Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2020 року у справі №569/16566/18

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 569/16566/18

провадження № 61-11164св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: державний реєстратор Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Цуканова Ольга Олексіївна, ОСОБА_2,

третя особа - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року в складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймистука С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Цуканової О. О., ОСОБА_2 та просив визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42518036, прийняте 13 серпня 2018 року державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Цукановою О. О., яким зареєстровано право власності на приміщення кафе по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2; витребувати в ОСОБА_2 вказане приміщення, яким він незаконно заволодів, без відповідної правової підстави, і яке належить йому на праві власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 24 квітня 2007 року між ним та ТОВ "Український промисловий банк" укладений кредитний договір. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором того ж дня між ним та банкомбуло укладено іпотечний договір, за умовами якого вінпередав в іпотеку нерухоме майно - приміщення кафе по АДРЕСА_1.

Судовими рішеннями від 11 листопада 2010 року та від 05 грудня 2012 року з нього на користь ПАТ "Дельта Банк" (як правонаступника ТОВ "Український промисловий банк") стягнуто заборгованість за кредитним договором. У ході виконання судових рішень постановою державного виконавця було накладено арешт на належне йому приміщення кафе, яке перебувало в іпотеці ПАТ "Дельта Банк".

У липні 2018 року йому стало відомо, що іпотекодержателем належного йому приміщення кафе в Державному реєстрі прав на нерухоме майно значиться ОСОБА_2, а рішенням державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Цукановою О. О. від 13 серпня 2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на це кафе на підставі іпотечного договору від 24 квітня 2007 року.

Зазначав, що вказане рішення про державну реєстрацію права власності є протиправним, прийняте державним реєстратором у непередбачений законом спосіб.

Зокрема вказував, що ПАТ "Дельта Банк" не мало права вимоги за іпотечним договором у зв'язку з пропуском позовної давності, і, відповідно, це право не могло перейти до ОСОБА_2; передача права власності на предмет іпотеки відбулася за відсутності його згоди, відповідної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки він не отримував; на момент прийняття цього рішення існувало зареєстроване обтяження речових прав на це майно, а тому підстав для прийняття цього рішення в державного реєстратора не було.

Посилаючись на викладені обставини та положення статті 387 ЦК України, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що для вчинення державної реєстрації прав державному реєстратору були надані всі необхідні документи, а наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 лютого 2020 року скасовано й позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42518036, прийняте 13 серпня 2018 року державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Цукановою О. О., яким зареєстровано право власності на приміщення кафе по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.

У задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна, державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційні дії щодо цього майна до зняття з нього обтяження, а відтак дії державного реєстратора при прийнятті оскаржуваного рішення суперечать закону, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання цього рішення неправомірним та його скасування.

Разом з тим підстав для задоволення позову в частині витребування спірного майна від іпотекодержателя апеляційний суд не вбачав, оскільки вказані позовні вимоги не є належним способом захисту порушених прав позивача.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України), просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 року в частині визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень й залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині вирішення цих позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що наявність арешту на спірне приміщення, накладеного органами виконавчої служби після укладення іпотечного договору, не могло бути підставою для відмови в державній реєстрації права власності на це приміщення за ним, а тому висновок суду апеляційної інстанції про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є помилковим.

Постанова апеляційного суду в частині вирішених позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння в касаційному порядку не оскаржується, а тому суд касаційної інстанції в цій частині її не переглядає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

28 жовтня 2020 року справа № 569/16566/18 надійшла до Верховного Суду.

Представник позивача ОСОБА_4 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 24 квітня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 4 СМБ, згідно з умовами якого банк надав позивачу кредит у вигляді відкличної відновлюваної кредитної лінії у розмірі 90
000 євро на строк з 24 квітня 2007 року по 23 квітня 2017 року.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 24 квітня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до якого позивач передав в іпотеку нерухоме майно - приміщення кафе по АДРЕСА_1.

30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк ", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь АТ "Дельта Банк". З цих підстав АТ "Дельта Банк" набув право вимоги за кредитним договором № 4 СМБ від 24 квітня 2007 року та договором іпотеки від 24 квітня 2007 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 листопада 2010 року в справі № 2-7214/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Дельта банк" заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2007 року в сумі 925 657,60 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2012 року в справі № 1715/4909/12 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Дельта банк" заборгованість за кредитним договором № 4 від 24 квітня 2007 року в розмірі 205 790,81 грн.

На виконання вказаних рішень суду видано виконавчі листи № 2-7214/10 від 23 січня 2012 року та № 1715/4909/12 від 09 січня 2013 року, які перебувають на виконанні в Рівненському міському відділі державної виконавчої служби.

Постановою державного виконавця від 14 березня 2017 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1

23 травня 2018 року між ОСОБА_2 та АТ "Дельта Банк" був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 534/К, відповідно до умов якого банк передає у власність ОСОБА_2 майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та включають право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами (кредитний договір та договори забезпечення).

Також 23 травня 2018 року між ОСОБА_2 та АТ "Дельта Банк" укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 4/zсмбіп-07 від 24 квітня 2007 року, укладеним між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1

24 травня 2018 року ОСОБА_2 службою кур'єрської доставки направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою. Від отримання поштового відправлення позивач відмовився, що підтверджується відміткою на бланку рекомендованого повідомлення та актом приймання-передачі повідомлення-вимоги від 26 травня 2018 року.

08 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора з заявою про реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки - приміщення кафе по АДРЕСА_1.

На підставі вказаної заяви державний реєстратор Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Цуканова О. О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 серпня 2018 року (номер запису про право власності 27467540), відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на приміщення кафе на 12 місць (ІІ поверх) загальною площею 64,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на предмет іпотеки було зареєстровано державним реєстратором Цукановою О. О. на підставі іпотечного договору № 4/zсмбіп-07 від 24 квітня 2007 року, договору відступлення права вимоги за іпотечним договором № 4/zсмбіп-07 від 24 квітня 2007 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 23 травня 2018 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (абзац третій статтями 400, 412, 413, 416 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частинами першою та другою статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, щоіпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин)державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частиною 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, наявність обтяжень прав на нерухоме майно; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені частиною 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Відповідно до пункту 61 вказаного Порядку (у редакції на час проведення реєстрації) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини 1 статті 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

У справі, яка переглядається, установлено, що на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав та відступлення права вимоги за іпотечним договором від 23 травня 2018 року відповідач ОСОБА_2 набув право вимоги до боржника ОСОБА_1, у тому числі право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності.

Державна реєстрація іпотеки за первісним кредитором ТОВ "Український промисловий банк" була здійснена в квітні 2007 року.

У зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором судовими рішеннями від 11 листопада 2010 року та від 05 грудня 2012 року з нього на користь ПАТ "Дельта Банк" було стягнуто заборгованість за кредитними договорами. В ході виконання цих судових рішень постановою державного виконавця від 14 березня 2017 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1.

Отже, ураховуючи, що обтяження предмета іпотеки на підставі постанови державного виконавця накладено після державної реєстрації іпотеки за іпотекодержателем та в інтересах останнього, наявність цього обтяження не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем та для державної реєстрації за ним (зокрема і за новим кредитором, який набув прав іпотекодержателя від банку чи іншої фінансової установи) права власності на цей об'єкт у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, установивши, що для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, ОСОБА_2 надав державному реєстратору всі необхідні документи й доводи позивача цього не спростували, а наявність зареєстрованого після державної реєстрації іпотеки іншого речового права на передане в іпотеку майно права позивача не порушує і в даному випадку не могло бути підставою для відмови в державній реєстрації права власності за ОСОБА_2, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Разом з тим, вирішуючи спір у частині позовних вимог до державного реєстратора, суд першої інстанції не звернув уваги на таке.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про скасування рішення державного реєстратора, позивач співвідповідачем у справі визначив, зокрема, державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Цуканову О. О.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17.

Зміст і характер відносин між учасниками справи в цій справі, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що спір виник між позивачем та ОСОБА_2. Отже, державний реєстратор Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Цуканова О. О. є неналежним відповідачем, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог, пред'явлених до неї необхідно було відмовити з цієї підстави.

За викладених обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні вищевказаних позовних вимог, однак помилився щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 413 ЦПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частиною 4 статті 412 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та залишення в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, змінивши мотиви відмови в задоволенні позовних вимог до державного реєстратора.

Керуючись статтями 400, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2020 рокув частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Цуканової Ольги Олексіївни, ОСОБА_2, третя особа: Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень скасувати та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 лютого 2020 року в цій частині.

Змінитирішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 лютого 2020 року в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Цуканової Ольги Олексіївни про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю.

Тітов