Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.09.2019 року у справі №750/2867/16ц

Постанова

Іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 750/2867/16-ц

провадження № 61-9459св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Державна казначейська служба України

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 червня 2016 року у складі судді Супруна О. П. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 04 липня 2016 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Кузюри Л. В., Євтафіїва О. К.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

22 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Державної казначейської служби України, в якому, змінивши позовні вимоги, просив:

- визнати, що незаконні і протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призвели до заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 74 412 грн;

- стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку 74 412,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями і бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16 квітня 2009 року визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови йому у призначенні додаткової пенсії за шкоду здоров`ю у розмірах, визначених статтями 50, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області провести перерахунок та забезпечити виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: з 22 травня 2008 року - 25 % мінімальної пенсії за віком, а з 01 квітня 2009 року - 50 % мінімальної пенсії за віком.

Також постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області щодо відмови йому в проведені перерахунку та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області здійснити йому за період з 01 січня 2014 року до 15 серпня 2014 року перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленого статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням фактично виплачених сум; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області здійснити з 16 серпня 2014 перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, що належить до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ообі з інвалідністю ІІІ групи, у розмірі 284,7 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням фактично виплачених сум.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області вищевказані судові рішення належним чином не виконує. Неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 74 412,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області 15 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що неправомірними діями та бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області завдано позивачеві моральної шкоди, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлена неправомірна відмова призначити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, та завдала останньому моральної шкоди, яку з урахуванням його стану здоров`я, вимушених змін у життєвих стосунках, зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, суд визначив у сумі 15 000,00 грн.

Короткий зміст ухвали апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 04 липня 2016 року рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 червня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2016 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Також касаційну скаргу на судові рішення судів попередніх інстанцій подав ОСОБА_1 , у якій просив змінити їх в частині визначення способу відшкодування моральної шкоди, доповнивши резолютивну частину вказівкою про безспірне списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області аргументована тим, що суди не з`ясували фактичних обставин справи, не надали їм належної правової оцінки, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди не звернули увагу на те, що на виконання судових рішень Пенсійний фонд у межах своєї компетенції нарахував належні позивачу виплати, проте не виплатив їх у зв`язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України.

Крім того, відшкодування моральної шкоди не передбачено пенсійним законодавством. Стягуючи на користь позивача моральну шкоду, суди не обґрунтували її розмір.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди не врахували пункт 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, згідно з яким Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подав заперечення, в яких просила залишити без задоволення касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області.

Рух справи

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2016 року та 26 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Зупинено виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 червня 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2016 року вищезазначену справу призначено до розгляду.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 лютого 2018 року на підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 750/2867/16-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2009 у справі № 2-а-913/09 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду здоров`ю у розмірах, визначених статями 50, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області провести перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах з 22 травня 2008 року - 25 % мінімальної пенсії, а з 01 квітня 2009 року - 50 % мінімальної пенсії за віком.

З вересня 2011 року вказане рішення не виконується у зв`язку з припиненням фінансування державою відповідних виплат та в подальшому у зв`язку з прийнятими змінами в законодавство.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області щодо відмови в проведені перерахунку та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області здійснити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року до 15 серпня 2014 року перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленого статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням фактично виплачених сум, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області здійснити з 16 серпня 2014 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, що належить до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС особі з інвалідністю ІІІ групи в розмірі 284,7 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконання вказаного вище рішення відповідачем проведено нарахування за період з 01 січня 2014 року до 15 серпня 2014 року у сумі 2 266,10 грн , що є заборгованістю з виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, що належить до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС особі з інвалідністю ІІІ групи.

Станом на час розгляду цієї справи вказана доплата позивачу не виплачена.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області та ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційних скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Разом з тим згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи встановили, що судовими рішеннями двічі було визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області щодо нарахування та здійснення виплати перерахованої його додаткової пенсії. Постанова Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16 квітня 2009 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, у повному обсязі не виконані, надмірна затримка у виконанні державою ухваленого проти неї судового рішення про зобов`язання вчинити на користь позивача певні дії завдає позивачу моральної шкоди.

Як у запереченнях проти позову, так і в касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області посилалось на те, що у межах своєї компетенції нарахувало належні позивачу виплати, проте не виплатило їх у зв`язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) зазначила, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року) зауважив, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).

ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення від 7 травня 2002 року в справі «Бурдов проти Росії», пункт 100).

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презумується.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та стягнення її з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області й відхиляє доводи касаційних скарг з цього приводу.

Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, суди врахували обставини, які мають суттєве значення, зокрема, тривалість фізичних та душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також дотрималися вимог розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Інші аргументи касаційних скарг Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області та ОСОБА_1 не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів, а також незгоди заявників з висновками щодо оцінки цих доказів та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Згідно з положеннями статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційних скарг та залишення без змін рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 червня 2016 року та ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 04 липня 2016 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 04 липня 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 07 червня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук