Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.10.2018 року у справі №200/10846/17

Постанова

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

справа № 200/10846/17

провадження № 61-45022 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророк В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідач - Дніпровська міська рада Дніпропетровської області,

представник відповідача - Ресенчук Олена Юріївна, Коробов Ігор Олексійович, Дика Наталія Вікторівна,

відповідач - Дніпровський міський голова Дніпропетровської області,

представник відповідача - Дика Наталія Вікторівна

відповідач - Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради Дніпропетровської області,

представник відповідача - Бевз Андрій Сергійович,

відповідач - комунальне підприємство культури «Центральний міський дитячий парк імені Лазаря Глоби»,

представник відповідача - Алексеєв Олександр Євгенович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року у складі судді Шевцова Т. В. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2018 року у складі суддів Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради Дніпропетровської області (далі - Дніпровська міська рада), Дніпровського міського голови Дніпропетровської області (далі - Дніпровський міський голова), Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради Дніпропетровської області (далі - ДГП Дніпровської міської ради), комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк імені Лазаря Глоби» (далі - КП «ЦМДП імені Л. Глоби»), вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив: поновити строк на звернення до суду з позовом; визнати безстроковим трудовий договір, укладений між ним та Управлінням культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради на підставі наказу №150 к/з від 17 жовтня 1997 року, згідно з яким його було прийнято на роботу на посаду директора парку Л. Глоби; скасувати як незаконні розпорядження Дніпропетровського міського голови № 576-рк від 20 жовтня 2009 року в частині звільнення його з роботи у зв'язку із закінченням терміну дії контракту і наказ Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради №180-к від 23 жовтня 2009 року; поновити його на роботі на посаді директора Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк імені Л.Глоби»; стягнути з Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк імені Л. Глоби» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 320 000 грн.

Позов мотивовано тим, що на підставі наказу начальника Управління культури і мистецтв виконкому Дніпропетровської міської ради №150 к/з від 17 жовтня 1997 року позивач був прийнятий на роботу на посаду директора парку ім. Л.Глоби.

02 квітня 1999 року між позивачем та Управлінням культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради укладено трудовий контракт строком на 5 років з 05 квітня 1999 року по 05 квітня 2004 року, згідно з яким позивача призначено на посаду директора КП «Центральний міський дитячий парк Л. Глоби».

Наказ про призначення позивача на посаду за контрактом не видавався.

05 квітня 2004 року начальником Управління культури та мистецтв виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради продовжено строк дії контракту на 5 років до 05 квітня 2009 року, але наказом це оформлено не було.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що з ним було укладено безстроковий трудовий договір відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, на підставі наказу начальника Управління культури і мистецтв виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №150 к/з від 17 жовтня 1997 року.

Наказом начальника Управління культури і мистецтв виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 36-з/к від 18 березня 2008 року позивача звільнено з посади директора парку та рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2008 року поновлено на роботі з 18 березня 2008 року. На виконання рішення суду Дніпропетровський міський голова 20 жовтня 2009 року видав розпорядження №576-рк про поновлення позивача на роботі з одночасним звільненням з роботи, у зв'язку із закінченням терміну дії контракту. На підставі цього розпорядження, 23 жовтня 2009 року Управлінням культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради виданий відповідний наказ №180-к.

Позивач вважає незаконним та безпідставним своє звільнення з підстав закінчення терміну дії контракту, оскільки був прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. Відповідно з підпунктом «б» пункту 4.3. контракту передбачено, що одна із сторін за два місяці до закінчення строку дії контракту може попередити іншу сторону про свою відмову від продовження контракту, але жодна зі сторін контракту ніяких попереджень не робили.

Постановою слідчого прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська від 12 січня 2009 року позивача було відсторонено від посади директора КП «Центральний міський дитячий парк імені Л. Глоби».

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року, кримінальну справу відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_14, обвинувачених в скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст.366, ч.2 ст.209 КК України, повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування у звязку із суттєвими порушеннями норм кримінально-процесуального закону.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2017 року скасована постанова слідчого про відсторонення позивача від посади. Ухвала набрала законної сили 01 червня 2017 року.

До прийняття вказаного судового рішення позивач не мав можливості звернутися до суду з цим позовом за захистом своїх прав, у зв'язку з чим, вважає причини пропуску строку позовної давності поважними.

Посилається також на те, що його звільнення відбулось 05 квітня 2009 року і саме по цю дату проведено розрахунок при звільненні, при тому, що наказ про звільнення оформлено 23 жовтня 2009 року.

Позивач вважає свій прогул вимушеним, оскільки безстроковий трудовий договір з ним не розірвано, а на посаду директора Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк імені Л. Глоби» з 22 травня 2008 року на підставі розпорядження міського голови №286-рк призначено іншу особу. У зв'язку з чим, посилаючись на положення частини другої статті 233 КЗпП України, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 квітня 2009 року по 29 серпня 2017 року (день подачі позову), у розмірі 320 000 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що вимоги позивача про визнання трудового договору укладеним безстроково є безпідставними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування розпорядження Дніпропетровського міського голови № 576-рк від 20 жовтня 2009 року та наказу Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради №180-к від 23 жовтня 2009 року, суди виходили з того, що вказані вимоги вже були вирішені рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2011 року за позовом ОСОБА_4 до Дніпропетровського міського голови, Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_15, Комунального підприємства культури „Центральний міський дитячий парк ім. Л.Глоби" про скасування розпоряджень, скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив і у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з тих підстав, що ці вимоги є похідними від вимог про визнання трудового договору укладеним безстроково та скасування розпорядження і наказу, у задоволенні яких відмовлено за безпідставністю.

У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове, яким визнати безстроковим, укладений із ним трудовий договір та стягнути з комунального підприємства заробітну плату у розмірі 30 000 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли висновків, які суперечать один одному. Вдаючись до оцінки законності або незаконності наказу начальника Управління культури та мистецтв виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17 жовтня 1997 року суди вийшли за межі позовних вимог.

Суди помилково виходили з того, що оскільки у трудовій книжці позивача існував запис про призначення його на посаду директора КП «ЦМДП Л. Глоби» відповідно до наказу від 17 жовтня 1997 року, то після укладення з ним контракту і його продовження не потрібно було видавати інші накази про укладення строкового договору на підставі контракту.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідно до статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

У касаційній скарзі позивач вказує на те, що на підставі наказу Управління культури і мистецтв виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17 жовтня 1997 року він був безстроково переведений на роботу на посаду директора парку, про що у трудовій книжці зроблено запис. Ніяких наказів про переведення на строкову форму трудового договору, або звільнення з постійної безстрокової роботи не видавалося.

Інші учасники справи не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Установлено, що наказом №150 К/3 від 17 жовтня 1997 року, винесеним Управлінням культури та мистецтв виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Управління культури Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, з 01 листопада 1997 року завідуючого літнім театром парку Л. Глоби ОСОБА_4 призначено директором парку Л. Глоби, про що внесено запис до трудової книжки позивача за №15.

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач просив саме на підставі цього наказу від 19 жовтня 1997 року визнати укладений з ним трудовий договір безстроковим.

Разом з тим, 12 червня 1997 року набрав чинності Закон України «Про місце самоврядування в Україні», підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень, якого, в редакції від 21 травня 1997 року визначено, що сільські, селищні, міські, районні в містах, районні, обласні ради після набрання чинності цим Законом здійснюють повноваження, передбачені Конституцією України і цим Законом.

Статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції від 21 травня 1997 року), зокрема, передбачено, що сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», яка рекомендована до застосування органам місцевого самоврядування, контракти з керівниками підприємств, що є у державній власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства, за погодженням з Кабінетом Міністрів України, радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією. Вказаною постановою затверджено положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, відповідно до якого наймання на роботу керівника підприємства, що є у державній власності, здійснюється відповідними міністерствами або іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади. Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті. Крім того, зазначеним положенням передбачено, що контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

Зі змісту наведених норм вбачається, що укладення контрактної форми трудового договору передбачено для всіх керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності, в тому числі, ці вимоги поширювались станом на момент призначення ОСОБА_4, наказом начальника Управління культури та мистецтв виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17 жовтня 1997 року, на посаду директора комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк імені Лазаря Глоби».

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що при призначенні ОСОБА_4 на посаду директора КП «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» у начальника Управління культури та мистецтв виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради були відсутні повноваження на видання наказу №150 к/з від 17 жовтня 1997 року, оскільки за приписами наведених вище норм з позивачем мав бути укладений строковий договір.

Виходячи з особливостей контрактної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, а також особливості порядку звільнення чи продовження дії контракту.

В укладеному між сторонами контракту закріплено підстави та порядок дострокового припинення його дії, розірвання та продовження. Зокрема, у пункті 4.3 у разі закінчення строку дії контракту за два місяці до цього строку контракт може бути за згодою сторін продовжено, пролонговано на новий строк чи переукладено на новий строк; одна із сторін за два місяці до цього строку може попередити іншу сторону про свою відмову від продовження контракту, при цьому, якщо ініціатива виходить від Управління, директор має переважне право на нове укладення контракту саме з ним, якщо під час терміну виконання ним контракту було досягнуто певних успіхів у роботі парку, як це обумовлено ст.2.3, 4.2б контракту.

Укладаючи строковий контракт з Управлінням культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради від 02 квітня 1999 року (продовжений 05 квітня 2004 року до 05 квітня 2009 року), ОСОБА_4 реалізував своє волевиявлення та бажав настання наслідків, обумовлених ним, тобто, погодив самостійно зміну істотних умов праці, у зв'язку з чим, за згодою сторін, припинились попередні правовідносини, які виникли та мали місце на підставі наказу №150 к/з від 17 жовтня 1997 року.

Вказаний контракт, в тому числі щодо його строковості, у встановленому законом порядку недійсним не визнано, що б давало можливість вважати трудовий договір укладеним на невизначений строк від часу його укладення.

Із змісту наявних у матеріалах справи судових рішень та встановлених у них обставин, яким суди попередніх інстанцій дали належну оцінку під час розгляду справи вбачається, що недійсність зазначеного вище трудового контракту, угоди про його продовження та наказу про призначення ОСОБА_4 була предметом судового розгляду за позовом КП «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» до Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_4, третя особа - Дніпропетровський міський голова, та рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2010 року, у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

Також були предметом судового розгляду позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання контракту від 02 квітня 1999 року укладеним на невизначений строк та дійсним, пред'явлені ним до Дніпропетровського міського голови, Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради, та у задоволенні яких відмовлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2012 року (справа № 2-7062/11).

Вказані судові рішення є загальнодоступними у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для визнання безстроковим трудовий договір, укладений на підставі наказу №150 к/з від 17 жовтня 1997 року.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 про скасування, як незаконних розпорядження Дніпропетровського міського голови № 576-рк від 20 жовтня 2009 року в частині звільнення його з роботи у зв'язку із закінченням терміну дії контракту і наказ Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради №180-к від 23 жовтня 2009 року, слід зазначити наступне.

Установлено, що на виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2008 року, яке набрало законної сили, Дніпропетровським міським головою 20 жовтня 2009 року прийнято розпорядження про поновлення ОСОБА_4 з 18 березня 2008 року на посаді директора Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» та звільнення його з посади з 05 квітня 2009 року у зв'язку з закінченням терміну дії контракту та згідно з особистою заявою, з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Наказом Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради №180-к від 23 жовтня 2009 року ОСОБА_4 поновлено на посаді директора Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» з 18 березня 2008 року та звільнено його з вказаної посади з 05 квітня 2009 року у зв'язку з закінченням терміну дії контракту та згідно з особистою заявою.

Законність вказаного розпорядження та наказу в частині звільнення позивача також було предметом судового розгляду.

Так, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2011 року, яке набрало законної сили, у справі №2-3971/11 за позовом ОСОБА_4 до Дніпропетровського міського голови, Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_15, Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк ім. Л.Глоби» про скасування розпоряджень, скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії, у задоволенні позову відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що розпорядження Дніпропетровського міського голови щодо призначення та звільнення директора КП «Центральний міський дитячий парк Л.Глоби» були винесені відповідно діючого законодавства та в межах його повноважень, при цьому вказаними розпорядженнями права позивача не порушені, а тому підстав для їх скасування немає. Також, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин щодо вимог про скасування наказу Управління культури та мистецтв Дніпрпопетровської міської ради від 23 жовтня 2009 року.

Пред'являючи даний позов та під час розгляду справи, позивач не повідомляв суду про існування вказаного судового рішення. Копія даного рішення була надана відповідачем КП «Центральний міський дитячий парк імені Лазаря Глоби» під час розгляду справи.

На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та обставин, встановлених, в тому числі у судових рішеннях, які набрали законної сили та ухвалені за результатами розгляду інших неодноразових позовів ОСОБА_4 з тими ж сторонами щодо перебування його на посаді директора КП «Центральний міський дитячий парк ім. Л.Глоби», суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання трудового договору укладеним безстроково у зв'язку з їх безпідставністю, а відмовляючи у задоволенні вимог в частині скасування розпорядження Дніпропетровського міського голови від 20 жовтня 2009 року та наказу Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради від 23 жовтня 2009 року, правильно виходив з того, що ці позовні вимоги вже вирішені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Також вбачаються обґрунтованими висновки суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про визнання трудового договору укладеним безстроково та скасування розпорядження і наказу, у задоволенні яких відмовлено за безпідставністю та необґрунтованістю.

Доводи касаційної скарги позивача, що після укладення контракту не видавався наказ про призначення його на посаду є необґрунтованими та не спростовують висновків судів щодо безпідставності його вимог, заявлених у даному позові, оскільки на момент укладення контракту та при його продовженні у трудовій книжці позивача вже існував запис про призначення на посаду директора КП «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби».

Інші доводи касаційної скарги висновків судів про відсутність правових підстав для визнання трудового контракту недійсним не спростовують та на правильність прийнятих судових рішень не впливають.

В силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська