Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.02.2021 року у справі №713/1972/20

Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 713/1972/20

провадження № 61-12121св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Нистерюк Оксана Михайлівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 09 липня 2021 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Владичана А. І., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Вижницького районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - Вижницький РВ ДВС) Нистерюк О. М. про відкриття виконавчого провадження від 06 жовтня 2020 року ВП № 63200972.

На обґрунтування заяви посилався на те, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки вона винесена без сплати авансового внеску, після спливу передбаченого законом строку, внаслідок чого з нього безпідставно стягнуто 9 446,00 грн.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 01 червня 2021 року у задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 18 червня 2021 року звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 29 червня 2021 року у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без рухута встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків, зокрема, для подання заяви про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали та сплати судового збору.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 09 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 01 червня 2021 року повернуто заявнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримав копію ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху 02 липня 2021 року, однак станом на 09 липня 2021 року вимоги ухвали не виконав.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, надалі уточненою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просивухвалу Чернівецького апеляційного суду від 09 липня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги заявнику, оскільки десятиденний строк, визначений судом для усунення недоліків, спливав 12 липня 2021 року, проте оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена 09 липня 2021 року.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, - порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

У пункті 8 частини 1 статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі "Delcourt v. Belgium" від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі "Hoffmann v. Germany" від 11 жовтня 2001 року).

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить зазначену статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, що надаються сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

У рішенні у справі "Скорик проти України" від 08 січня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду у них.

Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 ЦПК України.

Згідно із статтею 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтею 185 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способом і строком їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені частини 3 статті 185 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, апеляційний суд визначив для усунення недоліків десятиденний строк з дня отримання заявником ухвали від 29 червня 2021 року.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримав копію ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху 02 липня 2021 року (а. с. 147)

Отже, останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги було 12 липня 2021 року.

Проте ухвала Чернівецького апеляційного суду постановлена 09 липня 2021 року, тобто до спливу визначеного судом строку для усунення недоліків.

Отже, повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 не відповідає вимогам статей 185, 357 ЦПК України та є передчасним.

З урахуванням наведеного ухвала Чернівецького апеляційного суду від 09 липня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування ухвали суду апеляційної інстанції, яка постановлена з порушенням норм процесуального права, з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 09 липня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко