Історія справи

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 760/13528/20

провадження № 61-7326 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року у складі судді Оксюти Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» (далі - ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних за порушення грошового зобов`язання.

Позовна заява мотивована тим, що 21 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2619/0408/71-017, за умовами якого відповідачка, як позивальник, отримала кредит у розмірі 200 000 доларів США строком до 14 квітня 2038 року, зі сплатою 11,9 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 21 квітня 2008 року № 2619/0408/71-017, за умовами якого іпотекодавець передала банку в іпотеку належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .

25 лютого 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитом та договором забезпечення, за умовами якого ПАТ «Сведбанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги, у тому числі за вищевказаним кредитним та іпотечним договорами, укладеними з відповідачкою.

01 березня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» направлено ОСОБА_1 досудову вимогу про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та попередженням про вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання кредитного зобов`язання.

07 червня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. вчинено виконавчий напис на підставі іпотечного договору про звернення стягнення на вищевказаний предмет іпотеки, у рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 , а саме: сума заборгованості за кредитом - 173 087,51 доларів США, що еквівалентно 1 383 488,47 грн; сума заборгованості за відсотками у розмірі 21 909,20 доларів США, що еквівалентно 175 120,24 грн.

Таким чином, у виконавчому написі від 07 червня 2013 року № 8331 нотаріус вказав, що стягнення здійснюється у межах загальної суми боргу у розмірі 194 996,71 доларів США, що є безспірною заборгованістю.

23 грудня 2019 року ОСОБА_1 було сплачено 1 558 608,70 грн, що еквівалентно 66 921,80 доларів США.

Отже, до 24 грудня 2019 року сума безспірної заборгованості ОСОБА_1 складала 194 996,71 доларів США, а станом на 24 грудня 2019 року становила 128 074,91 доларів США.

06 лютого 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» укладений договір про відступлення прав вимоги № 2154/К, за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» право вимоги, у тому числі за вищевказаним кредитним та іпотечним договорами, укладеними з відповідачкою.

Відповідно до положень статей 512-514 516 ЦК України ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» набуло право вимоги, як новий кредитор, до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Отже, відповідачкою у повному обсязі зобов`язання щодо сплати на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» заборгованості за кредитним договором у розмірі 128 074,91 доларів США не виконано, тому на підставі положень частини другої статті 625 ЦК України з неї підлягають стягненню 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 16 587,12 доларів США.

З урахуванням викладеного ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» просило суд стягнути з ОСОБА_1 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 16 587,12 доларів США.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року позов ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 16 587,12 доларів США.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачкою, як позичальником, належним чином взяті на себе зобов`язання не виконано, залишок кредитної заборгованості не повернуто ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо», унаслідок чого обґрунтованими є вимоги позову про стягнення з ОСОБА_1 відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 16 червня 2017 року по 16 червня 2020 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» залишку кредитної заборгованості у розмірі 128 074,91 доларів США не виконано у повному обсязі, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 16 червня 2017 року по 16 червня 2020 року у розмірі 16 587,12 доларів США.

При цьому, як у кредитному договорі, так і у виконавчому написі нотаріуса валюта кредиту вказана у доларах США.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» 117 984,54 грн, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 760/13528/20 з Солом`янського районного суду м. Києва.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у виконавчому написі нотаріуса від 07 червня 2013 року визначено суму кредитної заборгованості у розмірі 1 558 608,70 грн, і 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 було сплачено на користь кредитора 1 558 608,70 грн, тобто відповідачкою належним чином виконано зобов`язання та сплачено кредитну заборгованість.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, у справі № 640/12665/20 за позовом ОСОБА_1 до головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Задорожної Т. А., виконуючого обов`язки начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Менчиць Н. Є., Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», про скасування рішень та визнання дій протиправними, встановлено, що у виконавчому написі нотаріуса від 07 червня 2013 року визначено кредитну заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 1 558 608,70 грн, а не у доларах США. Отже, зазначені судові рішення у справі № 640/12665/20 є преюдиційними для цієї справи.

Таким чином, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 16 червня 2017 року по 23 грудня 2019 року становить 117 984,54 грн.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2619/0408/71-017, за умовами якого відповідачка, як позивальник, отримала кредит у розмірі 200 000 доларів США строком до 14 квітня 2038 року, зі сплатою 11,9 % річних (а.с. 5-10).

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 21 квітня 2008 року № 2619/0408/71-017, за умовами якого іпотекодавець передала банку в іпотеку належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .

25 лютого 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитом та договором забезпечення, за умовами якого ПАТ «Сведбанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги, у тому числі за вищевказаним кредитним та іпотечним договорами, укладеними з відповідачкою.

01 березня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» направлено ОСОБА_1 досудову вимогу про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та попередженням про вчинення виконавчого напису нотаріуса.

07 червня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. вчинено виконавчий напис на підставі іпотечного договору про звернення стягнення на вищевказаний предмет іпотеки, у рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 , а саме: сума заборгованості за кредитом - 173 087,51 доларів США, що еквівалентно 1 383 488,47 грн; сума заборгованості за відсотками у розмірі 21 909,20 доларів США, що еквівалентно 175 120,24 грн (а.с. 112).

23 грудня 2019 року ОСОБА_1 було сплачено 1 558 608,70 грн, що за офіційним курсом Національного банку України станом на дату сплати еквівалентно 66 921,80 доларів США.

Таким чином, до 24 грудня 2019 року сума безспірної заборгованості ОСОБА_1 складала 194 996,71 доларів США, а станом на 24 грудня 2019 року становила 128 074,91 доларів США.

06 лютого 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» укладений договір про відступлення прав вимоги № 2154/К, за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» право вимоги, у тому числі за вищевказаним кредитним та іпотечним договорами, укладеними з відповідачкою.

Відповідно до положень статей 512-514 516 ЦК України ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» набуло право вимоги, як новий кредитор, до ОСОБА_1 за кредитним договором.

ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест-Кредо» вказувало про те, що відповідачка у повному обсязі не виконала свої зобов`язання за кредитним, тому просило згідно з частиною другою статті 625 ЦК України стягнути з неї 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 16 587,12 доларів США.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки заборгованість за кредитним договором вказана у повному обсязі, то кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154 цс 18).

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що фактично у виконавчому написі нотаріуса від 07 червня 2013 року сума заборгованості за кредитним договором, укладеним з відповідачкою, була визначена у доларах США, тобто у тій валюті, в якій було отримано кредит, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 173 087,51 доларів США та заборгованість за відсотками у розмірі 21 909,20 доларів США, що еквівалентно у загальному розмірі 1 558 608,70 грн. Тобто належним виконанням зобов`язання ОСОБА_1 , як позичальником, є повернення суми заборгованості у доларах США, або в еквіваленті на час повернення суми.

Оскільки у виконавчому написі нотаріуса зазначено кредитну заборгованість в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні, тому стягувачеві має бути перерахована вказана сума саме в іноземній валюті. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи в іншій валюті, аніж валюта, зазначена у виконавчому написі нотаріуса й у кредитному договорі, не вважається відповідно до статті 599 ЦК України належним виконанням зобов`язання.

Вказані висновки спростовують доводи касаційної скарги щодо належного виконання ОСОБА_1 зобов`язання у національній валюті.

Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446 цс 18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360 цс 19).

Отже, суди дійшли вірного висновку про те, що визначена у виконавчому написі нотаріуса кредитна заборгованість у гривневому еквіваленті до долара США у розмірі 1 558 608,70 грн сплачена ОСОБА_1 лише 23 грудня 2019 року, коли офіційний курс валют Національного банку України станом на дату сплати становив 23,29 грн за долар США, тобто фактично відповідачкою було погашено заборгованість у розмірі 66 921,80 доларів США, залишок непогашеної заборгованості станом на 24 грудня 2019 року становив 128 074,91 доларів США.

Ураховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконано, залишок кредитної заборгованості не повернуто ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо», унаслідок чого з неї на підставі положень частини другої статті 625 ЦК України стягнуто 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 16 червня 2017 року по 16 червня 2020 року, розмір яких відповідає положенням закону.

Посилання касаційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2021 року, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, у справі № 640/12665/20, як на преюдиційне для цієї справи, є безпідставними, так як рішення суду у справі, яка переглядається, ухвалене 21 травня 2021 року, а рішення адміністративного суду у справі № 640/12665/20 ухвалене 07 червня 2021 року. Тобто, жодним чином районний суд не міг врахувати рішення суду, яке ще не було ухвалене. Тому й суд апеляційної інстанції не міг прийняти це рішення адміністративного суду, як доказ, оскільки апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції у межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції.

Аналогічні правові висновки щодо неможливості прийняття за доказ судових рішень, яких не існувало на час розгляду справи, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242 цс 18) та постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 904/9306/17.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець