Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.10.2024 року у справі №761/21040/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 761/21040/20

провадження № 61-8223св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про часткове скасування наказу, за касаційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у складі колегії суддів Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») про часткове скасування наказу, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу відповідача № 514 «Про проведення службового розслідування» від 02 липня 2020 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що працює у відповідача на посаді директора із запобігання і протидії корупції - радника президента, і є посадовою особою підприємства, відповідальною за реалізацію Антикорупційної програми ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

30 червня 2020 року до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшов лист Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) від 22 червня 2020 року № 0411-142/21984, в якому зазначалося про те, що під час проведення обшуку в офісному приміщенні у м. Києві за місцем здійснення підприємницької діяльності «Universal Ваltic Group OU» було вилучено копію ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 991/1094/20, що надійшла з НАБУ для виконання до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та зареєстрована 17 лютого 2020 року за № 240. На вказаній ухвалі містяться резолюції про доручення її виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Також копію цієї ухвали виявлено під час огляду мобільних пристроїв, вилучених у осіб, які під час розслідування перевіряються на причетність до вчинення злочинів, пов`язаних із заволодінням коштами ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особливо великому розмірі. У зв`язку наведеним НАБУ висловило прохання провести службове розслідування за фактом розголошення службовими особами ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» службової інформації.

Позивач повідомляв тимчасово виконуючому обов`язки президента ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_3 про те, що він не опрацьовував ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 991/1094/20, що надійшла з НАБУ для виконання до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», оскільки перебував у відрядженні, що підтверджується відповідними наказами.

02 липня 2020 року за підписом тимчасово виконуючого обов`язки президента ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_3 видано наказ № 514 «Про проведення службового розслідування» щодо з`ясування обставин, викладених у листі НАБУ № 0411-142/21984 від 22 червня 2020 року.

Позивач посилався на те, що згідно з пунктом 2 зазначеного наказу підставами для відсторонення його від здійснення повноважень на посаді зазначено статтю 46 КЗпП України та пункт 4 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (тут і далі - Порядок № 950, в редакції, чинній на момент відсторонення).

Позивач, не погоджуючись із відстороненням, вважає, що у роботодавця не було правових підстав для застосування до нього статті 46 КЗпП України, оскільки він не був на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; не відмовлявся від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони. У відповідача були також відсутні підстави для відсторонення позивача від здійснення повноважень, передбачених пунктом 4 Порядку № 950, оскільки службове розслідування проводилося не стосовно особисто ОСОБА_1 , а щодо з`ясування обставин, викладених у листі НАБУ від 22 червня 2020 року за № 0411-142/21984.

При цьому наказ виданий з порушенням чинного законодавства, він позбавляє позивача конституційного права на працю, оскільки йому у зв`язку із відстороненням нараховувався лише середній оклад, без надбавок і премій, що є суттєво меншим забезпеченням, ніж це передбачено трудовим договором. Таким чином незаконне відсторонення позивача від здійснення повноважень створило передумови для нанесення йому матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої оплати повної заробітної плати.

Враховуючи викладене, позивач просив задовольнити позов та скасувати пункт 2 наказу від 02 липня 2020 року № 514 «Про проведення службового розслідування» щодо його відсторонення від здійснення повноважень на посаді.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року в складі судді Макаренко І. О. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорений позивачем наказ відповідає вимогам закону, оскільки до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 46 КЗпП України, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається, в тому числі, в інших випадках, передбачених законодавством.

Абзацом 1 пункту 4 Порядку № 950 передбачено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення, що є дискреційним повноваженням керівника органу, в якому виявлено порушення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення

Постановою Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу тимчасово виконуючого обов`язки президента ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від 02 липня 2020 року № 514 «Про проведення службового розслідування».

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, оскільки місцевий суд помилково вважав, що у цій справі службове розслідування проводилося стосовно ОСОБА_1 .

Службове розслідування за спірним наказом було призначено для перевірки інформації та з`ясування обставин, викладених у листі НАБУ від 22 червня 2020 року, в якому повідомлено, що під час проведення обшуку за місцем знаходження офісного приміщення «Universal Ваltic Group OU» у м. Києві вилучено копію ухвали Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2020 року, якою надано дозвіл детективам НАБУ на тимчасовий доступ та вилучення інформації та оригіналів документів, що перебувають у володінні ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

В оспорюваному наказі не зазначено, що службове розслідування проводиться безпосередньо стосовно ОСОБА_1 , тому посилання у наказі на пункт 4 Порядку № 950 є незаконним, оскільки відсторонення особи згідно із Порядком № 950 є можливим за умови, що саме стосовно цієї особи проводиться службове розслідування.

Апеляційний суд також вказав, що належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини матеріали справи не містять, що свідчить про незаконність відсторонення позивача від здійснення повноважень на посаді на підставі статті 46 КЗпП України та пункту 4 Порядку № 950.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

05 червня 2023 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року в указаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року і залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував:

- частину першу статті 46 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03 червня 2022 року у справі № 331/2328/21;

- абзац 1 пункту 4 Порядку № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 691) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 266/1903/16, 08 лютого 2023 року у справі № 727/4355/22 та від 03 червня 2022 року у справі № 331/2328/21.

Заявник указує на те, що питання відсторонення працівника від роботи в разі проведення службового розслідування є дискреційними повноваженнями керівника органу, яким прийнято рішення про проведення службового розслідування. Суд не може втручатися у дискреційні повноваження керівника органу.

На момент видання наказу позивач входив до кола осіб, які можливо були причетними до розголошення службової інформації.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що відсторонення позивача є незаконним не узгоджується із положеннями пункту 1 Порядку № 950, якими визначено підстави, за яких може бути проведено службове розслідування, при цьому законність підстав проведення службового розслідування не є предметом позову у цій справі.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Соболівський А. М. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків апеляційного суду.

Представник ОСОБА_1 адвокат Соболівський А. М., зазначає, що повноваження керівника призначати службове розслідування є дискреційними, але такі повноваження мають реалізовуватися з дотриманням вимог закону. Зокрема, відсторонення працівника від роботи можливе виключно із зазначенням причин відсторонення, а також із посиланням на підстави, які передбачені законом, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 336/1368/20. В оскарженому судовому рішенні апеляційний суд правильно зазначив, що наказ не містить відповідних підстав його видання.

Крім того, суттєве значення для правильного вирішення спору про законність відсторонення від роботи є те, чи проводиться службове розслідування стосовно особи, яку відсторонюють.

У цій справі установлено, що службове розслідування призначено для перевірки фактів, викладених у листі НАБУ від 22 червня 2020 року за № 0411-142/21984, але не зазначено, що це розслідування проводиться стосовно дій/бездіяльності безпосередньо ОСОБА_1 , у зв`язку з чим апеляційний суд обґрунтовано встановив невідповідність наказу вимогам закону.

Наведене також підтверджується положенням пункту 4 Порядку № 950, згідно з яким службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано справу з суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року справа призначена до судового розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на посаді директора із запобігання і протидії корупції - радника президента у ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Повноваження ОСОБА_1 як директора із запобігання і протидії корупції - радника президента визначені посадовою інструкцією ІП-К.6.34.001-19.

Із 17 лютого 2020 року позивач перебував у відрядженні, що підтверджується наказом про відрядження від 13 лютого 2020 року № 86-В.

17 лютого 2020 року до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшла ухвала Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 991/1094/20, на якій міститься резолюція тимчасово виконуючого обов`язки президента ОСОБА_4 : « ОСОБА_1 до виконання».

З урахуванням перебування позивача у відрядженні ухвалу Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2020 року у справі № 991/1094/20 було передано заступнику ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , який цього ж дня направив вказану ухвалу в роботу безпосередньому виконавцю - спеціалісту ОСОБА_2 , який здійснював її подальше опрацювання.

30 червня 2020 року до ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшов лист НАБУ від 22 червня 2020 року № 0411-142/21984, яким повідомлено, що під час проведення обшуку за місцем знаходження офісного приміщення «Universal Ваltic Group OU» у м. Києві вилучено копію ухвали Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2020 року, якою надано дозвіл детективам НАБУ на тимчасовий доступ та вилучення інформації та оригіналів документів, які перебувають у володінні ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». На вказаній ухвалі містяться резолюції керівництва підприємства такого змісту: « ОСОБА_1 . 17.02.20, ОСОБА_2 до виконання».

02 липня 2020 року ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» видано наказ № 514 «Про проведення службового розслідування», яким ініційовано проведення службового розслідування щодо з`ясування обставин, викладених у листі НАБУ від 22 червня 2020 року; відсторонено від здійснення повноважень на посаді директора із запобігання і протидії корупції - радника президента ОСОБА_1 на період проведення службового розслідування; на період відсторонення від посади ОСОБА_1 виконання його обов`язків покладено на ОСОБА_5 ; створено комісію для проведення службового розслідування.

15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 ознайомився з наказом від 02 липня 2020 року № 514. Згідно з пунктом 2 наказу ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від 02 липня 2020 року № 514 позивача відсторонено від здійснення повноважень на посаді на підставі статті 46 КЗпП України та пункту 4 Порядку № 950.

Суд апеляційної інстанції встановив, що службове розслідування за наказом від 02 липня 2020 року № 514 було призначено для перевірки інформації та з`ясування обставин, викладених у листі НАБУ від 22 червня 2020 року, яким повідомлялося, що під час проведення обшуку за місцем знаходження офісного приміщення «Universal Ваltic Group OU» у м. Києві вилучено копію ухвали Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2020 року, якою надано дозвіл детективам НАБУ на тимчасовий доступ та вилучення інформації та оригіналів документів, які перебувають у володінні ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Також апеляційний суду встановив, що в оспорюваному наказі не зазначено, що службове розслідування проводиться безпосередньо стосовно ОСОБА_1 , щодо якого застосовано відсторонення від здійснення повноважень на посаді.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника є прийнятними з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За положеннями статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом визначені статтею 46 КЗпП України, в якій зазначено, що відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

За змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.

Такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 336/1368/20 (провадження № 61-10147св21) та від 25 вересня 2024 року у справ № 753/13793/22 (провадження № 61-8175св24).

У справі, яка переглядається, нормативно-правовим актом, на підставі якого згідно із статтею 46 КЗпП України роботодавець відсторонив працівника від здійснення повноважень на посаді, є Порядок № 950 (тут і далі - в редакції, станом на момент видання наказу про відсторонення).

Оспорений у цій справі пункт 2 наказу ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від 02 липня 2020 року № 514 містить посилання на пункт 4 Порядку № 950.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 950 службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу.

У цій справі, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в оспорюваному наказі не зазначено, що службове розслідування проводиться безпосередньо стосовно ОСОБА_1 , тому посилання у наказі на пункт 4 Порядку № 950 є незаконним, оскільки відсторонення особи згідно із Порядком № 950 є можливим за умови, що саме стосовно цієї особи проводиться службове розслідування.

З висновком апеляційного суду колегія суддів Верховного Суду не погоджується з огляду на таке.

У справі, яка переглядається, керівник органу з урахуванням вимог закону, а саме положень статті 46 КЗпП України, відсторонив позивача від здійснення повноважень на посаді відповідно до пункту 4 Порядку № 950.

При цьому пунктом 1 Порядку № 950 визначені випадки, за яких може бути проведено службове розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;

- у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону, прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки.

Абзацом 1 пункту 4 Порядку № 950 передбачено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що службове розслідування за спірним наказом було призначено для перевірки інформації та з`ясування обставин, викладених у листі НАБУ від 22 червня 2020 року, яким повідомлялося, що під час проведення обшуку за місцем знаходження офісного приміщення «Universal Ваltic Group OU» у місті Києві вилучено копію ухвали Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2020 року, якою надано дозвіл детективам НАБУ на тимчасовий доступ та вилучення інформації та оригіналів документів, що перебувають у володінні ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». На вказаній ухвалі містяться резолюції керівництва компанії такого змісту (дослівно): « ОСОБА_1 . 17.02.20 ОСОБА_2 до виконання».

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 46 КЗпП України, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі, в тому числі, в інших випадках, передбачених законодавством, а також положення пункту 4 Порядку № 950.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на наявність на ухвалі Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2020 року, якою надано дозвіл детективам НАБУ на тимчасовий доступ та вилучення інформації та оригіналів документів, що перебувають у володінні ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», резолюції керівництва компанії щодо вимоги для виконання вказаної ухвали Вищого антикорупційного суду позивачу, яку було виявлено під час проведення обшуку за місцем знаходження офісного приміщення «Universal Ваltic Group OU» у місті Києві, а тому призначення службового розслідування за фактом невиконання службових обов`язків з урахуванням мети, предмета і напрямків діяльності ОСОБА_1 як директора із запобігання і протидії корупції - радника президента ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», а також його повноважень, визначених посадовою інструкцією, відповідає нормам Порядку № 950 та статті 46 КЗпП України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів Верховного Суду погоджується.

У свою чергу суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , дійшов помилкового висновку про те, що в оспорюваному наказі не зазначено, що службове розслідування проводиться безпосередньо стосовно ОСОБА_1 , тому посилання у наказі на пункт 4 Порядку № 950 є незаконним, оскільки відсторонення особи згідно із Порядком № 950 є можливим за умови, що саме стосовно цієї особи проводиться службове розслідування.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у пункті 4 Порядку № 950 законодавець окремо врегульовує питання відсторонення особи, щодо якої проводиться службове розслідування. Абзацом першим пункту 4 Порядку № 950 встановлено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу.

Таке окреме врегулювання та зазначення про те, що рішення про відсторонення приймається керівником органу, який приймає рішення про проведення службового розслідування, дає підстави вважати про наділення Порядком № 950 керівника органу певним обсягом дискреційних повноважень для вирішення цього питання. Інакше б була відсутня необхідність у такому окремому зазначенні, якби виключні підстави відсторонення особи від здійснення повноважень на посаді під час проведення службового розслідування були б чітко визначені чинним законодавством, в тому числі Порядком № 950.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що питання відсторонення чи не відсторонення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, є дискреційним повноваженням суб`єкта, яким прийнято рішення про проведення службового розслідування.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 03 червня 2022 року у справі № 331/2328/21 (провадження № 61-19285св21), на яку міститься посилання у касаційній скарзі.

З огляду на зазначене колегія суддів Верховного Суду доходить висновку про те, що у цій справі суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінив на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що оспорений позивачем пункт наказу відповідає вимогам закону, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню стаття 46 КЗпП України та абзац 1 пункту 4 Порядку № 950, які застосовані відповідачем, правильно вказав на відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За вимогами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи наведене, встановивши, що суд апеляційної інстанції скасував рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року, яке відповідає закону, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задовольнити, постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року - скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Щодо судових витрат

За положеннями частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою, ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» сплатило судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 681,60 грн.

З огляду на результат розгляду цієї справи понесені ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» судові витрати в частині сплаченого судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 681,60 грн підлягають стягненню з позивача.

Керуючись статтями 400 402 409 413 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року касувати, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код в ЄДРПОУ 24584661) судові витрати у розмірі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня) 60 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіА. І. Грушицький В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк