Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 488/1292/21

провадження № 61-12018св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Колесник Юлія В`ячеславівна, на постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Серебрякової Т. В., від 25 серпня 2025 рокуі ухвалив таку постанову.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ДП «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконним та скасування наказу про позбавлення одноразової винагороди за підсумками роботи за рік, зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову винагороду і стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 10 червня 2006 року він перебував у трудових відносинах з ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії «Адміністрація Миколаївського морського порту». З 13 червня 2013 року працював на посаді начальника відділу матеріально-технічного постачання служби з розвитку портової інфраструктури.

3. Зазначав, що за укладеним між роботодавцем та профспілковою організацією колективним договором на 2018-2023 роки працівникам підприємства передбачена виплата одноразової винагороди за підсумками року. Така винагорода входить до складу фонду оплати праці.

4. Пунктом 11 Положенняпро одноразову винагороду, яка надається працівникам Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України»за підсумками роботи на рік, передбачено, що адміністрація має право знижувати працівникам винагороди за підсумками роботи за рік, або не виплачувати її цілком при порушенні ними трудової і виробничої дисципліни. За підсумками 2020 року, наказом № 31/ОП від 28 січня 2021 року працівникам Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» нарахована одноразова винагорода, однак його позбавлено такої винагороди у зв`язку з порушенням трудової або виробничої дисципліни протягом 2020 року. Позивач стверджував, що протягом 2020 року порушень трудової та виробничої дисципліни ним допущено не було.

5. Позивач вказував, що після зміни керівництва підприємства, з серпня 2020 року, на нього почався тиск та безпідставні претензії. Наказом № 421/ОП від 30 вересня 2020 року його було позбавлено премії за 3 квартал 2020 року з безпідставним наведенням мотивування про відсутність його на робочому місці певний час. Внаслідок таких неправомірних дій відповідача були грубо порушені його трудові права.

6. З урахуванням викладеного, позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 6 наказу № 31/ОП від 28 січня 2021 року щодо позбавлення його одноразової винагороди за підсумками роботи за 2020 рік;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову винагороду за підсумками роботи за рік;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки повного розрахунку, починаючи з дати звільнення - 01 березня 2021 року і до дня винесення рішення по цій справі.

Стислий виклад позиції відповідача

7. У поданому відзиві на позовну заяву ДП «Адміністрація морських портів України» вважало позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки винагорода працівнику виплачується в якості заохочення за належну працю. Протягом 2020 року ОСОБА_1 неодноразово були допущені порушення трудової і виробничої дисципліни, що призвело до застосування до нього заходів дисциплінарного впливу, оформлених наказами від 30 квітня 2020 року № 167/ОП та від 30 вересня 2020 року № 421/ОП, з якими позивач був ознайомленим та які він не оскаржував.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

8. Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2025 року позов задоволено.

9. Визнано незаконним та скасовано пункт 6 наказу № 31/ОП від 28 січня 2021 року Миколаївської філії (Адміністрації Миколаївського морського порту) ДП «Адміністрація морських портів України» в частині позбавлення ОСОБА_1 одноразової винагороди за підсумками роботи за 2020 рік.

10. Зобов`язано ДП «Адміністрація морських портів України» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову винагороду за підсумками роботи за 2020 рік.

11. Стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні на загальну суму 651 901,68 грн.

12. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем трудової і виробничої дисципліни, а відтак і наявності підстав для позбавлення його права на отримання одноразової винагороди за підсумками роботи за рік. Конкретних підстав та опису порушень, допущених позивачем, за які його було позбавлено одноразової винагороди, спірний наказ не містить.

14. Щодо визначення розміру одноразової винагороди, то суд першої інстанції виходив з того, що суд позбавлений можливості її визначити самостійно, оскільки вона відноситься до фонду оплати праці, нараховується і виплачується підприємством в межах до 25 % від річного розрахункового фонду оплати праці. Тому вважав, що порушене право позивача на отримання цієї винагороди можливо захистити шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити її позивачеві у вищевказаному розмірі.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

15. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року апеляційну скаргу ДП «АМПУ» задоволено.

16. Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 18 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

17. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення про нарахування одноразової допомоги працівнику за підсумками його роботи за рік приймається роботодавцем чи уповноваженою ним особою в тому випадку, якщо працівник не допускав протягом цього року порушення трудової і виробничої дисципліни. Дослідженими доказами доведено, що позивач протягом 2020 року порушував трудову і виробничу дисципліну, що надало адміністрації підприємства право не виплачувати йому винагороду цілком за підсумками роботи за 2020 рік. Роботодавець правомірно позбавив позивача такої винагороди. За відсутності підстав вважати, що роботодавець неправомірно позбавив позивача винагороди, відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку.

Узагальнені доводи касаційної скарги

18. 24 вересня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Колесник Ю. В., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 серпня 2025 рокуі залишити в силі рішення суду першої інстанції.

19. Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 212/5018/20, від 19 липня 2023 року у справі № 216/1431/19, від 14 лютого 2024 року у справі № 537/4343/20, від 24 липня 2024 року у справі № 752/10024/21, від 19 березня 2025 року у справі

№ 947/6994/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що роботодавець не встановив робоче місце позивача, не ознайомив його з відповідним наказом. Роботодавець не перевірив пояснення працівника щодо поважності причин відсутності на території порту. Отже, позивач вважає, що не порушував трудову і виробничу дисципліну протягом 2020 року.

21. Заявник вказує, що апеляційний суд вважав доведеним факт невиконання ним посадових обов`язків не на підставі встановлених обставин, а на лише підставі наказу, яким його позбавили премії (що не є дисциплінарним стягненням взагалі). Апеляційному суду надавалися докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, що свідчить про явну упередженість суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 488/1292/21 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

23. У поданому відзиві на касаційну скаргу ДП «Адміністрація морських портів України» вважає доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції, який під час розгляду справи належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази. Скаржник у касаційній скарзі не зазначив норму права, яку б суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновків Верховного Суду. Правовідносини, які досліджувалися у наведених скаржником постановах Верховного Суду, не є подібними до правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі. Не оскарження відповідачем у визначений законом строк наказів, свідчить про те, що позивач фактично погодився з тим, що заходи дисциплінарного впливу (зменшення та скасування премій) у певні періоди роботи застосовані у зв`язку з недотриманням ним правил трудової дисципліни та неналежним виконанням посадових обов`язків.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. Згідно з наказом № 5/10 від 13 червня 2013 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення сервісного центру, у зв`язку з реорганізацією державних підприємств морського транспорту та утворенням ДП «Адміністрація морських портів України», за переведенням з ДП «Миколаївський морський торговельний порт», зі збереженням соціальних гарантій, передбачених колективним договором ДП «Миколаївський морський торговельний порт».

25. Відповідно до копії трудової книжки позивача, на підставі наказів № 392

від 11 серпня 2017 року та № 1054 від 31 жовтня 2018 року він працював на посаді начальника відділу матеріально-технічного постачання служби з розвитку портової інфраструктури.

26. Наказом № 37/о від 01 березня 2021 року позивач був звільнений з роботи за статтею 38 КЗпП України, за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію.

27. Для зміцнення дисципліни та підвищення зацікавленості працівників

ДП «Адміністрація морських портів України» у додатку до колективного договору на 2018-2023 роки оформило положення про одноразову винагороду, яка надається працівникам адміністрації Миколаївського морського порту за підсумками роботи на рік.

28. Виплату одноразової винагороди за підсумками роботи за рік відносено до складу фонду оплати праці (пункт 1 положення).

29. Винагорода за підсумками роботи за рік нараховується і виплачується в межах до 25 % від річного розрахункового фонду оплати праці (пункт 2 положення).

30. Пунктом 11 цього положення передбачено право адміністрації знижувати працівникам розмір винагороди за підсумками роботи за рік або не виплачувати її цілком при порушенні ними трудової і виробничої дисципліни.

31. Пунктом 6 наказу № 31/ОП від 28 січня 2021 року ОСОБА_1 було позбавлено повністю (на 100 %) одноразової винагороди за підсумками роботи за 2020 рік, у зв`язку з порушенням ним трудової або виробничої дисципліни протягом 2020 року.

32. Представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції вказав, що підставою позбавлення одноразової винагороди за підсумками роботи за 2020 рік слугували накази за № 167/ОП від 30 квітня 2020 року та № 421/ОП від 30 вересня 2020 року.

33. Згідно з пунктом 3 наказу № 167/ОП від 30 квітня 2020 року за неналежне виконання своїх посадових обов`язків, а саме ненадання відповідних документів зі списання майна на розгляд комісії зі списання майна, на підставі пункту 5.3.2 положення про відділ матеріально-технічного постачання (ПП 18-05-02 04-06-01), пункту 7.3 розділу 7 додатку № 14 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників адміністрації Миколаївського морського порту» до колективного договору адміністрації Миколаївського морського порту за 2018-2023 роки, ОСОБА_1 зменшено на 40 % премію за квітень 2020 року. Підстава видачі наказу - протокол № 2 засідання робочої групи з питань діяльності МФ ДП «АМПУ» (адміністрації Миколаївського МП) від 28 квітня 2020 року.

34. Згідно з пунктом наказу № 421/ОП від 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 позбавлено премії за 3 квартал 2020 року, відповідно до пунктів 5.3.2, 5.3.3 положення про відділ матеріально-технічного постачання (ПП 18-05-02 04-06-01) та пункту 1.2 положення про преміювання працівників адміністрації Миколаївського морського порту (додаток № 8 до колективного договору адміністрації Миколаївського морського порту на 2018-2023 роки). Підстава видачі наказу - рапорт начальника відділу адміністрування, розвитку та мотивації персоналу К. Зоріної від 29 вересня 2020 року № 3979/18-р.

35. Цей наказ винесений у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на робочому місці протягом певного часу 04 вересня 2020 року, 14 вересня 2020 року, 16 вересня 2020 року та 18 вересня 2020 року.

36. З цими наказами позивач був обізнаний та їх не оскаржував.

37. Згідно з пунктами 7.2, 7.3 додатку № 14 до колективного договору адміністрації Миколаївського морського порту на 2018-2023 роки «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників адміністрації Миколаївського морського порту» за порушення трудової дисципліни може бути застосовано тільки один із заходів стягнення: догана; звільнення.

38. Окрім вказаних у пункті 7.2 правил внутрішнього трудового розпорядку заходів дисциплінарного стягнення і незалежно від їх застосування, до порушників трудової дисципліни адміністрацією може застосовуватись наступна міра впливу: у випадках, які передбачені діючим положенням про преміювання працівників адміністрації Миколаївського морського порту, - позбавлення повністю або частково премії, встановленої системою оплати праці, а також одноразової винагороди, яка надається працівникам адміністрації за підсумками роботи на рік.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

39. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

40. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

41. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

42. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

43. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

44. Відповідно до мети Конвенції про захист заробітної плати № 95 термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

45. Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

46. Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт (частина перша статті 97 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

47. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (частина друга статті 97 КЗпП України, частина перша статті 15 Закону України «Про оплату праці»).

48. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті(частина третя статті 97 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

49. Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ними органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

50. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

51. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

52. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

53. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

54. Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (абзац перший статті 21 Закону України «Про оплату праці»).

55. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 569/11722/16-ц (провадження № 61-31573сво18) премія - це додаткова заробітна плата понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці, є додатковою заробітною платою, проте не є обов`язковою складовою заробітної плати працівника та виплачується відповідно до наказів про преміювання з урахуванням результатів роботи кожного працівника відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці.

Відповідно до статей 139-140 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

56. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

57. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

58. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

59. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив з того, що роботодавець довів, що діяв правомірно при вирішенні питання щодо виплати позивачу премії за результатами роботи за 2020 рік.

60. Пунктом 6 оскарженого наказу № 31/ОП від 28 січня 2021 року «Про виплату одноразової винагороди за підсумками роботи за 2020 рік» роботодавець позбавив позивача одноразової винагороди, мотивуючи своє рішення тим, що позивач порушував трудову або виробничу дисципліну протягом 2020 року.

61. Судами встановлено, що підставою для видачі наказу № 31/ОП від 28 січня 2021 року, яким вирішено питання про позбавлення позивача одноразової винагороди за підсумками роботи за 2020 рік, слугували накази № 167/ОП від 30 квітня 2020 року та № 421/ОП від 30 вересня 2020 року, якими позивачу за неналежне виконання посадових обов`язків, неодноразову відсутність на робочому місці було зменшено премію за квітнень 2020 року та позбавлено премії за 3 квартал 2020 року відповідно. Накази містять інформацію про допущені ОСОБА_1 протягом 2020 року порушення трудової дисципліни. Вказані накази роботодавця є чинними та не оскаржувалися позивачем.

62. У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 760/1125/20-ц (провадження № 61-12476сво21) зазначено, що премії, передбачені контрактом, як і інші премії, передбачені системою оплати праці, не нараховуються і не виплачуються автоматично. Їх виплата залежить від результатів праці працівника, а саме досягнення умов і показників преміювання, визначених у положенні про преміювання. Рішення про виплату премії приймає роботодавець на підставі виконаних працівником умов і досягнутих показників преміювання.

63. Положенням про одноразову винагороду, яка надається працівникам адміністрації Миколаївського морського порту за підсумками роботи на рік, передбачено право адміністрації знижувати працівникам розмір винагороди за підсумками роботи за рік або не виплачувати її повністю при порушенні ними трудової і виробничої дисципліни (пункт 11 цього положення).

64. У пункті 7.3 правил внутрішнього трудового розпорядку визначено, що до порушників трудової дисципліни адміністрацією може застосовуватись така міра впливу, як позбавлення повністю або частково премії, встановленої системою оплати праці, а також одноразової винагороди, яка надається працівникам адміністрації за підсумками роботи на рік.

65. З урахуванням встановлених у цій справі обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач протягом 2020 року порушував трудову і виробничу дисципліну, а тому роботодавець правомірно реалізував свої повноваження і позбавив позивача одноразової винагороди за підсумками роботи за 2020 рік, отже позовні вимоги про визнання незаконним оскаржуваного наказу та похідні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову винагороду, стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку до задоволення не підлягають.

66. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду, питання вмотивованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанцій, в загальному зводяться до переоцінки доказів.

67. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

68. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

69. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

70. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Колесник Юлія В`ячеславівна, залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 серпня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович