Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.05.2019 року у справі №333/6253/18

Постанова

Іменем України

28 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 333/6253/18

провадження № 61-6343св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Фідобанк", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Коваленко Олександр Володимирович, Приватне підприємство "Експертне Агенство", ОСОБА_2, Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна,

третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 листопада 2018 року у складі судді Дмитрієвої М. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк"), від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фідобанк" Коваленко О. В., Приватного підприємства "Експертне Агенство", ОСОБА_2, Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В. М., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про визнання недійсними результатів електронних торгів, договору про відступлення права вимоги та скасування рішення державного реєстратора, посилаючись на те, що 30 травня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк" (далі - ВАТ "Ерсте Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", було укладено кредитний договір № 014/2180/3/16533, за умовами якого він отримав кредит в розмірі 45 000 доларів США під 14,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 28 травня 2018 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 30 травня 2008 року між ним та ВАТ "Ерсте Банк" було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 "Про віднесення ПАТ "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783, яким в банку запроваджено тимчасову адміністрацію. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19 липня 2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Фідобанк" та призначено уповноважену особу Фонду. 24 липня 2017 року дирекцією Фонду було прийнято рішення № 3150, яким затверджено умови реалізації активів неплатоспроможного банку. 28 листопада 2017 року були проведені відкриті електронні торги (аукціон), зокрема з продажу права вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами. Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 19 грудня 2017 року ПАТ "Фідобанк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду Коваленко О. В., та ОСОБА_2 уклали договір № 2104 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги. На підставі вказаного договору 18 квітня 2018 року приватний нотаріус Морозова В. М. прийняла рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на передану в іпотеку квартиру. Вважає, що електронні торги були проведені з порушенням вимог Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24 березня 2016 року № 388, оскільки початкова ціна спірного активу була визначена неправильно, жоден з учасників не робив кроків аукціону (цінової пропозиції) в розрізі лотів. На офіційному сайті Фонду публічні паспорти активів та паспорти відкритих торгів були оприлюднені майже через чотири місяці після затвердження умов реалізації майна замість п'яти робочих днів. Крім того, розмір кредитної заборгованості є завищеним, оскільки після запровадження ліквідаційної процедури ПАТ "Фідобанк" не мало права нараховувати проценти за кредитним договором. Також банк та ОСОБА_2 порушили порядок та строки його інформування про відступлення права вимоги. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати недійсними вказані електронніторги; визнати недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 19 грудня 2017 року № 2104, укладений між ПАТ "Фідобанк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду Коваленко О. В., та ОСОБА_2; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В. М. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 листопада 2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що позовна заява за формою та змістом відповідає вимогам статей 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), подана з дотриманням встановлених правил, в тому числі територіальної юрисдикції (підсудності).

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, у грудні 2018 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалити рішення про направлення справи за встановленою підсудністю.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 листопада 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що одночасно з вимогами про визнання недійсними електронних торгів з продажу права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації об'єкта нерухомого майна за переможцем торгів, вирішується, зокрема і доля спірної квартири, право власності на яку знову може перейти до позивача. Таким чином, відкриваючи провадження в цій справі за місцезнаходженням нерухомого майна, місцевий суд правильно визначився з територіальною підсудністю.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У березні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року та направити справу до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що місцевий суд порушив правила територіальної підсудності, оскільки позови немайнового характеру, які подані до кількох відповідачів, мають пред'являтися за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача, а не за місцезнаходженням майна. Крім того, позовна заява підлягала поверненню ОСОБА_1 за пунктом 6 частини 4 статті 185 ЦПК України, оскільки він подав до Комунарського районного суду міста Запоріжжя інший позов до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Морозової В. М. з тим самим предметом та з однакових підстав. Вона не була належним чином повідомлена судом апеляційної інстанції про розгляд справи, що є порушенням права на доступ до правосуддя та ефективний захист.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Комунарського районного суду міста Запоріжжя.

21 травня 2019 року справа № 333/6253/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частин 1 , 3 статті 368 ЦПК України.

Частинами 2 -3 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в Частинами 2 -3 статті 369 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно з частинами 2 , 4 , 5 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (стаття 372 ЦПК України).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 31 січня 2019 року відкрито апеляційне провадження в цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21 листопада 2018 року.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 04 лютого 2019 року справу призначено до розгляду на 20 лютого 2019 року о 17 год. 10 хв. з викликом у судове засідання учасників справи.

Доказів отримання судової повістки, а також використання судом апеляційної інстанції інших засобів зв'язку для інформування відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи, призначений на 20 лютого 2019 року (день ухвалення апеляційним судом оскаржуваного судового рішення), матеріали справи не містять.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини 1 статті 43 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право відповідача ОСОБА_2 знати про час і місце судових засідань (частина 1 статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Віктор Назаренко проти України" від 03 жовтня 2017 року та у справі "Лазаренко та інші проти України" від 27 червня2017 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Вирішивши відповідно до частини 3 статті 369 ЦПК України розглянути апеляційну скаргуОСОБА_2 в судовому засіданні з викликом учасників справи, суд апеляційної інстанції зобов'язаний був здійснити такий виклик з дотриманням вищенаведених норм процесуального права. Однак всупереч цим нормам, а також положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ апеляційний суд розглянув і вирішив справу за відсутності ОСОБА_2, щодо якої немає відомостей про її належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що вона зазначає в касаційній скарзі, у зв'язку з чим порушено її право брати участь в судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з частиною 4 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини 1 , частини 4 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов'язкових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов