Історія справи

Постанова

Іменем України

(додаткова)

14 березня 2018 року

м. Київ

справа № 0417/3100/2012

провадження № 61-9294 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Несен ВолодимирАндрійович,

розглянув у відкритому судовому засіданні заявуОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2014 року у складі судді Слюсар Л. П., та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2016 року у складі суддів: Кочкової Н. О., Осіяна О. М., Каратаєвої Л. О.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Несена В. А. про визнання дій незаконними.

Позовна заява мотивована тим, що 6 грудня 2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Несеном В. А. було посвідчено довіреність, згідно із якою він уповноважив ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 бути його представниками в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях та приймати від його імені будь-які рішення на свій розсуд.

У цей день, 6 грудня 2006 року він не міг знаходитись у кабінеті нотаріуса, тому що близько 9-ї години ранку поїхав до приміщення УБОЗУ м. Дніпропетровська, а о 10 год. 00 хв. цього ж дня був затриманий слідчим за підозрою у вчиненні злочину, і більше цього дня з приміщення УБОЗУ не виходив. Позивач стверджує, що підпис у його довіреності підроблено. Вважає, що відповідач своїми діями, а саме тим, що посвідчив довіреність від його імені без його згоди, без його участі та без вільного волевиявлення, порушив його особисті немайнові права.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, скасовано рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2016 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6 липня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення стосовно вирішення питання про стягнення судового збору, сплаченого за подачу касаційної скарги.

Заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції зокрема складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 понесено пов'язані з розглядом справи судові витрати зі сплати судового збору, які підтверджені документально, а саме 292 грн 32 коп. за подачу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційної скарги, що підтверджується квитанцією від 29 липня 2016 року № 1/302.

Крім того, ОСОБА_4 сплатив комісію банку в розмірі 7 грн згідно із квитанцією від 29 липня 2016 року № 1/303 та послуги ДД УППЗ «Укрпошта» за надсилання рекомендованого листа до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що підтверджується квитанцією від 8 липня 2016 року № 9533.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, скасовано рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2016 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, проте не було вирішено питання про розподіл судових витрат.

За таких обставин та враховуючи те, що під час постановлення ухвали від 24 травня 2017 року касаційним судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити заяву ОСОБА_4 та ухвалити додаткове рішення, яким, стягнути на його користь з відповідача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у цій справі у розмірі 292 грн 32 коп.

В задоволенні заяви ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у частині стягнення витрат на комісію банку та пересилання рекомендованого відправлення слід відмовити, оскільки такі витрати не належать до судових з огляду на положення статті 133 ЦПК України.

Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Несена Володимира Андрійовича про визнання дій незаконними, задовольнити частково.

Стягнути з приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Несена ВолодимираАндрійовича на користь ОСОБА_4 292 гривні 32 копійки на відшкодування понесених ним судових витрат.

В задоволенні заяви ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на комісію банку та пересилання рекомендованого відправлення відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк