Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 686/10902/22

провадження № 61-4908св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - керівник Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації,

відповідачі: Хмельницька районна військова адміністрація Хмельницької області, ОСОБА_1 ,

треті особи: Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства Державного агенства лісових ресурсів України, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Старокостянтинівське лісове господарство»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Чевилюк З. А. від 08 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В. від 29 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року керівник Хмельницької окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах Хмельницької обласної військової адміністрації, в якому просив: визнати недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 26 вересня 2012 року № 1705/2012-Р «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Стуфчинецької сільської ради»; визнати незаконною та скасувати в державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 площею 1,8 га; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 площею 1,8 га, вартістю 129 600 грн, що розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 26 вересня 2012 року №1705/2012-р затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,8 га із земель державної власності, розташованої на території Лісовогринівецької (Стуфчинецької) сільської ради Хмельницького району, кадастровий номер 6825088400:04:003:1029 та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 532269. Згідно державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 30 травня 2022 року відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку відсутні.

Прокурор вказав, що передача зазначеної земельної ділянки відбулася всупереч вимог Земельного та Лісового кодексів України, оскільки вона відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Проскурівське лісове господарство». Відповідно до інформації ДП «Проскурівське лісове господарство», земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 частково накладається на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні підприємства, а саме в кварталі НОМЕР_1 виділі НОМЕР_2 Хмельницького лісництва. Крім того, згідно інформації наданої ДП «Проскурівське лісове господарство», встановлено, що спірна земельна ділянка, яка належна ОСОБА_1 , перебуває в межах земель лісогосподарського призначення на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області і накладається на квартал НОМЕР_3 виділ НОМЕР_2 Хмельницького лісництва, площа накладення - 1,0587 га.

Таким чином, надана у приватну власність ОСОБА_1 частина спірної земельної ділянки належить до категорії земель лісогосподарського призначення і після її передачі у власність її цільове призначення не змінювалося. Отже, відповідач зайняв земельну ділянку лісового фонду з порушенням норм діючого законодавства, тому законний власник спірної земельної ділянки Хмельницька військова адміністрація може вимагати усунення порушеного права користування на цю земельну ділянку, в тому числі шляхом її повернення та оспорюючи відповідні рішення щодо її передачі.

Крім того, у випадку позбавлення права користування та розпорядження майном, підлягає скасуванню і внесені записи про державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2023 року, позов задоволено, визнано недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 26 вересня 2012 року № 1705/2012-р «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Стуфчинецької сільської ради»; визнано незаконною та скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 площею 1,8000 га; зобов`язано ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 площею 1,8000 га, вартістю 129 500,00 грн, що розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; стягнуто з Хмельницької районної військової адміністрації, ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подання позов в розмірі 7 443 грн, з кожного по 3 721,50 грн.

Суд першої інстанції, виходив із того, що частина спірної земельної ділянки станом на момент відведення власнику відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалася для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України, та що Хмельницька районна державна адміністрація не була наділена повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, які перебували в державній власності. Враховуючи, що передача у власність, надання у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, відповідно до статті 27 Лісового кодексу України, статті 149 ЗК України, належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин, тоді як жодних дій щодо вилучення чи зміни цільового призначення спірної земельної ділянки Кабінетом Міністрів України не вчинялося, вважає, що спірні земельні ділянки вибули із володіння власника - держави поза її волею.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Остапчуком О. О., задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2023 року в частині визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 26 вересня 2012 року № 1705/2012-р «про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Стуфчинецької сільської ради», зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 площею 1,8000 га, вартістю 129 600,00 грн, що розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, судових витрат та в цій частині ухвалено нове судове рішення.

В позові керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Хмельницька обласна військова адміністрація до Хмельницької районної військової адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 26 вересня 2012 року № 1705/2012-р «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Стуфчинецької сільської ради» відмовлено.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029, яка накладається на землі лісогосподарського призначення, площею 1,0586 га, що розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району, Хмельницької області. Вирішено питання про судовий збір. У решті вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 накладається на землі лісогосподарського призначення в межах кварталу № 39 Хмельницького лісництва ДП ХОЛСАП «Хмельницькоблагроліс» частково з площею накладення - 1,0586 га. За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав зобов`язувати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації всю земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 площею 1,8 га. У даному випадку відповідач зобов`язаний повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації частину земельної ділянки кадастровим номером 6825088400:04:003:1029, яка накладається на землі лісогосподарського призначення, лише площею 1,0586 га.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Остапчук О. О. 29 березня 2024 року звернувся до Верховного Суду і касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, яку оскаржує в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації частину земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029.

Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які висновки судової експертизи, які б підтверджували невідповідність вимогам закону розробленої документації із землеустрою, а також перетину меж земельної ділянки ДП «Проскурівське лісове господарство» та ОСОБА_1 . Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які містять координати земельної ділянки ДП «Проскурівське лісове господарство», які б надавали можливість визначити її фактичне місцезнаходження. Також матеріали справи не містять будь-якої документації із землеустрою на дату набуття права постійного користування на земельну ділянку ДП «Проскурівське лісове господарство», а також матеріали справи не містять взагалі дати набуття права постійного користування у ДП «Проскурівське лісове господарство». Таким чином, право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 набув у 2012 році, а з позовом до суду прокурор звернувся лише у 2012 році, тобто з пропуском строку позовної давності.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, від 02 червня 2021 року в справі № 340/250/18, від 10 квітня 2019 року в справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року в справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року в справі № 404/251/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга не містить аргументів щодо незгоди з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2023 року та постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в частині позовних вимог керівника Хмельницької окружної прокуратури про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації прав та скасування державної реєстрації земельної ділянки, тому в цій частині не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У червні 2024 року Хмельницька обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні рішень правильно встановлено, що згідно матеріалів лісовпорядкування, наданих ДП «Проскурівське лісове господарство» (на даний час ДСГА «Ліси України» в особі філії Страрокостянтинівське лісове господарство»), земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 накладається на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні підприємства, а саме в кварталі НОМЕР_3 виділі НОМЕР_2 .

Указане також підтверджується інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 26 липня 2021 року № 378 з долученими картографічними матеріалами, а також картографічними матеріалами, виготовленими сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 згідно яких, спірна земельна ділянка перебуває в межах земель лісогосподарського призначення, що на території Лісовогринівецької (колишньої Стуфчинецької) сільської ради Хмельницького району, зокрема земельна ділянка частково накладається на квартал НОМЕР_3 виділ 5. Площа накладення - 1,0586 га. Дані докази враховані судами під час ухвалення рішень у справі.

Зазначає, що позовну вимогу про повернення спірної земельної ділянки слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісового фонду.

Законний володілець земельної ділянки лісового фонду може вимагати усунення порушення його права користування на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Таким чином, відсутні підстави для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Узагальнені доводи письмових пояснень

У жовтні 2024 року Хмельницька обласна прокуратура подала до Верховного Суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що в ході розгляду справи, відповідачем ОСОБА_1 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 площею 1,8 га, в результаті чого утворено 3 земельні ділянки з кадастровими номерами 6825088400:04:003:0003 площею 0,7741 га, 6825088400:04:003:0004 площею 0,652 га та 6825088400:04:003:0005 площею 0,3739 га. У подальшому, відповідачем ОСОБА_1 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:04:003:0004 площею 0,652 га, в результаті якого утворено 2 земельні ділянки з кадастровими номерами 6825088400:04:003:0009 площею 0,3675 га та 6825088400:04:003:0010 площею 0,2845 га. За заявою ОСОБА_1 , 17 жовтеня 2024 року право власності за останнім на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825088400:04:003:0003 площею 0,7741 га та 6825088400:04:003:0010 площею 0,2845 га, загальною площею 1,0586 га, що вказана у постанові Хмельницького апеляційного суду - скасовано, про що внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, ОСОБА_1 у добровільному порядку забезпечено виконання рішення Хмельницького апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, оскільки на даний час будь-які обмеження щодо права власності Хмельницької ОВА та права користування спірною земельною ділянкою лісового фонду «Старокостянтинівське лісове господарство» - відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 686/10902/22 з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2025 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації № 1323/2012 від 02 серпня 2012 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,8 га із земель державної власності - землі сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Стуфчинецької сільської ради.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 26 вересня 2012 року № 1705/2012-р затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,8 га із земель державної власності - землі сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення особистого селянського господарства на території Стуфчинецької сільської ради.

На підставі даного рішення ОСОБА_1 . Хмельницькою районною державною адміністрацією видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВМ № 532289 на земельну ділянку, площею 1,8 га, кадастровий номер 6825088400:04:003:1029 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Стуфчинецької сільської ради.

Відповідно до інформації ДП «Проскурівське лісове господарство» № 57 від 24 червня 2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 у виділах 4, 5 кварталу 39 Хмельницького лісництва накладається на земельні ділянки державного лісового фонду. Належність вказаної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується розпорядженням Хмельницької ОДА № 633/200 від 24 грудня 2008 року про передання в постійне користування ДП ХОСЛАП «Хмельницькоблагроліс» та актом прийому-передачі земель лісогосподарського призначення Хмельницького району, планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

З викопіювання планово-картографічних матеріалів ДП «Проскурівське», викопіювання з публічної кадастрової карти по Стуфчинецькій сільській раді Хмельницького району, публічної кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 за даними базового лісовпорядкування 2015 року частково накладається на землі лісогосподарського призначення в межах кварталу № 39 Хмельницького лісництва ДП ХОСЛАП «Хмельницькоблагроліс». Площа накладення - 1,0586 га.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягаєзадоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Позов у цій справі поданий прокурором, зокрема в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державною на здійснення функцій у спірних правовідносинах Хмельницької обласної державної адміністрації у зв`язку з незаконним, на думку позивача, заволодінням ОСОБА_1 земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що спірна земельна ділянка, яка передана у приватну власність ОСОБА_1 , частково накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП ХОСЛАП «Хмельницькоблагроліс», правонаступником якого є ДП «Проскурівське лісове господарство». Загальна площа накладення становить 1,0586 га.

Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду, які перебувають у державній власності, її передача у приватну власність фізичній особі здійснена з порушенням норм земельного та лісового законодавства, що є підставою для усунення державі перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення, що відповідає негаторному позову.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо така особа не набула права власності. Водночас ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).

Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)).

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов, не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Схожий висновок також зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні - тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_4 ».

Встановивши, що спірна земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави, право власності на неї зареєстроване за ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки не спрямований у контексті зазначених обставин справи на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку лісового фонду, яка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП ХОСЛАП «Хмельницькоблагроліс», правонаступником якого є ДП «Проскурівське лісове господарство». Загальна площа накладення становить 1,0586 га.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову керівника Хмельницької окружної прокуратури у частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку.

Доводи касаційної скарги у цій частині є обґрунтованими.

Таким чином, підлягають скасуванню рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах Хмельницької військової адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку, із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову у цій частині, оскільки обраний прокурором спосіб захисту про повернення спірної земельної ділянки є неефективним. В контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша, третя статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2023 року у нескасованій частині та постанова Хмельницького апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у частині вирішення позовних вимог керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах Хмельницької військової адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку підлягають скасуванню із ухвалення нового судового рішення у цій частині про відмову в задоволенні позову керівника Хмельницької окружної прокуратури.

Такі висновки узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду, яка є сталою та сформованою.

Керуючись статтями 141 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2023 року у нескасованій частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у частині вирішення позовних вимог керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах Хмельницької військової адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку скасувати.

У задоволенні позовних вимог керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах Хмельницької військової адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов