Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.04.2024 року у справі №753/1159/21

Постанова

Іменем України

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 753/1159/21

провадження № 61-12247св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа: Київська міська державна адміністрація, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Київська міська державна адміністрація, про встановлення факту окремого проживання, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив встановити факт окремого проживання його та ОСОБА_2 починаючи з 01 жовтня 2020 року у зв`язку з фактичним припиненням між ними шлюбних стосунків;

визнати спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,91 кв. м, право власності на яку 21 листопада 2000 року зареєстроване за ОСОБА_2 ;

визнати за ним право власності на 1/2 частини спірної квартири;

визнати спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 готівкові кошти у розмірі 40 000,00 дол. США, що становить еквівалент 1 122 436,00 грн;

в порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію в розмірі 20 000,00 дол. США, що становить еквівалент 561 218,00 грн та дорівнює належній йому 1/2 частини грошових коштів у розмірі 40 000,00 дол. США, що еквівалентно 1 122 436,00 грн;

визнати спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 автомобіль марки «SKODA SUPERB», чорного кольору, 2009 року випуску, вартістю 274 070,80 грн станом на момент подання позовної заяви, право власності на який було зареєстрований на за ОСОБА_2 у період з 17 січня 2012 року до 16 жовтня 2020 року;

в порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію 1/2 частини вказаного автомобіля в розмірі 137 035,40 грн.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09 вересня 1995 року, однак у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин з 01 жовтня 2020 року вони проживають окремо. Під час шлюбу відповідач за його згодою придбала у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,91 кв. м, та автомобіль «SKODA SUPERB», чорного кольору 2009 року випуску.

Крім того, сторони заощадили 40 000,00 дол. США, що підтверджується щорічною декларацією відповідача як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, поданою нею відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Станом на дату подання позовної заяви сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, тому позивач просив позов задовольнити.

У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом,у якому просила визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_1 автомобіль марки «VOLKSWAGEN SHARAN», 2013 року випуску, вартістю 17 381,00 дол. США, що еквівалентно 480 584,65 грн;

в порядку поділу зазначеного автомобіля, який є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_1 , збільшити частку ОСОБА_2 у спірній квартирі АДРЕСА_2 на 8 690,50 дол. США, що еквівалентно 240 292,00 грн, або стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію вартості 1/2 частини цього автомобіля, що на дату подання позову еквівалентно 240 292,00 грн;

визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_1 готівкові кошти в розмірі 300 000,00 грн;

в порядку поділу готівкових коштів у розмірі 300 000,00 грн, які є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_1 на її користь 150 000,00 грн.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали майно, яке є їх спільною сумісною власністю як подружжя. Так, у жовтні-листопаді 2013 року ОСОБА_1 придбав за спільні кошти подружжя автомобіль марки «VOLKSWAGEN SHARAN», 2013 року випуску, однак під час державної реєстрації цього автомобіля на території України власником його зазначено ОСОБА_3 . Також ОСОБА_1 заощадив 300 000,00 грн, що підтверджується його щорічною декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданою ним відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Оскільки ці кошти були заощаджені під час перебування у шлюбі, то вони підлягають розподілу між подружжям по 1/2 частини кожному.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 14 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Встановив факт окремого проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 починаючи з 14 жовтня 2020 року у зв`язку з фактичним припиненням між ними шлюбних відносин. У порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . В решті позову відмовив.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив частково. В порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, зокрема грошових коштів у розмірі 300 000,00 грн, стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 їх частини, а саме 150 000,00 грн. В решті зустрічного позову відмовив.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 920,73 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведенням факту припинення між сторонами шлюбних відносин з 14 жовтня 2020 року та необхідністю поділу між сторонами спірної квартири як майна подружжя в рівних частинах, а також наявністю правових підстав для стягнення половини грошових коштів, що задекларовані ОСОБА_1 за 2020 рік, адже вони є спільним майном подружжя.

Вимоги в частині стягнення компенсації за автомобіль «SКODA SUPERB» задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_2 придбала його за особисті кошти, тому він є її особистою власністю і розпоряджатися ним вона мала право без згоди на те чоловіка. Не підлягає і задоволенню компенсація 1/2 частини вартості автомобіль марки «VOLKSWAGEN SHARAN», оскільки ОСОБА_1 не був і не є його власником.

Компенсаційні виплати в іноземній валюті, які сплачуються працівникам дипломатичної служби, пов`язані саме з виконанням працівниками дипломатичної служби своїх посадових обов`язків і не є оподатковуваним доходом, а отже вони не є спільною сумісною власністю подружжя.

Дарницький районний суд м. Києва додатковим рішенням від 14 листопада 2022 рокустягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 750,00 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване необхідністю вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу, понесених стороною у справі.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким визнав спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 готівкові кошти в розмірі 40 000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 122 436,00 грн. В порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 20 000,00 дол. США, що еквівалентно 561 218,00 грн. Визнав спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 автомобіль марки «SКODA SUPERB», вартістю 274 070,80 грн станом на момент подання позовної заяви, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 в період з 17 січня 2012 року до 16 жовтня 2020 року. В порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 137 035,40 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18 450,00 грн судового збору та 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що автомобіль марки «SКODA SUPERB» був спільною власністю подружжя, адже придбаний у шлюбі, доказів його придбання ОСОБА_2 за особисті кошти вона не надала та відчужила цей автомобіль своїй дочці без згоди ОСОБА_1 , тому стягненню підлягає компенсація 1/2 частини його вартості від ціни на час розгляду справи. Також спільним майном подружжя є і готівкові кошти в розмірі 40 000,00 дол. США, що задекларовані ОСОБА_2 у декларації за 2019 рік, тому їх половина підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , адже відповідач не довела що ці кошти накопичені з коштів, що їй виплачувалися як компенсаційні виплати в іноземній валюті, які сплачуються працівникам дипломатичної служби, а також те, що вона витратила їх в інтересах сім`ї. Та обставина, що в декларації, яку позивач заповнювала в 2021 році, коли вже існував спір щодо розлучення та поділу майна, вона не зазначила вказану готівку, не може бути беззаперечним доказом того, що така готівка вже не існувала та була витрачена в інтересах сім`ї на момент припинення шлюбних стосунків між подружжям.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржувалося в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , тому в іншій частині апеляційний суд його не переглядав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду,ОСОБА_2 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 367/800/14, від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання, чи є компенсаційні виплати в іноземній валюті, які сплачуються працівникам дипломатичної служби, об`єктом права спільної сумісної власності і чи включаються вони до складу майна, що підлягає поділу між подружжям.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції не виконав своєї функції і не вирішив усі суттєві для визнання прав і обов`язків питання, не встановив джерело походження коштів, за рахунок яких був придбаний спірний автомобіль, та джерело походження готівкових коштів, що були задекларовані нею у 2019 році, а також правову природу компенсаційних виплат в іноземній валюті на її довготермінові відрядження за кордон, безпідставно поклавши на неї обов`язок з відшкодування половини вартості автомобіля, придбаного не за спільні кошти подружжя, та половини готівкових коштів у сумі 40 000,00 дол. США, які були виплачені їй у закордонному відрядженні на потреби відрядження.

Суд апеляційної інстанції уникнув чіткості в питанні встановлення походження коштів, за рахунок яких був придбаний автомобіль «SКODA SUPERB».

Апеляційний суд неправомірно до складу майна, що підлягає поділу, включив 40 000,00 дол. США, ураховуючи, що на час розгляду справи задекларованих у 2019 році готівкових коштів не було, що підтверджувалося декларацією за 2020 рік. Належність 40 000,00 дол. США до спільної сумісної власності подружжя, суд апеляційної інстанції визначив лише за фактом декларування нею цієї суми готівкових коштів у 2019 році, хоча ці дані підтверджують лише те, що станом на 31 грудня 2019 року в її розпорядженні ці кошти були, проте у 2020 році вона їх витратила за призначенням і на дату припинення шлюбних відносин (14 жовтня 2020 року) не мала їх у своєму розпорядженні. Доказів увезення цієї суми на територію України з Республіки Молдова у період з 01 січня 2020 року до 14 жовтня 2020 року (дата повернення із закордонного відрядження та дата припинення шлюбних відносин) немає.

Ураховуючи, що апеляційний суд переглядав рішення районного суду лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю готівкових коштів у розмірі 40 000,00 дол. США та стягнення 1/2 їх частини; визнання спільною сумісною власністю автомобіля марки «SКODA SUPERB» та стягнення 1/2 частини його вартості, тому предметом касаційного перегляду є судові рішення лише в цій частині (стаття 400 ЦПК України).

18 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Коцюрби Л. О. як представника ОСОБА_1 , який мотивований законністю і обґрунтованістю постанови апеляційного суду. Апеляційний суд правомірно виправив помилкові висновки районного суду, встановивши, що спірне майно автомобіль марки і готівкові кошти в сумі 40 000,00 дол. США є спільним сумісним майном подружжя, оскільки набуте ними у шлюбі, і презумпцію спільності майна подружжя ОСОБА_2 не спростувала. Вказана сума готівкових коштів, яка була відображена у декларації про доходи ОСОБА_2 за 2019 рік, у декларації за 2020 рік вже не була відображена. Доказів використання спірних коштів в інтересах сім`ї, а не в особистих цілях, відповідач суду не надала.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

07 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 вересня 1995 року, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року.

Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 17 серпня 2011 року, укладеним між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у м. Вільнюсі, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купила автомобіль марки «SКODA SUPERB», чорного кольору, 2009 року випуску, за 40 000,00 литів (а.с.140, том 1).

Вартість автомобіля марки «SKODA SUPERB», 2009 року випуску, на час розгляду справи становить 274 070,80 грн.

Після припинення спільного проживання ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 16 жовтня 2020 року № 8045/2020/2252318 продала спірний транспортний засіб своїй дочці ОСОБА_5 за 90 000,00 грн.

Наказом Міністерства закордонних справ України від 22 липня 2008 року №1241-ос ОСОБА_2 відряджено 29 липня 2008 року до Посольства України в Литовській Республіці; ОСОБА_2 встановлено норму відшкодування витрат в іноземній валюті в розмірі 2 210 дол. США на місяць та надбавку на неповнолітню дитину ОСОБА_6 в розмірі 5 % від норми відшкодувань витрат в іноземній валюті на час її перебування за кордоном і знаходженням на утриманні матері; разом з нею виїжджають чоловік ОСОБА_1 і дочка ОСОБА_6 .

Наказом Міністерства закордонних справ України від 31 серпня 2011 року № 1771-ос ОСОБА_2 відкликано з 23 вересня 2011 року з Посольства України в Литовській Республіці у зв`язку із закінченням довготермінового відрядження. Разом із нею виїжджають чоловік ОСОБА_1 і дочка ОСОБА_6 .

Наказом Міністерства закордонних справ України від 10 грудня 2015 року № 2275-ос ОСОБА_2 відряджено 20 січня 2016 року до Посольства України в Республіці Молдова та встановлено норму відшкодування витрат в іноземній валюті в розмірі 2 346,00 дол. США на місяць.

Наказом Міністерства закордонних справ України від 02 жовтня 2020 року № 1822-ос ОСОБА_2 відкликано з Посольства України в Республіці Молдова в Україну 14 жовтня 2020 року у зв`язку із закінченням довготермінового відрядження.

Згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік у розділі 12 «Грошові кошти» ОСОБА_2 зазначила 40 000,00 дол. США.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Щодо задоволення вимог про визнання спірного майна спільним сумісним майном сторін

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц.

Ураховуючи, що у цій справі метою заявленого позивачем позову є поділ спільного сумісного майна, підстав для задоволення вимог про визнання спірного майна об`єктами спільного сумісного майна немає, тому ці вимоги задоволенню не пілягають, що відповідатиме правовому висновку в указаній постанові Великої Палати Верховного Суду.

Щодо поділу спільного майна

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке саме положення містить і стаття 368 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 65 CК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження 61-9018сво18).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що автомобіль «SKODA SUPERB», 2009 року випуску, було придбано ОСОБА_2 у ОСОБА_1 у період їх шлюбу, презумпція спільної сумісної власності на спірний автомобіль ОСОБА_2 не спростована, проте після припинення сімейних відносин вона без згоди ОСОБА_1 продала його своїй дочці, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації половини його вартості виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи. Факт придбання спірного автомобіля у свого чоловіка не відносить таке майно до особистої власності дружини, оскільки за таких обставин за загальним правилом таке майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду в цій частині не спростовують, зводяться до необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Разом із тим Верховний Суд не може погодитися з висновками апеляційного суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення на його користь 20 000,00 дол. США як 1/2 частини задекларованих ОСОБА_2 у 2019 році готівкових коштів у розмірі 40 000,00 дол. США.

Суди встановили, що відповідно до декларації за 2019 рік у розділі 12 «Грошові кошти» ОСОБА_2 задекларувала наявність у неї на праві власності готівкових коштів у сумі 40 000,00 дол. США.

У декларації за 2020 рік ОСОБА_2 не вказувала про наявність у неї такої суми коштів.

Отже, ураховуючи, що станом на 01 січня 2020 року у ОСОБА_2 не було в наявності спірних готівкових коштів, що підтверджується декларацією, недостовірність відомостей, викладених в якій, не встановлена; факт проживання сторонами окремо встановлено з 14 жовтня 2020 року, тобто понад 10 місяців з часу декларування спірних коштів сторони проживали разом, і ОСОБА_1 не довів що ці кошти дружина використала у власних потребах, Верховний Суд вважає, що немає правових підстав для задоволення цих вимог.

Апеляційний суд на наведене уваги не звернув і дійшов помилкових висновків про задоволення цієї вимоги. Саме по собі посилання апеляційного суду на те, що відповідач не надала доказів витрати цих коштів в інтересах сім`ї, не є підставою вважати, що кошти відповідач витратила у власних інтересах, адже позивач таких доказів не надав. Так само і недоведено про використання цих коштів позивачем, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимоги про стягнення 20 000,00 дол. США як компенсації половини готівкових коштів відповідача, є правильним,проте суд помилився щодо мотивів такого рішення. Тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з матеріалами справи за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 18 450,00 грн.

Ураховуючи, що розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги за вимогу майнового характеру становив 17 025,00 грн за немайнову - 1 362,00 грн, а також беручи до уваги принцип пропорційності стягнення судових витрат до задоволених вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути на відшкодування сплати судового збору 8 512,50 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Ураховуючи заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, критерій розумності та відповідності часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, що встановив апеляційний суд, а також принцип пропорційності витрат до задоволених вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Крім цього, підлягає скасуванню постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відшкодування на її користь витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді з підстав задоволення всіх вимог апеляційної скарги позивача.

Установлено, що 27 червня 2023 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу понесених в апеляційному суді, в розмірі 14 800, 00 грн.

Згідно з договором про надання правової допомоги від 17 травня 2021 року інтереси ОСОБА_2 , зокрема, у суді апеляційної інстанції представляла адвокат Дика Т. В.

Відповідно до акта приймання-передачі від 26 червня 2023 року ОСОБА_2 були надані такі послуги: складання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на що витрачено 10 год, вартістю 8 000,00 грн; складання заяви про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та формування додатків до заяви для подання до суду, на що витрачено 1 год, вартістю 800,00 грн; складання детального опису наданих адвокатом послуг у зв`язку з розглядом апеляційної скарги, на що витрачено 0,5 год, вартістю 400,00 грн; клопотання про зменшення розміру судових витрат і витрат на правову допомогу, на що витрачено 2 год, вартістю 1 600,00 грн.

Ураховуючи, що заява про стягнення судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню, а також беручи до уваги принцип пропорційності витрат до задоволених вимог, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 5 000,00 грн.

Оскільки дію постанови Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року до закінчення касаційного провадження у справі, тому у частині, що залишена без змін, її виконання необхідно поновити.

Керуючись статтями 400 410 412 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 готівкових коштів у розмірі 40 000,00 дол. США; стягнення в порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації 1/2 частини готівкових коштів у розмірі 20 000,00 дол. США; визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 автомобіля марки «SKODA SUPERB», чорного кольору, 2009 року випуску, скасувати. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року в цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості автомобіля марки «SKODA SUPERB», чорного кольору, 2009 року випуску, в розмірі 137 035,40 грн залишити без змін.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року в частині вирішення питання про стягнення судових витрат у справі скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 512,50,00 грн (вісім тисяч п`ятсот дванадцять гривень 50 коп.) судового збору та 10 000,00 грн (десять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень) витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості автомобіля марки «SKODA SUPERB», чорного кольору, 2009 року випуску, в розмірі 137 035,40 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов