Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.09.2018 року у справі №133/840/16

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 133/840/16

провадження № 61-15591св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

СтупакО. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, Жежелівська сільська рада Козятинського району, Управління Держгеокадастру у Козятинському районі Вінницької області, Приватне підприємство «Земельний центр», Козятинська районна державна адміністрація Вінницької області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - Селенське (фермерське) господарство «Подільське»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Селянського (фермерського) господарства «Подільське» та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 серпня 2016 року у складі суді Проця В. А. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року в складі колегії суддів: Колоса С. С., Стеблюк Л. П., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Жежелівської сільської ради Козятинського району, Управління Держгеокадастру у Козятинському районі Вінницької області, Приватного підприємства «Земельний центр» (далі - ПП «Земельний центр»), Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Козятинська РДА Вінницької області) про скасування розпорядження, визнання недійсними державного акта та свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням 6 сесії 23 скликання Жежелівської сільської ради від 10 вересня 1999 року йому передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0, 25 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та площею 0,47 га, з цільовим призначення - для ведення особистого підсобного господарства, а всього площею 0,72 га, яка розташована у с. Жежелів, хутір Соколівський, Козятинського району Вінницької області. На цю земельну ділянку, за його замовленням, виготовлена технічна документація, після чого, 16 червня 2000 року йому Жежелівською сільською радою Козятинського району виданий державний акт, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_1. У 2013 році він виявив, що на його земельній ділянці знищений урожай, а земельна ділянка переорана. Звернувшись до державних органів із відповідними зверненнями він дізнався, що 21 грудня 2007 року, за № 990 видано розпорядження голови Козятинської районної державної адміністрації «Про внесення змін у розпорядження голови Козятинської РДА Вінницької області від 19 вересня 2006 року № 482 «Про затвердження протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки на території Жежелівської сільської ради». У результаті цього розподілу, його земельна ділянка, потрапила під розпаювання і була виділена, як земельна частка (пай), за НОМЕР_2 ОСОБА_7, який у подальшому виготовив на неї державний акт із кадастровим номером НОМЕР_3. Після смерті ОСОБА_7 ця земельна ділянка успадкована його сином - ОСОБА_4, якому 11 листопада 2014 року Романівською державною нотаріальною конторою видане свідоцтво про право на спадщину за законом.

Посилаючись на викладене, позивач просив скасувати розпорядження голови Козятинської РДА Вінницької області від 21 грудня 2007 року за № 990 «Про затвердження протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки на території Жежелівської сільської ради», в частині земельної частки за НОМЕР_2, яка виділялась ОСОБА_7, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 2,4753 га, кадастровий номер НОМЕР_4, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Жежелівської сільської ради, Козятинського району та належала ОСОБА_7, який виданий 18 листопада 2008 року, на підставі розпорядження голови Козятинської РДА Вінницької області від 21 грудня 2007 року № 990 та скасувати його державну реєстрацію, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Романівською державною нотаріальною конторою 11 листопада 2014 року на ім'я ОСОБА_4, на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована на території Жежелівської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 серпня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Скасовано розпорядження голови Козятинської РДА Вінницької області від 21 грудня 2007 року за № 990 «Про затвердження протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки на території Жежелівської сільської ради», в частині земельної частки за НОМЕР_2, яка виділялась ОСОБА_7, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 2,4753 га, кадастровий номер НОМЕР_4, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Жежелівської сільської ради, Козятинського району та належала ОСОБА_7, який виданий 18 листопада 2008 року, на підставі розпорядження голови Козятинської РДА Вінницької області від 21 грудня 2007 року № 990 та скасовано його державну реєстрацію, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Романівською державною нотаріальною конторою 11 листопада 2014 року на ім'я ОСОБА_4, на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована на території Жежелівської сільської ради Козятинського району Вінницької області. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що майнові права позивача порушенні і підлягають захисту судовим рішенням, оскільки відповідачі при виготовленні технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_7, видачі оспорюваного розпорядження Козятинської РДА Вінницької області та державного акту, його реєстрації, безпідставно розпорядились земельною ділянкою, яка вже належала позивачу на праві приватної власності.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оспорюваним розпорядженням порушуються права ОСОБА_8 щодо володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою.

У листопаді 2016 року Селянське (фермерське) господарство «Подільське» (далі - СФГ «Подільське») подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує на те, щоСФГ «Подільське» є титульним володільцем земельної ділянки ОСОБА_4 за договором оренди від 30 грудня 2010 року, укладеним між ним та ОСОБА_7 строком на 10 років. СФГ «Подільське» було позбавлене можливості захистити свої речові права на земельну ділянку при розгляді справи у суді першої інстанції.

У листопаді 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 також подав касаційну скаргу на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року, в якій просив скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує на те, що в матеріалах справи взагалі відсутнє розпорядження голови Козятинської РДА Вінницької області від 21 грудня 2007 року за № 990. Крім того, в матеріалах справи відсутня копія оскаржуваного державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданого 18 листопада 2008 року на ім'я ОСОБА_7, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи. Протокол проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу, що міститься в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі не містить інформацію про те, на яку саме земельну ділянку накладаються землі належні позивачу, кому належить ця земельна ділянка, який її кадастровий номер, яка площа та конфігурація такого накладення, місце його розташування в натурі (на місцевості) та координати тощо. В акті прийому-передачі межових знаків на зберігання від 19 червня 2015 року відсутній підпис ОСОБА_4 Питання встановлення факту накладення однієї земельної ділянки на іншу є предметом земельно-технічної експертизи, однак позивач клопотання про проведення такої експертизи в судовому засіданні не заявляв.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та надано строк на подання заперечення.

У січні 2017 року ОСОБА_3 подав заперечення на касаційні скарги, згідно з якими, в матеріалах справи знаходяться всі необхідні документи, які свідчать про те, що саме його земельна ділянка була розпайована. Саме з цієї причини не присвоювався кадастровий номер його земельній ділянці, бо він вже був присвоєний цій же земельній ділянці, у зв'язку з наданням її іншій особі.

Ухвалою від 29 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційні скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення відповідають вимогам статей 213, 214 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що рішенням 6 сесії 23 скликання Жежелівської сільської ради від 10 вересня 1999 року ОСОБА_7 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,25 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та площею 0,47 га, з цільовим призначення - для ведення особистого підсобного господарства, а всього площею - 0,72 га, яка розташована у с. Жежелів, хутір Соколівський Козятинського району Вінницької області.

На цю земельну ділянку виготовлена технічна документація, після чого, 16 червня 2000 року ОСОБА_3 виданий державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_6 за підписом голови Жежелівської сільської ради Козятинського району, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_1.

Розпорядженням голови Козятинська РДА Вінницької області 21 грудня 2007 року, за № 990 внесено зміни в розпорядження голови Козятинської РДА Вінницької області від 19 вересня 2006 року № 482 «Про затвердження протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки на території Жежелівської сільської ради».

У результаті цього розподілу, земельна ділянка позивача, потрапила під розпаювання і була виділена, як земельна частка (пай), за НОМЕР_2 ОСОБА_7, який в подальшому виготовив 18 листопада 2008 року на неї державний акт на право на земельну ділянку серії НОМЕР_7, і їй був присвоєний кадастровий номер НОМЕР_3, яку в подальшому успадкував ОСОБА_4

Із протоколу проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного фонду та картографічних даних убачається, що земельні ділянки, що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 накладаються одна на одну.

Згідно з частиною другою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 126 ЗК України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.

Згідно зі статтею152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 57 ЦПК України 2004 року установлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно із частиною першою статті 58, частиною другою 59 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За змістом статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, ОСОБА_3 доведено факт порушення його прав як власника земельної ділянки, що підтверджується відповідними доказами у справі, зокрема, протоколом проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу від 10 липня 2015 року, яким встановлено, що земельна ділянка надана ОСОБА_4 накладається на земельну ділянку ОСОБА_3

Твердження заявника про те, що в матеріалах справи відсутнє розпорядження голови Козятинської РДА Вінницької області від 21 грудня 2007 року за № 990, є безпідставними, та спростовуються матеріалами справи (а. с. 5).

Не є підставою для скасування рішення суду доводи заявника про те, що в матеріалах справи відсутня копія оскаржуваного державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8, виданого 18 листопада 2008 року на ім'я ОСОБА_7, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, оскільки позивачем суду першої інстанції надані листи Держгеокадастру, в яких міститься інформація про земельну ділянку ОСОБА_4 (а. с. 36-37).

Твердження представника ОСОБА_4 про те, що єдиним доказом накладення земельних ділянок може бути лише висновок експертизи, є безпідставними, такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки позивач надав суду докази на підтвердження своїх вимог, тоді як відповідач заперечуючи проти позову не надав суду жодного належного та допустимого доказу на спростування обставин викладених у позовній заяві.

Доводи СФГ «Подільське» про порушення його прав як титульного володільця земельної ділянки є необґрунтованими, оскільки СФГ «Подільське» є орендарем земельної ділянки, а тому його право користування є похідним від права власності відповідача, що свою чергу свідчить про відсутність порушеного права СФГ «Подільське».

Розглядаючи зазначений позов, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які скаржники посилалися в касаційних скаргах, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 408, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Селянського (фермерського) господарства «Подільське» та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І.Усик