Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.01.2020 року у справі №538/1182/18

Постанова

Іменем України

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 538/1182/18

провадження № 61-23318св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Акціонерне товариство "Полтавагаз",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 31 липня 2019 року у складі судді Глущенко Н. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Прядкіної О. В., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову та рішень судів

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Акціонерне товариство "Полтавагаз" (далі - АТ "Полтавагаз") про належне визначення дольової частки вартості монтажу відрізку газопроводу, збудованого громадянами АДРЕСА_1, за надання послуги на його використання для газифікації житлового будинку.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Лохвицької міської ради народних депутатів від 18 травня 1993 року № 6 надано дозвіл громадянам АДРЕСА_1 (до 25 листопада 1994 року - АДРЕСА_1) на газифікацію за власні кошти; призначено ОСОБА_2 головою кооперативу; пунктом 3 рішення зобов'язано громадян АДРЕСА_1 після закінчення будівництва передати газову мережу на баланс управління газового господарства безкоштовно.

28 січня 1995 року комісією прийнято газопровід в експлуатацію, проте ОСОБА_2, ігноруючи рішення міської ради від 18 травня 1993 року № 6, газову мережу на баланс управління газового господарства передав лише у травні 2007 року.

У лютому 2011 року ПАТ "Полтавагаз" в особі Лохвицького управління по експлуатації газового господарства виготовило технічні умови на газифікацію його житлового будинку на АДРЕСА_2, але у наданні послуги щодо газифікації будинку йому відмовлено.

Посилаючись на положення про будівництво розподільних газових мереж за рахунок коштів населення Української РСР, що затверджене Міністерством житлово-комунального господарства від 31 грудня 1987 року, яке втратило чинність 18 березня 1993 року, ПАТ "Полтавагаз" затребувало від нього оплати дольової частки вартості монтажу газопроводу.

Виходячи з того, що газопровід передано управлінню газового господарства безкоштовно, а вказане вище положення не є чинним, він відмовився, але надав розписку, що питання дольової частки вартості монтажу газопроводу буде вирішено шляхом компромісу.

У подальшому ПАТ "Полтавагаз" поставило нову вимогу: надати письмову згоду громадян АДРЕСА_1 та підключення його будинку до газопроводу.

На його звернення до голови кооперативу "Вишневий" ОСОБА_2 затребував від нього дольову частку в розмірі 10 000,00 грн для надання згоди на підключення до вуличного газопроводу. Дольова частка вартості монтажу газопроводу по АДРЕСА_1 встановлена неналежним чином та не підтверджена жодним фінансовим документом.

Станом на 19 липня 2007 року залишкова вартість газопроводу становила 7 080,00
грн, друга - 3 800,00 грн. Його пропозицію про сплату 1 000,00 грн відповідач відхилив, тому домовленості про встановлення права користування газопроводом не досягнуто.

Посилаючись на наведені обставини, позивач зазначав, що предметом позову є порушення відповідачем його права на визначення ціни продукції, у зв'язку з порушенням права на одержання послуг користування газопроводом відповідно до пункту 7 частини 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також те, що інші громадяни підключили свої будинки до газопроводу на АДРЕСА_1 безкоштовно, а тому позивач просив суд зобов'язати голову кооперативу, громадян АДРЕСА_1 у м. Лохвиця на підставі відомостей Лохвицького району газопостачання (балансоутримувач) визначити належним чином (підтвердити документами) дольову частку вартості монтажу участі газопроводу на АДРЕСА_1 та надати суду розрахунки; надати (списочно) відомості про кількість абонентів, що користуються газопроводом на АДРЕСА_1 (ПІБ, адреса споживача), повідомити спосіб оплати дольової частки монтажу газопроводу (банк, пошта, відомість); надати дозвіл (згоду) громадян АДРЕСА_1 на приєднання житлового будинку на АДРЕСА_2 (за підписами абонентів вуличного газопроводу).

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 31 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки ним не доведено, у чому полягає порушення його прав та інтересів зі сторони відповідача, а зміст вимог позову не містить ефективного способу захисту його прав, тому підстави вжиття заходів судового захисту в обраний позивачем спосіб відсутні.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 31 липня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення місцевого суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, апеляційним судом не встановлено. Позов у справі пред'явлено ОСОБА_1 до голови кооперативу ОСОБА_2, який не є належним відповідачем у цій справі.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 31 липня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено строки розгляду справи, встановлені ЦПК України. Судами не взято до уваги те, що відповідач не підтвердив доказами (накладними, рахунками, відомостями тощо) розмір затребуваної суми за згоду на під'єднання будинку позивача до газопроводу, не надано належної оцінки акту про приймання-передачу об'єктів газового господарства на баланс Лохвицького управління по експлуатації газового господарства. Також суди помилково посилаються у своїх рішеннях на те, що розмір грошових коштів, які необхідно сплатити позивачу за підключення його будинку до газопроводу, визначений зборами кооперативу "Вишневий", оскільки вказаний кооператив не зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Апеляційний суд безпідставно повернув доповнення до апеляційної скарги, подані ОСОБА_1.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.

Встановлені судами обставини

Рішенням виконавчого комітету Лохвицької міської ради народних депутатів від 21 березня 1995 року ОСОБА_1 виділено для індивідуального житлового будівництва у безстрокове користування земельну ділянку на АДРЕСА_2 загальною площею 1 000,00 кв. м.

02 лютого 2011 року ПАТ "Полтавагаз" в особі Лохвицького управління по експлуатації газового господарства виготовило технічні умови на газифікацію житлового будинку ОСОБА_1 на АДРЕСА_2.

01 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Лохвицького управління по експлуатації газового господарства ПАТ "Полтавагаз" із заявою про підключення його житлового будинку до вуличного газопроводу, але йому відмовлено із тих причин, що газопровід побудовано за рахунок коштів кооперативу "Вишневий".

Відповідно до архівного витягу з протоколу засідання виконавчого комітету Лохвицької міської ради народних депутатів від 18 травня 1993 року громадянам АДРЕСА_1 надано дозвіл на газифікацію за власні кошти довжиною 700 м діаметром 89 мм, головою кооперативу призначено ОСОБА_2 та зобов'язано після закінчення будівництва передати газову мережу на баланс управління газового господарства безкоштовно.

28 січня 1995 року газопровід на АДРЕСА_1 введено в експлуатацію.

Згідно з актом приймання-передачі об'єктів газового господарства від 19 липня 2007 року побудований газопровід на АДРЕСА_1 переданий на балансовий облік ПАТ "Полтавагаз" для обслуговування.

Відповідно до договору від 02 жовтня 2014 року № 1 кооператив "Вишневий", як власник, в особі голови кооперативу ОСОБА_2, який діє на підставі статуту, передав у користування ПАТ "Полтавагаз" складові Єдиної газотранспортної системи, які безпосередньо приєднані до газових мереж ПАТ "Полтавагаз".

Пунктом 3.4.9 цього договору зобов'язано користувача ПАТ "Полтавагаз" приєднувати до майна, власником якого є кооператив "Вишневий", об'єкти системи газопостачання третіх осіб виключно за погодженням з власником - кооперативом "Вишневий".

Також встановлено, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21 грудня 2012 року, яким скасовано рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2012 року у справі № 2/1629/124/12, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Полтавагаз", третя особа - кооператив "Вишневий", про порушення прав споживача на одержання послуг по газифікації житлового будинку та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2013 року рішення апеляційного суду Полтавської області від 21 грудня 2012 року залишено без змін.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ділянка газопроводу, до якої бажає підключитися позивач, збудована громадянами АДРЕСА_1 у м. Лохвиця, які об'єдналися у кооператив "Вишневий", і перебуває у їх спільній власності, а тому ПАТ "Полтавагаз" в особі Лохвицького управління по експлуатації газового господарства обґрунтовано відмовило позивачу в підключенні його домоволодіння до цього газопроводу.

Згідно з протоколом № 4 загальних зборів членів кооперативу "Вишневий" від 15 червня 2011 року кооперативом розглянуто усну заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на підключення до вуличного газопроводу, за наслідками розгляду якої постановлено надати дозвіл ОСОБА_1 на підключення до діючого газопроводу при сплаті ним обов'язкової частки, яка становить 10 000,00 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визнати у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Частиною 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Частиною 1 статті 13 ЦПК України випадках.

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (частина 1 статті 42 ЦПК України).

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до правового висновку, зробленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє у задоволенні позову до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зі змісту позовної заяви вбачається, що суть вимог позивача зводиться до незгоди із визначеним розміром грошових коштів, які необхідно сплатити за підключення будинку позивача до газопроводу, збудованого громадянами АДРЕСА_1 у м. Лохвиці Полтавської області, які об'єдналися у кооператив "Вишневий".

За встановлених у справі обставинах, ділянка газопроводу на АДРЕСА_1 перебуває у спільній власності громадян, які об'єдналися у кооператив "Вишневий". Рішення про визначення обов'язкової частки для надання дозволу ОСОБА_1 на підключення до газопроводу у розмірі 10 000,00 грн прийнято на загальних зборах членів кооперативу "Вишневий", що підтверджується протоколом від 15 червня 2011 року №
4.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що голова кооперативу ОСОБА_2 не є належним відповідачем у цій справі, оскільки він наділений повноваженнями лише представляти інтереси кооперативу. Факт порушення прав позивача діями ОСОБА_2 як фізичної особи у цій справі не встановлено, а тому пред'явлення позову до останнього не ґрунтується на вимогах закону.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.

Верховний Суд бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено строки розгляду справи, встановлені ЦПК України, проте зазначає, що порушення встановлених процесуальним законом строків розгляду справи не може бути підставою для скасування ухваленого судового рішення у касаційному порядку. В силу вимог частини 2 статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно повернув доповнення до апеляційної скарги, подані ОСОБА_1, є необґрунтовані з огляду на таке.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження (частина 1 статті 364 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що повний текст рішення суду першої інстанції складений 06 серпня 2019 року, тому останнім днем його апеляційного оскарження є 06 вересня 2019 року.

Враховуючи те, що доповнення до апеляційної скарги подано ОСОБА_1 28 вересня 2019 року, тобто поза межами строку, визначеного частиною 1 статті 364 ЦПК України, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув заявнику зазначені доповнення до апеляційної скарги.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 31 липня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик