Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.12.2018 року у справі №2-396/11
Ухвала КЦС ВП від 29.05.2018 року у справі №2-396/11

Постанова

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 2-396/11

провадження № 61-21343св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

відповідач - позивач за зустрічним позовом - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради,

відповідач за позовом ОСОБА_1 та третя особа за зустрічним позовом - обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»,

треті особи: Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство «Цитадель-Центр», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 липня 2016 року у складі судді Волоско І. Р. та рішення апеляційного суду Львівської області від 06 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Мікуш Ю. Р.,

Павлишин О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (далі - Галицька райадміністрація), обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі - ОКП ЛОР»БТІ та ЕО»), у якому просила визнати за нею право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34 кв. м з вбудованими санітарними умовами, яка складається з житлової кімнати площею

19, 3 кв. м, кухні площею 8, 8 кв. м, ванної кімнати площею 3, 8 кв. м, санвузла площею 2, 1 кв. м; зобов'язати ОКП ЛОР»БТІ та ЕО» зареєструвати за нею право власності на вищезазначену реконструйовану квартиру № 6 «в» та внести відповідні зміни до технічного паспорту на вказану квартиру.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1. Дана квартира була без санітарних вимог і не відповідала Державним будівельним нормам. Онук ОСОБА_1 є дитиною з особливими потребами (з діагнозом дитячий церебральний параліч), а тому має потребу у наявності спеціально пристосованого санвузла.

Позивач звернулася до Галицької райадміністрації відносно перепланування спірної квартири, на що отримала відмову. Для приведення квартири у відповідність до чинних будівельних та санітарних норм позивачем було проведено перепланування, яке відповідає чинним будівельним, санітарним, протипожежним нормам та правилам експлуатації будинку і не порушує прав та інтересів власників квартир та мешканців будинку.

Галицька райадміністрація звернулась з зустрічним позовом до

ОСОБА_1, у якому просила зобов'язати відповідача привести квартиру

№ 6 «в», площадку в мезоніні будинку, площадку сходового маршу та горища до попереднього стану шляхом відновлення самовільно демонтованої перегородки у приміщенні; здійснити демонтаж самовільно встановленої перегородки на сходовому марші мезоніну цього будинку; відновити стіни у приміщенні, та відновити приміщення горища, у якому самовільно влаштовано додаткову кімнату.

Зустрічна позовна заява мотивована відсутністю згоди мешканців будинку на проведення реконструкції. Необхідність одержання такої згоди мотивує рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року, відповідно до якого власники квартир багатоквартирного будинку є співвласниками місць загального користування. Також згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Такого дозволу ОСОБА_1 не отримувала.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 липня 2016 рокупозов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34, кв. м з вбудованими санітарними вигодами, яка складається з: житлової кімнати, площею 19,30 кв. м; кухні - 8,80 кв. м, ванної кімнати -

3,80 кв. м, санвузла - 2,10 кв. м.

Зобов'язано ОКП ЛОР»БТІ та ЕО» провести реєстрацію права власності за ОСОБА_1 реконструйовані квартири АДРЕСА_1, загальною площею 34 кв. м.

Зустрічний позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що перепланування спірної квартири відповідає санітарно-технічним, будівельним, протипожежним вимогам та правилам експлуатації будинку. Проведеним ОСОБА_1 переплануванням не порушуються права та інтереси власників квартир та мешканців будинку щодо користування спільним горищем.

Місцевий суд враховував те, що спірна квартира була придбана позивачкою 27 травня 2009 року, а вихід на спірне горище ще з 1957 року облаштований безпосередньо з спірної квартири, тому твердження Галицької райадміністрації про те, що ОСОБА_1 самочинно перебудувала вхід до квартири та замурувала загальний вихід на горище є безпідставними та необґрунтованими, а вимоги зустрічного позову в частині приведення до попереднього стану квартири та сходового маршу задоволенню не підлягають.

Суд також враховував висновок судової будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2016 року відповідно до якого повернення спірної квартири до попереднього стану вплине на можливість її експлуатації в частині погіршення рівня її комфорту, при якому він не буде відповідати діючим державним будівельним нормам України.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 06 лютого 2017 рокурішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спірна реконструйована квартира була прийнята до експлуатації в установленому законом порядку. Також, в матеріалах справи відсутня узгоджена в установленому порядку проектна документація на проведення реконструкції спірної квартири та дозвіл на її здійснення.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не дотрималася процедури розширення квартири за рахунок площі горища відповідно до вимог чинного законодавства.

Залишаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову без змін, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що вихід на спірне горище ще з 1957 року облаштовано безпосередньо з квартири, належної на сьогодні ОСОБА_1, і мешканці інших квартир таким горищем не могли та не можуть користуватися через відсутність окремого виходу, а саме горище після перепланування ОСОБА_1 належної їй квартири продовжує належно виконувати передбачені функції

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Галицька райадміністрація просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні пред'явленого нею позову, позов Галицької райадміністрації задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішення в частині відмови Галицькій райадміністрації в задоволенні зустрічного позову.

За викладених обставин, у решті судові рішення у касаційному порядку не переглядаються.

Аргументом касаційної скарга зазначено, що проведення ОСОБА_1 реконструкції належної їй квартирі призвело до збільшення площі приміщення та здійснено без дотримання пунктів 1.4.1., 1.4.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року та Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду від 05 грудня 2000 року № 273.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року справу передано Верховному Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 27 травня 2009 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. Право власності за

ОСОБА_1 зареєстровано в установленому законом порядку.

До реконструкції квартира відповідно до технічного паспорта складалася з: двох кімнат площею 10,10 кв. м та 8,10 кв. м; кухні площею 8,8 кв. м, загальною площею 27 кв. м, була без санітарних умов.

26 жовтня 2009 року Інспекцією державного-архітектурно будівельного контролю у Львівській області винесено припис, у якому зазначено, що за наслідками перевірки виявлено розпочату реконструкцію квартири АДРЕСА_1 з розширенням її за рахунок площі горища, а саме: влаштовано додаткову кімнату без дозволу на виконання будівельних робіт інспекції державного-архітектурно будівельного контролю, чим порушено статтю 29 Закону України «Про планування і забудову територій» та зобов'язано ОСОБА_1 привести приміщення горища до попереднього стану.

27 жовтня 2009 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 96 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в сумі 265 грн.

25 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на здійснення перепланування.

Розпорядженням Галицької райадміністрації від 04 грудня 2009 року № 769 затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району

від 24 листопада 2009 року № 35 та зобов'язано ОСОБА_1 за власні кошти привести квартиру АДРЕСА_1 до попереднього стану.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною другою статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, ? за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Частиною першою статті 100 ЖК УРСР в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, установлено, що переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до статті 152 ЖК Української РСР в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України

від 08 жовтня 1992 року № 572, в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, передбачено, що переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Підпунктом 1.4.1 пункту 1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня

2005 року № 76, також встановлено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Суд установив, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2016 року згідно з технічною документацією на будинок АДРЕСА_1) не мали можливість використовувати горище у мезоніні будинку. Окремого входу на горище, окрім входу із кімнати НОМЕР_1, площею 8,1 кв. м, належної до квартири 6-в, не існувало, а повернення квартири до попереднього стану не вплине на можливість використання мешканцями будинку або іншими особами даного горища.

У пункті 5 вказаного висновку встановлено, що після реконструкції із облаштуванням санвузла та ванни відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

Та обставина, що площа кухні квартири АДРЕСА_1 не збільшилася внаслідок проведеного перепланування і становить 8,8 кв. м підтверджується також пунктом 2 наведеного висновку.

Погоджуючись з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні зустрічного позову про приведення до попереднього стану квартири та сходового маршу, апеляційний суд, обмежився посиланням на те, що площа кухні в спірній квартирі не збільшилась та не дав належної оцінки тому факту, що до проведення робіт по переплануванню спірної квартири її загальна площа становила 27 кв. м, а після - 34 кв. м, тобто мало місце збільшення загальної площі приміщення, що не заперечувалось і

ОСОБА_1

Залишаючи рішення суду першої інстанції в цій частині без змін, апеляційний суд не встановив, чи відповідає проведене перепланування санітарно-технічним, будівельним, протипожежним вимогам та правилам експлуатації будинку, ураховуючи, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, що не відповідають проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та не прийнятих у встановленому порядку, забороняється.

Крім того, як орган місцевого самоврядування Галицька райадміністрація відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правомочна розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до її відання.

У статті 30 наведеного Закону передбачено, зокрема, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналогічну норму закріплено у статті 14 Закону України «Про основи містобудування».

Згідно зі статтею 7 вказаного Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

У справі, що розглядається, Галицька райадміністрація звернулася з позовом про зобов'язання відповідача привести спірну квартиру

до попереднього стану, у зв'язку з невиконанням у добровільному порядку розпорядження позивача від 04 грудня 2009 року № 769 затвердженого висновком міжвідомчої комісії Галицького району від 24 листопада 2009 року № 35, яким зобов'язано ОСОБА_1 за власні кошти привести спірну квартиру, площадку сходового маршу та горище до попереднього стану

Апеляційний суд у повній мірі не перевірив, чи не свідчить здійснення позивачем такого державного контролю про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин.

Оскільки відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо.

Таким чином суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, такими, що відповідають основоположним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, то ухвалене у справі рішення апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково.

РРР ішення апеляційного суду Львівської області від 06 лютого 2017 рокув частині зустрічного позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1, за участю третіх осіб: Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Цитадель-Центр», Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про приведення квартири в первісний стан скасувати.

Справу в цій частині передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М.Фаловська