Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.07.2018 року у справі №766/9982/17

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 766/9982/17-ц

провадження № 61-39047св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Алібалаєва Яна Наміківна,

заінтересована особа (стягувач) - публічне акціонерне товариство

«МТБ Банк», яке є правонаступником публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 29 березня 2018 року у складі судді

Дорошинської В. Е. та постанову Апеляційного суду Херсонської області

від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П.,

Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, заінтересовані особи: головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області

(далі - Дніпровський РВДВС м. Херсона Головного ТУЮ у Херсонській області) Алібалаєва Я. Н. , публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»

(далі - ПАТ «МТБ Банк»), яке є правонаступником публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (далі - ПАТ «Марфін Банк»).

Скарга мотивована тим, що на виконанні Дніпровського РВДВС м. Херсона Головного ТУЮ у Херсонській області перебувало зведене провадження щодо виконання виконавчих листів від 26 березня 2013 року № 2-1216/11 про стягнення з нього на користь ПАТ «Марфін Банк» 328 643,32 грн та

1 730,00 грн, та від 23 березня 2015 року № 666/6309/13 про стягнення з нього на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 555 527,41 грн та 1 720,50 грн.

Під час проведення виконавчих дій у зазначеному зведеному виконавчому провадженні державним виконавцем Дніпровського РВДВС м. Херсона Головного ТУЮ у Херсонській області Алібалаєвою Я. Н. було складено акт опису та арешту майна ОСОБА_1 , до переліку якого ввійшло майно, що перебувало в іпотеці.

Також, ОСОБА_1 посилався на те, що державним виконавцем були проведені електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що було предметом іпотеки.

Вважав, що при підготовці та проведенні прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна були порушені, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна та Законом України «Про іпотеку», правила та процедури їх проведення, переможцем торгів було визначено іпотекодержателя -

ПАТ «Марфін Банк», яке не приймало участі у торгах.

Прилюдні торги відбулися на підставі постанови державного виконавця про стягнення із відповідачів заборгованості за кредитним договором, проте, відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки, яке за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса здійснено не було.

ОСОБА_1 вважав дії державного виконавця, який змінив спосіб виконання судового рішення, неправомірними.

За таких обставин, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними дії головного державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Херсона Головного ТУЮ у Херсонській області Алібалаєвої Я. Н. щодо:

передачі на реалізацію арештованого державним виконавцем майна, що є предметом іпотеки, а саме: земельної ділянки, загальною площею 595 кв. м, цільове призначення якої, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6510136300:26:002:0018, яка належать йому на праві приватної власності, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку

серії ЯЕ № 946242, виданого 10 вересня 2008 року Херсонською міською радою на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною І. М. 16 липня 2008 року за реєстровим № 3435;

складання та видачі акта про реалізацію предмету іпотеки від 16 травня

2017 року (затвердженого начальником Дніпровського РВДВС м. Херсона Головного ТУЮ у Херсонській області Братишевським В. С. від 16 травня

2017 року) та передачі зазначеного предмета іпотеки стягувачу - іпотекодержателю ПАТ «Марфін Банк» у рахунок погашення боргу за ціною 190 801,00 грн, відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку» для подальшого оформлення стягувачем - іпотекодержателем права власності на нерухоме майно;

зобов`язати головного державного виконавця Дніпровського РВДВС

м. Херсона Головного ТУЮ у Херсонській області Алібалаєвої Я. Н. усунути допущені порушення та скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки

від 16 травня 2017 року стосовно передачі предмета іпотеки стягувачу - іпотекодержателю ПАТ «Марфін Банк» у рахунок погашення боргу за ціною 190 801,00 грн, відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку», для подальшого оформлення стягувачем - іпотекодержателем права власності на нерухоме майно.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29 березня

2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії державного виконавця відповідали вимогам закону, оскільки відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку», якщо прилюдні торги не відбулися, іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки оформлюється протоколом та актом про реалізацію предмета іпотеки, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів. Оскільки від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція, тому торги не відбулися та земельна ділянка була передана стягувачу - ПАТ «Марфін Банк» у рахунок погашення боргу за початковою ціною.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 29 березня

2018 року у частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця щодо складання та видачі акта про реалізацію предмета іпотеки від 16 травня 2017 року, передачі предмета іпотеки стягувачу незаконними, зобов`язання державного виконавця усунути порушення та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки стягувачу (іпотекодержателю) скасовано, залишено скаргу ОСОБА_1 у зазначеній частині без розгляду.

У іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскаржувані дії державного виконавця пов`язані із реалізацією арештованого майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження), а тому суд апеляційної інстанції вважав, що до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення цими особами позову, у зв`язку із чим залишив скаргу ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця щодо складання та видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, передачі предмета іпотеки стягувачу незаконними, зобов`язання державного виконавця усунути порушення та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки стягувачу, без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду

ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 29 березня 2018 року та постанови Апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цієї справи з суду першої інстанції.

У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2020 року справу за скаргою

ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: головний державний виконавець Дніпровського РВДВС м. Херсона Головного ТУЮ у Херсонській області Алібалаєва Я. Н., ПАТ «МТБ Банк», призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували та не перевірили, які норми права застосовуються до спірних правовідносин, зокрема норми Закону України «Про іпотеку» чи норми Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до неправильного вирішення справи.

ОСОБА_1 вважав, що порушення, допущені державним виконавцем під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визнання вартості чи оцінки, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому цим Законом.

При цьому посилався на те, що суд першої інстанції не врахував, а суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив, що у разі коли державний виконавець вчиняє дії на виконання рішення суду щодо стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень, слід виходити, як вважав ОСОБА_1 , із загальних норм Закону України «Про виконавче провадження», а не Закону України «Про іпотеку».

Разом із тим, заявник посилався на те, що суд апеляційної інстанції самовільно змінив його вимоги та доводи скарги, у зв`язку із чим зробив помилковий висновок щодо оскарження ОСОБА_1 дій державного виконавця у частині передачі іпотечного майна боржника на торги.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 квітня 2016 року та 28 вересня 2016 року державним виконавцем державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції Алібалаєвою Я. Н. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-1216/11, виданого

26 березня 2013 року Дніпровським районним судом м. Херсона про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ«Марфін Банк» в сумі

1 730,00 грн та 328 643,32 грн (а. с. 8).

Відповідно до акта про реалізацію предмета іпотеки від 16 травня 2017 року, затвердженого начальником Дніпровського РВДВС м. Херсона Головного ТУЮ у Херсонській області 27 квітня 2017 року державним підприємством «Сетам» були проведені електронні торги з реалізації належної ОСОБА_1 земельної ділянки, яка була предметом договору іпотеки і гарантією забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 кредитних зобов`язань перед ПАТ «Марфін Банк», 04 травня 2017 року до відділу державної виконавчої служби надійшла заява стягувача про залишення за собою нереалізованого майна.

Згідно протоколу проведення електронних торгів від 27 квітня 2017 року

№ 252681 вони не відбулися, у зв`язку із тим, що від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція (а. с. 9).

Переможцем електронних торгів, згідно акта від 16 травня 2017 року був іпотекодержатель - стягувач ПАТ «Марфін Банк», який придбав предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0,05959 га, що розташована у АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 6510136300:26:002:0018 за початковою ціною продажу предмета іпотеки на перших прилюдних торгах, яка становила 190 080,00 грн, шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна.

Вказана земельна ділянка передана стягувачу - іпотекодержателю

ПАТ «Марфін Банк» у рахунок погашення боргу за ціною 190 801,00 грн відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку» для подальшого оформлення стягувачем - іпотекодержателем права власності на нерухоме майно.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня

2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до положень Конституції України - судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; водночас основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України «Про державну виконавчу службу» та «;Про виконавче провадження».

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, упереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною першою статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Частиною сьомою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про іпотеку» протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Отже, відмовляючи у задоволенні скарги в частині визнання протиправними дій головного державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Херсона Головного ТУЮ у Херсонській області Алібалаєвої Я. Н. щодо передачі на реалізацію арештованого майна, що є предметом іпотеки, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання судового рішення, не порушуючи прав боржника, та дійшов правильного висновку, що вимоги ОСОБА_1 у цій частині скарги є безпідставними.

При цьому, відповідно до частини дев`ятої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на передане майно.

Згідно із частиною другою статті 16, статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Таким чином, ураховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (статті 203, 215 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункту 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» розглядаючи скарги на дії державного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна, суд повинен перевірити їх відповідність як положенням статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», так і прийнятим відповідно до цього Закону нормативно-правовим актам. Оскільки дії державного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження), то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення цими особами позову, у зв`язку з чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця суд ухвалою залишає без розгляду і роз`яснює заявникові можливість вирішення спору в позовному провадженні.

Враховуючи те, що стягувач - іпотекодержатель на підставі акта та протоколу про проведення торгів у червні 2017 року отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку, яка була предметом іпотеки, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що ОСОБА_1 свою незгоду щодо відчуження з прилюдних торгів державним виконавцем у рамках виконавчого провадження про стягнення боргу з останнього його земельної ділянки, яка була предметом іпотеки, він може оскаржити у суді в рамках позовного провадження, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про залишення скарги ОСОБА_1 в частині визнання дій державного виконавця щодо виготовлення акта та передачі майна стягувачу без розгляду.

Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи касаційної скарги щодо незаконність та необґрунтованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при їх ухваленні не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 29 березня

2018 року у незміненій частині та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 17 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович