Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 204/7352/17

провадження № 61-40276св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто», товариство) про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 28 липня 2016 року між ним та ТОВ «Авто Просто» було укладено договір № 720248 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі, відповідно до якого ТОВ «Авто Просто» зобов`язалося вчинити дії щодо організації і створення умов для придбання автомобіля учаснику системи, який одержав право на отримання автомобіля. Розділом 2 договору від 28 липня 2016 року визначено правила функціонування системи придбання у групах «Авто Так», а саме передбачено порядок надання права учаснику системи на отримання автомобіля через механізм накопичення внесків та пропозиції авансових внесків, шляхом складання асигнаційних активів. Відповідно до умов договору його право отримати товар залежить від внесення коштів іншими учасниками системи «Авто Так», а розподіл фонду групи учасників системи проходить по пірамідальній схемі, коли отримання товару одним із учасників групи можливе лише у разі накопичення достатніх фінансових ресурсів шляхом залучення коштів інших учасників групи без інвестування товариством власних коштів. У подальшому учасник системи, який отримав товар, продовжує сплачувати внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам системи. На виконання умов договору він сплатив ТОВ «Авто Просто» 79 955,21 грн.

Посилаючись на те, що він сплачував кошти не за товар, а за можливість одержання права на придбання товару, відповідач без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок яких здійснювалася передача права на придбання товару одному із учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи «Авто Так», оспорювана угода порушує його права, а діяльність відповідача з реалізації системи «Авто Так» є такою, що вводить його в оману, умови договору є несправедливими, просив суд визнати недійсним договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі від 28 липня 2016 року № 720248, укладений між ним та ТОВ «Авто Просто», стягнути з ТОВ «Авто Просто» на його користь сплачені ним за недійсним договором грошові кошти у розмірі 79 955,21 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 20 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час укладення договору позивач отримав примірник угоди та додатки до неї, які містять опис послуг ТОВ «Авто Просто» та підписав всі примірники угоди та додатків до неї. У пункті 12.1.5. статті 12 договору від 28 липня 2016 року закріплено право учасника системи відмовитись від договору протягом 14 календарних днів з дати його підписання, в такому разі договір вважається розірваним і учасник звільняється від будь-яких зобов`язань за ним, такому учаснику повертається вся сума коштів сплачена за договором про адміністрування, проте позивач із заявою про розірвання угоди у встановлений договором строк до ТОВ «Авто Просто» не звертався, а тому суд дійшов до висновку, що зазначене свідчить про його розуміння та згоду з усіма умовами угоди. Суд вважав необґрунтованими посилання позивача на ведення відповідачем нечесної підприємницької практики, оскільки договором передбачена щомісячна сплата внесків за (товар) автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеного договору, а не за можливість одержання права на купівлю товару, споживач зобов`язаний сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати навіть після отримання автомобіля та реєстрації його на своє ім`я. Крім того, за системою придбання автомобілів у групах «Авто Так» кожний з учасників, який належним чином виконує зобов`язання за угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в договорі, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи. Послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах відносяться до фінансових послуг, ліцензійні умови провадження яких затверджено розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган) (далі - Нацкомфінпослуг) від 9 жовтня 2012 року № 1676 (далі - Ліцензійні умови), діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг. Оскільки ТОВ «Авто Просто» отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо придбання товарів у групах у Нацкомфінпослуг, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, суд дійшов до висновку, що товариство діє цілком легітимно, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 вересня 2013 року

№ 6-40цс.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого

2018 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір від 28 липня 2016 року № 720248 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі, укладений між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1

Стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 79 955,21 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зі змісту оскаржуваного договору від 28 липня 2016 року вбачається, що позивач сплатив кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на придбання товару. ТОВ «Авто Просто» без залучення власних коштів формували групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалася передача права на придбання товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, тобто право на отримання позивачем автомобіля залежить від внесення коштів іншими учасниками системи «Авто Так», вирішення питання щодо надання автомобіля позивачу є непрозорим, вирішується відповідачем на власний розсуд. Інформація щодо кількості балів, отриманих учасником групи в залежності від кількості внесків та осіб в групі, що отримали право на отримання автомобіля є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем, як споживачем послуг. В оскаржуваному договорі

від 28 липня 2016 року відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, також відсутні відомості про те, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов продажу. Урахувавши зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що умови договору від 28 липня 2016 року є несправедливими і такими, що порушують права позивача, як споживача послуг, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Авто Просто», у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого

2018 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що згідно з розміщеною на офіційному сайті Апеляційного суду Дніпропетровської області інформації розгляд справи судом апеляційної інстанції був призначений на 12 липня

2018 року о 14 год. 45 хв., ця інформація була також підтверджена працівником інформаційного центру суду апеляційної інстанції, проте апеляційний суд розглянув та ухвалив оскаржуване судове рішення 03 липня 2018 року за відсутності представника відповідача, чим порушив його право на участь у судовому засіданні та надання своїх заперечень на апеляційну скаргу. Вважав необгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що товариство ввело ОСОБА_1 в оману, а умови договору від 28 липня 2016 року є несправедливими, оскільки апеляційний суд не урахував, що ТОВ «Авто Просто» з 19 січня 2012 року зареєстровано як фінансова установа, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії А01 № 370389, а 15 січня 2013 року отримало ліцензію на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах строком на п`ять років, яку 15 вересня 2015 року було замінено на безстрокову ліцензію, тобто ТОВ «Авто Просто» державою надано офіційний дозвіл на здійснення такого виду діяльності та надання таких послуг, а укладений між сторонами договір

від 28 липня 2016 року повністю відповідає Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 913. ОСОБА_1 до підписання договору була надана вичерпна достовірна інформація про послуги, що надаються товариством, яка детально та ясно викладена в договорі та додатках до нього, позивач підтвердив свою згоду та розуміння ним усіх умов договору своїм власноручним підписом та не скористався передбаченим у пункті 12.1.5. договору правом на розірвання договору протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту його підписання, а тому висновок апеляційного суду про наявність обману зі сторони товариства є помилковим. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові

від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13. Вказував на необгрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що умови оспорюваного договору є несправедливими, оскільки суд в оскаржуваному рішенні не навів жодної з ознак, необхідних для визнання умов договору несправедливими, зокрема про порушення принципу добросовісності, наявність істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін або завдання умовами договору шкоди споживачеві. Висновок апеляційного суду про те, що вирішення питання щодо надання автомобіля позивачу є непрозорим та вирішується відповідачем на власний розсуд, грунтується на припущеннях, оскільки відповідні докази в матеріалах справи відсутні, за змістом пункту 5.3. договору від 28 липня

2016 року розподіл товару є відкритим заходом, на ньому можуть бути присутніми усі учасники, розподіл товару відбувається в присутності нотаріуса, в рахунках, що надавались позивачеві щомісячно, ТОВ «Авто Просто» повідомляло про місце проведення розподілу товару, проте позивач своїм правом жодного разу не скористався та не відвідав жодного розподілу товару.

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому позивач зазначав, що апеляційний суд повно та всебічно з`ясував обставини справи та ухвалив законне і обгрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Авто Просто» підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

28 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» укладено договір

№ 720248, предметом якого є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто Так». Укладений між сторонами договір складається з основного тексту договору, додатку № 1 (анкети учасника) та додатку № 2. Всі додатки підписані сторонами та є невід`ємними частинами угоди.

Відповідно до статті 1 розділу І договору від 28 липня 2016 року ТОВ «Авто Просто» забезпечує придбання автомобіля за рахунок об`єднаних грошових коштів учасників на умовах договору та у відповідності до внутрішніх правил за умови виконання учасником всіх зобов`язань, передбачених договором про адміністрування.

Відповідно до статті 8 розділу ІІ договору від 28 липня 2016 року ТОВ «Авто Просто» зобов`язується надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику та здійснити оплату за автомобіль постачальнику протягом 5 робочих днів після того, як: учасник, який одержав право на отримання автомобіля здійснить відповідні платежі згідно з умовами Договору, пов`язані з видачею автомобіля; ТОВ «Авто Просто» отримає від учасника належним чином оформлені документи та гарантії згідно з вимогами цієї статті; ТОВ «Авто Просто» затвердить оформлення документів на отримання автомобіля.

Згідно з пунктом 12.1.5 статті 12 розділу ІІ договору від 28 липня 2016 року якщо учасник системи виявить бажання односторонньо відмовитись від договору про адміністрування протягом 14 календарних днів з дати підписання договору, договір вважається розірваним і учасник звільняється від будь - яких зобов`язань за ним. Такому учаснику повертається вся сума коштів сплачена за договором про адміністрування.

ОСОБА_1 із заявою про розірвання угоди у встановлений у пункті 12.1.5 договору від 28 липня 2016 року до ТОВ «Авто Просто» не звертався.

Згідно з пунктами 19.2., 19.3. статті 19 розділу II договору від 28 липня 2016 року, підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього. Учасник підтверджує, що ТОВ «Авто Просто» надало інформацію по суті фінансової послуги, що пропонується за цим договором із зазначенням вартості цієї послуги для учасника групи, повідомило про порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги за договором, про правові наслідки та порядок здійснення розрахунків внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги, повідомлено про механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги, повідомлено реквізити Нацкомфінпослуг, а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів.

Відповідно до довідки про ознайомлення учасника групи із внутрішніми правилами, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з внутрішніми правилами надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах ТОВ «Авто Просто». Терміни, визначення, умови внутрішніх правил, зрозумілі.

Відповідно до умов договору від 28 липня 2016 року учасник сплачує ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, зазначеними в цьому договорі, як «періодичні платежі». Марка та модель автомобіля, графік внесків періодичних платежів та щомісячної винагороди, яку учасник групи повинен сплатити товариству зазначається у додатку № 1 до договору. Розмір одного «періодичного платежу», становить 0,8333 процента від ціни автомобіля, щомісячна винагорода 0,415 процента + податок на додану вартість (далі - ПДВ), винагорода за послуги пов`язані з передачею автомобіля учаснику 3 процента + ПДВ.

28 липня 2016 року на виконання договірних зобов`язань ОСОБА_1 сплатив на рахунок ТОВ «Авто Просто» винагороду по договору у розмірі 8 316,00 грн, та у період з 23 серпня 2016 по 09 вересня 2017 року сплатив повні періодичні щомісячні платежі за договором, загальний розмір сплачених позивачем платежів становить 79 955,21 грн.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 розділу ІІ договору від 28 липня 2016 року учасник, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати договір за власним бажанням, про що зобов`язаний повідомити ТОВ «Авто Просто» у письмовій формі. У строк, встановлений чинним законодавством ТОВ «Авто Просто» розглядає заяву учасника та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та наслідки його розірвання.

Згідно з пунктами 12.1.1 - 12.1.2. статті 12 розділу ІІ договору від 28 липня

2016 року у разі дострокового розірвання договору на підставі заяви учасника, останньому повертаються лише періодичні платежі, сплачені за договором, за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі 2 періодичних платежів, розрахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на дату повернення. Максимальний строк повернення періодичних платежів згідно з пунктом 12.1.1.1 не може перевищувати двох років з дня отримання ТОВ «Авто Просто» заяви про дострокове розірвання Договору. Для здійснення повернення періодичних платежів учасник повинен надіслати письмову заяву із зазначенням банківських реквізитів, на які повинні бути перераховані грошові кошти.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Авто Просто» із заявою про розірвання договору від 28 липня 2016 року, яке відповідно до поштового повідомлення отримано уповноваженою особою товариства 21 вересня

2017 року. Не дочекавшись відповіді на зазначену заяву, ОСОБА_1

15 листопада 2017 року звернувся з позовом до суду.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Частинами першою та другою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, відповідно до пункту 11-1 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (який є спеціальним законом у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг), є фінансовою послугою.

Предметом договору від 28 липня 2016 року є надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто Так», а отже, правовідносини, які виникають на підставі цього правочину, регулюються вищевказаним законом та іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга та третя статті 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

За змістом статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», зараз і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

За приписами частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Пунктом 7 частини третьої 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, зокрема надавши належну оцінку умовам оспорюваного договору, урахувавши наведені норми права, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» під час укладення договору погодили всі істотні його умови, у тому числі щодо порядку, строків та визначення розмірів платежів, процедури отримання автомобіля учасником, такі умови викладені чітко і ясно, тоді як позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що під час укладення договору товариство ввело його в оману, не надавши інформації про умови договору у повному обсязі.

Доводи позивача, з якими погодився апеляційний суд про те, що в діях ТОВ «Авто Просто» вбачається нечесна підприємницька діяльність з ознаками пірамідальної схеми, є безпідставними з огляду на таке.

Аналіз пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» в розумінні цієї норми має такі обов`язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Відсутність хоча б однієї із вказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Зазначений правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» викладений у постановах від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13 та від 25 червня 2014 року у справі № 6-74цс14 і підстав для відступлення від нього немає.

Ураховуючи зазначене, укладений між сторонами договір у межах системи придбання товарів у групах не є утворенням та розвитком пірамідальних схем в розумінні пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ТОВ «Авто Просто» надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі договору з учасниками групи є отримання автомобілів усіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за одержання послуги, яка споживається у процесі її виконання. Крім того, кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 380/63/16-ц (провадження № 14-230цс18).

Доводи позивача про несправедливі щодо нього умов договору від 28 липня 2016 року у зв`язку з тим, що розмір кожного платежу визначається на час проведення оплати і залежить від поточної ціни автомобіля, дійсної на момент оплати є неспроможними, оскільки саме такі умови були погоджені сторонами при укладенні договору, і вони є зрозумілими. За змістом цих умов поточна ціна автомобіля - це ціна транспортного засобу, яка встановлена постачальником в останній робочий день кожного місяця, є змінною величиною, яка може змінюватися як у бік збільшення, так і у бік зменшення.

Визначення розміру щомісячних платежів у прив`язці до поточної ціни автомобіля, а не у прив`язці до інших чинників, наприклад зміни курсу валют, підвищення облікової ставки Національного банку України, рівня інфляції, які також можуть впливати на вартість товарів та послуг на ринку, не можна вважати несправедливими умовами договору.

За системою «Авто Так» транспортний засіб можна викупити лише за дійсною вартістю на момент викупу, яка в залежності від ринкових тенденцій може відрізнятися від вартості автомобіля, виданого учаснику раніше. Визначення щомісячних внесків та інших платежів відповідно до ціни автомобіля, встановленої постачальником в останній день кожного місяця, не призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та відповідає умовам ринку, обраному позивачем порядку придбання автомобіля та інтересам інших учасників системи, а тому не є несправедливими умовами в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 357/13841/16-ц (провадження № 61-30638св18), від 22 травня 2019 року у справі № 285/1777/17 (провадження № 61-39721св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 141/480/17 (провадження № 61-31528св18), від 21 січня 2020 року у справі № 590/1087/17 (провадження № 61-37322св18).

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність позивачем несправедливості умов спірного договору, введення ТОВ «Авто Просто» його в оману та здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики.

Суд апеляційної інстанції зазначеного не урахував та дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару у групі від 28 липня 2016 року, укладеного між

ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто», скасувавши законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року підлягає скасуванню,

із залишенням у силі рішення Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 20 лютого 2018 року.

Щодо розподілу судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на висновок Верховного Суду щодо суті вирішення касаційної скарги, понесені ТОВ «Авто Просто» судові витрати у зв`язку з подачею касаційної скарги у розмірі 2 879,10 грн компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року скасувати, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2018 року залишити в силі.

Судові витрати, понесені Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» за подання касаційної скарги у розмірі 2 879,10 грн, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко