити відмову заінтересованої особи до адміністративного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням норм процесуального права, а саме статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна норма містилася й у статті 205 ЦПК України, 2004 року, який був чинним на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частин 1 та 2 статті 414 ЦПК України. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частин 1 та 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною 3 статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Із урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2017 року підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись статтями 255, 402, 409, 414, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про встановлення факту, що має юридичне значення закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І.

М. Фаловська