Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.10.2018 року у справі №404/8210/16

Постанова

Іменем України

13 травня 2020 року

м. Київ

справа № 404/8210/16-ц

провадження № 61-45155св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковська Анастасія Геннадіївна, приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковська Ольга Іванівни, приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Хомутенко Ольга Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковська А. Г., приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковська О. І., приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Хомутенко О. В., про визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу, визнання права власності на 1/2 частку квартири у порядку спадкування за заповітом, витребування майна із чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5 та його дружині - ОСОБА_6 , на підставі договору дарування від 22 квітня 1994 року на праві спільної сумісної власності в рівних частках належала квартира АДРЕСА_1 . 07 лютого 1997 року шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано.

17 жовтня 2005 року ОСОБА_5 склав на її ім?я заповіт, оскільки родичів у нього не було. ОСОБА_5 хворів, тому вона доглядала за ним.

З 2008 року ОСОБА_5 мав інтелектуально-містичні порушення, хронічну приглухуватість, неодноразово лікувався у медичних закладах.

З 2014 року ОСОБА_5 знаходився у безпорадному стані, мав тяжке психічне захворювання, майже втратив слух, не виходив з дому. Вона почала збирати документи для встановлення над ним опіки.

Проте при невідомих їй обставинах ОСОБА_5 познайомився з ОСОБА_1 і 07 травня 2015 року останній, скориставшись безпорадним станом ОСОБА_5 , запросив до нього додому приватного нотаріуса Хомутенко О. В., яка посвідчила довіреність на ім?я ОСОБА_3 на збір документів для підготовки відчуження майна ОСОБА_5 , а також для оформлення спадкових прав на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

02 червня 2015 року приватний нотаріус Писаковська А. Г. посвідчила від імені ОСОБА_5 довіреність, якою останній уповноважив ОСОБА_3 на відчуження 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .

04 червня 2015 року між продавцями: ОСОБА_3 , який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , спадкоємцем ОСОБА_6 , та покупцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири № 76 за вищевказаною адресою . Грошові кошти від продажу квартири ОСОБА_5 не отримав, його вивезли в невідомому напрямку, у зв`язку з чим вона була змушена звертатись в поліцію. 25 червня 2015 року зі свідками та дільничним інспектором у с. Богданівка вони знайшли ОСОБА_5 , який жив у сараї в нелюдських умовах у сторонніх людей, куди його вивіз ОСОБА_3 . За фактом шахрайських дій, вчинених щодо квартири ОСОБА_5 , унаслідок яких він був позбавлений єдиного житла, було порушено кримінальну справу, в якій ОСОБА_5 визнано потерпілим.

10 липня 2015 року ОСОБА_5 було госпіталізовано до Кіровоградської обласної психіатричної лікарні внаслідок загострення атеросклеротичної деменції. У рамках кримінальної справи було проведено судову психіатричну експертизу, якою встановлено, що на час посвідчення довіреностей на ім?я ОСОБА_3 , ОСОБА_5 не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

Вона, як спадкоємець за заповітом, у передбачений законом строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , за якою заведено спадкову справу.

Посилаючись на положення статті 225 ЦК України, у зв?язку з тим, що довіреності були складені та посвідчені у момент, коли ОСОБА_5 за своїм психічним станом не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, нотаріусами було порушено порядок нотаріального посвідчення довіреностей. Також ОСОБА_5 мав вади слуху, не розумів українську мову. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги просила суд: визнати недійсними довіреності від 27 травня 2015 року № 397 та від 02 червня 2015 року № 434, видані від імені ОСОБА_5 , посвідчені відповідно приватними нотаріусами Писаковською А . Г. та Хомутенко О. В. ; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 04 червня 2015 року; визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди в користуванні 1/2 часткою вказаної квартири шляхом виселення ОСОБА_2 без надання їй іншого житлового приміщення; стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 10 000 грн з кожного на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда Панфілової А. В. від 26 квітня 2018 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові витрати залишено по фактичному їх понесенні сторонами.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, вчинення шахрайських дій ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 не встановлено, вирок у кримінальній справі відсутній. ОСОБА_4 , як спадкоємець після смерті ОСОБА_6 , мала законне право на розпорядження належною їй часткою квартири.

Висновки судово-психіатричних експертиз, проведених у рамках кримінальної та цивільної справ, про те, що під час підписання довіреностей від 07 травня 2015 року та від 02 червня 2015 року ОСОБА_5 не усвідомлював своїх дій і не міг керувати ними, визнання його недієздатним та встановлення над ним опіки, суд визнав неналежними доказами.

Показання допитаних судом свідків не доводять право позивача на спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Також не доведені вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки не встановлено причинний зв?язок між діями відповідачів та хворобами ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2018 року

в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними довіреностей, договору купівлі-продажу та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсною довіреність, посвідчену 27 травня 2015 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Хомутенко О. В., зареєстровану в реєстрі за № 397, від імені ОСОБА_5 .

Визнано недійсною довіреність, посвідчену 02 червня 2015 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковською А. Г., зареєстровану в реєстрі за № 434, від імені ОСОБА_5 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 04 червня 2015 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковською О. І., зареєстрований в реєстрі за № 407, у частині продажу ОСОБА_5 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 ).

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом, посвідченим 17 жовтня 2005 року державним нотаріусом Другої кіровоградської державної нотаріальної контори, зареєстрованим у реєстрі за № 4-2104, на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

У решті рішення суду залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 880,40 грн.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_5 під час оформлення спірних довіреностей на продаж квартири не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, тому його волевиявлення на укладення договору купівлі-продажу квартири від 04 червня 2015 року не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, що підтверджується висновками судово-психіатричних експертиз. Суд керувався статтею 225 ЦК України.

Крім того, нотаріусом при посвідченні довіреності від 02 червня 2015 року на право вчиняти дії щодо відчуження квартири, було допущено порушення пункту 6 глави 9 «Порядок викладення текстів та підписання посвідчуваних правочинів, заяв та інших документів» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (зі змінами), зареєстрованого Міністерством юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, яким передбачено, що якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Також у порушення пункту 3 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріусом не вказано у довіреності від 02 червня 2015 року місце вчинення нотаріальної дії.

За наявності спору про майно, що належало ОСОБА_5 , у позивача відсутні умови для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом у нотаріуса, тому вимога про визнання права власності на 1/2 частку спірної квартиру в судовому порядку є обґрунтованою та доведеною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржене судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Отже, судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні квартирою та про відшкодування моральної шкоди не оскаржуються, тому у силу положень частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються.

Інші відповідачі судові рішення не оскаржили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 404/8210/16-ц з Кіровського районного суду м. Кіровограда.

Клопотання ОСОБА_2 задоволено. Зупинено виконання постанови Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року до завершення розгляду касаційної скарги.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковська А. Г., приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковська О. І., приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Хомутенко О. В., про визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу, визнання права власності на 1/2 частку квартири за заповітом, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова Апеляційного суду Кіровоградської області 06 вересня 2018 року не відповідає вимогам процесуального права, заснована виключно на здогадах та припущеннях, суд не врахував принцип презумпції правомірності правочину, добросовісного набувача майна, безпідставно і без відповідної компенсації позбавлено права власності на користь особи, яка ніколи не була власником майна, а лише могла би ним стати після прийняття спадщини у нотаріальному порядку.

Будь-які висновки експертиз у інших незавершених кримінальних чи цивільних справах, не є самі по собі належними та допустимими доказами, вони підлягають оцінці з іншими доказами у справі.

Судом апеляційної інстанції не досліджувались і не витребовувались матеріали спадкової справи ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, питання про визнання права власності в порядку спадкування судом апеляційної інстанцій не розглядалось, проте вирішено на користь позивача, виходячи тільки з припущення, що спір у такому випадку відсутній.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законними і обґрунтованими, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 22 квітня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої кіровоградської державної нотаріальної контори Ваврентович В. І., були власниками в рівних частках однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , який у 2016 році перейменовано у м. Кропивницький (а. с. 11-12, т.1).

07 липня 1997 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано (а. с. 13, т. 1). Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 , 1924 року народження, проживав у вищевказаній квартирі один (а. с. 19, т.1).

ОСОБА_1 , яка проживала у сусідньому будинку, здійснювала за ним догляд.

17 жовтня 2005 року державним нотаріусом Другої кіровоградської державної нотаріальної контори Рибкіною О. М. посвідчено заповіт, за яким ОСОБА_5 усі свої права та обов?язки, які йому належать на момент складення цього заповіту, а також ті права та обов?язки, які можуть належати йому у майбутньому, та усе інше майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 (а. с. 14-15, т. 1).

07 червня 2011 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Яценко Я. В. посвідчено заповіт, яким ОСОБА_6 усе своє майно заповіла своїй внучці - ОСОБА_4 (а. с. 119, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла (а. с. 120, т. 1).

03 червня 2015 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстровано в реєстрі за № 396, згідно з яким спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , що належала померлій на підставі дублікату договору дарування (а. с. 122, т. 1).

27 травня 2015 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Хомутенко О. В. посвідчено довіреність, якою ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником у нотаріальній конторі з питань оформлення спадкових прав на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , представляти його інтереси з питань, пов`язаних із замовленням та отриманням усіх передбачених чинним законодавством документів, необхідних для укладення правочину щодо відчуження належної йому квартири (або її частки) АДРЕСА_1 (а. с. 16, т. 1).

02 червня 2015 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковською А. Г. посвідчено довіреність, якою ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси з питань, які будуть стосуватись управління, користування, продажу, дарування або обміну від його імені належної йому 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , надав право розписуватись від його імені, підписувати договір оренди, договір купівлі-продажу, дарування та/або обміну, визначати продажну ціну, одержати належні йому від продажу частки квартири гроші (а. с. 17, т. 1).

04 червня 2015 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковською О. І. посвідчено договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності від 02 червня 2015 року, продали, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 який перейменовано у м . Кропивницький , за 90 219 грн (а. с. 207-209, 211-242, т. 1).

З 01 липня 2015 року ОСОБА_5 знято з реєстраційного обліку у спірній квартирі у зв`язку з відчуженням житла (а. с. 28, т. 1). Проте іншого житла, крім 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 не мав.

25 червня 2015 року ОСОБА_1 знайшла ОСОБА_5 у с. Богданівка Кіровоградського району Кіровоградської області у сторонніх людей, де його залишив ОСОБА_3

25 червня 2015 року ОСОБА_5 звернувся в Кіровоградський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області із заявою про те, що невстановлена особа шахрайським шляхом, зловживаючи його довірою, скориставшись тим, що він є людиною похилого віку, хворіє, оформила доручення на продаж належної йому квартири АДРЕСА_1 . За цим фактом було порушено кримінальну справу за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України. У кримінальній справі ОСОБА_5 визнано потерпілим.

Постановою т.в.о. слідчого слідчого відділу Кіровоградського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 04 серпня 2015 року у кримінальній справі було призначено судово-психіатричну експертизу. Висновком судово-психіатричного експерта від 15 вересня 2015 року № 460 встановлено, що ОСОБА_5 на момент підписання довіреності 27 травня 2015 року та 02 червня 2015 року страждав і в даний час страждає атеросклеротичною деменцією. За своїм психічним станом не усвідомлював свої дії і не міг керувати ними (а.с. 20-21, т. 1).

ОСОБА_5 після ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав у сім`ї ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що стан його здоров`я та психічний стан погіршувався, позивач звернулась до суду із заявою про визнання ОСОБА_5 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення її його опікуном.

У межах розгляду цієї справи призначено судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено Кіровоградській обласній психіатричній лікарні (а. с. 24, т. 1).

У висновку судово-психіатричного експерта від 24 листопада 2015 року № 579 встановлено, що ОСОБА_5 знаходиться на стаціонарному лікуванні у комунальному закладі «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня» з 10 липня 2015 року. Страждає хронічним психічним захворюванням у формі атеросклеротичної деменції. За своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та розумно керувати ними. Потребує встановлення опіки (а. с. 51-54, т. 2).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, його поховання здійснювала ОСОБА_1 (а. с. 25-26, т. 1).

Після смерті ОСОБА_5 , в установлений законом строк для прийняття спадщини, ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Заява прийнята нотаріусом та заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 27 січня 2016 року.

Постановою слідчого Кіровоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 02 грудня 2016 року ОСОБА_1 , як спадкоємицю, визнано потерпілою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26 червня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України за заявою ОСОБА_5 (а. с. 30, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржене судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На обгрунтування правових підстав визнання недійсними довіреностей від 27 травня 2015 року та від 02 червня 2015 року, виданих від імені ОСОБА_5 , позивачпослалася на статтю 225 ЦК України, якою передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Встановлення неспроможності особи, яка померла, у момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними відбувається, зокрема, з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так й інших доказів, що підтверджують чи спростовують заявлені у справі вимоги.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, для правильного вирішення спору, суду належало встановити, чи міг ОСОБА_5 на момент складання оспорюваних довіреностей розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Надаючи оцінку висновку судово-психіатричної експертизи від 15 вересня 2015 року № 460, проведеної у кримінальній справі, та висновку судово-психіатричної експертизи від 24 листопада 2015 року № 579, проведеної у цивільній справі за заявою про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки, апеляційний суд обгрунтовано виходив із того, що такі висновки є належними та допустими письмовими доказами психічного стану ОСОБА_5 , які підтверджують, що в момент посвідчення оспорюваних довіреностей ОСОБА_5 не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.

У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні та вищевказаному цивільному провадженні, сторони мали право заявити клопотання про призначення повторної експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цими висновками та зазначивши вимоги до повторної експертизи, що останніми зроблено не було.

Ніхто з відповідачів з відповідним клопотанням до суду не звертався.

Таким чином, ОСОБА_5 під час оформлення довіреностей на продаж квартири знаходився у стані, коли не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, тому його волевиявлення на укладення договору купівлі-продажу квартири не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

Разом з тим, як на підставу позову про визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу, позивач також посилалася на порушення нотаріусами порядку нотаріального посвідчення довіреностей, на те, що ОСОБА_5 , крім психічного захворювання, як людина похилого віку мав хронічну приглухуватість і поганий зір, тому не міг розуміти зачитаний йому нотаріусом текст довіреності та не міг сам прочитати їх зміст.

Судом установлено, що згідно зі змістом посвідченої приватним нотаріусом Хомутенко О. В. 27 травня 2015 року довіреності, якою ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_3 на отримання документів, необхідних для укладення в наступному правочину щодо відчуження квартири, у зв?язку з тим, що довіритель внаслідок похилого віку та хвороби ніг не може з?явитись до приміщення, яке є робочим місцем нотаріуса, довіреність посвідчено за місцем його проживання у квартирі АДРЕСА_1 .

Зазначено, що текст довіреності попередньо узгоджений із ОСОБА_5 , у зв?язку зі слабким зором текст цієї довіреності ОСОБА_5 нотаріусом прочитано уголос до її підписання ОСОБА_5 (а. с. 16, т. 1).

02 червня 2015 року приватним нотаріусом Писаковською А. Г. при посвідченні довіреності від імені ОСОБА_5 , якою останній уповноважив ОСОБА_3 відчужувати належну йому квартиру, нотаріусом друкованим текстом вказано у довіреності, що текст цієї довіреності прочитано ОСОБА_5 та він підтверджує, що вона відповідає його дійсним намірам створити відповідні юридичні наслідки.

Відомості у цій довіреності про те, що ОСОБА_5 має слабкий зір, про що зазначалось нотаріусом у довіреності від 27 травня 2015 року або інші вади, які позбавляють його можливості прочитати самостійно текст довіреності, відсутні.

Таким чином, нотаріусом при посвідченні довіреності від 02 червня 2015 року на право вчиняти дії щодо відчуження квартири, було допущено порушення пункту 6 розділу 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (зі змінами), зареєстрованого Міністерством юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, яким передбачено, що якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

Згідно з пунктами 2 та 3 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.

Якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

Проте у посвідченій приватним нотаріусом Писаковською А. Г. довіреності від 02 червня 2015 року на відчуження квартири зазначено лише про те, що у зв?язку з похилим віком ОСОБА_5 цю довіреність складено на робочому місці приватного ноатіруса, а підписано ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_6 .

Отже, у порушення пункту 3 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріусом не вказано у довіреності місце вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України визначено спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

За таких обставин ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 і їй належить 1/2 частка квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно зі статтею 319 ЦК україни власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (частина друга статті 317 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених вимог закону, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК Україниповно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судово-психіатричних експертиз не є належними доказами, оскільки експертизи проводились в межах інших справ, є безпідставними, оскільки вони були предметом дослідження в суді попередньої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, вони визнані письмовими доказами, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з цим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

У частині третій статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк