Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 523/3515/19

провадження № 61-8892св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державний реєстратор комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» Сосніна Ганна Валеріївна, державний реєстратор Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець Олександр Володимирович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сандрачук Тимур Анатолійович, державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Юлія Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 березня 2023 року у складі судді Середи І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2019 року Одеська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» Сосніної Г. В., державного реєстратора Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця О. В., приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сандрачука Т. А., державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Ю. А. про скасування рішень про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва.

2. Позовна заява мотивована тим, що державним реєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О. В. було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

3. Проте, земельна ділянка, на якій розміщений даний об`єкт нерухомості, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, будь-яким особам у власність чи/або користування для будівництва нежитлового приміщенням не надавалась.

4. Крім того, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (довідка з Адресного реєстру міста Одеси) або відомості про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташовано спірний об`єкт нерухомості, ОСОБА_2 не подавався, декларація про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер ОД 142171442958, яка стала підставою для реєстрації права власності, скасована, а технічний паспорт сам по собі не є підставою для реєстрації права власності.

5. Оскільки ОСОБА_2 не набула права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна і не мала права його відчужувати, Одеська міська рада як заінтересована особа, права якої як власника земельної ділянки порушуються, просила визнати даний договір купівлі-продажу з ОСОБА_1 недійсним.

6. Також зазначено, що ОСОБА_2 , самочинно збудувавши нежитлове приміщення на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси, неправомірно змінила цільове призначення даної земельної ділянки.

7. Враховуючи вищевикладене Одеська міська рада просила суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 20161714) від 26 квітня 2017 року, індексний номер: 34957283, прийняте державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О. В. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1234683451101);

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 20161714) від 31 травня 2017 року, індексний номер: 35457762, прийняте державним реєстратором комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Сосніною Г. В. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1234683451101);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 96 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01 грудня 2017 року за № 867, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сандрачуком Т. А.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 96 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 23698029) від 01 грудня 2017 року, індексний номер: 38480300, прийняте державним приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сандрачуком Т. А. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1234683451101);

- скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Ю. А. про поділ об`єкта нерухомого майна від 03 січня 2018 року індексний номер 39086441;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 19,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності: 24275545) від 03 січня 2018 року, індексний номер: 39085540, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Ю. А. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1455487351101);

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 76,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 (номер запису про право власності: 24276237) від 03 січня 2018 року, індексний номер: 39086162, прийняте державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Ю. А. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1455523151101);

- зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення площею 96 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, позов задоволено частково.

9. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 20161714) від 26 квітня 2017 року, індексний номер: 34957283, прийняте державним реєстратором Одеської філії державного підприємства.

10. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 20161714) від 31 травня 2017 року індексний номер: 35457762.

11. Визнано недійсним договір купівлі-продажу - нежитлового приміщення загальною площею 96 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01 грудня 2017 року.

12. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірне приміщення від 01 грудня 2017 року, індексний номер: 38480300.

13. Скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Хоменко Ю. А. про поділ об`єкта нерухомого майна від 03 січня 2018 року, індексний номер 39086441.

14. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 19,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності: 24275545) від 03 січня 2018 року, індексний номер.

15. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 76,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 (номер запису про право власності: 24276237) від 03 січня 2018 року індексний номер: 39086162.

16. Зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого нежитлового приміщення площею 96 кв. м, за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення 501а.

17. Здійснено розподіл судових витрат.

18. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не приймалось рішення щодо передачі будь-яким особам у власність або користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій розташовано самочинно збудований об`єкт.

19. Судами зазначено, що рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , на нежитлове приміщення підлягає скасуванню, оскільки воно було прийнято з порушенням норм діючого законодавства та порушує права та інтереси територіальної громади м. Одеси як власника земельної ділянки.

20. Крім того, самочинно збудований об`єкт не відносить до об`єктів нерухомого майна щодо яких можуть укладатись правочини чи/або державна реєстрація права власності, тому суди дійшли висновку, що наявні підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним.

21. Оскільки знаходження самочинно збудованого приміщення на землі територіальної громади м. Одеси є протиправним та незаконним, тому таке підлягає знесенню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

24. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

26. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № 910/5702/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, від 21 січня 2019 року у справі № 910/22093/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 910/2655/18, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 826/9967/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 127/23136/17 від 14 травня 2020 року у справі № 908/394/19, від 09 червня 2021 року у справі № 826/2123/18, від 18 червня 2021 року у справі № 420/3572/19, від 11 травня 2022 року у справі № 495/1434/18, від 24 жовтня 2022 року у справі № 640/22599/19, від 09 лютого 2023 року у справі № 1540/3905/18, від 01 березня 2023 року у справі № 495/9134/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

27. Також підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, а саме: суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення експертизи, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

28. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що позивачем не долучено документи, які б давали можливість ідентифікувати спірну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , не вказані фактичні межі земельної ділянками з її точними координатами, точним розташуванням та розміром, конфігурацію та інші складові, що характеризують земельну ділянку, що унеможливлює визначити, яка саме земельна ділянка підлягає звільненню.

29. Також судами не враховано, що будівництво нежитлового приміщення на першому поверсі відповідає призначенню земель житлової та громадської забудови, не змінює цільового призначення таких земель, що було помилково встановлено судами попередніх інстанцій.

30. Крім того, судами не враховано, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації була скасована 07 грудня 2017 року, тобто вже після реєстрації права власності. Сам факт реєстрації права власності на підставі чинної декларації про готовність об`єкта до експлуатації виключає можливість віднесення спірного об`єкта нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення. Отже, факт скасування реєстрації декларацій про початок будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації не впливає на можливість визначення спірного нежитлового приміщення самочинним будівництвом, оскільки після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації остання вичерпує свою дію фактом виконання.

31. Позивачем не було надано доказів, що у зв`язку із здійсненням реконструкції нежитлового приміщення було порушено права власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку; санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

32. У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від Одеської міської ради, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

33. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 лютого 2019 року № 156901507 на підставі висновку від 25 квітня 2017 року серія та номер: 1704/04-17, технічного паспорту від 25 квітня 2017 року серія та номер б/н, виданого ТОВ «Нове бюро технічної інвентаризації», технічного паспорту від 25 травня 2017 року серія та номер б/н, виданого ТОВ «Інжиніринг тех буд», та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 24 травня 2017 року серія номер: ОД 142171442958, виданої ДАБК Одеської міської ради, державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О. В. внесено запис про право власності № 20161714 із відкриттям розділу від 26 квітня 2017 року індексний номер: 3457283 на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1234683451101) та зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення загальною площею 99,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення 501а.

34. У подальшому ОСОБА_2 продала вищезазначений об`єкт ОСОБА_1 .

35. 01 грудня 2017 року державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сандрачуком Т. А. на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2017 року № 867 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 99,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер: 38480300, номер запису про право власності: 23698029.

Позиція Верховного Суду

36. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

37. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

39. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

41. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

42. Відповідно до частин першої-другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

43. За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

44. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

45. Реалізуючи право державної власності на земельну ділянку, відповідний орган державної влади наділений повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у приватноправових відносинах.

46. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

47. Згідно з частиною першою статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

48. За приписами статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

49. Статтею 116 ЗК України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. За змістом вказаної норми громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

50. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

51. Вирішуючи вказаний спір, судами правомірно враховано, що 23 лютого 2019 року департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 22 лютого 2019 року № 0119/374-09-04 повідомив, що за результатами огляду встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 , зайнята та використовується під розміщення нежитлового приміщення, яке прилягає до магазину «Чобіток». Також зазначено, що у департаменті відсутня інформація щодо прийняття рішень Одеською міською радою стосовно передачі в оренду або власність земельної ділянки за вищевказаною адресою, внаслідок чого має місце використання вказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів на землекористування, що не відповідає положенням статей 125 126 ЗК України, тобто самовільне захоплення земельної ділянки.

52. Отже, позивач не приймав рішень щодо передачі будь-яким особам у власність або користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться самочинно збудований об`єкт.

53. Крім того, відповідно до листа Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 04 грудня 2018 року будівництво спірного об`єкта здійснено на земельній ділянці, яка є прибудинковою територією.

54. Всупереч положенням частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України відповідачами не надано доказів наявності рішень щодо передачі земельної ділянки за вищевказаною адресою.

55. Відповідно до частин другої, третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

56. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

57. Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.

58. Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

59. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

60. Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 202/3520/16-ц.

61. Таким чином, враховуючи те, що спірний об`єкт побудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

62. Крім того, однією із підстав визнання права власності за ОСОБА_2 є декларація про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер ОД 142171442958, яка наказом управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 07 грудня 2017 року № 01-13/499ДАБК на підставі акту перевірки дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил та доповідної записки головного спеціаліста інспекційного відділу - скасовано.

63. Доводи заявника про те, що місцевий суд протиправно відмовив у проведенні експертизи, відхиляються колегією суддів, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою його подання була відсутність дозволу на забудову та зайняття земельної ділянки, натомість питання, які були постановлені на експертизу, ніяким чином не впливали на встановлення обставин вказаної справи, необхідних для правильного вирішення спору.

64. Посилання заявника на те, що висновки судів про те, що ОСОБА_2 змінила цільове призначення земельної ділянки, є помилковими, відхиляються колегією суддів, оскільки сам факт зайняття земельної ділянки без отримання відповідних дозволів/рішень щодо користування тощо і є підставою для задоволення позовних вимог.

65. Доводи заявника про те, що позивачем не було надано доказів, що у зв`язку із здійсненням реконструкції нежитлового приміщення було порушено права власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку; санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку, є безпідставними, оскільки спростовуються вищевикладеним.

66. Таким чином, оскільки заявником під час розгляду справи не надано доказів законної забудови земельної ділянки, отримання відповідних рішень органу місцевого самоврядування для здійснення відповідних дій, колегія суддів погоджується із висновками судів щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

67. Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № 910/5702/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, від 21 січня 2019 року у справі № 910/22093/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 910/2655/18, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 826/9967/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 127/23136/17 від 14 травня 2020 року у справі № 908/394/19, від 09 червня 2021 року у справі № 826/2123/18, від 18 червня 2021 року у справі № 420/3572/19, від 11 травня 2022 року у справі № 495/1434/18, від 24 жовтня 2022 року у справі № 640/22599/19, від 09 лютого 2023 року у справі № 1540/3905/18, від 01 березня 2023 року у справі № 495/9134/16-ц, відхиляються колегією суддів, оскільки, з урахуванням встановлених судами обставин, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.

68. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

69. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

70. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

71. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович