Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.08.2022 року у справі №745/342/19
Ухвала КЦС ВП від 21.07.2021 року у справі №745/342/19

Постанова

Іменем України

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 745/342/19

провадження № 61-11746св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Сосницька селищна рада Чернігівської області, Сосницька районна державна адміністрація Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану адвокатом Черненком Геннадієм Івановичем, на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 04 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Данькова О.М., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Губар В. С., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що восени 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самочинно збудували сарай із піноблоків, шириною 6 метрів, довжиною 25 метрів, на своїй приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 , з порушенням будівельних норм, а саме, пунктів 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», а також із порушенням протипожежних, санітарних норм.

Вказував на те, що перевіркою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції встановлено, що самочинно збудований відповідачами сарай знаходиться на відстані менше одного метра від межі його приватизованої земельної ділянки по АДРЕСА_1 , внаслідок чого відбувається порушення його прав. Із даху самочинно збудованого відповідачами сараю сніг та стічні води потрапляють на його суміжну земельну ділянку, затоплюють її частину, що призводить до затоплення його сараю, в якому внаслідок надмірної вологості руйнуються стіни та фундамент.

Зазначав, що відповідачі утримують у самочинно збудованому сараї значне поголів`я птиці: курей, качок, гусей, індиків, що утворило забруднення землі, ґрунтових вод, загазованість повітря від пташиного посліду, при цьому йому та членам його родини створено нестерпні умови проживання у власному будинку. Приватизована земельна ділянка по АДРЕСА_1 використовується відповідачами не за цільовим призначенням, оскільки відповідачі незаконно утримують на ній пташину ферму.

Про порушення відповідачами вимог законодавства свідчать неодноразові перевірки з боку органу місцевого самоврядування, правоохоронних органів Сосницького району Чернігівської області, посадових осіб із державного управління архітектури, управління держспоживслужби, управління державної екологічної служби, однак відповідачі не реагують на вимоги вказаних органів і продовжують порушувати вимоги чинного будівельного, санітарно-епідеміологічного, екологічного, протипожежного законодавства України.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив знести за рахунок відповідачів самочинно збудований ними сарай, шириною 6,2 м та довжиною 25,2 м, що знаходиться на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 04 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Вирішено знести самочинно збудований сарай, шириною 6,2 м та довжиною 25,2 м, що знаходиться на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 за рахунок відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн, судові витрати, пов`язані з проведенням експертиз, у розмірі 15 360,00 грн, витрати на надання правничої допомоги у розмірі 6 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірна господарська будівля (сарай) збудована відповідачами за відсутності відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, також спірна господарська будівля (сарай) побудована з істотними порушеннями будівельних норм і правил, з порушеннями протипожежних, санітарних та екологічних вимог чинного законодавства, що свідчить про порушення прав власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 04 січня 2021 року змінено, викладено третій абзац його резолютивної частини у такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 384,20 грн у рахунок відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви; 7 680,00 грн у рахунок відшкодування понесених судових витрат у зв`язку із проведенням судових експертиз; 3 000,00 грн у рахунок відшкодування понесених судових витрат за надання професійної правничої допомоги. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 384,20 грн у рахунок відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви; 7 680,00 грн у рахунок відшкодування понесених судових витрат у зв`язку із проведенням судових експертиз; 3 000,00 грн у рахунок відшкодування понесених судових витрат за надання професійної правничої допомоги».

В іншій частині рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 04 січня 2021 року залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для знесення самочинно збудованої господарської будівлі, однак помилково стягнув з відповідачів на користь позивача суми судових витрат у солідарному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі адвоката Черненка Г. І. подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , не врахували, що ОСОБА_3 не є власником чи співвласником житлового будинку із господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та не має відношення до самочинного побудованого сараю.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не врахував, що між його земельною ділянкою та земельною ділянкою позивача не встановлено межі земельних ділянок в натурі, в тому є передчасним висновок про порушення прав позивача зведенням самочинно збудованого сараю.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих фактів, що ОСОБА_2 при будівництві сараю були істотно порушені будівельні норми і правила, і що спірний сарай побудовано із порушенням протипожежних, санітарних та екологічних вимог законодавства України.

Також у матеріалах справи відсутні докази того, що з вини ОСОБА_2 , який самочинно збудував сарай на своїй земельній ділянці, підтоплюється або руйнується сарай позивача, та самочинно збудоване господарське приміщення порушує права позивача.

При цьому судові експертизи не підтверджують тих обставин, що спірний сарай використовується як курятник і що продукти життєдіяльності курей попадають у відкритий ґрунт, воду, повітря, а також не підтверджують факту затоплення земельної ділянки з вини відповідачів.

Експерт Тарасовська В. В. дійшла висновку про порушення санітарних норм виключно у разі використання спірного сараю як пташника і тільки тоді потрібно перенести спірний сарай на відстань мінімум 25,0 метрів від межі між домоволодіннями, а матеріали справи не містять доказів використання відповідачами спірного сараю як пташника.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 554/14503/15-ц (провадження № 61-44045св18), від 19 травня 2021 року у справі № 372/838/19 (провадження № 61-18733св20), від 24 червня 2020 року у справі № 750/6209/17 (провадження № 61-42774св18), від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц (провадження № 61-13282св18), від 20 грудня 2019 року у справі № 640/13906/17 (провадження № 61-2086св19), від 11 серпня 2020 року у справі № 296/5460/17 (провадження № 61-801св20).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скаргита залишити судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення одинадцятої сесії Сосницької селищної ради Чернігівської області від 28 вересня 2012 року, ОСОБА_1 безкоштовно передана у власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 0,15 га.

Згідно з договором дарування від 10 квітня 1996 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 549618 від 03 листопада 2009 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7424955100:01:016:0408, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1294 га.

Згідно з планом-схемою суміжних земельних ділянок, земельна ділянка ОСОБА_2 межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Рішенням двадцять шостої сесії Сосницької селищної ради Чернігівської області від 15 квітня 2009 року ОСОБА_2 безкоштовно передана у власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: по АДРЕСА_1 , площею 0,1294 га.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 16 жовтня 1993 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням виконавчого комітету Сосницької селищної ради від № 69 від 15 травня 2018 року ОСОБА_2 зобов`язано до 21 травня 2018 року провести комплекс заходів з усунення можливості попадання продуктів життєдіяльності курей (гною) та їх решток у навколишнє середовище, а саме, у відкритий ґрунт, воду та повітря. А також ОСОБА_2 вказано припинити господарську діяльність, яка спричиняє незручності для сусіда - забруднення ґрунту, води та повітря.

Згідно з листом Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 20 червня 2018 року № 09-37/99-ч ОСОБА_2 допущено порушення правил охорони водних ресурсів, а саме розміщеної на території власної присадибної ділянки підстилки тирси із курячим послідом під час проходження весняної повені, що створило умови до забруднення та засмічення поверхневих вод річки Убідь. За порушення вимог природоохоронного законодавства ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до листа Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області № 04-11/1145 від 25 червня 2018 року при розгляді звернень ОСОБА_1 від 31 травня 2018 року, від 05 червня 2018 року встановлено порушення ОСОБА_2 правил охорони водних ресурсів, а саме, розміщеної на території власної присадибної ділянки підстилки тирси з курячим послідом під час проходження весняної повені, що утворило умови до забруднення та засмічення поверхневих вод річки Убідь. За порушення вимог природоохоронного законодавства ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно з висновком Сосницького ВП МВП ГУНП в Чернігівській області від 05 червня 2018 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18 травня 2018 року, проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець від 15 травня 2018 року, при цьому ОСОБА_3 повідомила, що вона продає молодняк птиці на Сосницькому ринку з відповідними документами.

Відповідно до комісійного акта від 18 липня 2018 року територія присадибної земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 утримується у задовільному стані. На відстані близько 7-ми метрів від господарської споруди знаходиться купа відходів, схожих на тирсу. На подвір`ї, у вольєрах, утримується: 13 гусей та 7 качок. Зі слів ОСОБА_3 , в господарській споруді (сараї), двері якого були зачинені, утримується поголів`я курей.

Згідно з комісійним актом від 05 лютого 2019 року в ході обстеження прибудинкової території по АДРЕСА_1 комісією зафіксовано факт того, що із нежитлової споруди сусідньої прибудинкової території у великій кількості зсувається сніг на територію, яка перебуває у власності ОСОБА_1 .

Відповідно до листа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області від 21 березня 2019 року посадовою особою управління 05 березня 2019 року здійснено виїзд для проведення позапланової перевірки щодо дотримання ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності при будівництві господарської будівлі по АДРЕСА_1 , однак на момент виїзду власник ОСОБА_3 відсутня. При візуальному огляді господарської будівлі з сусіднього домоволодіння встановлено, що відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни менше ніж 1,0 м, що є порушенням пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 «»Планування і забудова територій».

Відповідно до листа Комунального підприємства «Зодчий» бюро технічної інвентаризації Сосницької районної ради № 61 від 21 жовтня 2019 року, проектно-технічна документація на будівництво сараю по АДРЕСА_1 , не видавалась.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, який складений 18 березня 2020 року Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз:

1. В матеріалах цивільної справи та додатково наданих матеріалах відсутні будь-які дозвільні документи на проведення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будівельних робіт з будівництва сараю за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» будівля збудованого сараю є самочинною.

2. При будівництві ОСОБА_2 не виконані роботи з облаштування покрівлі даху збудованого сараю інженерно-технічними заходами, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівлі будівлі на суміжну ділянку ОСОБА_1 . Чим порушено ДБН В.2.6-2017 «Покриття будівель і споруд», пункт 10.1 та 10.5; ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» пункт 3.25 (діючий до 01 жовтня 2019 року); ДБН 2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» (чинний з 01 жовтня 2019 року) пункт 6.1.40, 6.1.41; ДБН В.2.6-14-97 «Конструкції будинків і споруд. Покриття будинків і споруд».

3. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконати роботи з облаштування даху збудованого сараю по АДРЕСА_1 інженерно-технічними засобами, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель будівель на сусідню земельну ділянку; облаштувати дах додатково снігоутримувачами.

Відповідно до листа Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області від 22 травня 2020 року № 01-25/1766 при вивченні матеріалів цієї справи про знесення самочинно збудованого нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 визначено, що самочинно збудована господарська будівля (сарай) для утримання домашньої птиці, загальною площею (6x25) 150 кв. м, побудована із порушенням будівельних, протипожежних, санітарних та екологічних вимог чинного законодавства України.

Згідно з висновком експерта № 03-14/20 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, який складений 19 жовтня 2020 року судовим експертом Тарасовською В. В., фактична відстань між конструкціями стіни господарської будівлі (сараю) по АДРЕСА_1 , побудованої ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та сіни сараю Б-1 по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , становить від 2,39 м до 5, 2 м.

Фактична відстань від найбільш виступаючої конструкції стіни (цоколя) господарської будівлі (сараю), побудованої ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , до спільної межі домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 становить 0,79 м до 1,34 м.

Фактична відстань від найбільш виступаючої конструкції стіни (цоколя) сараю Б-1, що належить ОСОБА_1 , до спільної межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 становить від 1,43 м до 3,86 м.

Фактична відстань між карнизними звисами господарської будівлі (сараю) по АДРЕСА_2 , побудованої ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та сараю Б-1 по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , становить 1,365 м до 2,895 м.

В тому числі, відстань від карнизного звису господарської будівлі (сараю) по АДРЕСА_2 , побудованої ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , до спільної межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 становить від 0,34 м до 0,385 м, відстань від карнизного звису сараю Б-1 по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , до спільної межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 становить від 0,98 м до 2,545 м.

Щодо відповідності господарської будівлі (сараю), побудованої ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , на території домоволодіння АДРЕСА_2 , будівельним нормам, експертом встановлено, що господарська будівля (сарай) не відповідає вимогам таблиці 1 Додатку 3.1 ДБН 360-92* «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», що були чинні на час її будівництва, а також не відповідає вимогам таблиці 15.2 ДБН Б.2.2 - 12:2019 «Планування і забудова територій», які є чинними на час проведення експертизи. Розташування господарської будівлі (сараю), побудованої ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на території домоволодіння по АДРЕСА_2 , не відповідає вимогам таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», які є чинними на час проведення експертизи, і відповідно до яких мінімальна протипожежна відстань між будівлями повинна становити 6 метрів. За умови використання господарської будівлі (сараю), побудованої ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як пташника для утримання молодняка (бройлерів) на повну потужність, виходячи із розрахунку 0,06 - 0,07 м на одну одиницю (голову) птиці, як передбачено вимогами Додатку № 1 ДБН В.2.2-1-95 «Будівлі і споруди для тваринництва», у відповідності Додатку № 5 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, розмір санітарно-захисної зони від джерела шкідливості до межі житлової забудови повинен становити не менше 300 метрів. Оскільки дані щодо кількості голів птиці, що утримується у господарській будівлі (сараї), побудованій ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , в матеріалах справи відсутні, то доцільно зазначити, що за умови використання господарської будівлі (сараю), побудованій ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як пташника, відповідно до Додатку № 5 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, мінімальний розмір санітарно-захисної зони від господарської будівлі (сараю), побудованої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до межі житлової забудови, тобто, до межі із домоволодінням по АДРЕСА_2 , повинен становити 25 м.

Таким чином, для приведення у відповідність до вимог санітарних норм господарської будівлі (сараю), побудованої ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , цю господарську будівлю потрібно перенести на відстань мінімум 25,0 м від межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 таким чином, щоб до санітарно-захисної зони не потрапляли житлові будинки з прибудинковими територіями.

Крім того, при проведенні будівельних робіт з реконструкції - перебудови сараю В-1 з розмірами в плані 9,50 м х 4,80 м у господарську будівлю, що має розміри в плані 25,07 м х 5,21 м (з урахуванням навісу розміри в плані складають 25,07 м х 9,26 м), не були дотримані вимоги статей 27, 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», перебудову виконано без отримання будівельного паспорту забудови земельної ділянки, без подання відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статей 316 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільне законодавство України визначає, що одним із способів захисту права власності є негаторний позов.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.

Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частини перша, четверта, сьома статті 376 ЦК України).

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16 386 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3 15 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через ознаки, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також Верховним Судом у постановах: від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц (провадження № 61-39346св18), від 20 березня 2019 року у справі № 202/3520/16-ц (провадження № 61-16770св18).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам, у тому числі, експертним висновкам, установивши, що спірна господарська будівля (сарай) збудована відповідачами за відсутності відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, також спірна господарська будівля (сарай) побудована з істотними порушеннями будівельних норм і правил, з порушеннями протипожежних, санітарних та екологічних вимог чинного законодавства, дійшов правильного висновку про доведеність позивачем порушення своїх прав зведенням відповідачами самочинної господарської будівлі (сараю).

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд правильно виходив із того, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у справі, є безпідставними, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій, спірний сарай самочинно збудовано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому права позивача ОСОБА_1 порушено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Інші докази та обставини, на які посилаються заявники в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

При вирішенні справи суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.

Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 554/14503/15-ц (провадження № 61-44045св18), від 19 травня 2021 року у справі № 372/838/19 (провадження № 61-18733св20), від 24 червня 2020 року у справі № 750/6209/17 (провадження № 61-42774св18), від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц (провадження № 61-13282св18), від 20 грудня 2019 року у справі № 640/13906/17 (провадження № 61-2086св19), від 11 серпня 2020 року у справі № 296/5460/17 (провадження № 61-801св20), не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану адвокатом Черненком Геннадієм Івановичем, залишити без задоволення.

Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 04 січня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк