Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.04.2020 року у справі №466/939/17
Постанова КЦС ВП від 12.01.2022 року у справі №466/939/17

Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 466/939/17

провадження № 61-17968св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач акціонерне товариство «Укрзалізниця»,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,

треті особи: ОСОБА_2 , Брюховицька селищна рада, публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 січня 2019 року у складі судді Глинської Д. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

09 лютого 2017 року Акціонерне товариство «Укрзалізниця» (далі АТ «Укрзалізниця») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу (далі ЛМНО) БарбулякХ.М., Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи: ОСОБА_2 , Брюховицька селищна рада, Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» (далі ПАТ «ВіЕс Банк»), про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію речового права, скасування запису в поземельні книзі щодо земельної ділянки, витребування майна.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 10 лютого 2010 року у справі № 2-213/2010 задоволено позов Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави Україна в особі Мінтрансзв`язку (Мінінфраструктури), ДТГО «Львівська залізниця» (правонаступником якого на час подання цієї позовної заяви є ПАТ «Українська залізниця» (далі Залізниця)) до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_2 , визнано незаконним та скасовано рішення Брюховицької селищної ради від 02 червня 1993 року № 150, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку.

При ухваленні зазначеного рішення, суд урахував, що за наслідками проведеної перевірки Львівською міжрайонною транспортною прокуратурою щодо дотримання вимог земельного законодавства в ДТГО «Львівська залізниця» виявлено, що згідно з матеріалами інвентаризації № 197-Л (1962 рік) в смт Брюховичі по правій стороні перегону Рясне ІІ Дубляни Львівські 9 км 8 пк визначено смугу відчуження Львівської залізниці у розмірі 40 м від крайньої рейки.

27 вересня 2008 року при обстеженні земельної ділянки працівниками Залізниці встановлено, що на ділянці, розташованій в АДРЕСА_1 (по правій стороні перегону Рясне ІІ ОСОБА_4 ) на відстані 30 м від крайньої рейки, невідомими особами здійснюється будівництво капітальних споруд та облаштовується дорога на відстані 7 м від крайньої рейки.

Крім того, у справі № 2-213/2010 встановлено, що спірна земельна ділянка, яка належить Залізниці на праві постійного користування та повністю входить у смугу відведення, була незаконно передана у власність ОСОБА_2 , на яку останній оформив державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 483980 від 10 жовтня 2007 року. Рішенням Брюховицької селищної ради від 28 травня 2008 року № 185 надано дозвіл ОСОБА_2 на забудову даної земельної ділянки незаконно, оскільки воно прийнято без припинення права Залізниці на користування даною земельною ділянкою.

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 21 травня 2014 року у справі № 466/9467/13-ц задоволено позов ДТГО «Львівська залізниця» до ОСОБА_2 , зобов`язано останнього усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, а саме звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в межах Брюховицької селищної ради в межах 9 км ПК 8 перегону Рясне 2 Дубляни - Львівські та демонтувати незаконно споруджений будинок, який розміщений на цій земельній ділянці.

Однак усупереч даному рішенню суду ОСОБА_2 надалі незаконно експлуатував земельну ділянку Залізниці, звів на ній житловий будинок, чим порушив право Залізниці на користування належною їй земельною ділянкою за цільовим призначенням, а саме для забезпечення функціонування залізничного транспорту, про що комісією за участі представників Кам`янка-Бузької дистанції колії та Брюховицької селищної ради складено відповідний акт від 05 листопада 2013 року.

Постановою Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ від 05 листопада 2014року відкрито виконавче провадження, зобов`язано ОСОБА_2 у строк до 12 листопада 2014 року усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою. У строк визначений зазначеною постановою рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 21 травня 2014 року у справі № 466/9467/13-ц не було виконане.

За попередньою інформацією, спірна земельна ділянка передана у власність третіх осіб, зрізані насадження, демонтовано споруджений будинок

ОСОБА_2 , ведуться роботи зі спорудження нового будинку.

Для встановлення зазначених фактів було проведено обстеження земельної ділянки Залізниці, під час проведення якого від 18 липня 2016 року комісією у складі головного інженера, інженера землевпорядника виробничого підрозділу «Кам`янка-Бузька дистанція колії» та начальника сектору майнових та земельних ресурсів виробничого структурного підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», виявлено, що в межах Брюховицької селищної ради на км 8 + 680 м км 8 +702 м перегону Рудно Підбірці за ходом кілометрів з правої сторони від осі колії на відстані від 30 м до 55 м розташовані котлован від демонтованого фундаменту, демонтовані бетонні фундаментні блоки та сипучі будівельні матеріали, про що складено відповідний акт.

Смуга відведення залізниці відповідно до плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці від 1962 року на вказаному відрізку становить 40 м.

З інформації, отриманої з офіційного веб-ресурсу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру про право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 46101663300:08:001:1716, ця ділянка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі державної реєстрації права від 15 квітня 2016 року, номер запису про право 14189160, здійсненої приватним нотаріусом Барбуляк Х. М.

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 79592607 підставою внесення запису про право є рішення приватного нотаріуса ЛМНО Барбуляк Х. М. про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29279838 від 15 квітня 2016 року 17:20:17.

Підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», серія та номер: 1174 виданий 15 квітня 2016 року приватним нотаріусом ЛМНО Барбуляк Х. М.

Згідно з наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень інформацією ОСОБА_1 придбала, приватний нотаріус ЛМНО Барбуляк Х. М. зареєструвала право власності на земельну ділянку, а Відділ Держгеокадастру у місті Львові Львівської області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, вніс запис у Поземельну книгу щодо земельної ділянки за кадастровим номером 46101663300:08:001:1716 в порушення закону та в порушення права Залізниці на користування частиною смуги відведення з огляду на наступне.

Право Залізниці на спірну земельну ділянку виникло задовго до виникнення такого права в ОСОБА_1 чи інших осіб.

План смуги відведення лінії РудноПідбірці Львівської залізниці від км 11 +

106 м до км 20 + 534 м від 1962 року розроблений проєктною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 році, який є проєктно-технічною документацією, та у розумінні статті 17 Закону України «Про основи містобудування» є містобудівною документацією, що є основою при наданні у власність земель, встановлює розміри спірної земельної ділянки, віднесеної до земель залізничного транспорту, містить необхідну інформацію щодо виникнення в залізниці права користування земельною ділянкою.

Із урахуванням діючих у період складання Плану смуги відведення норм Земельного кодексу УРСР від 25 жовтня 1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених Постановою ЦВК СРСР від 1928 року, усі землі, які фактично перебували у виключному віданні уповноважених органів (в тому числі Народного Комісаріату СРСР шляхів сполучення), вважаються закріпленими за ними та, за відсутності їх згоди, можуть бути вилучені лише у спеціальному порядку.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, серія та номер: 1174 виданий 15квітня 2016 року приватним нотаріусом ЛМНО Барбуляк Х. М., за яким ОСОБА_1 купила земельну ділянку площею 0,0773 га, підлягає визнанню недійсним, оскільки як у третіх осіб не виникло право власності на зазначену земельну ділянку, оскільки рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 10 лютого 2010 року у справі № 2-213/2010 встановлено належність права користування на земельну ділянку за вказаною адресою Залізниці. Таким чином, жодна третя особа, не будучи належним власником земельної ділянки, не мала правових підстав розпоряджатися цією земельною ділянкою.

При оформленні правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку відповідач не погоджувала межі земельної ділянки із ОСОБА_5 .

На даний час у власності ОСОБА_6 перебуває земельна ділянка площею 0,0773 га, придбана за договором купівлі-продажу предмета іпотеки серія та номер: 1174 виданим 15 квітня 2016 року приватним нотаріусом ЛМНО БарбулякХ. М., укладеним з невстановленою особою (особами), на яку зареєстровано право власності.

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0773 га повністю накладається (перетинається) з земельною ділянкою смуги відведення залізниці, що встановлено рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 10 лютого 2010 року у справі № 2-213/2010.

У зв`язку з наведеним АТ «Укрзалізниця» просило:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу предмета іпотеки, зареєстрований у реєстрі за № 1174 від 15 квітня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Барбуляк Х. М.;

- скасувати рішення приватного нотаріуса ЛМНО Барбуляк Х. М. про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29279838 від 15 квітня 2016 року 17:20:17;

- скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 46101663300:08:001:1716 шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування;

- витребувати від ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 46101663300:08:001:1716 площею 0,0773 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та перетинається зі смугою відведення Залізниці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 29 січня 2019 року позов АТ «Укрзалізниця» задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу предмета іпотеки, зареєстрований у реєстрі за № 1174 від 15 квітня 2016 року та посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Барбуляк Х. М.

Скасовано рішення приватного нотаріуса ЛМНО Барбуляк Х. М. про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29279838 від 15 квітня 2016 року 17:20:17.

Скасовано запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 46101663300:08:001:1716, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.

Витребувано від ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 46101663300:08:001:1716 площею 0,0773 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перетинається зі смугою відведення Залізниці.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу предмета іпотеки, серія та номер: 1174 виданий 15 квітня 2016 року приватним нотаріусом ЛМНО Барбуляк Х. М., за яким ОСОБА_1 купила, земельну ділянку площею 0,0773 га підлягає визнанню недійсним, так як у третіх осіб не виникло право власності на зазначену земельну ділянку, оскільки рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 10 лютого 2010року у справі № 2-213/2010 встановлено належність права користування на земельну ділянку за вказаною адресою Залізниці.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 січня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову. Оскільки оспорювана земельна ділянка передана у власність

ОСОБА_2 незаконно, вона не могла бути предметом застави. Таким чином, ця земельна ділянка незаконно реалізована ПАТ «ВіЕс Банк» та не може належати ОСОБА_1 , а тому підлягає витребуванню від неї на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У грудні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що:

- відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивач не надав доказів, що підтверджують його право власності (володіння) на спірну земельну ділянку;

- суди не з`ясували, яка ширина смуги відведення залізниці та чи є факт перетинання (накладення) смуги відведення залізниці зі спірною земельною ділянкою. В акті обстеження земельної ділянки від 18 липня 2016 року зазначається, що смуга відведення на км 8 + 680 м - км 8 + 702 м з правої сторони за ходом кілометрів складає 30,0-40,0 м (розширення відбувається за межами земельної ділянки). За ширини смуги відведення 24 м накладення спірної земельної ділянки на смугу відведення Залізниці не буде. Навіть за ширини смуги відведення 80 м (40 м + 40 м) накладення земельної ділянки на смугу відведення залізниці буде частковим, а не повним (вся земельна ділянка не може бути у смузі відведення, максимально - лише її менша частина). Тому позивач повинен був просити суд витребувати у відповідача не всю, а лише частину спірної земельної ділянки, яка перетинається зі смугою відведення;

- відповідачі, які діяли добросовісно, виконували всі передбачені законодавством дії щодо отримання у власність земельних ділянок, не повинні нести відповідальність за помилки, допущені органами державної влади, якщо такі були, при відведенні земельної ділянки;

- суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Рішення судів ґрунтуються на цих недопустимих доказах, зокрема, суди врахували копію Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від км 4 + 850 м до км 11 + 106 м, розробленого проєктною організацією Дорпроект Південно-західної залізниці у 1962 році, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 порушувала питання про надання саме оригіналу цього плану.

Короткий зміст відзиву

У березні 2021 року до Верховного Суду від АТ «Укрзалізниця» надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову. Вказує, що наявність чи відсутність у нього, як землекористувача, документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового режиму, оскільки його уже визначено законом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема в ній зазначено, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Брюховицької селищної ради від 28 травня 2008року № 185 ОСОБА_2 надано дозвіл на проєктування та будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 . Будівництво індивідуального житлового будинку передбачене на земельній ділянці розміром 0,0773 га, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на праві власності на земельну ділянку від 10 жовтня 2007 року серії ЯД №483980.

У провадженні Шевченківського районного суду міста Львова знаходилася цивільна справа № 2-213/2010 за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України, ДТГО «Львівська залізниця» до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_2 , третя особа Управління з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області, про скасування рішення Брюховицької селищної ради від 28 травня 2008 року № 185, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, демонтаж незаконно збудованого фундаменту житлового будинку.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 10 лютого 2010року:

- позов у вищевказаній справі задоволено;

- скасовано рішення Брюховицької селищної ради від 28 травня 2008 року № 185 про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на проєктування та будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 ;

- визнано недійсним державний акт серії ЯД №483980 про право власності на земельну ділянку площею 0,0773 га, що розташована в АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_2 10 жовтня 2007 року.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 08серпня 2011 року у справі № 2-213/2010 зобов`язано демонтувати фундамент під житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .

Також у провадженні Шевченківського районного суду міста Львова перебувала справа № 466/9467/13-ц за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» до ОСОБА_2 , третя особа Брюховицька селищна рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 21 травня 2014року у справі № 466/9467/13-ц позов ДТГО «Львівська залізниця» задоволено та, зокрема, зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні ДТГО «Львівська залізниця» згідно з «Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці», розробленого дорожно-проектною конторою південно-Західної залізниці 1962 році, а саме звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в межах Брюховицької селищної ради в межах 9 км ПК 8 перегону Рясне 2- Дубляни-Львівські та демонтувати незаконно споруджений будинок, який розміщений на цій земельній ділянці.

26 серпня 2008 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № KF 51700, відповідно до умов якого банком надано позичальнику грошові кошти в розмірі 67600,00 доларів США.

З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 26 серпня 2008 року за реєстровим № 1534, згідно з умовами якого в заставу банку передано земельну ділянку площею 0,0773 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 4610166300:08:001:1716.

15 квітня 2016 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки. У цьому договорі сторони передбачили, що ПАТ «ВіЕс Банк» продало ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0773 га, кадастровий номер 4610166300:08:001:1716, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки 18 липня 2016 було проведено обстеження земельної ділянки Залізниці, під час проведення якого комісією у складі головного інженера, інженера землевпорядника виробничого підрозділу «Кам`янка-Бузька дистанція колії» та начальника сектору майнових та земельних ресурсів виробничого структурного підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», виявлено, що в межах Брюховицької селищної ради на км 8 + 680 м км 8 +702 м перегону Рудно Підбірці за ходом кілометрів з правої сторони від осі колії на відстані від 30 м до 55 м розташовані котлован від демонтованого фундаменту, демонтовані бетонні фундаментні блоки та сипучі будівельні матеріали.

Смуга відведення Залізниці відповідно до плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці від 1962 року на вказаному відрізку становить 40 м.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 ЦПК України).

Отже, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року в справі № 676/62/17 (провадження № 61-7083св19) зазначено, що «серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. […] Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. […]Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 752/14877/18 (провадження № 61-15210св21) зазначено, що «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) вказано, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Велика Палата Верховного Суду вважає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 570/6008/18 (провадження № 61-6642св20) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. Вирішення таких спорів відбувається за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава, до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Отже, можливість інших суб`єктів, зокрема посадових осіб, у тому числі державних реєстраторів, брати участь у цивільному процесі в якості позивачів і відповідачів у цивільному процесі обмежена. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Таким чином, у даній справі належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно».

У справі, що переглядається:

- АТ «Укрзалізниця» пред`явило 4 вимоги до відповідачів ОСОБА_1 , приватного нотаріуса ЛМНО Барбуляк Х. М., ГУ Держгеокадастру у Львівській області, а саме про: 1) визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки від 15 квітня 2016 року, 2) скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень; 3) скасування запису у Поземельній книзі щодо спірної земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування; 4)витребування від ОСОБА_1 спірної земельної ділянки;

- вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 обґрунтовувалася тим, що Залізниця є користувачем земельної ділянки та внаслідок укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 квітня 2016 року незаконно була позбавлена цього права користування;

- суди не з`ясували в частині чи повністю спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку смуги відведення залізниці, від чого залежить який зі способів захисту порушеного права підлягає застосуванню: скасування рішення про державну реєстрацію в разі часткового накладення спірних земельних ділянок або ж витребування земельної ділянки у випадку повного перетину земельних ділянок.

Зважаючи на обставини справи і зміст пред`явленого позову, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки від 15 квітня 2016 року, скасування запису про державну реєстрацію речового права щодо земельної ділянки, які заявлені разом із вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, є неефективним способом захисту порушеного права, у їх задоволенні належить відмовити.

Оскільки суди не встановили обставини щодо повного чи часткового перетину спірних земельних ділянок, а суд касаційної інстанції відповідно частини першої статті 400 ЦПК України не може встановлювати нові обставини, оскаржені судові рішення в частині вирішення вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та витребування її з чужого незаконного володіння підлягають скасуванню з направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду, від 23 червня 2021 року в справі № 676/62/17 (провадження № 61-7083св19), від 22 грудня 2021 року у справі № 752/14877/18 (провадження № 61-15210св21), від 09 червня 2021 року у справі № 570/6008/18 (провадження № 61-6642св20), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині задоволення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування запису у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 46101663300:08:001:1716 скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В частині вирішення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку та витребування її з чужого незаконного володіння судові рішення належить скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції

Керуючись статтями 400 409 411 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 березня 2020 року скасувати в частині задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування запису у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 46101663300:08:001:1716 скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на земельну ділянку та витребування її з чужого незаконного володіння скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 січня 2019 року та постанова Львівського апеляційного суду від 12 березня 2020 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук