Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.04.2018 року у справі №711/4606/15

Постанова

Іменем України

15 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 711/4606/15-ц

провадження № 61-968св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - кредитна спілка «Скарбничка»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, закрите акціонерне товариство «Черкаський агротепличний комбінат»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у складі судді Казидуб О. Г. від 21 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області в складі суддів: Гончар Н. І., Ювшина В. І., Міщенка С. В. від 09 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2015 року кредитна спілка «Скарбничка» (далі - КС «Скарбничка») звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 28 листопада 2008 року між КС «Скарбничка» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту, згідно з яким позичальник надав ОСОБА_1 кредит в сумі 100 тис. грн строком на 24 місяці на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним згідно з погодженим, затвердженим та підписаним сторонами графіком розрахунку. ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати КС «Скарбничка» за користування кредитом плату в розмірі 0,1095890411 % за кожен день користування кредитом. 28 листопада 2010 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до договору кредиту від 28 листопада 2008 року, за умовами якого було продовжено строк надання кредиту до 28 листопада 2012 року та внесено відповідні зміни до графіку платежів.

28 листопада 2008 року між КС «Скарбничка» та ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» був укладений договір поруки № 275-1108-3/28. Згідно умов даного договору ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» зобов'язався солідарно відповідати перед КС «Скарбничка» в повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором кредиту від 28 листопада 2008 року щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом та сплати штрафних санкцій (пені).

Крім того, 29 вересня 2011року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту, за умовами даного договору позивач надав ОСОБА_1 кредит в сумі 250 тис. грн строком на 12 місяців на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним згідно з погодженим, затвердженим та підписаним сторонами графіком розрахунку. ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати КС «Скарбничка» за користування кредитом плату в розмірі 0,1424657534 % за кожен день користування кредитом та погашати кредит згідно з порядком, визначеним в погодженому та підписаному сторонами графіку платежів.

29 вересня 2011 року між КС «Скарбничка» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2-0911-2/29.

Також, 29 вересня 2011 року між КС «Скарбничка» та ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» було укладено договір поруки №2-0911-2/29-1.

Відповідно до вказаних договорів поруки поручителі боржника: ОСОБА_2 і ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат», зобов'язалися солідарно відповідати перед КС «Скарбничка» в повному обсязі за своєчасне і повне виконання Лісовим A. О. своїх зобов'язань за договором кредиту від 29 вересня 2011 року щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом та сплати штрафних санкцій (пені).

Позивач зазначав, що ОСОБА_1 зобов'язань за договорами кредиту від 28 листопада 2008 року та від 29 вересня 2011 року не виконав, чим порушив умови укладених договорів та майнові права КС «Скарбничка».

Внаслідок порушення ОСОБА_1 його зобов'язань за договорами кредиту від 28 листопада 2008 року та від 29 вересня 2011 року його заборгованість згідно з розрахунками перед КС «Скарбничка» за даними договорами становить 2 377 672 грн 04 коп., в тому числі: за договором кредиту від 28 листопада 2008 року - 690 151 грн 49 коп. (за основною сумою кредиту - 78 006 грн 16 коп.; за процентами - 612 145 грн 33 коп.) та за договором кредиту від 29 вересня 2011 року - 1 687 520 грн 55 коп. (за основною сумою кредиту - 250 тис. грн; за процентами - 1 437 520 грн 55 коп.).

В зв'язку з порушенням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за указаними договорами кредиту КС «Скарбничка» були направлені відповідачам попередження-вимоги, зокрема: за договором кредиту від 28 листопада 2008 року: ОСОБА_1 попередження-вимога від 11 червня 2012 року за вих. № 129; ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» попередження-вимога від 11 червня 2012 року за вих. № 130; за договором кредиту від 29 вересня 2011 року: ОСОБА_1 попередження-вимога від 11 червня 2012 року за вих. № 131; ОСОБА_2 попередження-вимога від 11 червня 2012 року за вих. № 133; ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» попередження-вимога від 11 червня 2012 року.

Посилаючись на те, що позичальник належним чином не виконав свої боргові зобов'язання, а також на те, що відповідачі не відповіли на указані попередження-вимоги та не здійснили дій для погашення боргу перед КС «Скарбничка», позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» на користь КС «Скарбничка» заборгованість з повернення кредиту в розмірі 78 006 грн 16 коп., зі сплатою процентів за кредитом 612 145 грн 33 коп., а всього 690 151 грн 49 коп.; стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» на користь КС «Скарбничка» заборгованість з повернення кредиту в сумі 250 тис. грн, зі сплатою процентів за кредитом 1 437 520 грн 55 коп., а всього 1 687 520 грн 55 коп.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2015 року позовні вимоги КС «Скарбничка» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» на користь КС «Скарбничка» заборгованість з повернення кредиту 78 006 грн 16 коп., зі сплатою процентів за кредитом 612 145 грн 33 коп., а всього 690 151 грн 49 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» на користь КС «Скарбничка» заборгованість з повернення кредиту 250 тис. грн, зі сплатою процентів за кредитом 1 437 520 грн 55 коп., а всього 1 687 520 грн 55 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 3 654 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник ОСОБА_1 за кредитними договорами взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, поручителі ОСОБА_2 та ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» відповідають перед кредитною спілкою в тому обсязі, що і боржник, тобто несуть з боржником солідарну відповідальність, у зв'язку із чим позовні вимоги СК «Скарбничка» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволені частково; заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2015 року змінено. Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2015 року в частині позовних вимог КС «Скарбничка» до ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» про стягнення заборгованості за кредитними договорами скасовано та в цій частині провадження у справі закрито. Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2015 року в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 в сумі 3 654 грн скасовано. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду в частині позовних вимог КС «Скарбничка» до ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» про стягнення заборгованості за кредитними договорами мотивовано тим, що згідно вимог статті 16 ЦПК України в редакції чинній на момент розгляду справи судам попередніх інстанцій не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Оскільки розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду, а в даній справі КС «Скарбничка» крім заявлених вимог до фізичних осіб, також заявила вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами зокрема до ЗАТ ««Черкаський агротепличний комбінат», то зазначена справа в частині позовних вимог до ЗАТ ««Черкаський агротепличний комбінат» про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішення апеляційного суду в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є інвалідами 2-ї групи і відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у відповідній редакції є особами звільненими від сплати судового збору під час розгляду справ у всіх інстанціях, у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави підлягає скасуванню, а судові витрати в зв'язку з задоволенням позову до осіб, які звільнені від сплати судового збору, відповідно до положень статті 88 ЦПК України у відповідній редакції відносяться за рахунок держави.

Рішення апеляційного суду в частині позовних вимог КС «Скарбничка» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами мотивовано тим, що позичальник порушив умови укладених з позивачем кредитних договорів, що призвело до утворення спірної заборгованості, яка підлягає стягненню з боржника - ОСОБА_1, та поручителя - ОСОБА_2, в солідарному порядку, у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам закону. Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув і що позовна давність за позовами про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі, оскільки, як вказано апеляційним судом, зазначені положення стосуються позасудового порядку врегулювання спорів щодо повернення кредитів і не підлягають застосуванню при розгляді спору в судовому порядку. Судом також зазначено, що відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, ОСОБА_1 участі у розгляді справи судом першої інстанції не приймав і заяву про застосування строків позовної давності до ухвалення рішення по справі не подавав, у зв'язку із чим у апеляційного суду відсутні підстави для застосування позовної давності до вимог кредитної спілки щодо спірної заборгованості.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що, звертаючись до суду із позовом про стягнення його заборгованості за спірними кредитними договорами, СК «Скарбничка» пропустила визначений законом строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом. Судами попередніх інстанцій не були застосовані положення статей 257, 266, 267 ЦК України та пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому, відповідачів не було належним чином повідомлено про розгляд даної справи у суді першої інстанції, а тому вони були позбавлені можливості подати районному суду заяву про застосування строків позовної давності у справі. Доводи щодо застосування позовної давності судом першої інстанції залишені поза увагою під час розгляду його заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до вирішення спірних правовідносин положення закону, які регулюють строк позовної давності. Крім того, позивач нарахував проценти за спірними договорами у завищеному розмірі і з порушенням умов пунктів 6. 3 та 7. 2 кредитних договорів, що залишено судами попередніх інстанцій поза увагою.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову СК «Скарбничка».

Касаційна скарга ОСОБА_2 також мотивована тим, що СК «Скарбничка» пропустила визначений законом строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом, а судами як першої так і апеляційної інстанцій не були застосовані положення статей 257, 266, 267 ЦК України та пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Додатково зазначено, що спірна заборгованість виникла у боржника у листопаді 2011 року, у зв'язку із чим, СК «Скарбничка» звернулась до суду із позовом до нього, як поручителя, із пропуском шестимісячного строку визначеного положеннями статті 559 ЦК України, що також залишено поза увагою судів попередніх інстанцій.

У листопаді 2016 року СК «Скарбничка» подано відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 такасаційну скаргу ОСОБА_2, посилаючись на те, що доводи касаційних скарг є надуманими та не відповідають обставинам справи. Зокрема вказано, що скаржники належним чином викликались до суду першої інстанції та мали змогу подавати свої доводи та заперечення проти позову. Розгляд апеляційним судом заяв про застосування у даній справі положень законодавства, яке регулює позовну давність, чинним законодавством не передбачено, оскільки суд апеляційної інстанції здійснює лише перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Судами попередніх інстанцій вірно застосовано положення законодавства, зокрема враховано вимоги статей 526, 1046, 1050, 1051 та 1054 ЦК України, а також положення статті 553, 554 та 559 ЦК України та правильно стягнено спірну заборгованість з боржника та поручителя. У відзиві на касаційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містять доводів щодо незаконності рішень судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог СК «Скарбничка» до ЗАТ ««Черкаський агротепличний комбінат», а також в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1, у зв'язку із чим в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в указаних частинах судом касаційної інстанцій не переглядається.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року справи призначено до судового розгляду.

03 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року зупинено касаційне провадження у справі за позовом кредитної спілки «Скарбничка» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 09 серпня 2016 року до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 200/11343/14-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року поновлено касаційне провадження у справі за позовом кредитної спілки «Скарбничка» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 09 серпня 2016 року.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частинами першою та другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (стаття 631 ЦК України).

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що 28 листопада 2008 року між КС «Скарбничка» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір за умовами якого останній отримав кредит в сумі 100 000 грн строком на 24 місяці зі сплатою за користування кредитом плати в розмірі 0,1095890411 % за кожен день користування кредитом.

28 листопада 2010 року між КС «Скарбничка» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір № 1 до договору кредиту від 28 листопада 2008 року, за умовами якого було продовжено строк надання кредиту до 28 листопада 2012 року та внесено відповідні зміни до графіку платежів.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 його зобов'язань за договором кредиту, 28 листопада 2008 року між КС «Скарбничка» та ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» був укладений договір поруки. Згідно умов даного договору ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» зобов'язався солідарно відповідати перед КС «Скарбничка» в повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором кредиту щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом та сплати штрафних санкцій (пені).

29 вересня 2011 року між КС «Скарбничка» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2-0911-2/29 за умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредит в сумі 250 000 грн строком на 12 місяців зі сплатою за користування кредитними коштами плати в розмірі 0,1424657534 % за кожен день користування кредитом.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 29 вересня 2011 року, 29 вересня 2011 року між КС «Скарбничка» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.

Також з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 29 вересня 2011 року, між КС «Скарбничка» та ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» був укладений договір поруки.

ОСОБА_1 зобов'язань, прийнятих на себе за договорами кредиту від 28 листопада 2008 року та від 29 вересня 2011 року не виконав, чим порушив умови укладених договорів та майнові права КС «Скарбничка».

Внаслідок порушення ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором кредиту від 28 листопада 2008 року утворилася заборгованість відповідно до розрахунків наданих кредитною спілкою в загальній сумі 690 151 грн 49 коп., в тому числі заборгованість за основною сумою кредиту - 78 006 грн 16 коп. та за процентами - 61 2145 грн 33 коп.

Внаслідок порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за договором кредиту від 29 вересня 2011 року утворилася заборгованість відповідно до розрахунків наданих кредитною спілкою в загальній сумі 1 687 520 грн 55 коп., в тому числі заборгованість за основною сумою кредиту - 250 000 грн та за процентами - 1 437 520 грн 55 коп.

В ході розгляду справи апеляційним судом колегією суддів були оглянуті оригінал заяви ОСОБА_1 та рішення КС «Скарбничка» про прийняття ОСОБА_1 в члени кредитної спілки за 2007 рік, оригінали платіжних доручень про отримання ОСОБА_1 коштів в сумі 100 000 грн та 250 000 грн.

Переглядаючи справу в межах доводів касаційних скарг в частині позовних вимог КС «Скарбничка» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.

Згідно матеріалів справи, які досліджувалися судами попередніх інстанцій, вбачається, що ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2015 року про відкриття провадження у даній справі та призначення справи до розгляду на 09 липня 2015 року надсилалася ОСОБА_1 А та ОСОБА_2, однак надіслані матеріали повернулися до суду першої інстанції у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Повістка про виклик до суду від 09 липня 2015 року із зазначенням дати розгляду даної справи 21 вересня 2015 року також направлялася ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак надіслані матеріали повернулися до суду першої інстанції у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

21 вересня 2015 року Придніпровським районним судом м. Черкаси ухвалено заочне рішення у даній справі.

ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина перша статті 224 ЦПК України в указаній редакції).

Відповідно до частини другої статті 6 ЦПК України у відповідній редакції ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.

Згідно з положеннями статті 74 ЦПК України в указаній редакції судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу.

Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Якщо насправді особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.

Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.

Відповідно до статті 76 ЦПК України у відповідній редакції судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

З огляду на зазначене, в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи судом першої інстанції.

Відомості про повернення до суду першої інстанції повістки про виклик ОСОБА_1, ОСОБА_2 з вказівкою причини повернення - за закінченням терміну зберігання, не свідчить про виконання судом обов'язку із належного повідомлення указаних учасників справи про дату та час її судового розгляду.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 просив суд застосувати положення законодавства, які регулюють строк позовної давності.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення і оскільки ОСОБА_1 участі у розгляді справи судом першої інстанції не приймав та не подавав заяву про застосування строків позовної давності до ухвалення рішення у справі судом першої інстанції, то у апеляційного суду відсутні підстави для застосування позовної давності до вимог кредитної спілки щодо спірної заборгованості.

З таким висновком колегія суддів касаційного суду не погоджується.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог КС «Скарбничка» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами не відповідає з огляду на наступне.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права, а судді - керуючись відповідним принципом (частина перша статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 47 цього Закону в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції; частина перша статті 48 вказаного Закону у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно зі статтею 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій у цій справі порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо БегеерБ.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Суд першої інстанції, не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавив його права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності,навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18).

З прийняттям указаної постанови внесена визначеність щодо правильного застосування положень чинного законодавства у спорах даної категорії.

Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що у даній справі відсутні підстави для застосування положення законодавства про позовну давність під час апеляційного перегляду справи, не відповідає як принципу верховенства права, Конституції України, так і нормам процесуального права.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а рішення апеляційного суду Черкаської області від 09 серпня 2016 року в частині позовних вимог КС «Скарбничка» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - скасуванню з підстав, передбачених статтею 411 ЦПК України, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 409, 411, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 09 серпня 2016 року в частині позовних вимог КС «Скарбничка» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик