Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.12.2018 року у справі №235/2058/17

Постанова

Іменем України

11 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 235/2058/17

провадження № 61-28705св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

СтрільчукаВ.А. (суддя-доповідач), КарпенкоС.О., КузнєцоваВ.О.,

учасники справи:

позивач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Покровську Донецької області, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,

відповідачі: Головне управління Держпраці у Донецькій області, Регіональна філія «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», Первинна профспілкова організація структурного підрозділу «Станція Красноармійськ» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», Головний технічний інспектор праці Ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України в Красноармійській дорожній профспілковій організації Шепілов Андрій Володимирович,

третя особа - ОСОБА_5,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року у складі судді Данилів С. В. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Курило В. П., Гапонова А. В., Соломахи Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Покровську Донецької області (далі - Відділення ВД ФСС НВВ та ПЗ України, Відділення), правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Управління ВД ФСС), звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - ГУ Держпраці), Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - РФ «Донецька залізниця»), Первинної профспілкової організації структурного підрозділу «Станція Красноармійськ» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», Головного технічного інспектора праці Ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України в Красноармійській дорожній профспілковій організації ШепіловаА.В., третя особа - ОСОБА_5, про скасування акта проведення спеціального розслідування нещасного випадку, посилаючись на те, що 24 квітня 2016 року із складачем поїздів РФ «Донецька залізниця» ОСОБА_5 стався нещасний випадок. Наказом ГУ Держпраці від 25 квітня 2016 року № 4 була створена комісія із спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві (далі - спеціальна комісія, комісія), якою встановлено, що 24 квітня 2016 року близько 12 години ОСОБА_5, перебуваючи у стані легкого ступеня алкогольного сп'яніння, знаходячись на підніжці рухомого локомотива ЧМЕ-3 № 3090, зачепився за стійку в'їзних воріт до вагонного депо та впав на міжколійя витяжної колії, в результаті чого його праву руку переїхав перший вагон потяга. За результатами розслідування спеціальна комісія дійшла висновку про те, що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, про що було складено акт проведення спеціального розслідування від 13 січня 2017 року та акт за формою Н-1 від 14 лютого 2017 року. Вказаний висновок комісії не відповідає дійсності і закону. Нещасний випадок, який стався із ОСОБА_5, не пов'язаний з виробництвом, оскільки він перебував у стані алкогольного сп'яніння, а тому не міг усвідомлювати наслідків його знаходження на підніжці локомотива, який проїжджав через ворота (негабаритне місце). Проводити повторне розслідування ГУ Держпраці відмовилося. Враховуючи викладене, Відділення ВД ФСС НВВ та ПЗ України просило скасувати вищевказані акти про нещасний випадок на виробництві та зобов'язати відповідачів створити нову спеціальну комісію для проведення повторного спеціального розслідування.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що під час проведення розслідування нещасного випадку спеціальна комісія вжила усіх необхідних заходів, тобто діяла відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок). Позивачем не надано доказів того, що нещасний випадок, який стався з працівником РФ «Донецька залізниця», не пов'язаний з виробництвом. Вирішення питання про проведення повторного розслідування нещасного випадку шляхом видачі відповідного припису входить до виключної компетенції ГУ Держпраці, а тому суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу Відділення ВД ФСС НВВ та ПЗ України відхилено. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У жовтні 2017 року Покровське відділення Управління ВД ФССподалодо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 рокуі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що нещасний випадок, який стався із ОСОБА_5, не пов'язаний з виробництвом, оскільки він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Суди не звернули увагу на те, що три із семи членів спеціальної комісії підписали акт про проведення спеціального розслідування від 13 січня 2017 року з відміткою про наявність окремої думки, що свідчить про неврахування цією комісією всіх обставин справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

У січні 2018 року ОСОБА_5 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що основною причиною нещасного випадку, який з ним стався, є не алкогольне сп'яніння, а невиконання роботодавцем вимог інструкції з охорони праці - відсутність біля воріт депо знаку «Негабаритне місце» та/або попереджувального забарвлення. Призначення повторного розслідування є правом, а не обов'язком ГУ Держпраці. Наявність окремих думок трьох із семи членів комісії не свідчить про невідповідність акта вимогам законодавства.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 травня 2018 року справу № 235/2058/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 24 квітня 2016 року близько 12 години під час руху маневрового складу складач поїздів РФ «Донецька залізниця» ОСОБА_5 слідкував за хвостовою частиною групи вагонів, знаходячись на підніжці локомотива ЧМЕ-3 № 3090. При наближенні локомотива до вагонного депо, ОСОБА_5 відхилився, в результаті чого зачепився за стійку в'їзних воріт, яку проїжджав локомотив, та впав на міжколійя витяжної колії № 77 та стрілочного переводу № 205. Права рука ОСОБА_5 потрапила під першу пару вагона № 68800416, що призвело до травмування потерпілого.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Пунктом 36 Порядку передбачено, що спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості отриманих ними травм; випадки смерті працівників на підприємстві; випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків; нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого.

Згідно з пунктом 38 Порядку спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться спеціальною комісією, утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно, або внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (події) за погодженням з органами, представники яких входять до її складу. До складу спеціальної комісії входять: посадова особа територіального органу Держпраці (голова комісії); представник Фонду за місцезнаходженням підприємства; представник органу управління підприємства; представник роботодавця або роботодавець (у виняткових випадках); представник первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - представник профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці); представник профспілкового органу вищого рівня або територіального профоб'єднання за місцем настання нещасного випадку.

За результатами спеціального розслідування складаються акти за формою Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом), картка за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) стосовно кожного потерпілого, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування, зазначені у пунктах 50 і 51 цього Порядку. Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою і всіма членами спеціальної комісії протягом п'яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта (актів) член спеціальної комісії підписує його (їх) з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово. Окрема думка додається до акта за формою Н-5 і є його невід'ємною частиною (пункт 47 Порядку).

За результатами розслідування спеціальною комісією, створеною на підставі наказу ГУ Держпраці від 25 квітня 2016 року № 4, встановлено, що на час настання вищевказаного нещасного випадку, ОСОБА_5 знаходився на робочому місці та виконував свої посадові обов'язки складача поїздів.

Також комісією встановлено, що ворота, які є негабаритним місцем, не мають попереджувального забарвлення та на них відсутній знак «Негабаритне місце», що є порушенням вимог пункту 7.5.1 Правил застосування знаків та маркування безпеки на об'єктах залізничного транспорту загального користування, затверджених наказом Укрзалізниці від 12 листопада 2015 року № 484-Ц7од та пункту 2.11.6 ГОСТу 12.4.026-76 «Система стандартів безпеки праці. Кольори сигнальні та знаки безпеки», затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 24 травня 1976 року.

13 лютого 2017 року комісією був складений акт, яким нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (члени спеціальної комісії, які висловили окрему думку) пояснили, що комісією не були порушені норми чинного законодавства, які регулюють порядок проведення розслідування нещасних випадків на виробництві.

У пункті 10 вказаного акта зазначено, що особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, є: складач поїздів Структурного підрозділу «Станція Красноармійськ» РФ «Донецька залізниця» ОСОБА_5, який порушив вимоги пунктів 3.34.11, 3.34.12, 3.1 Інструкції з охорони праці, оскільки знаходився на підніжці локомотиву, який рухався біля негабаритного місця, а також перебував у стані легкого ступеня алкогольного сп'яніння; начальник Структурного підрозділу «Красноармійське вагонне депо» РФ «Донецька залізниця» ПодрибенніковС.Г., який не організував безпечне утримання негабаритного місця - нанесення на в'їзні ворота до депо попереджувального забарвлення або установки знаку «Негабаритне місце».

Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи від 30 листопада 2016 року № 100 ідентифікувати час приймання ОСОБА_5 алкогольних напоїв у день або напередодні дня отримання травми не є можливим, оскільки концентрація етанолу у повітрі, що видихається, в кількості 0,53 %о та концентрація остаточного алкоголю в крові в кількості 0,5 %о характерна для легкого ступеня алкогольної інтоксикації (в еквіваленті приблизно 100-150 мл 40 % алкоголю).

Підпунктом 4 пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 «Про деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» передбачено, що обставинами, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов'язані з виробництвом, є, зокрема алкогольне, токсичне чи наркотичне сп'яніння, не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком.

Спеціальною комісією визначено, що основною причиною нещасного випадку є організаційна - порушення ОСОБА_5 вимог Інструкції з охорони праці (перебування потерпілого на підніжці локомотиву, який рухався біля негабаритного місця).

Пунктом 54 Порядку передбачено, що у разі надходження від роботодавця, робочого органу Фонду, представника профспілки, потерпілого або члена його сім'ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, скарги або їх незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку керівник Держпраці або його територіального органу з метою забезпечення об'єктивності проведення спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5 і Н-1, притягти до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держпраці, які порушили вимоги цього Порядку. Рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено лише у судовому порядку.

Встановлено, що ГУ Держпраці відмовило позивачу у призначенні повторного спеціального розслідування, оскільки ним не надано додаткових відомостей, які відповідно до пункту 54 Порядку могли б слугувати підставою для перегляду рішення спеціальної комісії.

Відповідно до статей 10 60 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що під час проведення розслідування нещасного випадку спеціальна комісія вжила всіх необхідних заходів, передбачених Порядком, тобто провела повне, всебічне та об'єктивне розслідування, а висловлення деякими членами цієї комісії окремих думок не є підставою для скасування оспорюваних актів.

При цьому суди правильного виходили з того, що вирішення питання про проведення повторного розслідування нещасного випадку шляхом видачі відповідного припису входить до виключної компетенції ГУ Держпраці, а тому суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що нещасний випадок, який стався із ОСОБА_5, не пов'язаний з виробництвом, оскільки він перебував у стані алкогольного сп'яніння, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Як зазначалося вище, обставинами, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов'язані з виробництвом, є, зокрема алкогольне, токсичне чи наркотичне сп'яніння, не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком.

Спеціальною комісією встановлено, що основною причиною нещасного випадку є організаційна - порушення ОСОБА_5 вимог Інструкції з охорони праці (перебування потерпілого на підніжці локомотиву, який рухався біля негабаритного місця), а не його перебування в стані алкогольного сп'яніння.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання оскаржуваних судових рішень було зупинене ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2017 року, у зв'язку із залишенням цих судових рішень без змін необхідно поновити їх виконання.

Керуючись статтями 400, 401, 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов