Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.11.2025 року у справі №758/13214/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 758/13214/20

провадження № 61-8789св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у м. Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник Новікова Вікторія Олегівна , на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Поливач Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.

Позовну заяву обґрунтувала тим, що 29 грудня 1999 року між нею та ОСОБА_2 відділом реєстрації актів громадянського стану Мінського районного управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації актів про одруження здійснено запис за № 1905. У шлюбі сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що спільне життя сторін не склалось через неодноразові прояви агресії та насильства відповідача щодо неї. У спільній з відповідачем квартирі, вона постійно відчувала страх за своє і дитини життя та здоров`я. 14 вересня 2020 року вона разом із сином вирішила переїхати до своїх батьків. Створила всі необхідні умови для здорового та повноцінного фізичного і духовного розвитку своєї дитини. Наголошувала, що наразі сторони проживають окремо, малолітній син ОСОБА_5 проживає з нею.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею як матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 .

У червні 2021 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком.

Зустріну позовну заяву обґрунтував тим, що 29 грудня 1999 року між ним та ОСОБА_1 було укладено шлюб. У цьому шлюбі сторони мають двох синів - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2001 року сторони як подружжя проживали у спільній трикімнатній кватирі АДРЕСА_2 , що належить їм на праві спільної сумісної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири № 091196 серії АВР. Чудове і гармонійне життя сторін останні 2-3 роки було зіпсовано регулярними непорозуміннями та сварками. Наголошував на тому, що 05 вересня 2020 року, коли він перебував у заміському родинному будинку, йому зателефонував старший син ОСОБА_7 , який повідомив про те, що матері ( ОСОБА_1 ) та молодшого брата не має вдома, а також немає їхніх особистих речей: дрібної побутової техніки, ноутбука, документів та коштів. З цього часу він, як батько меншої дитини, не мав можливості нормально спілкуватись з нею та брати участь у вихованні. ОСОБА_1 не дозволяє не тільки бачитись йому із сином, але й розмовляти засобами телефонного зв`язку. Вказував на те, що він має побоювання що його неповнолітній син ОСОБА_5 може піддатися негативному впливу з боку матері ОСОБА_1 , що матиме наслідком встановлення непрогнозованих відносин між ним як батьком та молодшим сином, а також мати негативний вплив на його подальше становлення як особистості, становлення його характеру та нервового стану. Наголошував на тому, що має постійну роботу, достойний заробіток та житло, що забезпечить можливість повністю утримувати сина ОСОБА_5 та розвивати його.

З огляду на викладене ОСОБА_2 просив суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з ним як батьком за місцем його проживання.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року у складі судді Гребенюка В. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 . У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,40 грн.

Ухвалюючи вказане судове рішення, суд першої інстанції встановив, що дитина тривалий час проживає разом з матір`ю - ОСОБА_2 , за місцем її проживання забезпечено догляд та належні умови життя, дитина забезпечена всіма необхідними речами та іграшками. ОСОБА_2 ставить в пріоритет інтереси сина перед своїми, займається його вихованням.

З огляду на це та оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_2 , у частині визначення місця проживання неповнолітнього сина сторін разом із нею як матір`ю, а отже, відмовив у задоволенні зустрічного позов ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суду першої інстанції, 18 грудня 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла представник Новікова В. О. , подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано заявником після спливу одного року з дня складення його повного тексту. Заявник, як позивач за зустрічним позовом, є ініціатором судового провадження, а отже, був обізнаний про розгляд справи судом першої інстанції. Пропуск строку на апеляційне оскарження заявником виник не внаслідок обставин непереборної сили. Тому суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявника, з підстав, визначених статтею 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки в повному тексті оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції не заначив дату його складення, то такою датою є дата ухвалення рішення суду першої інстанції - 05 червня 2023 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У липні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник Новікова В. О. , звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції:

- безпідставно відмовив заявнику у відкритті апеляційного провадження;

- не врахував, що заявник не зазначав у своїй апеляційній скарзі як причину неможливості подати апеляційну скаргу в межах строків, визначених ЦПК України, ті обставини, що він є особою неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або обов`язки);

- проігнорував, що заявник, мотивуючи причини пропуску процесуального строку для подання апеляційної скарги, вказував саме на дату виготовлення повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як різницю від дати проголошення вступної та резолютивної його частин та дати отримання повного тексту такого рішення у півтора роки, що позбавило заявника можливості звернутися до апеляційного суду раніше;

- не звернув увагу на те, що повний текст оскаржуваного рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року було отримано представником заявника електронною поштою лише 22 листопада 2024 року;

- достовірно не з`ясував дату складення повного тексту оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції;

- проігнорував, що застосування частини другої статті 358 ЦПК України, як підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, пов`язане саме зі спливом одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, однак такої дати в повному тексті оскаржуваного рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року не зазначено;

- помилково вважав, після 05 червня 2023 року заявник та його представник в розумний строк не вчиняли дій щодо отримання інформації про стан відомого йому судового провадження;

- не звернув увагу на те, що заявник, як учасник судового процесу, мав право очікувати, що судом першої інстанції буде дотримано всіх вимог чинного законодавства України, в тому числі, щодо вчасного виготовлення повного тексту рішення, направлення належним способом повного його тексту й щодо розміщення повного тексту рішення в ЄДРСР;

- не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 липня 2022 року у справі № 285/2686/20 -ц, від 22 травня 2023 року № 1013/9925/2012, від 14 червня 2023 року у справі № 308/10650/19, від 09 травня 2024 року у справі № 160/4152/22; тощо.

Разом із касаційною скаргою заявник подав до Верховного Суду заяву про поновлення йому строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року, яку обґрунтував тим, що ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2025 року у цій справі йому було повернуто без розгляду подану ним первісно касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року. Зазначену ухвалу суду касаційної інстанції представник заявника отримала засобами поштового зв`язку 07 липня 2025 року, що підтверджується відповідними доказами. Усунувши недоліки касаційної скарги, представник заявника повторно звертається з касаційною скаргою.

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2 від інших учасників справи не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник Новікова В. О., на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2025 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник Новікова В. О., з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Подільського районного суду міста Києва матеріали справи № 758/13214/20; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.

У жовтні 2025 року матеріали справи № 758/13214/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року призначено справу № 758/13214/20 до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (§ 53 рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03).

Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно з частинами першою та шостою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У разі проголошення у судовому засіданні скороченого (вступної та резолютивної частин) рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Ураховуючи викладене, апеляційне оскарження особою судового рішення суду першої інстанції з пропуском річного строку з дня складення повного тексту такого рішення має наслідком постановлення судом ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, в інших випадках - суд зобов`язаний надати оцінку наведеним скаржником у відповідній заяві підставам пропуску такого строку.

Аналіз матеріалів справи, яка переглядається, свідчить про те, що 05 червня 2023 року Подільський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 758/13214/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком, та керуючись частиною шостою статті 259 ЦПК України, оголосив вступну та резолютивну його частини.

Вказаним рішенням суд першої інстанції позов ОСОБА_1 задовольнив частково, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив. Визначив місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 . У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,40 грн. Також суд роз`яснив учасникам справи, що у зв`язку зі складністю справи та певним часом, який потрібен суду для виготовлення повного тексту судового рішення, повний текст рішення буде виготовлений протягом десяти днів (т. 3 а. с. 2-3).

Короткий текст (вступна та резолютивна частина) рішення надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) 06 червня 2023 року, а опубліковано 07 червня 2023 року.

У матеріалах справи наявний повний текст рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року у справі № 758/13214/20, однак у ньому не зазначено дати його складення (т. 3 а.с. 4-9).

Згідно з довідкою про доставку електронного листа від 22 листопада 2024 року повний текст рішення від 05 червня 2023 року у справі № 758/13214/20 доставлено на електронну поштупредставника ОСОБА_2 - адвоката Новікової В. О.: ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 3 а.с. 14).

Відповідно до відомостей з ЄДРСР повний текст рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року надіслано судом до ЄДРСР22 листопада 2024 року, а його опубліковано 23 листопада 2024 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 18 грудня 2024 року ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу.

У вказаній скарзі заявник виклав клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року, яке обґрунтував тим, що повний текст такого рішення отримав лише 22 листопада 2024 року, тому вважав наявними підстави, визначені пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України для поновлення йому строку на апеляційне оскарження (т. 3 а с. 17-27).

На підтвердження вказаного клопотання заявник надав суду копію електронного листа Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року (т. 3 а с. 30).

Оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року відмовлено (т. 3 а.с. 34-36).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано заявником після спливу одного року з дня складення його повного тексту. Заявник, як позивач за зустрічним позовом, є ініціатором судового провадження, а отже був обізнаний про розгляд справи судом першої інстанції. Пропуск строку на апеляційне оскарження заявником виник не внаслідок обставин непереборної сили. Тому суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявника з підстав, визначених статтею 358 ЦПК України.

Водночас апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки в повному тексті оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції не заначив дату його складення, то такою датою є дата ухвалення рішення суду першої інстанції - 05 червня 2023 року.

Верховний Суд з такими висновками апеляційного суду погодитись на може та вважає їх передчасними, з огляду на таке.

Аналіз змісту положень частини другої статті 358 ЦПК України свідчить про те, що відлік річного (присічного) строку на подання апеляційної скарги здійснюється з дня складення повного тексту судового рішення суду першої інстанції.

Отже, для застосування судом апеляційної інстанції цієї норми процесуального права суду необхідно достовірно встановити дату складення повного тексту рішення суду першої інстанції.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 травня 2024 року у справі № 160/4152/22.

У справі, яка переглядається, дата складення повного тексту рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року у справі № 758/13214/20 у його змісті не зазначена (т. 3 а.с. 4-9).

Апеляційний суд дійшов висновку, що датою складення повного тексту рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 рокує дата ухвалення такого рішення суду першої інстанції - 05 червня 2023 року, однак проігнорував, що у короткому тексті (вступній та резолютивній частинах) рішення від 05 червня 2023 року у справі № 758/13214/20 Подільський районний суд міста Києва роз`яснив учасникам справи, що у зв`язку зі складністю справи та певним часом, який потрібен суду для виготовлення повного тексту судового рішення, повний текст рішення буде виготовлений протягом десяти днів (т. 3 а. с. 2-3), повний текст рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року надіслано судом до ЄДРСР 22 листопада 2024 року; згідно з довідкою про доставку електронного листа Подільським районним судом міста Києва (т. 3 а. с. 14) копія повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції доставлена представнику ОСОБА_2 - адвокату Новіковій О. В. на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 22 листопада 2024 року, що ставить під сумнів виготовлення повного тексту рішення суду першої інстанції у день його проголошення (05 червня 2023 року) та підстави застосування частини другої статті 358 ЦПК України.

Апеляційний суд не врахував, що у своїй апеляційній скарзі заявник, мотивуючи причини пропуску процесуального строку для подання апеляційної скарги, не посилався на те, що він є особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, а вказував лише на дату виготовлення повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції 22 листопада 2024 року, тому безпідставно перевіряв підстави для застосування пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України у оскаржуваній ухвалі.

Апеляційний суд безпідставно послався на нерелевантні до обставин справи, яка переглядається, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19, та не врахував, що у справі № 405/4689/19 суд касаційної інстанцій досліджував питання застосування положень частини другої статті 358 ЦПК України за умови встановлених у судовому порядку відомостей про дату виготовлення повного тексту оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 39) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право на апеляційне оскарження.

Разом з тим прийнята апеляційним судом відмова у відкритті апеляційного провадження є передчасною, ґрунтується на формальному підході та не враховує всіх обставин справи та наявних у справі доказів.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, то її належить скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Під час продовження розгляду справи суду апеляційної інстанції належить врахувати викладене у цій постанові, розглянути надані ОСОБА_2 апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження на предмет відповідності вимогам ЦПК України, встановити дату виготовлення повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції та вирішити питання щодо відкриття або відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник Новікова Вікторія Олегівна , задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року скасувати, а справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк