Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.09.2022 року у справі №686/18837/20

Постанова

Іменем України

12 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 686/18837/20

провадження № 61-5130св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,

треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Новченко Ігор Вікторович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2022 року у складі судді Козак О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 червня

2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Державний експортно-імпортний банк України»), треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Новченков І. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 03 серпня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (правонаступником якого є АТ «Державний експортно-імпортний банк України») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 70307С50, відповідно до умов якого останній отримав у банку кредит в розмірі 137 000,00 доларів США зі сплатою 14 % річних та кінцевим строком погашення - 01 серпня 2014 року.

В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором

03 серпня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 70307Z51, посвідчений приватним нотаріусом Лучковською Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 7772, відповідно до якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 1000,0 кв.м., кадастровий номер 6810100000:21:002:0053, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві власності, й об`єкт незавершеного будівництва - незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 93,60 %, який розташований на вказаній вище земельній ділянці.

14 березня 2008 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 70308С13, відповідно до умов якого останній отримав у банку кредит в розмірі 33 000,00 Євро зі сплатою 12,0 % річних та кінцевим строком погашення - 13 березня 2018 року.

В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором

14 березня 2008 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 70308Z21, посвідчений приватним нотаріусом Лучковською Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 2706, відповідно до якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 1000,0 кв.м., кадастровий номер 6810100000:21:002:0053, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 та належить їй на праві власності, цегляний житловий будинок площею 174,6 кв.м., який розташований на вказаній вище земельній ділянці.

26 грудня 2008 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 5370, відповідно до якого звернено стягнення на вказану земельну ділянку та житловий будинок площею 174,6 кв.м., що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 . Однак здійснений виконавчий напис є незаконним, так як банком не доведено факт наявності заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором. На момент вчинення виконавчого напису на розгляду в Хмельницькому міськрайонному суді перебували справи про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» грошових коштів на підставі вказаних вище кредитних договорів №70307С50 від 03 серпня 2007 року та № 70308С13 від 14 березня 2008 року, що свідчить невизнання боржником розміру заборгованості, тому, оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню.

Будь-яких вимог від іпотекодержателя ні позивач, ні ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства не отримували. Відтак, іпотекодержатель не може вважатися таким, що набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису, оскільки умовами іпотечних договорів та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України виникнення такого права пов`язано із моментом отримання іпотекодавцем та боржником повідомлення про усунення порушень. Таким чином, процедура звернення стягнення на предмет іпотеки банком була порушена, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.

Оспорюваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В. відносно двох окремих іпотечних договорів, які визначають різні за своєю правовою природою грошові зобов`язання та встановлюють обтяження на різні об`єкти нерухомого майна, що суперечить вимогам пункту 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

ОСОБА_1 просила визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В.,

26 грудня 2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 5370, таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В. при вчиненні оспорюваного виконавчого напису було дотримано вимоги норм чинного законодавства України і підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню відсутні.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2022 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що за відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору, приватний нотаріус був позбавлений правомочності щодо вчинення спірного виконавчого напису. Банком не доведено наявності заборгованості. Між сторонами наявний спір відносно розміру заборгованості, що свідчить про спірність суми боргу. Банком не дотримано позасудового порядку, не було надіслано вимогу щодо погашення заборгованості.

Доводи інших учасників справи

04 серпня 2022 року АТ «Укрексімбанк» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

28 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

03 серпня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 70307С50, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 137 000,00 доларів США зі сплатою не менше 14,00 % річних та кінцевим строком погашення 01 серпня 2014 року.

В забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором

03 серпня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 70307Z51, посвідчений приватним нотаріусом Лучковською Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 7772, відповідно до якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 1000,0 кв.м., кадастровий номер 6810100000:21:002:0053, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві власності, й об`єкт незавершеного будівництва - незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 93,60 %, який розташований на вказаній вище земельній ділянці.

14 березня 2008 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 70308С13, відповідно до умов якого останній отримав у банку кредит в розмірі 33000 євро зі сплатою 12,0 % річних та кінцевим строком погашення - 13 березня 2018 року.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 70307С5014 від 03 серпня 2007 року та кредитним договором № 70308С13 від 14 березня

2008 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та

ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 70308Z21, посвідчений приватним нотаріусом Лучковською Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 2706, відповідно до якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 1000,0 кв.м., кадастровий номер 6810100000:21:002:0053, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 та належить їй на праві власності, цегляний житловий будинок площею 174,6 кв.м., який розташований на вказаній вище земельній ділянці.

За домовленістю сторін станом на день укладення цього договору загальна заставна вартість предмета іпотеки становить 1 201 800,00 грн (пункт 1.3 іпотечного договору).

Згідно з пунктом 1.4 цього договору іпотекодавець підтвердила, що предмет іпотеки знаходиться в спільній сумісній власності з ОСОБА_2 , який дав згоду на укладення цього договору.

За пунктом 7.9 договору іпотечний договір № 70307Z51 від 03 серпня 2007 року з моменту укладення цього договору втрачає чинність.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитними договорами банком позичальнику ОСОБА_2 та іпотекодавцю ОСОБА_1 03 листопада 2008 року було направлено письмові повідомлення, в яких банк вказав, що в зв`язку з невиконанням договорів виникла прострочена заборгованість за кредитними договорами, а саме за кредитним договором

№ 70307С5014 від 03 серпня 2007 року в сумі 126 909,13 доларів США та за кредитним договором № 70308С13 від 14 березня 2008 року в сумі 33 856,21 Євро, яка підлягає негайній сплаті в тридцятиденний строк. В разі непогашення кредитів у вказаний строк банк здійснить звернення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса по іпотечному договору.

Вказані повідомлення були особисто отримані позичальником ОСОБА_2 та іпотекодавцем ОСОБА_1 14 листопада 2008 року, що підтверджується їх підписами на вказаних повідомленнях.

Однак позичальник заборгованість по кредитним договорам у визначений банком строк не сплатив та жодних заперечень позичальник і іпотекодавець з приводу розміру суми боргу банку чи нотаріусу не надали.

В зв`язку з цим, 24 грудня 2008 року банк звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Новченкова І. В. про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки.

26 грудня 2008 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки у виконавчому напису пропонується задовольнити вимоги банку щодо погашення заборгованості за кредитним договором

№ 70307С5014 від 03 серпня 2007 року в сумі 126 909,13 доларів США та за кредитним договором № 70308С13 від 14 березня 2008 року в сумі 33856,21 Євро.

В подальшому рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2009 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором № 70308С13 від 14 березня 2008 року у сумі 33 861,02 Євро.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2009 року стягнуто з ОСОБА_2 користь ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №70307С50 від 03 серпня 2007 року в сумі 126 953,17 доларів США, що еквівалентно

977 539,41 грн, та 40,00 грн.

Постановою від 22 травня 2020 року головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)

Перепелюк О. П. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 5370 виданого 26 грудня 2008 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» в редакції, яка діяла на час вчинення оскаржуваної нотаріальної дії, визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 283 розділу 32 Глави 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, яка діяла на час вчинення оскаржуваної нотаріальної дії, визначено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов`язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов`язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» для одержання виконавчого напису по нотаріально посвідченим договорам, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису для одержання виконавчого напису по іпотечним договорам, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Отже захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), зроблено висновок, що «вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат» слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису».

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, установив, що позичальник та іпотекодержатель 14 листопада 2008 року отримали письмову вимогу банку від 03 листопада 2008 року про усунення порушень умов кредитних договорів, про що свідчить їх власноручні підписи на вказаній вимозі; до заяви про вчинення виконавчого напису також було долучено розрахунок заборгованості, які іпотекодержатель та позичальник не оспорювали та проти розміру цієї заборгованості не заперечували, іпотечні та кредитні договори, в тридцяти денний строк боржниками заборгованість погашено не було. За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В. при вчиненні оспорюваного виконавчого напису було дотримано вимог норм чинного законодавства України і підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, та для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів відхиляє аргументи заявника про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано відсутність нотаріально посвідчення кредитного договору, оскільки позивачем така підстава не була заявлена у позові, а за правилами частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська